«ФІФА нас топить». Сергій Палкін про перебудову клубу, Ракицького, Мудрика і телепул
Розмова Миколи Решнюка із гендиректором «Шахтаря».
«Шахтар» проводить визначний сезон. Хоча починав його в найгіршій позиції серед усіх клубів УПЛ – пішов тренерський штаб та половина команди, повисли десятки мільйонів боргів, а власник переживав колосальні втрати у бізнесі через війну. Логічно було очікувати регресу.
Але сьогодні гірники – єдиний представник від України у єврокубках, який, попри всі втрати, веде боротьбу за чемпіонство в Україні, як і минулими роками. Ніби нічого й не змінилося.
При цьому «Шахтар» залишається одним із головних ньюсмейкерів не лише України, а й світу. Журналіст Tribuna.com Микола Решнюк поспілкувався з генеральним директором «гірників» Сергієм Палкіним і, зокрема, розпитав:
- за рахунок чого клубу вдалося втримати на рівні спортивні результати;
- як це впливає на заробітки та життєздатність «Шахтаря»;
- у чому важливість для «гірників» продажу Михайла Мудрика за 100 млн. євро;
- чому у клубі не коментують та не критикують роботу УАФ;
- що робити з критикою «Шахтаря» через повернення Ярослава Ракицького;
- як сприймати купівлю клубом молодого таджика із чемпіонату Казахстану.
Але розмова вийшла, звичайно ж, не лише про це.
«Кризовий менеджмент «Шахтарю» в час війни вдався на чотири з плюсом»
- Ми вже рік живемо у цій жахливій війні. Наскільки «Шахтарю» вдалося впоратися із тими викликами, які вона принесла?
- По-перше, завдяки нашим воїнам, ЗСУ ми маємо можливість грати як тут, так і в Європі. Тому їм низький уклін та подяка за все, що вони роблять. Якби не вони, ніхто навіть не мав шансів говорити про футбол.
Друге. Зрозуміло, багато складнощів. Особливо коли ти починаєш грати європейські турніри. А це перельоти та переїзди постійні.
Якщо відмотати на рік і порівняти те, де ми були тоді і де зараз, то це взагалі різні світи. Коли війна розпочалася, ми шість місяців не грали. Потім, коли вирішили грати, у нас не було тренерського штабу, пів команди, іноземці, всі поїхали. Було 15 людей команди, і все. Тож ми почали будувати команду з нуля. І це був найголовніший наш виклик, з яким ми зіткнулися за цей період.
Треба було призначити тренерський штаб, вчасно зорієнтуватися та запросити футболістів, які хочуть грати у нашій країні. А це, звісно, лише українці. З іноземців єдиним залишився Траоре, якому хотів би подякувати і віддати належне, що він так повівся. І зараз залишається, а ознак, що він хоче кудись піти, я не бачу.
Тож почали з чистого аркуша. Більше того, коли ми розпочали чемпіонат і зіграли внічию з «Металістом-1925», почали говорити, що вже не той «Шахтар», шансів на чемпіонство нуль, про єврокубки взагалі помовчимо. Але потім усе перевернулося. І виявилося, що майже всі рішення були правильними.
Футбол, який хлопці показують - і в груповому етапі Ліги чемпіонів, і в першому колі чемпіонату, - один із найкращих, що я бачив за 20 років у «Шахтарі». Я говорю більше не про результат, а як хлопці грали, який футбол показували.
Плюс це усі українці, 95% команди. Дивився і тішився – за них, за результат, за клуб та наше майбутнє. Шлях, який ми вибрали, виявився єдиним правильним.
Ми вибрали вектор і по ньому йдемо. Сьогодні ми єдина команда з України, яка залишилася в єврокубках. І те, що ми пройшли «Ренн», дозволило Україні зайняти 14-ту позицію [у таблиці коефіцієнтів]. А це гарантовано п'ять команд братимуть участь від України наступного євросезону. Сьогодні кожне очко, здобуте Україною, на вагу золота.
Хочеться ще додати, коли нам минулого року випала можливість грати у єврокубках та розпочинати чемпіонат, ніхто не задумався, як ці клуби, які грають у єврокубках, гратимуть. І ось сьогодні ми зіштовхнулися із ситуацією, це просто нонсенс. Ми повинні 9 березня (розмова відбулася 6 березня – Tribuna.com) бути у Варшаві, грати там. А 12-го числа у нас гра з «Кривбасом». Мені хтось пояснить, як ми це зробимо взагалі? Ні, якби літали літаки в Україні, ніхто б навіть слова не сказав.
