Чому я як ніколи чекаю на новий сезон УПЛ
Колонка Миколи Решнюка.
Колонка Миколи Решнюка.
Якось ніяково відчувати подібне в час лютої війни проти української нації, але я як ніколи раніше очікую початку нового сезону УПЛ. Це може звучати цинічно на фоні гірких щоденних втрат. Зрештою, в тому ще одне зло війни – вона розвиває в людях циніків.
Всі ми – в більшій чи меншій мірі – платимо свою ціну на цій війні, яка перейшла у виснажливу затяжну фазу, щоденно випробовуючи нас на стійкість. І це одна з причин, чому я чекаю на відновлення УПЛ.
Для мене проводити чемпіонат в Україні зараз – це прояв незламності перед обличчям країни-терористки, яка намагається знищити нашу самостійність, нашу суб’єктність. В моїх очах свій чинний чемпіонат на власній території – одна з граней цієї суб’єктності, нехай і лише на футбольній мапі.
Так, це ризиковано. Особливо, коли організація процесу від відповідальних структур залишає бажати кращого. Але також це смачний фак в те саме обличчя триклятої сусідки.
Звісно, якість й так не дуже видовищного чемпіонату України постраждає. Зокрема через відхід легіонерів. Але ж не усіх разом – маємо приклади словенця Ловро Грайфонера з «Миная», канадця Манджрекара Джеймса з «Чорноморця» чи бразильця Таллеса Бренера з «Руху».
Так, це не ті виконавці, які втримають рівень чемпіонату. Але це символи, які не дадуть йому законсервуватись у власному соку. Сигнали, завдяки яким можна буде запрошувати більше іноземців у майбутньому.
З іншого боку – в цьому й головна інтрига. Хто зуміє втриматись, втратити найменше, коли втрачають всі. Або вміло компенсує втрати. Це та родзинка, яка зробить чемпіонат небувало непередбачуваним, – спробуйте вгадати, в кого які зараз можливості, якщо більшість в приблизно однакових умовах.
Наразі можемо оцінювати лише по трансферах. Те, як «Ворскла» озброюється перед сезоном, взагалі залишає враження, що дехто налаштований перетворити мінуси ситуації на плюси. Готуючись до єврокубків, полтавці взяли у «Зорі» Віктора Скрипника, підписали ексгравця «Металіста 1925» Марлісона, запросили колишнього футболіста збірної України Дениса Олійника. І не схоже, що річ лише у єврокубках.
Війна зумовила вирівнення українського чемпіонату. Поріг можливих досягнень стає нижчим. І судячи з того, як і ким затарюються «Ворскла», «Дніпро-1», «Кривбас» та «Колос», ці команди точно планують скористатись обставинами і зробити крок вперед, а не назад. А у випадку «Кривбаса» з Вернидубом на чолі – взагалі кілька кроків уперед на фоні стагнації конкурентів.
Схожі плани у «Вереса». Президент клубу Іван Надєїн так і сказав: «Цей чемпіонат матиме характер егалітаризму – зрівняння. В такому чемпіонаті можливі цікаві результати таких команд, як наша – середнячків. Такі команди можуть показати потужний результат». Підприємець уже говорив раніше, що взявся за «Верес» в другій лізі, бо побачив можливість невеликими силами застрибнути в Прем’єр-лігу і дорости до єврокубків. Схоже, в нинішніх умовах Надєїн вбачає нове вікно можливостей.
В ширшій перспективі це означає ріст конкуренції в боротьбі як за чемпіонство, так і за єврокубки та виживання. З небанальними сюжетами в кожній з груп. І в цьому я відчуваю щось таке, чого наша скромна Прем’єр-ліга ще не дарувала своїм глядачам.
Чемпіонат у воєнних декораціях, в якому суперники намагатимуться скористатись мінусами та невдачами один одного. Чемпіонат, в якому кожна команда матиме свою історію подолання (або неподолання). Зрештою, чемпіонат, в якому можна кинути виклик «Динамо» та «Шахтарю» в боротьбі за чемпіонства. Все це і є поясненням, чому я його так чекаю.
Ні, я не обманюю себе очікуваннями – знаю, що навряд зможу хоча б раз продивитись усі матчі в турі. Знаю, що через повітряні тривоги ці тури можуть бути обірваними, та й загалом провести змагання до кінця і без втрат учасників уже буде досягненням.
Але зараз, в очікуванні його старту, я все сприймаю саме так – свій чемпік з пучком інтриг на зло ворогу. Вертайся, рідненький.
Фото: magazin-forum.de, Микола Синельников
