Tribuna/Футбол/Блоги/Texto Inferno/«Кадіс» – зухвалий новачок Ла Ліги. Йдуть в зоні єврокубків, вже обіграли «Реал» та «Барсу»

«Кадіс» – зухвалий новачок Ла Ліги. Йдуть в зоні єврокубків, вже обіграли «Реал» та «Барсу»

Тактичний розбір команди, яка вже обіграла Реал та Барсу

Блог — Texto Inferno
Автор — Roman Zavalniuk
15 грудня 2020, 10:51
12
«Кадіс» – зухвалий новачок Ла Ліги. Йдуть в зоні єврокубків, вже обіграли «Реал» та «Барсу»

Від редакції: ви знаходитеся в блозі Texto Inferno. Його автор зайняв четверте місце в конкурсi «Найкращий блогер України-2020», але не засмутився – продовжив писати. Підтримайте його плюсами, коментарями і підпискою!

***

Тренер «Кадіса» Альваро Сервера дав шорт-коментар у мікст-зоні після домашньої перемоги над «Барселоною». Невеликий, всього чотири речення. У них чотири рази звучить слово trabajar, що означає «працювати», і його похідні. «Ми працюємо», «ми будемо працювати», «нам треба працювати більше», «тільки працюючи, ми зможемо» тощо. Звучить максимально нудно. Але варто поглянути в турнірну таблицю і пошукати там «Кадіс», відразу стає цікавіше.

Після 13 турів андалусійський клуб йде на 7-му місці. З огляду на, що «Кадіс» чесно оголосив свою мету на сезон – залишитись у вищому дивізіоні – легко уявити, наскільки нинішня позиція перевершує очікування. Це диво. Ще більше диво це перемоги над «Реалом» та «Барсою» для команди з сумарною вартістю гравців в 38 мільйонів євро (так, Суркiс міг продати Циганкова та Миколенка за їх вартістю на Transfermarkt, купити «Кадіс» та обіграти «блаугранас»).

Далі по матеріалу розберемо ключові особливості команди: за рахунок чого вони роблять результат, не дають це зробити суперникам, тактичні вподобання та наприкінці спробуємо дати прогноз виступу команди на сезон 20/21 іспанської першості.

Поскакали.

Бекграунд команди

Звичайний маршрут туриста по Андалусії включає Гранаду, Кордову або Севілью, але на південному заході регіону знаходиться мальовниче і багате на історію портове містечко Кадіс. Нині покійний Майкл Робінсон, легендарний британський оглядач іспанського футболу, був закоханий в це місто і його веселих жителів. За його власними словами, Кадіс «це місце, якого не існує. Коли всі інші стурбовані нарощуванням капіталу, вони [місцеві жителі] насолоджуються життям з пивом і креветками».

І це місто вперше за 14 років може насолодитися своїм футбольним клубом в Ла Лізі. До 2020 року «Кадіс» переходив в Ла Лігу п’ять разів за свою історію (1977, 1981, 1983, 1985, 2005), але тільки один раз їм вдавалося залишатися в першому дивізіоні більше одного сезону (1985-1993). Цей найуспішніший період в історії клубу став результатом лідерства легендарного сальвадорського плеймейкера Хорхе Гонсалеса, людини, чий талант свого часу навіть заслужив повагу і захоплення Марадони.

Після вильоту в 2006 році «Кадіс» спустився в, здавалося б, бездонну яму Сегунди Б, з нестачею ресурсів і безліччю болісних раундів плей-офф. Завдяки керівництву тренера Альваро Сервера «Кадісу» вдалося втекти з Сегунди Б в 2016 році і перейти в Ла Лігу у цьому році. З огляду на те, наскільки недовговічним зазвичай буває їх перебування в топ-дивизiонi, завдання команди в сезоні 2020/21 – просто залишитися в дивізіоні. Це вже складна задача для клубу з найнижчим бюджетом в лізі і одним з найменш дешевим складом серед топ-5 чемпіонатів європейського континенту.

Що по ростеру?