Ми вже б'ємося Бог знає скільки часу, щоб чи у Львові зіграти, чи перенести на другий день. 12-го у нас гра у Кривому Розі, а 16-го гра з «Феєноордом» у Роттердамі. Але вирішити це питання ніхто не може, всім байдуже.
Нічого, за останні 9 років, починаючи з 2014 року, ми багато пройшли і з цим впораємося. Це логістичне питання потрібно було вирішувати перед початком чемпіонату. І вирішувати цивілізовано за допомогою УАФ та Прем'єр-Ліги. Виробити процедуру, яка б застосовувалася у випадку, що відбувається зараз із нами.
- З якими ще викликами не вдалося впоратися?
- ФІФА. Вони мали українським клубам допомагати. А вони навпаки зробили нас ще біднішими і ще слабшими. Ми намагалися деяких іноземних футболістів повернути, але жодних шансів. Хоча ми промалювали для них усю формулу безпеки, як це працює. Ось це взагалі не вийшло.
Зрозуміло, що за кожним футболістом стоїть агент, який хоче заробити і який вже тримає в голові: «Ага, ФІФА вкотре дала дозвіл, потім знову дасть, потім він вільний агент. А я потім зароблю величезні гроші. А українські клуби, які інвестували у футболістів, хай відпочивають».
- В підсумку, як ви оціните, наскільки вам вдався кризовий менеджмент у цей період?
- Не можу сказати, що п'ять із п'яти, але на чотири з плюсом ми напрацювали.
- Які ключові рішення, які привели до цього результату, ви б виділили?
- По-перше, ми не помилилися з тренерським штабом. Коли ми малювали профайл тренера, який має прийти, з одного боку хотіли європейського тренера, орієнтованого на європейський стиль. Маю на увазі як в ігровому плані, так і щодо спілкування з футболістами. Тому фактор особистості тренера важливий – його знання, рівень, ім'я в Європі та тут.
З іншого боку, потрібна була людина, яка в цей складний час може стати серйозним мотиватором для наших хлопців. І Ігор Йовичевич – той тренер, який у собі включив усі ці фактори. Нам пощастило, що ми його підписали.
Згодом ми проаналізували українців, які грають за кордоном. Адже із іноземцями шансів не було. Когось із оренди повернули, когось просто купили чи викупили назад.
І це відіграло свою роль. Симбіоз тренера-мотиватора з європейським обличчям, який розмовляє українською мовою, і наших хлопців, які все, що відбувається, пропускають через себе, бо вони українці. Та самовіддача, яку вони показували на полі, була відповіддю на те, що ця формула спрацювала.
І сьогодні, якщо дивитися першу зустріч з «Металістом-1925» на початку чемпіонату, коли ми мали таку бідну гру, і останню, коли ми обіграли 7:0, це різний рівень взагалі.
Команда виросла, а з нею тренерський штаб, у якому теж молоді хлопці за великим рахунком. Вони всі навчаються та розвиваютсья разом із нами. Вони ж не грали до цього в Лізі чемпіонів, тільки бачили по телевізору. А пройти через таке горнило боїв, це дорогого варте. Це дуже великий досвід.
«Груповий етап ЛЧ може гарантувати тобі існування на наступні один-два роки»
- Наскільки успіхи в єврокубках, насамперед у Лізі чемпіонів, покращили фінансовий стан «Шахтаря»?
- Те, що ми заробили у Лізі чемпіонів, дозволило нам розпочати процес придбання нових футболістів. Зрозуміло, не по 10-15 млн, як раніше. Там за мільйон купили, там за три, там за півтора. Ми вже навіть трохи дивимось на майбутнє.
Так, у нас є кістяк, а зараз намагаємося створити другий ешелон, який стоятиме за цими хлопцями. Ви ж бачите - одного 18-річного купили, другого такого ж, іншого, якому 21 рік. І це завдяки тим грошам, які ми заробили. Це для нас серйозна підмога.
І на ці ж гроші ми живемо — виплачуємо зарплату футболістам, працівникам клубу, знімаємо інфраструктуру у Варшаві, допомагаємо хлопцям із академії у Спліті. Якби цього не сталося, важко уявити, що ми дали б такий імпульс команді з точки зору трансферів та операційної діяльності.
