23-річна японка виграла фінал Гран-прі. Лідери провалились, а контент став значно простішим
Жодна з учасниць не змогла показати найкращий результат сезону.
У Турині відбувся фінал Гран-прі, який не проводився з 2019 року через пандемію коронавірусу. Найбільш неочікувані результати показали жінки: найкращі фігуристки сезону Каорі Сакамото та Луна Хендрікс поступилися лідерством Маї Міхарі та Ізабо Левіто.
Після короткої програми всі були на «своїх місцях», але на довільній щось пішло не так
Довгоочікуваний фінал серії Гран-прі завершився. Хоч ми і розуміли, що за 3 роки лідери змінилися, підсумки турніру у жіночому розряді вийшли максимально непередбачуваними. На церемонії нагородження очікувано лунав гімн Японії, але не для тієї фігуристки, для якої ви могли б подумати після коротких програм. Маї Міхара, можна сказати, сенсаційно здобула перемогу із відривом у майже 11 балів.
Результати фіналу ГП серед жінок:
1. Маї Міхара (Японія) - 208,17
2. Ізабо Левіто (США) - 197,23
3. Луна Хендрікс (Бельгія) - 196,35
4. Рінка Ватанабе (Японія) - 196,01
5. Каорі Сакамото (Японія) - 192,56
6. Єлім Кім (Корея) - 180,58
23-річна японка Маї Міхара проводить свій найкращий сезон. Якщо її перемогу у фіналі серії можна повʼязувати з невдачею головних претенденток на титул — Каорі Сакамото та Луни Хендрікс, то на етапах Міхара добряче запалила. Золоті медалі етапів у Еспоо та Шеффілді стали першими в карʼєрі фігуристки перемогами на Гран-прі. У Фінляндії японка виступила помітно краще (на 10 очок більше, ніж у фіналі), а от у Великобританії навпаки, хоч і в підсумку змогла обігнати Хендрікс.
Міхара взяла золоті медалі на усіх змаганнях цього сезону, де брала участь. До цього дівчині рідко перепадали бодай якісь нагороди ГП — срібло у Франції в 2019 та бронза в США у 2016. На японській національній арені фігуристка також не виокремилась особливими результатами, як і в юніорах. Стабільно хороші результати у Маї на чемпіонатах чотирьох континентів — вже два золота та по одному сріблу і бронзі.
Не менш цікавою вийшла й ситуація з другим місцем, воно дісталося 15-річній американці Ізабо Левіто. Після короткої програми вона йшла передостанньою, але видала потужний (для цього фіналу Гран-прі) перфоманс. Це перший сезон американки в дорослому розряді, в який вона «влетіла з ноги»: перемога на юніорських чемпіонаті світу та Гран-прі Франції, взяда срібло етапу Австрії та бронзу чемпіонату США.
Постолімпійський сезон показав всі свої вади: у 2019-му був помітно складніший контент
Якщо порівнювати жіночі фінали Гран-прі 2022-го та 2019-го, легко помітити прірву в складності елементів, їхній якості та, відповідно, в оцінках. Жодна з цьогорічних учасниць не брала участь у фіналі серії 2019-го, але в кожної своя історія.
Наприклад, новоспечена чемпіонка Маї Міхара того сезону із примітних нагород взяла срібло французького етапу та бронзу чемпіонату чотирьох континентів. А Ізабо Левіто, яка завоювала друге місце, тоді ще каталася в юніорах. У Каорі Сакамото, яка до фіналу ГП йшла впевненим першим номером сезону, у 2019-му взагалі не було шансів відібратися в фінал: жодного пʼєдесталу в сезоні.
Та це лише цікаві факти з минулого фігуристок, які нині набрали хорошу форму та стабільно беруть медалі. Справді сумна тенденція проявилася в результатах: дівчата стали катати відверто слабший контент. Тепер у довільних програмах зірок сезону дуже рідко побачиш елементи ультра-сі, в інших показниках теж є питання.
У попередньому фіналі Гран-прі найсильнішою була Альона Косторна — в її активі 247,59 у сумі за дві програми. Найслабшою тоді стала Аліна Загітова — неочікувані 205,23 від олімпійської чемпіонки. Цьогорічна чемпіонка Маї Міхара набрала 208,17 за дві програми, у Юни Кім, яка посіла останнє місце — 180,58. Але не варто ностальгувати за росіянками (як мінімум тому, що вони — росіянки), адже більшість їхніх зірок не внесли б суттєвих змін у сезон через паузи, травми і відсторонення через допінг.
А як вам цьогорічний фінал Гран-прі?
Фото: ISU