Кадіс фінішував другим у дивізіоні Сегунда – лише на один пункт відставши від «Уески», яка фінішувала першою. Вони виграли 19 із 42 своїх матчів, і лише 11 разiв програли. Але Ла Ліга – це принципово інший рівень, і до цих пір вони виграли п’ять (стiльки ж програли) в перших 13 іграх. «Кадіс» відомий своєю універсальністю та здатністю змінювати підхід до гри, відштовхуючись від опонентів, що безумовно робить їх однією з команд, за якими буде цікаво дивитися в цьому сезоні.

По-перше, давайте подивимось на їх команду, щоб зрозуміти глибину, яку вони мають, перш ніж ми почнемо аналізувати їх тактику:

Судячи з вигляду ростера команди ми можемо легко сказати, що глибина їхнього складу приємно дивує. У них достатньо гравців на кожній позиції. Це посилює здорову конкуренцію в команді, яка є одним з факторів того, що вони добре виступають у кожному матчі. Команда складається з 28 гравців із середнім віком 28,4. Багато їх гравців перебувають на піку своїх сил, готові демонструвати кращу гру в своїй кар’єрі.

Поділивши вік гравців на три умовні категорії, ми отримуємо візуалізацію нижче. Гравці віком до 24 років належать до молодіжної фази, тоді як грати між 24 і 29 перебувають у піковій фазі. Гравці віком від 30 років досвідченіші.

Приємно бачити, що більшість їх гравців потрапляють під критерії пікової фази, тоді як лише два гравці перебувають у молодіжній фазі, а шість – у досвідченій. Це лише пояснює, що трансфери, які вони роблять, не є тимчасовими, а базуються на довгостроковій меті, до якої вони розумно готують свою команду.

Окремо хочеться відиліти Альваро Негредо. Футболіст, який, можливо несправедливо не отримав топової кар’єри. До «Кадісу» міг запам’ятатися лише доволі успішним, але коротким відрізком у «Севільї» на початку 2010-х. Йому вже 35 і саме зараз він є кращим бомбардиром команди, яка просто зобов’язана добре погаласувати в Ла Лізі.

Сервера тренує з 2001-го року, однак до Прімери дістався лише зараз

Альваро був досить посереднім футболістом, хоча й встиг пограти в Ла Лізі на межі 80-х та 90-х за «Расiнг», «Мальорку» та «Валенсію». Сумарно Сервера-гравець награв аж на 12 сезонів (261 матч) в вищому дивізіоні, в яких забив всього 17 голів в офіційних матчах. Враховуючи те, що він був нападником, це більш ніж скромно. Проте така статистика не завадила гравцю провести 4 матчі у футболці національної збірної.

Тренерську кар’єру Сервера почав одразу після того, як повісив бутси на цвях у іспанському футбольному андеграунді літом 2001-го. Починав у дрібних регіональних командах помічником тренера, був головним у молодіжці «Вільярреалу», потім знову тренував напівпрофесійні команди. Більш-менш відомим місцем роботи Альваро був «Тенеріфе», з яким тренер намагався вийти в еліту, але був відправлений у відставку через значні турнірні невдачі.

Тренеру-невдасі довірився «Кадіс» – амбіційна команда з Андалусії. Клуб став справжнім реабілітаційним центром для тренера, з яким Сервера вийшов спочатку у Сегунду, потім зайнявши п’яте місце програв у плей-оф за вихід у вишку своїм колишнім підопічним з «Тенеріфе», але вже цього літа таки вивів команду в еліту.

Тренер є чи не найзначущою особливістю цієї команди, адже саме він відповідальний за те, як грає «Кадіс».

Пункт 1. Оборона

За 13 турів команда встигла пограти за чотирма схемами 4-1-4-1, 4-4-1-1, 4-2-3-1 і 4-4-2. Остання є найбільш популярною – 8 разів її використовувала команда з півдня Іспанії.

«Кадіс» – це добре організована команда, яка захищається у стандартній формації 4-4-2. Вони пристосовуються до стратегії оборони із жорстким середнім блоком і дозволяють супернику будувати свою гру в центральній третині поля. Справжній теплий прийом суперників починається лише тоді, коли вони намагаються пройти в останню третину.

