Tribuna/Футбол/Блоги/Ноу Баланса/«Н###й з ним взагалі спілкуватися? Їх треба знищувати». Брати з гурту «Курган і Агрегат» – трушні фани «Шахтаря», а тепер ще й волонтери

«Н###й з ним взагалі спілкуватися? Їх треба знищувати». Брати з гурту «Курган і Агрегат» – трушні фани «Шахтаря», а тепер ще й волонтери

Микола Решнюк поспілкувався з Рамілем та Амілем.

Блог — Ноу Баланса
31 травня 2022, 18:15
42
«Н###й з ним взагалі спілкуватися? Їх треба знищувати». Брати з гурту «Курган і Агрегат» – трушні фани «Шахтаря», а тепер ще й волонтери

Микола Решнюк поспілкувався з Рамілем та Амілем.

Маргінальний реп на суржику з купою матюків у виконанні нонконформістів – це творчість гурту «Курган і Агрегат», яку не кожен може сприймати, але від того вона не перестає знаходити все більше шанувальників.

Мабуть, це феномен, авторами якого є троє звичайних хлопців, родом з смт на Харківщині – брати Аміль та Раміль Насірови та їхній добрий товариш ще зі шкільних років Євген «Курган» Володченко. Або просто Жека.

Але цього разу мова не про музику. Точніше, не вона на першому місці. Виявилось, що Аміль та Раміль – з дитинства затяті вболівальники «Шахтаря» і шалені фанати футболу загалом. 

Про це ми й вирішили поговорити із зірками українського музичного андеґраунду, які, втім, з початком великої війни поставили творчість на паузу і взялись за важливішу справу – брати волонтерять, а Жека пішов добровольцем у війська.

«Навіть не уявляю, як в один момент зможу переключитись і займатись тим, чим займався до війни»

- 24 лютого змінило життя всіх в Україні. Як воно змінило ваше життя?

Аміль: Абсолютно, повністю. Всі цінності змінилися в один момент. Почті як у Таноса – щєлчок і всьо. Тривога максимальна.

Ми були в Харкові, а Раміля район – це якраз Салтовка. Район, який навіть сьогодні обстрілюють.

Раміль: Да, прокинувся і такий: «Б###ь, шо за д######и в таке время салюти пускають». Дивлюсь у вікно, в мене видно заправку і АТБ – і там, і там черги здоровенні. Беру телефон – новина у нас на харківському аккаунті «Х#####й Харків»: «Хуйло почав війну з Україною». Думаю: «Ну, сука. Підарас». І давай збирати тривожний рюкзак і думати, що робити.

Аміль: Ми деякий час ще були в Харкові. Протягом тижня поняли, шо нема ніяких аргументів, щоб сидіти там. Ми поїхали в область, де наша мала батьківщина – в Близнюки. Були там ще місяць, а потім вже сказали, що якісь загострення повністю на сході України будуть, тому радили виїхати. Зараз ми в Дніпропетровській області, в Жовтих Водах.

- А яка ситуація в Близнюках зараз? Це ж недалеко від Ізюму, де йдуть потужні бої.

Аміль: Оцей прильот в будинок культури в Лозовій бачив? Оце ж Лозова – це 14-15 км від Близнюків. Це все близько. Там все чуть, всі бої, які ведуться в Ізюмському напрямку. Сподіваємось, туди нічо не дійде. Але чуть-чуть накальонна там ситуація.

Раміль: Ми переселенці в квадраті. Спочатку уїхали із Харькова до Близнюків, а потім з Близнюків сюди, у Жовті Води.

Понятно, наша музична діяльність стала на стоп і почалась друга. Абсолютна друга. Хочеться подякувати нашим слухачам, що так склалось, і ми зібрали навколо себе аудиторію айтішників в основному. І зараз вони… Блін, якщо б ви знали, які суми залітають! Багатьох людей ми знаємо, вони ходили до нас на всі концерти, ще як були студентами, потім ми в них на корпоративах виступали. Тому залітають там по 20 тисяч, по 10 тисяч, по 5 тисяч.

