Трибуна

У Вірменії проросійські настрої та напружені стосунки з Україною. Але карабаський конфлікт може це змінити

Непростий виїзд для команди Петракова.

24 вересня, 08:27
14
У Вірменії проросійські настрої та напружені стосунки з Україною. Але карабаський конфлікт може це змінити

Візит в Шотландію обернувся для збірної України не так втішно, як у двох попередніх випадках цьогоріч та торік. Безлике фіаско 0:3 гнітить саме по собі, але вкупі з вайбом наступного виїзду постає серйознішим психологічним викликом для команди Петракова.

Україна в суботу зіграє у Вірменії, яка довгі роки перебуває в зоні впливу Росії. І це позначається на настроях її мешканців. Ми вже мали нагоду почасти відчути це, коли команди зустрічались у червні. На фоні решти суперників вірменська збірна публічно не висловила підтримку українській державі через напад РФ. Це зокрема вилилось в ситуацію на післяматчевій пресконференції за участі репортерки Tribuna.com Ірини Козюпи.

Тренеру Вірменії не дали відповісти на моє запитання про війну в Україні. Історія зрезонувала у ЗМІ, писали вірмени

Такій поведінці є пояснення, яке веде до іншого збройного конфлікту - уже за участі Вірменії - і реакції на нього уже України. У вересні цей конфлікт загострився, що тепер означає - збірна їде грати туди, де зараз також воюють, і через що українців може чекати холодна зустріч.

Вірменія - член російського аналога НАТО. Їй це потрібно через конфлікт за Нагірний Карабах, в якому вірмени наразі програють, через що росте невдоволеність РФ

Нагірний Карабах - це регіон на Південному Кавказі, який розташований між Вірменією та Азербайджаном і територія якого є предметом давнього і складного протистояння між обома країнами.

Якщо говорити про нинішній конфлікт, то зародився він в останні роки існування СРСР (хоча суперечки та бої за ці землі мають набагато глибшу історію), відтоді триває з різною інтенсивністю і на сьогодні складається з трьох війн (Перша карабаська війна, Чотириденний конфлікт та Друга карабаська війна) та дрібніших ситуативних загострень.

Спрощено, суть претензій Азербайджану на Нагорний Карабах - в союзні часи він у статусі автономії був частиною Азербайджанської Радянської Соціалістичної Республіки.

Спрощено, суть претензій Вірменії - більшою частиною населення регіону є етнічні вірмени, які історично називають його Арцахом (колись це була частина стародавнього Вірменського царства, а сьогодні це самопроголошена вірменами республіка). Азербайджанців тут мешкає менше.

В тому числі через конфлікт і виникла нинішня міцна прив’язаність Вірменії до Росії, як пояснив Tribuna.com редактор видання «Європейська правда» Юрій Панченко. Він відстежує тему карабаського протистояння та висвітлює її.

«Вірменія дуже довго була тотально проросійською країною. При цьому це така вимушена проросійськість - в Росії там бачили гаранта збереження Нагірного Карабаху у своїй орбіті».

З 1992 року Вірменія є членом Організації договору про колективну безпеку, скорочено ОДКБ. Це своєрідна відповідь НАТО від російськоцентричних країн колишнього СРСР, яка на словах також передбачає колективний захист для кожного з членів, якими на сьогодні також є Росія, Білорусь, Казахстан, Таджикистан та Киргизстан.

Зрозуміло, чільною в організації є Росія. На її збройну допомогу й розраховують вірмени у своєму протистоянні з Азербайджаном, союзником якого своєю чергою виступає Туреччина. Але не завжди отримують те, на що очікують.

Так сталось після війни дворічної давності, за підсумками якої азербайджанці відвоювали значну частину контрольованих Вірменією територій Нагірного Карабаху. Або як відбувається зараз, після подій 13-14 вересня, коли Азербайджан пішов ще далі - скористався зайнятістю вірменського союзника війною в Україні й обстріляв уже суверенну вірменську територію та пішов туди наступом.

«Ще після Другої карабаської війни у 2020 році це [проросійськість Вірменії] піддалось стійкій корозії, - розповів Панченко. - І проросійські настрої [в країні] стали падати. Це продовжилось після 24 лютого, коли до Вірменії стали приїжджати росіяни, опозиційно чи скептично налаштовані до влади РФ. Це також повпливало.

В ці дні ми бачимо інший відчутний вплив. 13 вересня Азербайджан почав обстріли безпосередньо території Вірменії. І Вірменія звернулась по допомогу в ОДКБ. Але отримала глибоке занепокоєння.

Для них це сильний [удар], що їхній союзник їх кинув. Те, що для нас було очевидно, для них стало шоком. В Єревані відбувся великий мітинг за вихід з ОДКБ. Це момент, коли вірмени переосмислюють своє відношення [до РФ]».