З наведеного вище малюнка ми бачимо, що оборонна форма «Кадіса» дійсно становить 4-4-2, але є дещо більш цікаве для нашої пильної уваги. Просто погляньте на простір між півзахистом та захистом. Це абсолютно унікальна компактність, особливо для Іспанії (привіт Дієго Сімеоне). Гравці розташовуються настільки компактно та щільно, не залишаючи місця для проникнення суперників у опорну зону. Такий підхід, за умови чітких та налагоджених колективних переміщень повністю вимикає команди, які роблять ставку на атаку півфлангами через інсайдів (тобто 99% іспанських команд, привіт Дієго Сімеоне номер два). Також слід зазначити, що вони грають на дуже високій відстані – 25-30 метрів до власних воріт, це лише вказує на те, наскільки впевнено вони захищаються. I що оборона «Кадіса» – не «автобус».

Але цей надійний захист часом неефективний. Оскільки вони покладаються на атаку через фланги, їхні персонажі на бровках дуже часто не встигають повертатися в оборону, залишаючи дуже велику порожнечу для контратакуючих дій суперників. Їх компактність, як правило, руйнується, коли суперники грають із вищим темпом. Це й досі один з їхніх головних недоліків, і протягом кількох перших матчів вони неодноразово пропускали голи в типових ситуаціях.

З наведеної вище картини ми бачимо, що їхнє розташування порушено, і в центрі є чітка порожнеча для атаки суперників. Оскільки вони також сповідують високу захисну лінію, нападник, який грає на забігання за спину центрального захисника, несе величезну загрозу. Власне, Мунір заб’є буквально за півдесятка секунд пізніше цього стоп-кадру.

З подібними проблемами, хлопці з Андалусії намагаються боротися. І у них є ще багато часу, щоб виправити цю свою системну захисну помилку.

Пункт 2. Перехідна фаза

У своїх захисних переходах (коли вони щойно втратили м’яч) гравці, як правило, включають високий пресинг з помірною інтенсивністю («Ліверпуль» на мінімалках, якщо дозволите). Основна мета цієї діяльності – не виграти м’яч, а змусити суперника пригальмувати та дати час своїм тіммейтам повернутися у зони своєї відповідальності в обороні. Під час свого пресингу гравці «Кадіса» перебувають у гнучкому формуванні 4-4-2, яке переходить у 4-3-3, коли м’яч передається суперником на фланги.

Коли команда втрачає м’яч, ми можемо спостерігати, що гравець півзахисту готовий передбачити і закрити розгортання подій по флангах, поєднуючись із двома форвардами в одну лінію. Тим часом своєрідне крило на іншому фланзі опускається глибше назад, щоб зберегти компактність у центрі, компенсувавши високу позицію гравця, який висунувся в пресинг. Цей спосіб пресингу уповільнює темп гри і допомагає «Кадісу» відновити контроль над перебігом подій. Але в міру просування суперників вони переходять до повної оборони в стандартний середній блок 4-4-2, про що ми вже казали в попередньому розділі.

Зараз уважно. Ключовий та найнебезпечніший момент для суперників «Кадіса» – це перехід команди до атаки при відборі м’яча.

Коли ми дивимось на їх перехід до нападу, це те, чого повинна боятися будь-яка команда. Їх атака носить стихійний та швидкий характер, однак, не дивлячись на певну хаотичність процесу, це справжня система по знищенню опонентів з цинічністю Хітмена. Перехід суперника до захисту повинен бути надзвичайно швидким та координованим, щоб зупинити перехід в атаку «Кадіса». Так само, як «Атлетико», вони розраховують на контратаки, щоб забити. Хоча «Кадіс» воліє атакувати через фланги і дуже любить лонгболи, але зовсім не в тому напрямку, про який ви подумали. Схематично типовий розвиток атаки у команди виглядає наступним чином (малював у ламповому пейнті):

Відновлюючи володіння, «Кадіс» завжди прагне змінювати фланг розвитку атаки через навісні передачі, ніби перемикаючи тумблер, де їх фланговий захисник (так, саме захисник) чекає прийому для подальшого прискорення. Цей елемент їх тактики вражає суперника і до того моменту, коли команда, що захищається, переходить на цей фланг, адресат передачі вже знаходиться на межі останньої третини поля. 