- Якщо «Шахтар» виграє боротьбу за чемпіонство цього сезону, яке знову дозволить безпосередньо вийти до групи Ліги чемпіонів від України, то ці ось гроші від УЄФА матимуть таке ж життєво важливе значення для клубу, як і цього року?
- Звичайно. У нас просто ще й [клубний] рейтинг великий, тому ми більше можемо заробити порівняно з тим самим «Дніпром-1» чи навіть «Динамо».
Сьогодні груповий етап Ліги чемпіонів може гарантувати тобі існування наступні один-два роки. Тому на сьогодні це дуже серйозний чинник.
– А якщо говорити про гроші від трансферу Мудрика. Як вони впливають на справи клубу?
- Якщо до цього ми говорили про операційну діяльність, про зарплати футболістів та деякі трансфери, то продаж Мудрика дозволить нам розрахуватися з боргами.
Ви ж знаєте про цю ситуацію. ФІФА випустила Annex 7, дозволивши піти всім іноземним футболістам. У нас утворилося багато боргів, бо ми всіх на виплату брали. А це десятки мільйонів доларів.
Звичайно, продавши Мудрика, ми можемо розрахуватися з клубами. Адже, з одного боку, ФІФА забрала у нас футболістів, а з іншого ніхто не сказав нам, що за ці борги ми розраховуватися не будемо. Ні. Клуби пишуть, подають до ФІФА на нас. І ФІФА повертається до нас, призначає арбітрів, намагаються вести з нами переговори щодо цих боргів.
Я говорю: «Ви цікаві хлопці. Спочатку у нас забрали, а тепер кажете, щоб ми платили. Тож поверніть нам гравців, ми їх продамо і заплатимо всі борги». А у відповідь тиша.
І зараз виходить, що у нас є один судовий процес проти ФІФА за те, що вона ухвалила рішення, яке повністю суперечить усім ринковим і, зокрема, футбольним нормам. Ми у суді все показали.
Але просто у СAS у ФІФА виграти неможливо, там така система, що технічно тобі ніколи не виграти. Я по цій ситуації зробив дуже багато заяв у Європі, бо це треба міняти. Адже ФІФА стає над законом.
Щоб ви розуміли. Якщо ви судитеся в CAS - наприклад, футболіст проти клубу, - призначається троє суддей. Одна сторона призначає суддю, друга також, а президент призначається двома суддями, яких обрали сторони. Президент має право вето на всі моменти, він голова судового органу.
Але коли з'являється ФІФА як одна із сторін процесу, головного суддю призначає CAS. А щоб ви розуміли, 80% доходу СAS йде від ФІФА, вони контролюють повністю CAS, у наглядовій раді якого сидять представники ФІФА. Як вважаєте, якого президента вони призначать? Лояльного до ФІФА.
Тому виграти неможливо. Тому ми зараз йдемо до Федерального суду [Швейцарії], до Єврокомісії. І йтимемо до кінця, бо те, що вони зробили, це просто обкрадання українських клубів. І це не є толерантною позицією під час війни. Коли весь цивілізований світ нас підтримує, а така всім відома організація нас топить.
Більше того, вони не виходять на контакти, не допомагають жодним чином. Добре, ви тут забираєте [футболістів], але з боргами розберіться тоді. Ідіть до тих клубів, яким ми заборгували, говоріть з ними, анулюйте борги. ФІФА обрала політику повного ігнорування українських клубів та українського футболу.
– На якому етапі цей судовий процес зараз?
- Наступного тижня ми подаємо до Єврокомісії, бо ФІФА порушила повністю антимонопольне законодавство Європи цим рішенням. І коли ми отримаємо повне рішення CAS, весь текст будемо подавати до Федерального суду. Але там не всі кейси приймають. Але цей суддівський корпус, створений в СAS, не дозволяє цю справу виграти взагалі. Тому змінюватимемо систему.
Розумієте, ФІФА — це орган, що стоїть над державами. Туди достукатися, щоб вони ухвалили нормальне рішення, нереально. Але ми хочемо, щоб світ знав, як вони вчинили з українськими клубами.
- Щодо цих гравців, яких ви втратили через правило ФІФА. Ви ще розраховуєте їх хоч якось продати? Чи готові, що ФІФА продовжить дію цього правила, і цих гравців ви втратили вже безповоротно?
- Ніхто не знає яке рішення ухвалить ФІФА, все залежатиме від цього.