В конфлікті за Нагірний Карабах Україна стала на бік Азербайджану, чим образила Вірменію. Але сьогодні Київ закликає поважати її суверенітет

Згаданий на початку тексту інцидент на післяматчевій пресконференції можна сприймати як наслідок ставлення вірменів до України загалом і сприйняття ними вторгнення РФ на наші землі.

Наприклад, соціологічні опитування показують, що більш ніж половина населення Вірменії різко засуджує введені санкції проти Росії. Також показовими є дані про те, кого вірмени вважають винуватцями війни в Україні. В більшості такими вони вважають США, НАТО або Володимира Зеленського. Тоді як Росію винною визнають лише 5%.

Доволі промовиста картинка, пояснювати яку може той же карабаський конфлікт. Як мінімум на рівні держав.

«Відношення [Вірменії] до України - це окрема історія. Вірмени ображені на позицію України, яка вважається союзником Азербайджану. І наші заяви щодо карабаської війни там боляче сприймались», - пояснив сформований характер стосунків України та Вірменії Юрій Панченко.

З іншого боку маємо приклад українських футболістів, чимало яких виступає у чемпіонаті Вірменії. Приміром, захисник «Пюніка» Сергій Вакуленко нещодавно розповів, що не зустрічається в Єревані з негативним чи упередженим ставленням до себе, як українця:

«Ті люди, з якими спілкуюся, підтримують нас. В команді запитують, як справи в мене в Україні, у рідному місті, як батьки. Усі підтримують, пропонують допомогу. Чи є такі, хто виступає за Росію? Я з такими не спілкуюсь. Думаю, що вони є скрізь, а не лише у Вірменії. Але гадаю, що таких меншість».

До всього нинішні події, схоже, віють потеплінням у взаєминах двох держав, оскільки після подій 13 вересня Україна уже не стала категорично висловлюватись в підтримку дій Азербайджану.

«Наше МЗС закликало поважати територіальну цілісність і Вірменії, і Азербайджану. Тобто, в цьому випадку ми підтримуємо виведення азербайджанських військ з Вірменії. Це те, чого вони не дочекались від Росії. Хоча ми ніби як ворожа країна, а Росія ніби як головний союзник», - розповів Панченко.

Ефект посилило втручання США, які теж виступили на захист Вірменії після обстрілів її території, а Єреван нещодавно відвідала спікерка Палати представників Конгресу Ненсі Пелосі. Що в сукупності може привести до геополітичного розвороту вірменів, які все більше розчаровуються в союзництві з РФ

«Поки невідомо, куди це все поверне. Можливо, проросійські настрої у Вірменії взагалі опиняться в меншості, - резюмував редактор «Європейської правди». - Але по Україні тут складніше, бо в нас непрості відносини. Хоча зменшення симпатії до Росії може покращити наші відносини».

Через загострення бойових дій Вірменія втрачає деякі міжнародні змагання. УЄФА натомість дозволяє грати в Єревані, хоча на збірну України можуть чекати провокації

Днями стало відомо, що Міжнародний союз ковзанярів відмовився від ідеї провести цього жовтня в Єревані юніорський Гран-Прі. Причина - загроза загострення конфлікту в Нагірному Карабасі.

З іншого боку авторитетніший за ISU УЄФА поки не бачить підстав для перенесення матчів з Єревану. Наприклад, уже 15 вересня - через два дні після азербайджанських обстрілів по території Вірменії - «Пюнік» вдома зіграв матч Ліги конференцій проти словацького «Слована».

Тому не дивно, що і матч Вірменія - Україна в УЄФА вирішили не переносити.

Водночас Юрій Панченко допускає - проросійські сили можуть використати приїзд збірної України, щоб змінити динаміку невдоволеності РФ в країні. 

«Є проросійська опозиція, є російське посольство, яке може через дружні сили організовувати провокації чи перфоманси, щоб показати - Вірменія підтримує саме Росію, а не Україну. Подібне виключити неможливо, адже Росії дуже потрібна така картинка - твердження, яке вважалось беззаперечним, тепер поставлене під сумнів».

Втім, конкретних підстав очікувати подібне нема. Як пояснив після матчу зі Шотландією пресаташе збірної України Олександр Гливинський, в УЄФА немає жодних застережень щодо матчу. До того ж українській команді нададуть відповідний супровід у Вірменії.

Також варто пам’ятати, що у Вірменії є і симпатики України, які в тому числі взяли участь у згаданих протестах за вихід країни з ОДКБ. Що безумовно тішить.

