Чому Англія, Уельс, Шотландія і Північна Ірландія – різні національні команди, а не спільна збірна Великої Британії
Пояснюємо.
Збірні Англії і Уельсу зустрінуться у вирішальному для обох команд матчі на чемпіонату світу-2022 в групі B. Хоч зараз англійці знаходяться у набагато кращому становищі, все ще є ймовірність, що вони залишать турнір, а Гарет Бейл і компанія пройдуть далі.
Хай там як, усі ці питання футболісти вирішать на полі, а ми ж розповідаємо, чому збірні Англії, Уельсу, Шотландії і Північної Ірландії – це різні національні команди, а не одна спільна збірна Великої Британії.
Відповідь дуже проста
Сполучене Королівство має різні національні збірні, тому що, коли наприкінці ХІХ століття розпочався міжнародний футбол, Англія, Шотландія, Вельс і Ірландія (згодом – Північна Ірландія) стали першими національними командами, які зіграти між собою на рівні збірних.
З 1872 до 1900 років міжнародні матчі проходили лише між чотирма британськими націями, а решта збірних приєдналися вже у ХХ столітті, більшість з яких – після створення ФІФА у 1904-му.
Вони є чотирма найстаршими футбольними асоціаціями у світі, тож саме тому були постійними членами комітету різних організацій, які відповідали за розвиток міжнародного футболу.
У історії були випадки, коли ходили розмови про спільну футбольну асоціацію та національну команду – переважно від представників Англії. Проте усі країни, що утворюють Сполучене Королівство, вважали себе окремими одиницями, а офіційні особи, що керували футбольними асоціаціями Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії, чинили опір спробам об’єднатися в єдину збірну.
Востаннє спільна британська збірна грала на Олімпіаді-2012 – і провалилися на домашньому турнірі
На Олімпійських іграх, що проходили в Лондоні у 2012-му, збірна Великої Британії зіграла вперше за 52 роки.
Заявка британців складалася лише з англійців і валлійців, а за неї грали такі футболісти як Раян Бертран, Майка Річардс, Аарон Ремзі, Раян Гіггз (капітан), Деніел Старрідж і Крейґ Белламі. Голкіпер Джек Батленд став єдиним футболістом, який потрапив до заявки і на Євро-2012, що того ж літа проходило в Україні та Польщі, і на Олімпіаду. До шорт-листу в національну команду Великої Британії потрапив також Девід Бекхем, але не отримав виклик від Стюарта Пірса.
Британці виграли групу, у якій грали разом із Сенегалом, Уругваєм та Об'єднаними Арабськими Еміратами, але зупинилися вже на стадії чвертьфіналу, програвши Південній Кореї у серії післяматчевих пенальті (120 хвилин ігрового часу завершилися з рахунком 1:1).
Британські збірні вперше зіграють між собою на чемпіонаті світу. На Євро зустрічалися частіше – в 2016-му було відразу два матчі
Якщо ж говорити окремо про кожну з британських збірних, то вони чимало разів зустрічалися не лише в товариських, а й в офіційних матчах.
У кваліфікації до чемпіонатів світу вони зіграли між собою 32 рази, але ніколи не перетиналися у фінальній частині турніру. Ніколи до 2022-го, тож матч Уельс – Англія стане першим між британськими збірними на найпрестижнішому футбольному турнірі.
На чемпіонатах Європи, до речі, такі зустрічі відбувалися частіше. У 1996-му, наприклад, Англія обіграла Шотландію з рахунком 2:0. На Євро-2016 англійці зустрілися з Уельсом в групі і перемогли 2:1, але валлійці, які все ж виграли квартет, у 1/8-й того ж турніру вибили Північну Ірландію.
Вже минулого року, на Євро-2020, Англія і Шотландія знову зустрілися – але переможця не виявили, матч завершився із рахунком 0:0.
***
Фото: Laurens Lindhout/Soccrates/Global Look Press, Popperfoto via Getty Images, Swansea City AFC