«УАФ не може з одного боку вбивати ФІФА, а з іншого просити чемпіонат світу»
- Після фіналу ЧС у Катарі, коли зарубали промову Зеленського, ви досить жорстко висловилися про ФІФА, назвавши її проросійською організацією. Водночас, УАФ від таких висловлювань і від такої критики ФІФА утримується досі. Як ви ставитеся до того, що рідна федерація не підтримує «Шахтар» у вашому конфлікті з міжнародним органом, зокрема, і не реагує на реверанси ФІФА у бік Росії взагалі?
– Тут усе зрозуміло, чому це відбувається. УАФ зараз працює над тим, щоб привезти ЧС до України. З ким вони працюють? З ФІФА. Вони ж не можуть з одного боку вбивати їх, а з іншого просити чемпіонат світу.
З погляду мети, яку УАФ хоче досягти, я їх розумію. З погляду самої ситуації… Буває прикро.
- Але, як я розумію, «Шахтар» утримується від критичних коментарів роботи асоціації. Ви взагалі не хочете коментувати все те, що відбувається зараз в і з УАФ та її керівництвом? З усіма звинуваченнями, арештами та судами, коли доходить до загроз, що Україна може втратити членство в УЄФА та ФІФА.
- Коли ти щось критикуєш, треба розуміти, до чого ти хочеш прийти. Незалежно від того, хто стоїть на чолі УАФ, питання в тому, що ми хочемо досягти.
На мою думку, ми повинні думати про український футбол. Ми, як клуби, маємо думати про Прем'єр-лігу.
Ми намагаємося когось звинуватити — той поганий чи цей, — а у себе всередині 16 клубів уже десятки років не можуть домовитися, щоб створити єдиний пул. Постійно є хтось, хто постійно знаходить якусь висмоктану з пальця причину і руйнує всю систему. Ми між собою домовитись не можемо.
Я вже казав. Давайте створимо пул, зробимо продакшн і показуватимемо матчі на ютубі безкоштовно під час війни. І закінчимо цю тему. Але у нас хоча б буде пул і єдиний продукт.
Порушимо інше питання. А сьогодні у всіх клубів УПЛ поля із підігрівом? А у всіх туалети зроблено? А якщо ні, то що ти робиш у Прем'єр-лізі? Іди назад до першої ліги і там займайся своїми питаннями. Хочеш до Прем'єр-ліги - відповідай хоча б мінімальним критеріям.
І так буде третє, п'яте, шосте питання, і так далі. Тому, щоб нас чули, ми маємо спочатку об'єднатися усі в Прем'єр-лізі.
Тому наш клуб хоче виступити ініціатором, щоб ми зібрали всі 16 клубів та ухвалили рішення щодо створення єдиного пулу. Зробили план як далі розвивати цей продукт. Тому що сьогодні ми не розвиваємося взагалі.
Ми не можемо когось критикувати, коли самі просто не єдині. Нема про що говорити, бо нас ніхто ніколи не почує.
- Але навіть ті критерії, про які ви згадали. Вони ж від УАФ залежать, яка роздає атестати на участь в УПЛ. Не лише з боку клубів проблема.
- Давайте з іншого боку підійдемо. Якщо16 клубів сьогодні об'єднаються і на зборах скажуть: «Ти і ти – у вас немає відповідних критеріїв». Як вони будуть в очі 14-м клубам, що залишилися, дивитися? Вони все виправлять за два тижні. А ні — ми запропонуємо їм залишити Прем'єр-лігу. І закінчимо із цим — ні УАФ не допоможе, ніхто.
- Минулого літа з'явилася новина на сайті «Шахтаря», що Рінат Ахметов виділив 60 млн грн на допомогу українському футболу. Куди і як пішли ці гроші?
– Ми зараз у процесі обговорення. Я зустрічався з кількома клубами, ми дискутували, як краще їх витратити. Просто поділити між усіма, щоб вони зарплати футболістам заплатили? Але ж хочеться ці гроші витратити на щось, що можна помацати в майбутньому – щось побудувати, створити якийсь продукт. Не хочеться, щоб це знову в пісок пішло.
І ті клуби, з якими я обговорював це, зі мною згодні. Роздати всім і завтра вже не буде цих грошей? Для чого це треба? Хочеться їх використати за призначенням. Щоб усі разом клуби ухвалили якесь рішення. Про це ми зараз дискутуємо.