Аміль: При чому кожен донат – 10 чи 20 гривень – вирішує. Буквально кинули 200 чоловік по 20 гривень – це уже 4 тисячі гривень. Це вже можна купити чотири комплекти форми.

От у нас є якась аудиторія і є знайомі, через яких ми можемо щось дістати, щось купити, щось відправити. І ми почали цим користуватися.

Аміль: В основному це зараз допомога військовим частинам, які надсилають нам офіційний запит командира з підписом і печаткою частини.

Раміль: Або тим військовим, яких ми знаємо особисто, вони на передовій. Їм ми можемо відправляти навіть без запитів такі дорогі покупки як тепловізори чи рації. Це люди із Близнюків.

Раміль: І дуже класно не тільки те, що ми збираємо гроші, купуємо нашим військовим амуніцію. Нас ще й узнають люди. Було недавно, хлопець узнав, хто ми, чим займаємось. Каже: «В мене є багато мобільних фільтрів для води, їх можна з собою носити, вкручувати в пляшку звичайну. Я можу їх відправити». І відправив штук 40 десь.

Точно так же хлопець знав нас до війни. Знає, шо ми зараз волонтеримо. Відправив 120 павербанків. Самі розумієте, скільки це коштує. А він просто так відправив і його фірма.

Также турнікети – класні, які стоять солідні гроші. Люди ще там допомагають, і це великий плюс.

- А чому ви вирішили от саме таким волонтерством займатися?

Раміль: А як не займатись, якщо є аудиторія? Чому нею не скористатись, якщо вона тобі довіряє? Коли ми почали це робити, ми побачили, наскільки військові потребують нашої допомоги. Особливо, коли на перших порах ще була паніка у людей, вони ще на навчаннях просили знаходити бронежилети. Хоча зараз ти вже точно знаєш, що на передову нікого не відправляють без цього.

А от форма, якщо вона здорова і натирає. Або мала. З цим ми можемо допомагати. Наприклад, війна почалась взимку, а зараз вже весна. Потрібно переобувати. З цим ми теж можемо допомагати. Закупляємо і в Польщі, і на Західній Україні тактичні кросівки. Це ж питання зручності.

Аміль: Ти ж розумієш, що іти на війну без бойового досвіду, то ти там більше будеш проблемою, а не допомогою. Натомість в тилу ти одна бойова одиниця, яка може одягнути і взути 100 чоловік. А якщо не допомагати, то що? Щоб просто сидіти і чекати, б###ь, коли воно закінчиться? 

Раміль: Ми от збирали аптечки, я про це публікував у себе в соцмережах. І жінка чоловіка, який зараз на передовій, написала і подякувала за цю аптечку. Розповіла, що вона врятувала руку її чоловіку. Він отримав осколочне поранення, одразу скористався турнікетом. І як тут не радіти?

З одного боку погано, що наші бійці отримують поранення. З іншого, ми ці аптечки збирали саме для того, щоб вони рятували.

- Я так розумію, такі історії і надихають вас продовжувати волонтерити.

Аміль: Але є історії, від яких і дізмораль ловиш. Наприклад, коли дізнаєшся, що там, куди відправляв посилку, людина загинула. Тому це важко переключитись знову щось робити. Думаєш: «Блін, не змогли допомогти ніяк». Такі думки тоже є.

Але потрібно зрозуміти, що йде війна, і що орки і криси ведуть її не по правилам. Але які, б###ь, правила?! Вони, підараси, ведуть війну. Про що говорити? Тому потрібно налаштуватися, що втрати, поранення, важкі поранення є. Але це не повинно зупиняти тебе щось робити.

- У вас стійкий імідж хлопців на позитиві. Як ви цю дізмораль долаєте?

