Tribuna/Футбол/Блоги/Texto Inferno/Чому допінг потрібно легалізувати у професійних спортивних змаганнях

Чому допінг потрібно легалізувати у професійних спортивних змаганнях

Нестандартний погляд на одвічну проблему

Блог — Texto Inferno
Автор — Roman Zavalniuk
15 листопада 2020, 10:18
35
Чому допінг потрібно легалізувати у професійних спортивних змаганнях

Від редакції: ви знаходитеся в блозі Texto Inferno. Його автор написав цей матеріал в рамках конкурсу «Найкращий блогер України-2020». Підтримайте його плюсами, коментарями і підпискою.

А ви згодні з думкою, яка наведена в цьому матеріалі?

***

Роман Завальнюк вважає, що потрібно переглянути переконання щодо заборонених препаратів у спорті.

Історія використання спортсменами різних медичних і наркотичних засобів тягнеться ще з перших Олімпійських ігор. Разом з еволюцією технологій прогресували також і методи покращення показників спортсменів в різних видах змагань. Регулювання вживання таких препаратів активно почалося приблизно в середині минулого століття. Основними передумовами створення різних антидопінгових організацій у минулому були: поступове формування спортивної культури, недобросовісна конкуренція спортсменів та небезпека для їхнього здоров’я від невідомих препаратів в тому числі з летальними прецедентами.

Не дивлячись на цілу плеяду різних агенцій з антидопінгового контролю, проблема не зникла і близько навіть на сьогоднішній день. Щороку ціла низка олімпійських та світових чемпіонів позбавляються медалей в результаті позитивних випробувань на допінг. Хоча увага часто зосереджується на легкій атлетиці, майже у всіх видах спорту є проблема допінгу. Анонімне опитування, проведене WADA у 2019 році, показало, що близько чверті всіх спортсменів визнають, що вживали допінг для покращення спортивних показників, хоча і повністю усвідомлювали незаконність цієї діяльності.

Ринок ліків, що підвищують спортивну ефективність, таких як ЕРО (еритропоетин), великий. Лише за перший рік масового продажу препарат ЕРО заробив понад 5 млрд доларів для компанії-винахідника – AMGEN. 

Отже, головне питання в тому, чи є сенс взагалі обмежувати вживання допінгу?

Перш за все, це свобода вибору: якщо спортсмени хочуть приймати різні препарати в пошуках покращених показників, нехай вони це роблять. Вони не завдають шкоди нікому, крім них самих, і до них слід ставитись як до дорослих людей, здатних приймати раціональні рішення на основі широко доступної інформації.

Навіть якщо в довгостроковій перспективі існують негативні наслідки для здоров’я, це стосується також тютюну, алкоголю та, наприклад, боксу, які залишаються законними. Ми дозволяємо спортсменам світового класу тренуватися 24-26 годин на тиждень (у середньому), коригувати свій раціон і загрожувати собі, розтягуючи межі можливостей свого тіла. Ми дозволяємо їм це робити, тому що це саме те, що вони обрали, найкраще для них. За даними Асоціації гравців НФЛ, середня тривалість життя гравця в американський футбол становить 57,5 років. Таким чином, ми вже дозволяємо спортсменам загрожувати їхньому життю, надаємо їм вибір способу життя. Чому б також не поширити цей моральний прецедент на допінг?

З розвитком науково-технічного прогресу також стирається різниця між, так званими, «природними» та синтетичними методами досягнення результату. Існування «природних» способів розвитку фізичних можливостей це взагалі нонсенс для професійного спорту. Спортсмени використовують всілякі дієтичні добавки, вправи, обладнання, одяг, режими тренувань, медичні процедури тощо для підвищення своєї продуктивності. Немає нічого природного у тому, щоб приймати вітамінні таблетки, носити костюми з лайкри для всього тіла, робити операції на зв’язках, проводити кожен день у тренажерному залі, тягати багатокілограмові гирі та штанги або бігати у взутті з шипами на підошві. Дієта, медицина, технології та навіть просто тренування вже дають штучну перевагу тим спортсменам, які можуть дозволити собі найкраще з усіх цих засобів. Оскільки не існує чіткого способу відрізнити законні та незаконні штучні допоміжні засоби для збільшення спортивної ефективності, всі вони повинні бути дозволені. Тож прийом допінгу не є більш неприродним, ніж те, що відбувається сьогодні без заборони.

Практичним прикладом неприродної допомоги є інноваційний плавальний костюм Speedo LZR Racer, набувший популярності у 2008 році на Олімпійських іграх у Пекіні. FINA (світова організація спортивного плавання) була стурбована надзвичайною статистикою в Пекіні, де плавці, одягнені в купальник Speedo LZR Racer, виграли 90% усіх наявних медалей і побили 23 світові рекорди. З моменту випуску костюма Speedo у 2008 році впали 108 світових рекордів (за неповних рік). Чи варто говорити про те, що стурбованість функціонерів залишилася у минулому?

Використання препаратів (в тому числі заборонених), що підвищують ефективність, базується на досягненнях науки. Коли знайдені нові ліки та методи терапії, спортсмени звертаються до них, і як результат, час випереджає антидопінгові організації, яким потрібно розробляти методи тестування спортсменів щоразу, коли створюється новий препарат, який має бути відслідкований. 

Справа в тому, що заборона медикаментів, що підвищують ефективність, дозволяє в основному спортсменам із заможних країн та командам, які можуть дозволити собі новітні технології, залишатися сухими у воді, тоді як інші перебувають у неблагополучному положенні. Отож, оскільки це дає несправедливу перевагу заможному, хто може заплатити за новіші та ще не виявлені препарати, варто дуже серйозно замислитися над загальною легалізацією допінгу.

Президент WADA Вітольд Банька заявив, що хімікам не потрібно багато зусиль для того, щоб виробляти препарати, що підвищують людську ефективність:

«Вчені починають з тестостерону або його комерційних аналогів, а потім вносять незначні структурні модифікації, щоб отримати аналогічно активні похідні. Звичайно, підпільні хіміки не докладають зусиль для перевірки своїх творів на ефективність чи безпеку. Для виробництва простого нового стероїдного з’єднання знадобиться лабораторне обладнання, яке коштує від 50 000 до 100 000 доларів. Залежно від кількості хімічних реакцій, необхідних для синтезу, деякі з них можуть бути здійснені за тиждень-два. Інші можуть зайняти від півроку до року».

***

Більшість заборонених у спорті препаратів мають певні медичні цілі та призначаються на законних підставах у неатлетичному сенсі. Звісно ми не підтримуємо використання у спорті наркотиків «рекреаційного» типу: кокаїн, героїн, амфетаміни тощо. Хоча і вони, за певного спортивного контексту, можуть розглядатися як засоби підвищення ефективності.

Фото: voanews

Найкраще у блогах
Більше цікавих постів

Інші пости блогу

Всі пости