«Зараз моя робота – воювати». Журналіст з України виступив на з'їзді Міжнародної асоціації спортивної преси

Владислав Дунаєнко з лютого воює в лавах ЗСУ.

4 жовтня, 20:55
13
«Зараз моя робота – воювати». Журналіст з України виступив на з'їзді Міжнародної асоціації спортивної преси

Цими днями у Римі проходить конгрес Міжнародної асоціації спортивної преси (AIPS). Це визнана Міжнародним олімпійським комітетом організація, яка репрезентує спортивні медіа та їхніх працівників у всьому світі і налічує 9.5 тисяч членів. Серед них і представники Асоціації спортивних журналістів України, один з яких виступив на цьогорічному з'їзді AIPS.

Це Владислав Дунаєнко – спортивний журналіст та блогер, який раніше в тому числі був працівником Tribuna.com, а сьогодні воює в складі ЗСУ проти росіян. Саме він став спеціального запрошеним гостем конгресу, де розповів делегатам зі 120 країн про свій досвід та те, за що українці борються та вмирають щодня.

Аби Дунаєнко виступив у Римі президент AIPS особисто звертався до міністра оборони України

З початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну Влад поставив на паузу кар'єру в медіа, щоб взяти до рук зброю. З лютого Дунаєнко воює в складі ЗСУ й, зокрема, взяв участь у нещодавній деокупації Харківщини.

З фронтового життя хлопця висмикнули колеги з AIPS, з якими його давніше звела участь в програмі від асоціації з розвитку та підтримки молодих репортерів. Як розповів сам Влад за кілька днів до виступу, саме AISP зініціювала його виступ на конференції.

«Цю поїздку довго готували та доклали неабияких зусиль, аби вона відбулася. [...] На ім’я Міністра оборони України Олексія Резнікова надійшов лист від президента AIPS Джанні Мерло з моїм запрошенням та проханням дозволити мені відвідати цей захід. Міністр погодив це з Генеральним штабом, а шановний генерал Валерій Залужний підписав дозвіл на мій виїзд за кордон з дипломатичною місією».

Дунаєнко пояснив, що мета поїздки та виступу – просування українських наративів про те, що Росія – країна-терорист, російські спортсмени – її посібники, тому росіяни повинні бути відсторонені від всіх спортивних федерацій, асоціацій та недопущені на жодні змагання.

На конгресі Владу надали окрему панель, яка йшла після виступу президента УЄФА Чеферіна. Хлопець розповів, як російський спорт підтримує агресію проти України

Виступ Дунаєнка відбувся в перший день конгресу, 3 жовтня. Його програму відкрила панель за участі президента УЄФА Александра Чеферіна.

Далі в програмі заходу й був виступ Дунаєнка під назвою «Від молодого репортера до солдата на українському фронті», на який організатори виділили майже годину. Влад у розмові з модератором розповів, чому вирішив призупинити роботу в медіа та піти на фронт, як війна впливає на український спорт, а також як її підтримує спорт російський.

Ось ключові цитати з розповіді українця:

«24 лютого я був по роботі в Іспанії. Там збірна України з баскетболу грала проти іспанців, а я працював на грі як репортер. Матч мав відбутись ввечері, але наш ранок розпочався із новин та дзвінків. Було багато інформації в медіа, чому це почалось, але хочу наголосити, що почалось все ще вісім років тому. Зокрема в Луганську, де я народився. І ще тоді ми зрозуміли – життя змінилось. І навіть якщо ти не відчував цю війну в Києві чи інших великих містах [України], це не означало, що ти не відчуваєш її всередині себе».

«[За кілька днів до 24 лютого] ми з моїм батьком дали один одному слово, що підемо воювати разом, бо це наша місія як чоловіків. Як тих, хто любить свою країну та націю. І тих, хто любить життя».

«Прибувши [з Іспанії] до Києва – дорога зайняла 2-3 дні, бо небо над Україною уже було закрите, і я не міг просто прилетіти. Прямо з вокзалу я відправився до військової частини, де уже був батько. Не заїжджаючи додому».

«Я писав знайомим репортерам з усього світу і просив про підтримку. Ми потребували висвітлення інформації по всьому світу, що Росія вдерлась в Україну. І я вдячний усім, хто відгукнувся на мої слова. Після цього я дав багато інтерв’ю моїм колегам з AIPS. Ця дружба допомогла».

«Ми очікували на слова та кроки [російських спортсменів], але нічого з цього не сталось. І ми зрозуміли – не ми це почали, але нам це закінчувати».

«Я хочу повернутись до журналістики – робити новини, записувати інтерв’ю. Але зараз моя робота – це війна. Я, наприклад, ніколи не був медиком, але зараз серед моїх умінь є також навички медицини».

Окрім того, Влад розповів про українських спортсменів, які, як і він, взяли до рук зброю та пішли на фронт.

А також про тих, хто загинув на цій війні проти російських окупантів.

Показав, як саме згубно впливає напад Росії на нашу спортивну інфраструктуру.

І як російський спорт підтримує дії свої влади та цензурує підтримку України світом у своєму медіапросторі.

Під кінець Дунаєнко наголосив, що для України кожен населений пункт та кожен клаптик землі є важливим. Тому ця війна повинна закінчитись тільки повним звільненням українських територій від російських загарбників, які повинні понести за свої дії покарання. В тому числі у спорті.

Аудиторія в залі не раз вітала слова Влада оплесками.

***

Пізніше в коментарі Tribuna.com Влад поділився враженнями від виступу:

«Я взагалі перший раз на події, де так багато людей з різних країн. Був на навчанні від AIPS, різних заходах, але стільки людей там не було.

Зараз, на другий день після мого виступу, приїхало ще більше людей з різних міст. І вони все одно підходять до мене, бо побачили статтю десь на зарубіжному ресурсі або на сайті Асоціації з QR-кодом, який мені допоміг зробити Олег [Щербаков, головний редактор Tribuna.com]. Ми туди підгрузили бази, які зібрала Трибуна, про російських спортсменів, які підтримали війну, і про українських, що загинули. Про [пошкоджену] інфраструктуру в Україні. Ми все це додали.

Я про це сказав на сцені, і до мене після цього багато людей підходили. Хочуть використати [ці бази]. До речі, найбільший ажіотаж щодо цього коду з боку азійців. До мене підходили і з Південної Кореї та Японії, їм було цікаво дізнатись більше.

Нервував перед виступом, бо відчував відповідальність. Багато людей після цього говорили, що їм було цікаво це побачити, просто підтримували. Багато дав інтерв'ю, навіть для країн Близького Сходу, які знімали фільм документальний.

І все одно є відчуття, що можна було зробити краще. Сказати щось більш жорстко, проїхатись по росіянах. Але загалом можна вважати, що результат гарний. Сподіваюсь доб'ємо ще построботою - хтось обіцяв ще написати, опублікувати, у твіттері щось виставити.

Також вже є домовленість з українськими журналістами, коли буду повертатись до України, про інтерв'ю для загальнонаціонального марафону. В соцмережах обов'язково доб'ємо цю інформацію.

Ще помітив, що вони почали всюди цитувати мої слова про те, що ми звикли бачити війну в кіно, читати в книжках, але зараз це наше життя, де ми з цим стикаємось щодня».

Фото: AIPS

Інші пости блогу