Раміль: Якщо чесно, якось х####о ми її долаємо. Я навіть не уявляю, як я в один момент зможу переключитись і займатись тим, чим займався до війни. Взагалі не уявляю.

Аміль: Ну условно знімати якісь відосіки прикольні. Ми всі чекаємо закінчення війни в Україні, все почне відбудовуватись. Це буде позитив для України, але ж не для людей, які втратили своїх близьких, які інвалідами залишилися, діти сиротами залишилися. Все це ще оплакати треба. Це жах.

Раміль: Точно так же не розумію взагалі, як сісти і написати пісню. Ця пісня сто відсотків буде про війну, бо якщо не про війну, то ти її не напишеш. А як в такий час можна щось написати?

- І все ж багато українських виконавців випускають пісні на тему війни зараз – для підняття бойового духу, для того ж оплакування. У вас поки нічого. Плануєте щось видати?

Аміль: Ми відійшли від теми писати щось. Якби ми не займались тим, чим займаємось, напевно, був би час писати щось – сидіти, більше думати про це. Що потрібно щось написати, підняти бойовий дух. Але ми займаємося такою справою.

Раміль: Але не зарікаємось. Можливо щось і буде.

Аміль: Все можливо. Може сядемо і будемо щось писати. Розуміємо, що така підтримка також потрібна українцям.

Просто, щоб ти розумів. До війни я дивився весь футбол, читав усе. Наприклад, я дивився матч, ввечері читав щось про нього, а вранці дивився різні блоги на ютубі про цей матч. Нічого не пропускав – слідив усі п’ять топ-ліг і окремо слідив за «Шахтарем». Постійно.

І от почалась війна – мені просто було нецікаво. От грали в Лізі чемпіонів «Манчестер Сіті» і «Реал» 4:3. Я вранці тіки узнав, що цей матч був взагалі. Два місяці я перестав слідити за футболом. І вже місяць, як я почав знову його дивитися. Ну як дивитись – хоча б знати, шо він єсть. От зараз закінчились чемпіонати, то знати, хто де став чемпіоном, бомбардиром, асистентом. Отаке.

Раміль: Мені це єдине, що допомагало відволіктися. Я огляди дивився на матчі, голи. Це допомагало і допомагає зараз. От ми зараз дивились матч на двох телевізорах – «Ліверпуль» та «Сіті» (розмова відбулась 24 травня, через два дні після фіналу АПЛ – Tribuna.com). Ну це канєшно топова подія була. Аміль за «Ліверпуль», а я спеціально говорю, що краще тренера, ніж Пеп, нема.

А він мені кричить: «Скільки грошей він, б###ь, витрачає!». Так не даремно витрачає.

Аміль: Де Ліга чемпіонів? 

Раміль: А скільки чемпіонств узяв. Не кожен так може. Плюс до Пепа ще Зінченко є.

Аміль: Але я хоч за «Ліверпуль», але потім після матчу вони святкували. І ця фотографія – Зінченко і кубок АПЛ в українському прапорі. Вона коштує того, щоб «Ліверпуль» в останньому турі п#####в чемпіонство. Потрібно, щоб у світі говорили про Україну. Бо зараз видумують якусь х###ю про віруси, щоб перестати розмовляти про війну. Мені так здається.

«Ми чистокровні азербайджанці – знаємо мову, свята. Але те, що ми народились і виросли в Україні, бере своє»

- А як у Жеки справи? Читав, що він пішов добровольцем.

Аміль: В добровольчий батальйон Kraken, спецпідрозділ «Азова». В Харкові він.

Раміль: Багато чого він не може розказувать, йому не можна. Все наше спілкування коротке. «Жека, як справи? – Добре. А у вас? – Добре. Щось потрібно тобі? – Да, пару форм, кросівки, пацанам рації. – Всьо, зробимо і відправимо».

Аміль: Така розмова. А взагалі, буває, годинку розмовляємо. Я питаю про Харків, бо ми ж там живемо. За себе каже, що важко, але з часом зрозумів, що пішов туди, куди сам хотів. В цілому все нормально.