«Бачимо інтерес до Трубіна. Історія може закінчитися його продажем улітку»
- Поговоримо про зимові трансфери клубу. Як Мудрик зміг залишити клуб, якщо виїхати взимку з країни йому дозволили у складі делегації «Шахтаря», на який у міністерстві спорту і поклали відповідальність за повернення Михайла в Україну? А він із Туреччини відлетів просто до Лондона. Як із цим бути?
- Якщо дивитися на закон, то мобілізації не підлягають люди, молодші за 27 років, якщо ти не служив в армії або в тебе не було військової кафедри. Але при цьому країну ніхто з них покинути не може. Така колізія – з одного боку, тебе воювати не беруть, а з іншого ти країну залишати не можеш. Потрібно це міняти. Якщо ви в курсі, зараз у Верховній Раді лежить законопроєкт, який вирішить цю колізію, що особливо стосується спортсменів.
Адже що зробив для країни перехід Мудрика? По-перше, скоро ми оголосимо, скільки ми податків заплатимо із цього трансферу. Це буде дуже велика сума.
По-друге, з погляду просування нашої країни на світовій арені він зробить у сотні разів більше, ніж, якби він сидів безвиїзно в Україні. Тому, на мою думку, мають бути зроблені винятки для таких випадків.
- Але ж зараз таких винятків немає. Дивно виходить, у чому тоді відповідальність клубу, якщо гравець не повернувся до країни?
- Відповідальність у тому, що ми заплатимо багато податків, а футболіст просуватиме нашу країну на світовій арені.
– Взимку був інтерес «Брайтона» до Матвієнка, але ви не домовилися щодо грошей. Якби Мудрика не вдалося продати взимку, трансфер Миколи до Англії мав би більше шансів відбутись? Ви продали б його за ті гроші, які давав «Брайтон»?
- Те, що давав «Брайтон», ситуацію не змінило б. Пропонували 16 млн та якісь бонуси. Це несерйозно загалом.
– На вхід «Шахтар» підписав Дмитра Різника. Чи означає це, що клуб готується влітку продати Трубіна?
- Можуть бути варіанти, так. Усі ми бачимо інтерес до Трубіна. Ми розуміємо, що ця історія може закінчитися його продажем улітку. Ми зважуємо ці ризики.
Але щодо Різника ми давно вели переговори. Років зо два вже. Не могли домовитись. Але зараз досягли згоди.
- Хто ще, слідом за Трубіним, може залишити клуб улітку? Бондаренко та Судаков уже казали, що хочуть до Європи.
- Ті, хто до початку війни ще на лаві сиділи, а зараз стали головними дійовими особами. Подивіться, який футбол вони демонструють. Бондар, Судаков, Бондаренко, Криськів та інші. На них буде попит.
Вже дзвонять по деяких футболістах. Але я навіть не обговорюю це. Мене запитують, скільки вони коштують, – а я відповідаю, що ми їх не продаємо.
- Чому?
- Ще не час. Вони ще не дійшли до свого піку форми. Ще не час про трансфери говорити.
Я розумію клуби, які дзвонять. Працюють скаути, вони бачать потенціал футболістів. Вони розуміють, що краще прийти зараз і купити у 10 разів дешевше. Ніж потім купувати у нас за 100 млн. Але й ми це розуміємо.
- Виходить, Мудрика продали на піку?
- Я не сказав би, що продали на піку розвитку його таланту. Але ми його продали на піку фінансовому. Такі гроші навіть у мирний час важко заробляти.
У «Челсі» чудово розуміють його потенціал.
- Не скажеш так після його старту у «Челсі», коли вже навіть жартують, що «Шахтар» нормально так нагрів лондонський клуб.
– Це англійська Прем'єр-ліга. Відразу туди увірватися і показати свій рівень дуже складно. Навколо нього такі ж, як він, зірки, але з набагато більшим досвідом.
Але у клубі знають ціну йому. Ми на зв'язку зі спортивним директором «Челсі», час від часу я листуюсь із власниками клубу. Вони всі чудово розуміють та знають, який діамант у них у руках.
Просто з ним треба працювати, він сам по собі не може існувати. На нього мають грати. Поки що напевно складно змусити тих аксакалів грати на Мудрика. Але коли вони відчують, побачать його можливості, все зміниться.
