Що втратив Тимощук в Україні через санкції РНБО та які активи він має в Росії
Дивимось, наскільки це серйозний удар для Анатолія.
Анатолій Тимощук офіційно перейшов із розряду одного з найбільших ненависників для українських вболівальників у статус ворога держави. Тепер мова не лише про те, що колись легенда футболу України відмовився засудити повномасштабне вторгнення Росії – річ у тім, що досі тренер пітерського «Зеніту» опинився в компанії людей, які несуть загрозу його рідній країні.
7 січня почало діяти рішення Ради національної безпеки та оборони «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». У списку підсанкційних осіб (Сімоньян, Кісєльов, Кіркоров, Петросян, Баста, Галустян, Якубович, Шуфутинський та ін.) Тимощук – єдиний представник спорту. Ба більше, Анатолій – єдиний серед тих 56 спортсменів, кого ще в грудні Верховна Рада просила покарати за підтримку путінського режиму. Поки єдиний, але факт все ж промовистий.
Тепер у Тимощука в Україні не лише репутаційні втрати, але й майнові.
РНБО заблокувала активи Тимощука – це сім обʼєктів нерухомості та будівельна компанія на Донеччині
Проти Анатолія не вперше застосували санкції в Україні після 24 лютого. Ще 11 березня КДК УАФ ухвалив ряд рішень по Анатолію, серед яких:
- позбавив здобутої в УАФ тренерської ліцензії рівня Pro;
- позбавив усіх здобутих в українських змаганнях нагород;
- виключив з реєстру гравців збірних команд УАФ;
- довічно заборонив займатись футбольною діяльністю на території України.
Того ж місяця міська рада рідного для Тимощука Луцька проголосувала за те, щоб позбавити його звання почесного громадянина міста. Пояснення – Анатолій «не зробив жодної публічної заяви із приводу [військової агресії Росії] та не зупинив свою співпрацю з футбольним клубом країни-агресора».
Тепер же настала черга серйозніших покарань від держави. Конкретно Тимощука Україна покарала обмеженнями на 13 окремих пунктів та тривалістю в десять років. Зокрема:
- позбавила права користуватись та розпоряджатись власними активами;
- унеможливила проведення торговельних операцій;
- заблокувала виведення капіталу з країни;
- заборонила вʼїзд на територію України;
- позбавила державних нагород.
В грубому висновку це означає, що все майно Тимощука, який з 2017 року працює та живе в Росії, в Україні заблоковане.
Так, за даними сервісу аналітики Youcontrol у власності Анатолія тут залишились 7 обʼєктів нерухомості у Донецькій області. Де і які саме – незрозуміло, оскільки після 24 лютого держава обмежила доступ до реєстру речових прав на нерухоме майно. Не виключено, що один з цих обʼєктів – квартира в Донецьку на вулиці Рози Люксембург, 32 (саме вона фігурує як місце прописки тренера «Зеніту» в Україні).
Також серед активів Тимощука є земельна ділянка в Донецьку площею 0,0793 га. Вочевидь, орендована, оскільки є комунальною власністю з цільовим призначенням «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі». Але оскільки з 2014 року Донецьк перебуває в російській окупації, актуальність цієї інформації Україна підтвердити не може.
Також в Україні в Анатолія з 2007 року зареєстрований активний ФОП. Види діяльності – «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» та «Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах».
Ймовірно, це повʼязано з колишнім бізнесом Тимощука в Донецьку. Разом із попередньою дружиною Надією Навроцькою та експартнером по «Шахтарю» Сергієм Поповим Анатолій досі володіє будівельною компанією «Потім Девелопмент» (назва, можливо, відображає перші літери з прізвищ співзасновників). Але остання зафіксована фінансова активність юрособи датується 2010 роком, тому є припущення, що компанія уже не функціонує, попри активний юридичний статус.
Анатолій є також співзасновником благодійного фонду «Рух молоді». Його він створив у 2011 році разом із політиком та підприємцем із Білої Церкви Володимиром Полочаніновим (колишній нардеп та ексколега Андрія Павелка по партії «Фронт змін», з яким у 2013 році вони відкрито виступили проти її лідера Арсенія Яценюка через ліквідацію цієї політсили).
Ось що розповідав про цей фонд сам Тимощук у 2015 році російським ЗМІ:
«У нас із моїм близьким другом є фонд «Рух Молоді». Ми збудували футбольний майданчик зі штучним газоном, баскетбольний майданчик у Білій Церкві, зараз там же проводимо футбольний турнір імені Андрія Гусіна.
Окрім цього, фонд надає допомогу дітям у Донецькій та Луганській областях: торік у Слов'янську зробили майданчик, зараз у розробці дві школи у Луганській області.