- Ви між собою в гурті взагалі обговорювали, що робити, коли все почалось? Чи кожен від початку діяв сам по собі?

Раміль: Жека взагалі перві години проспав.

Аміль: Він о дев’ятій проснувся тільки.

Раміль: У нас з Амілєм таке трошки шокове напевно було відчуття. Ми первий тиждень нічого не робили. Ми були в підвалі в себе в будинках в Харкові, а потім, вже коли поїхали до Близнюків, – почали онлайн допомагати: відкривати збір [коштів], допомагати знайомим волонтерам. А вже коли перебирались у Жовті Води, зрозуміли, що ми можемо ще офлайн працювати.

Аміль: І якшо ми були спочатку в шоці, то Жека одразу пішов вранці [24 лютого] здавати кров і потім після цього почав волонтери по Харкову. Може навіть місяць він волонтерив у Харкові, а потім зрозумів, що уже цього мало.

Раміль: Не просто так у нього це відчуття було. У волонтерському штабі, в якому він допомагав, він наткнувсь на жінок, які просто бухали і могли брати собі щось, що привозять. І він вирішив, що з цими людьми не буде допомагати.

Десь тиждень посидів дома, грузився. А потім в один день, коли ми уже були за 160 км від Харкова у Близнюках, зателефонував нам і сказав: «Хлопці, п’ять днів мене не буде на зв’язку. Я їду на навчання КМБ, піду добровольцем».

Ми спочатку говорили йому, що він може бути кориснішим тут, є аудиторія. Але він сказав, що хоче туди. Ми вже не стали його відговорювати. Це його рішення.

- Для вас стало це сюрпризом?

Аміль: Від Жеки це очікувано.

Раміль: Я ж кажу, коли в первий день були вибухи в Харкові скрізь просто, Жека пішов здавати кров. Відразу.

Аміль: Тому це не стало для нас новиною. Ми вирішили – якщо він там допомагає, ми будемо допомагати тут. Щоб була максимальна користь всюди.

- А якщо оцінити масштаби вашої волонтерської допомоги, які вони?

Аміль: Думаю, більше трьох мільйонів гривень точно [назбирали]. Просто до нас гроші як приходять швидко, ми одразу швидко купляємо все, щоб не втрачати час. Наприклад, сьогодні нам прийшло сто аптечок з Польщі, і ми замовили ще сто.

Ми, звичайно, дивимося на ці суми – можна а#####ь. Ти відкрив збір, накидали там 600 тисяч гривень. Ти починаєш замовляти – одразу 100 на дрон ушло, 100 на аптечки, 200 на рації. Недавно ми за 200 тисяч вісім рацій купили.

- Так чи інакше, ви зараз маєте справу з людьми, які якраз надихають українців на боротьбу своєю жертовністю. Розкажіть про них.

Аміль: Наприклад, тут у Жовтих Водах є місцевий, він сапером на Донбасі зараз. Але давали вихідний один, і він приїхав сюди. Такий скромний мужик. В нього питаємо, що вам потрібно. Він каже, що не працює металошукач, видали їм якогось 80-го года. Ми йому одразу ж за день знайшли і купили.

І щоб ти розумів, ця людина працює в Німеччині сварщиком, він там нормально заробляє, весь час там. А коли почалась війна, він повернувся сюда і пішов воювати. Таким одразу ти должен допомогти, купити і передати.

- Ви постійно спілкуєтеся з військовими, з тими, хто постійно в зоні бойових дій. Які настрої там? Які ваші враження від спілкування з ними?

Аміль: Бува по-різному. Буває, піднятий настрій. А буває, коли після важких боїв, то тобі не напишуть, що все класно, всіх ї##шем.

Раміль: Ти говориш, що посилка приїхала, можна уже забирати. А тобі відповідають: «Мені зараз не до цього». І ти розумієш, що все х####о.