В результаті ми могли бачити, як більшість атак «Кадіса» починаються або проходять через фланги. Це тривожний фактор для таких команд, як «Барселона», оскільки їхні фланги досить часто оголені на користь атаки за рахунок захисту, власне, це ми і помітили в минолому матчі цих команд. Байдуже, що володіння «Кадіса» склало всього 18%.

Пункт 3. Білд-ап та атакуюча фаза

Контратаки, які порхають, немов метелик та жалять, як бджола – це звісно круто, але ця команда вміє і в позиційну атаку. «Кадіс», на відміну від європейського тренду, дозволяє кіперу вибити м’яч у середню третину і виграти там м’яч. Це найчастіший спосіб команди будувати гру в атаці. Під час цього дійства вони переходять у форму 4-2-4, де центральні півзахисники готові виграти підбирання і миттєво відправити його бандероллю фланговим гравцям для атаки.

Ця структура білд-апу дає їм багато можливостей після отримання м’яча. Або форварди можуть направити його до центральних півзахисників, або перенести в коридори напівфлангів, щоб бровочники могли використати вільні зони. Звісно, що такий спосіб розіграшу не вирізняється великою надійністю збереження м’яча. Але, навіть якщо вони втратять володіння на цьому етапі, центральні півзахисники готові підібрати або відібрати м’яч. 

«Кадіс» входить в топ-3 команд чемпiонату по відборам м’яча і є беззаперечним лідером по відборам в середній третині поля. Після своїх звичних дій центрхави можуть або передати м’яч нападникам, або на порожній простір по флангах і змусити фулбеків приєднуватися до атакувального походу. Тому серце нападу – фланги.

Оскільки у них на бровках відносно хороші дриблери, їх просування через фланг є ефективним, досить часто закінчується ключовою передачею під удар. Нижче наведено графік візуалізації дриблінгу у фінальній третині:

З наведеної інформації ми можемо легко сприйняти той факт, що просування через фланги є їхнім кращим способом атаки. Ви також можете спостерігати, що велика кількість дриблінгу закінчується ударом. Однією з великих переваг «Кадіса» є те, що у них є гравці, які можуть забивати з дальнiх дистанцій.

Проводячи м’яч по флангах, новачки полюбляють грати в кроси. Вони мають репутацію добротних виконувачів небезпечних навісів, а рух у штрафному майданчику заслуговує оплесків.

З наведеного зображення ми бачимо, що двоє гравців спринтують назустріч траекторії подачі, один з них відступає щоб зберегти контроль над зоною підбору, а інший все ще рухається далі, прихопивши із собою захисників. Під час отримання передачі або адресат може передати його другому нападнику, який заповільнив біг, або завершити епізод самостійно. Якщо м’яч відбито, тоді другий нападник був би готовий виграти підбирання. 

Не зважаючи на те, що різниця влучних пострілів у «Кадіса» мінус два, така тактика на сьогоднішній день є їх найефективнішим способом генерації забитих м’ячів.

Висновок

«Кадіс» – це захоплююча команда, за якою слід стежити в цьому сезоні. Їх універсальність та підхід до оборони – величезний плюс, і вони мають принципову незмінну позицію, яка вже неодноразово приносила успіх у окремих матчах. Вищезазначений аналіз дав можливість загально оцінити модель «Кадіса». 

Він базується на притаманних рисах команди у зіграних турах Ла Ліги, і є впевненість, що хлопці з Андалусії можуть запропонувати більше, ніж те, що ми вже знаємо. Було б дійсно цікаво подивитися, як вони адаптуються, коли змагатимуться з суперниками, які розкусять їх ефективну, але доволі просту манеру гри.

Реальним завданням на цей сезон може стати фініш у топ-10, боротьба за місце в Лізі Європи була б амбіційною, але можливою ціллю, про ЛЧ поки що забудьте, тільки якщо Ран’єрі поділиться секретами успіху Альваро Сервері.

Фото: whoscored.com; https://www.cadizcf.com/laliga.com/en-GB

Найкраще у блогахБільше цікавих постів

Інші пости блогу

Всі пости