Зараз ми проводимо спільну акцію з уболівальниками «Зеніту», на домашньому матчі з «Рубіном» було розпочато збір коштів для закупівлі товарів першої необхідності та харчів для маленьких дітей, дитбудинків та нужденних сімей, після чого ми займатимемося відправкою допомоги до Донецька».
Якщо стан будівельної компанії та благодійного фонду на сьогодні не досить зрозумілий у звʼязку із санкціями, то з державними нагородами якраз навпаки. Рішення РНБО чітко означає, що Тимощука їх забрали. Серед таких в Анатолія були:
- орден «За мужність» III ступеня (вручений у 2006 році після успіху збірної України на ЧС в Німеччині);
- звання Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (отримане у 2008 році після перемоги «Зеніту» в Кубку УЄФА);
- відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (отриманий у 2015 році пістолет Форт-12 після кваліфікації збірної України на Євро-2016).
Відповідно, через втрату цих нагород Тимощук уже не може користуватись передбаченими для їхніх власників пільгами (наприклад, надбавками до пенсії).
Хоча з фінансової точки зору навряд це є великим розчаруванням для Анатолія, як і накладені санкції загалом. Основні його активи не в Україні.
В Росії у Тимощука доля в ресторанному бізнесі, кілька квартир в Петербурзі та колекція ікон
«У нього там сім’я, російська дружина. Він не збирається повертатися в Україну. Напевно, він розуміє, що йому більше ніде працювати, а він звик жити досить розкішно. А зараз заявить про те, що відбувається в Україні, скаже, що це війна, то йому потрібно буде одразу виїжджати з Росії», – так торік коментував мовчання Тимощука його колишній партнер по збірній України Сергій Ребров.
А так перед тим про фінансові справи Анатолія розповідав його колишній менеджер Віталій Юрченко: «Щоб уникнути розподілу майна під час розлучення з Надією (Навроцькою, колишньою дружиною Тимощука – Tribuna.com), він усі статки перевів у Росію з різних куточків світу. І зробив бенефіціаром цю жінку».
Ця жінка з російським громадянством – колишня співробітниця «Зеніту» Анастасія Клімова, з якою, за словами першої дружини Тимощука, той зблизився ще в нульових, коли переїхав з Донецька в Петербург. І ця жінка є ключем до питання сьогоднішніх статків Анатолія в Росії.
Річ у тім, що Клімова не лише стала причиною розлучення Тимощука з першою дружиною, але й за вищезгаданими словами Віталія Юрченка та даними російських ЗМІ фігурує в схемах, з допомогою яких Анатолій намагається вберегти майно від поділу з Надією Навроцькою. Адже та подала в суд.
Так от, петербурзьке видання «Фонтанка» у 2019 році зʼясувало, що в ході судових процесів засвітились активи Тимощука в Росії. Наприклад, пʼять квартир в одному з елітних районів Петербурга та невказані суми на рахунках тренера «Зеніту» в «Газпромбанку».
Що стосується Клімової, то вона у 2015 році, коли розгортався судовий процес розлучення Тимощука та Навроцької, замість Анатолія стала бенефіціаром фірми ТОВ «Компанія Н21». Це одна з юридичних осіб готельно-ресторанного бізнесу Ginza Project, в який вклався колишній гравець збірної України. Це заклади в Петербурзі, Москві, Тбілісі, Батумі, Лондоні, Нью-Йорку.
Також російські ЗМІ приписують Клімовій право власності автомобілем Porsche Panamera, на номерах якого три четвірки (символічна цифра в карʼєрі Анатолія через ігровий номер). Хоча не лише це вказує на причетність до авто Тимощука, але й також те, що у 2019 році його штрафували за порушення ПДР за кермом саме цієї машини.
Зрештою оцінити можливі масштаби статків Тимощука в Росії допоможуть ще дві історії. Перша – це те, що Анатолій є давнім колекціонером ікон. В інтервʼю російським ЗМІ він розповідав, що в його колекції кілька десятків таких, але вони «несуть не фінансову, а духовну цінність». «Коли ти дивишся на неї або тримаєш в руках, відчуття дуже своєрідні», – говорив тренер «Зеніту» і при цьому додавав, що колекціонувати їх непросто через унікальність.
Друга історія давніша, родом ще з Німеччини. Коли у 2009 році Тимощук перебрався в «Баварію», місцева преса відзначила його «схильність до показової розкоші». Журналістів здивувало, що в нову країну Анатолій прибув з власним кухарем, тайською масажисткою та персональним прес-секретарем (тим же Віталієм Юрченком). А незабаром навіть придбав будинок в передмісті Мюнхена.
Фото: «Зеніт»; «Шахтар», Kolikov Vitaliy,