Аміль: А потім через день все нормально, класно. Забрали посилку. Таке буває – особливо, коли там виснажені або є поранені Тому це потрібно приймати.

- Як вас особисто змінили ці три місяці повномасштабної війни і волонтерської роботи?

Раміль: Одразу відмова від всього руснявого. Не буду приховувати – я дивився деякий контент руский. А зараз я, навіть якщо мені деякі треки подобались реперів там, то я їх просто повидаляв. Щоб їм прибуток не приносити на стрімінгах. Н###й відразу.

Того ж, наприклад, Дудя. Я дивився його інтерв’ю, просто було цікаво. Зараз навіть якщо це про війну – н###й іди зі своїми інтерв’ю.

Аміль: І зі своєю позицією тоже н###й. Пам’ятаємо його твіт про Ґіґза – він писав, що коли той починав кар’єру, Крим був наш, і коли закінчив її, Крим знову наш. Тому, б###ь, іде н###й людина далеко.

- А Oxxxymiron, на творчості якого ви в тому числі формувались як виконавці?

Раміль: Він завжди говорив про Крим, що все х###я. Він ніколи не підтримував владу русняву. Було очікувано, коли в перший чи другий день війни він зняв відео і сказав, що абсолютно проти того, що робить Росія. Він з первих днів сказав саме слово «війна». Потім з###в з Рашки і почав давати благодійні концерти.

Аміль: І оголошувалось, що виручені кошти підуть українським біженцям.

Раміль: А збиралась там сума велика.

Аміль: Якщо передав – молодець. Якщо не передав…

Раміль: По ньому питань нема.

Аміль: Хоча багато в кому розчарувались. Там нація сцикунів. Головне питання – як вони так довго, б###ь, ховали від світу, що вони там всі підараси? Всі путіни. Почитати оці їхні переписки, що так, нас треба катувати. Та ідіть ви н###й!

- Вже навіть бачимо тенденцію серед наших виконавців, які прозріли. Є приклад Макса Барскіх, який раніше гастролював Росією, а зараз посилає русню в соцмережах.

Аміль: Класно, що він зрозумів свою помилку. Погано, що раніше до цього не додумався.

Наприклад, у нашого гурту не такий спрос в Росії, але нас туди також звали. Але ми одразу: «Ні. В смислє, б###ь?». Ми шо, д#######и якісь чи шо? Нас звали на якісь шоу, знімать якісь проекти, але ми одразу відмовлялися.

- У вас азербайджанське коріння. Ви все одно переживаєте війну з Росією як свою? Як українці?

Раміль: Ми чистокровні азербайджанці – знаємо мову, свята, які там. Але те, що ми тут народились і виросли, бере своє. Я вважаю себе українцем.

Аміль: Азербайджанець – це національність. Ти маєш це знати, це твоє коріння. Ми мусульмани. Але країна, в якій ти народився і виріс, вона бере верх.

- Як азербайджанцям у вас є свої, додаткові причини ненавидіти Росію через Нагорний Карабах. Це ж схоже на ситуацію в Україні до 24 лютого.

Аміль: Ї###а Росія тоже там.

Раміль: Так, майже те саме. Там хепіенд, забрали от в минулому році свої території законно. Але не хочеться, щоб [в Україні] затягувалось так довго, як там.

Він [Путін] скрізь заважає людям жити. Тому дуже сильно підгорає, коли з ним заграють. Думаю, н###й з ним взагалі спілкуватися. Їх треба знищувати, а не спілкуватись. Навіщо до нього їздять взагалі? Чому він, б###ь, ховається, а до нього їздять? Це він вже доказує, що я щось значу в світі. Н###я це робити?

Аміль: Ще той тєлєфоніст там, б###ь, сидить в Франції, шось дзвонить.

«Пишу Кривцову: «Ти в курсі, що я за «Шахтар» з дитинства?» Постійно виступаю у футболках команди»

- «Курган і Агрегат» всі складом є футбольними фанатами чи тільки ви двоє?