Так, він потрапив у складний час [у «Челсі»], у перехідний період. Будується нова команда, нові власники, все нове. Не все виходить. Тому може здаватися, що не туди перейшов. Нічого подібного. Потрібно просто дивитися вперед. Я вас запевняю – це буде другий «Манчестер Сіті» у майбутньому. У «Челсі» ще багато що змінитися. Потрібний час.
- «Шахтар» узимку підписав трьох легіонерів. Це грузин, венесуелец та таджик. Це все різні ринки. І серед них немає звичайного для клубу бразильського. Як так сталося?
– Життя змушує. Ось якщо всі ці таланти, яких ми купили, грали б у Бразилії і мали бразильський паспорт, то відразу множте їхню вартість на 10.
Бразильський ринок сьогодні дуже перегрітий. Така ситуація зараз у Бразилії, де ті ж самі «Барселона» та «Реал» заходять туди безпосередньо і платять по 40-50 млн за футболістів, яким ще немає і 18 років.
– Ви наймали окремих скаутів для виходу на інші ринки?
- Ні, ми не наймали. Коли ми підписували тренерський штаб [Де Дзербі], у його складі був скаут, італієць Саса. Але коли вони йшли, у нас із цим італійцем продовжився діалог. Він сильний скаут, працював у «Мілані», розуміє бразильський, американський, африканський ринки. Тому ми з ним зідзвонювалися, він нам футболістів рекомендував.
Він пішов у «Брайтон» разом із Де Дзербі, але щось у нього там не склалося. Розійшлися думками з менеджментом щодо розвитку футболу в клубі. А ми з ним були на контакті, і я запропонував йому перейти до нас. І він зараз очолює нашу службу [скаутів].
- І ось ці три трансфери іноземців – це його заслуга вже?
- Так, усі троє.
- Тобто тепер у фокусі «Шахтаря» інші ринки?
Ми не маємо фокусу. Ми знаємо ринки, де можуть бути таланти, і ми їх усіх намагаємось аналізувати. Зрозуміло, на деяких ринках ціни шалені, як у Бразилії. Але ми не йшли з бразильського ринку, і не йдемо. Ми там зараз навіть розглядаємо деякі кандидатури. Але дивимося на інші ринки.
- Просто раніше важко було уявити «Шахтар», який купує у чемпіонаті Казахстану таджика. Тоіров — це абсолютна екзотика.
– Він дуже талановитий хлопець. Зрозуміло – 18 років, він переживає. Розуміє, куди потрапив. Щоб ви розуміли, коли ми його підписали, у Казахстані та Таджикистані це був breaking news по телевізору. Він ще молодий, у нього все попереду.
- Чи каже покупка трьох легіонерів, що клуб може знову прийти до моделі, коли в команді плюс-мінус порівну українців та іноземців, а не як зараз, коли кістяк складу — це лише українці?
Наш вектор розвитку простий – у нас мають грати найкращі як українці, так і іноземці. Але кістяк мають складати українські футболісти.
- Не можу не запитати про Ракицького та його повернення до «Шахтаря», яке багатьох обурило. Навіть у вас під постом у фейсбуці, в якому ви повідомили про підписання Ярослава, достатньо негативних коментарів. Як ви до цього ставитесь?
- Ви знаєте, під усіма моїми постами є негативні коментарі, навіть коли я вітаю вболівальників із Новим роком.
Після початку війни 24 лютого 2022 року він залишив «Зеніт» та приєднався до «Шахтаря» на товариських матчах, де ми збирали гроші на армію та для біженців. При цьому він мав достатньо пропозицій від турецьких та іспанських клубів. І навіть сьогодні йому пропонують зарплату значно більшу, але він залишається з нами.
Ракицький - це людина з великим серцем.
- Але ж претензія у суспільства в іншому, наскільки я розумію. «Шахтар» підписав Ракицького, який після 2014 року грав у Росії, при цьому ні клуб, ні сам Ярослав не комунікують цей крок. Начебто не треба порозумітися із уболівальниками.
Обіцяю найближчим часом прокомунікувати. Щоб він вийшов і сказав усе, що думає щодо цієї ситуації. Тут питань не буде, організуємо.
– Ярослав готовий до цього?
- Так. Я вам чесно скажу, не до цього було. Трансферне вікно тільки зачинилося днями, ми займалися цими всіма питаннями – кого купувати, кого продавати, кого в оренду. Дуже багато питань було..
Фото: «Шахтар», Matteo Ciambelli/ZUMAPRESS.com, Павло Кубанов