Власник «Ньюкасла» у центрі уваги: збурив Велику Британію запрошенням на поховання Єлизавети II, а потім звільнив 5 британців з російського полону

Фото: AFP/EAST NEWS, Радіо Свобода

Ні Ліберастії!
Вірменія зараз приблизно там, де Україна була в 2008-му - тобто через 4 роки після першого майдану. В Кремлі приняли рішення зливати Вірменію в змові з Ердоганом після Бархатної революції, тому ніяк не реагували на події в Карабасі і навіть дали на це мовчазну згоду, цілком можливо, що в обмін на щось. Там взагалі все дуже і дуже запутано. Я все бачу так: Азербайджан і Туреччина хочуть анексувати Зангезурський коридор для транзитних цілей і для нормальної логістики азерів з Нахичеваню. Або якось домовитись з вірменами, які відкидають цю ідею. Ціль Росії - анексія всієї іншої території Вірменії, або максммально маріонеточна влада, яка буде повністю залежна. При цьому страждають інтереси Ірану, який одночасно виступає фактично союзником РФ, є "спонсором" вірмен і при цьому мутиться з азерами. На жаль, Вірменія приречена. ЇЇ єдиний шанс, це якщо нинішня заворушка в Ірані завершиться тим, що до влади прийдуть ті, хто нарешті укладе ядерну угоду з США і повністю зніме ембарго. В таком разі буде вісь Вірменія-США-Іран проти Росія-Туреччина-Азербайджан. Там все настільки запутано, і хто кому ворог, а хто кому союзник - не зрозуміло. Мені здається, американці пішли ва-банк в регіоні і зробили ставку на іранський майдан. Тому що в противному випадку Туреччина значно посилює свої позиції в регіоні, а далі цілком можлива реалізація тюркського газопроводу в Європу. І вже в ролі Путіна з газовим шантажем буде Ердоган чи хто там буде в Туреччині коли це все реалізується. Ось такий запутаний клубок і як я все бачу. Тут для Україна дуже складна дипломатична ситуація.
Відповісти
16
Spinosa
відповів на коментар користувача Ні Ліберастії!
Так і Україна у цій ситуації має проводити дуже філігранну дипломатичну політику.
Відповісти
3
Extezzy10
відповів на коментар користувача Ні Ліберастії!
Класно розписав, цікаво. Але у Вірменії набагато важча ситуація може бути чим в нас, бо вони просто зажаті з двух сторін явно не "дружніми країнами" Але я думаю Штати не дадуть здійснити цей план Турків і кацапів, візит Пелосі тому підтвердження.
Відповісти
2
Ігор87
Так і не зрозумів як Карабах допоможе Вірменії стати на бік України. Вони самі захопили ці землі. Країна повністю залежить від РФ економічно. Галустяни-Кеосаяни-Сімоняни завжди підтримають курс Путіна ідеологічно. Де там просвітленню взятися? п.с. на боці з України воюють підрозділи азербайджанців та вірмен -- ось в такі підтримку та примирення віриться більше.
Відповісти
15
Spinosa
відповів на коментар користувача Ігор87
Все просто. Україна підтримувала Азербайджан, бо Нагірний Карабах дуже скидався на ДНР, ЛНР чи Крим, хоч у нас, зрозуміло, на тих теренах не було переважання якоїсь національної меншини. Тепер же, після обстрілів суверенної Вірменії, вже Азербайджан скидається на Росію і ми не можемо це схвалювати із зрозумілих причин. Тому наша риторика, ймовірно, мінятиметься. А якщо Росія так і не допоможе вірменам, а на це дуже схоже і ми розуміємо чому, вони остаточно розчаруються в Москві, принаймні на рівні населення, а не на рівні політикуму. А до українців там завжди ставилися добре, нехай і на словах підтримували Росію. К результаті може скластися ситуація, як у Грузії - коли політикум проросійський, а народ - проукраїнський.
Відповісти
6
Ваник Джаназян
відповів на коментар користувача Ігор87
Галустян-Кеосаян-Сімонян взагалі не в касу, бо це росіяни. Те що в них вірменські фамілії нічого не вирішує. Те що Матвієнко і ко етнічні українці ніяк же не змінює ситуацію, чьому ж тут інакше?
Відповісти
0
Spinosa
От за цю статтю Трибуну хочеться похвалити. Нарешті реально дослідили тему, а не стали займатися популізмом - «нас всі винні».
Відповісти
11
cantona79
якщо програвати вірменам, то що взагалі робити в дивізіоні Б, а взагалі ми маємо бути в А, а в Б має бути Швейцарія, хоча після Шотландської ганьби х.з
Відповісти
5
gdw9hq5qnx
відповів на коментар користувача cantona79
Шотландцы нас просто недооценили в июне. Реванш должен был быть
Відповісти
1
Дмитро Рабчевський
обов'язково переможемо
Відповісти
2
Микита Черкашин
Треба перемагати
Відповісти
2
Aleksandr Bessonov
тільки перемога
Відповісти
2
Валентин Юрчук
Це має стати додатковою мотивацією для наших хлопців
Відповісти
0
Миша Рудь
Доречі, карта Карабаху не актуальна. з 2020 року якщо не помиляюся в даті, Азербайджан звільнив 2/3 окупованої території
Відповісти
0

Інші пости блогу