Раміль: Жека був фанатом, напевно, до 2010 чи 2012 року, а потім сказав, що гроші змінили футбол та зруйнували його. І перестав цікавитись.

Аміль: І написав трек «Футбол 2000».

Раміль: Ну він трішки слідить, бо ми дивимось. Але йому вже не так цікаво. А ми наоборот.

- А у вас з чого фанатіння футболом почалось?

Аміль: В мене з Суперкубка України 2006 чи 2005 року, не помню. Грали «Шахтар» і «Динамо», «Шахтар» програв, і мені чогось їх так жалко стало. Думаю, блін, буду за цих. І потім вони уже в чемпіонаті грали восени, і я уже був за них. Дивився в програму, коли будуть їхні матчі.

Раміль: А так, щоб активно, то це десь із 2008 чи 2009 року. Почали прям топити за футбол, за «Шахтар». Це коли з’явились перві футбольні симулятори, тоді і з’явилась любов до футболу. Там же більше інформації – склади, оце усе. І ти повністю уходиш.

Аміль: Ми в Football Manager дуже вже давно граємо, до цих пір. Все, що зв’язано з футболом, – все плюсуємо і дивимось. Дививсь ось тепер таварняки збірної з клубами. Але це, шо замочив Петраков…

Раміль: А шо він?

Аміль: Сказав, що дає два дня виходних команді, хай ідуть трахаються. Війна в країні, а він таке заявив після благодійного матчу.

- Це ж виходить, коли ви починали вболівати за «Шахтар», він якраз тоді Кубок УЄФА взяв. Які тоді емоції були?

Аміль: По-перше, я разбудив мамку. Коли забивав Адріано в першому таймі, вона ще не лягала. А от уже коли забивав Жадсон, вона спала. Я її разбудив, вона злякалась. Я біжу бистро на кухню, даю їй стакан води і далі просто пригаю.

Після матчу вперше було відчуття – вийти на вулицю, кричати і радіти. А ти виходиш в Близнюках, і просто тиша, б###ь. Донецьк, Київ – усі виїжджають на машинах. А ти виходиш у Близнюках – просто свєрчки [чути]. Просто пішов спати.

А в школі у нас були фанати «Динамо» в класі…

Раміль: …і ти уже сам заходиш в клас як переможець Кубка УЄФА.

Аміль: Заходиш, а тебе всі вітають, жмуть руку. Коридор пошани. Після півфіналу з «Динамо» перед тим теж був.

- А перерахуєте всі команди, які «Шахтар» пройшов у плей-офф того Кубка УЄФА?

Аміль: Перший – «Тоттенгем». Сєлєзньов і Фернандіньо забили, пам’ятаю.

Раміль: І Жадсон.

Аміль: Далі після «Тоттенгема» «ЦСКА» Москва, здається, шло.

Раміль: Тоді, здається, в Москві виграли 1:0, Фернандіньо пенальті забив.

Аміль: «Тоттенгем», «ЦСКА», «Динамо» і «Вердер». Чотири команди. Ні, був ще хтось п’ятий. Зараз згадаю… «Марсель». Тоді ще Бен-Арфа «Шахтарю» забив. Я ж всю свою пам’ять витратив на футбол.

Вони тоді вилетіли в Кубок УЄФА з Ліги чемпіонів, там був матч з «Барселоною». Виграли тоді на виїзді. Там Гладкий Саша забив, він же з Лозової, біля Близнюків.

А його брат рідний грав за близнюківський «Колос». Його друг сім’ї в Близнюках живе, йому футболку з того сезону Гладкий подарував. Він в ній разсікав у Близнюках крутий.

- Жека разом з вами симпатизує «Шахтарю» чи йому український футбол зовсім не цікавий?

Аміль: Та Жека тільки, якщо наші в Європі грають, то за всіх вболіває з України. Я теж, наприклад, під час війни уже дивлюся «Динамо» і думаю: «Можна, хай виграють». А до війни, наприклад, не міг себе налаштувати. Розумію, що нам ці очки в таблицю коефіцієнтів нужні. Але я не можу настроїться, що хай «Динамо» виграє, забиває.

– Це тому, що настільки любов до «Шахтаря» чи ненависть до «Динамо»?

Аміль: А воно ж всьо взаємосвязано. Але зараз все зміниться максимально. Уже після 2014 року не така ворожнеча між клубами. А зараз тим більше.

– Яка була реакція на те, що Луческу очолив «Динамо»?

Аміль: А яка? Ну Будулай й#####я. Думаю: «Ну нахєра ти це зробив? Тебе тут поважають, пам’ятник готують ставити».

Коли вони 3:0 програли [в цьому сезоні], і він начав після матчу оце про «побєділ коронавірус, футбол проіграл». І тоді ми такі: «Б##, це ж ми сиділи, коли він був в «Шахтарі», і говорили, що він все правильно каже». А зараз ми по другу сторону.

Раміль: Коли «Шахтар» програв чемпіонство «Динамо» [у 2016 році], але в сезоні два раза виграв у них, то Луческу казав, що чемпіон несправжній. І я тоді підтверджував: «Так, так і є!». А потом цей підарас переобувся.

У нього син – тренер-невдаха, йому треба гроші заробляти, щоб після смерті залишити сину. Але найбільше кумарило те, що ти розумів – це нормальний тренер, який з «Динамо» щось побудує. Так і сталось. Бо «Динамо» дно було до Луческу, а так почалась якась конкуренція з «Шахтарем».

Аміль: Та як «якась»? Чемпіонство забрали.

Раміль: То таке. То більше Каштру програв, бо в нього яіц не було. То не «Динамо» перемогло.

– Але ж ви родом з Харківщини. Чому ваша улюблена команда – не «Металіст»?

Раміль: Бо тут всі за «Металіст». Потрібна була опозиція.

Аміль: У нас в класі були або за «Динамо», або за «Металіст».

Раміль: Це дебільний стереотип «Я з Харкова, за «Металіст» буду».

Хоча, якби не цей дебіл, Путін й#####й, я думав, який може буть чемпіонат наступного сезону. «Металіст», «Кривбас» – таке могло бути, як до 2012 года.

Аміль: СК «Дніпро-1» нарешті собі логотип зробили би нормальний. Бо відкриваєш таблицю, бачиш цей логотип – б##, та це ж PowerPoint. Я думав, шо це якийсь прикол, коли вони зареєструвались. Нормальна команда, крутий стадіон, місто-мільйонник – і такий логотип виставлять…

Раміль: Пам’ятаєш, була гра Pro Evolution Soccer? Вони не купували ліцензію, а просто робили х#й зна які значки. Оце ж «Дніпро» так само – будто не купили ліцензію і зробили якусь х###ю.

– Ви згадали, що в Близнюках є своя команда, «Колос» називається. Вона на якому рівні виступає?

Аміль: Там уже навіть не область. На район грають.

Раміль: Тут ніхто не займається [командою].

Аміль: Цих «Колосів» у кожній області по 5-6 штук. 

Раміль: Тому нам було смішно, коли «Колос» із Ковалівки вийшов у Прем’єр-лігу.

Аміль: До речі, за «Колос» із Ковалівки грав колись Владислав Ємець, який зараз у «Зорі». Він родом із Близнюків, лівий захисник.

Раміль: Ми з ним ще ходили разом на секцію з футболу. Це ще десь у 2007 чи 2008 році було.

– Знаю, Аміль вболіває за «Ліверпуль». Це після фіналу ЛЧ-2005? Ви ж тоді футболом почали захоплюватись.

Аміль: Я тоді ще не так слідкував. Але за «Шахтарем» уже слідкував. Але Ліга чемпіонов… Ну прикинь, я малий п####к – попробуй досиди до первої ночі, щоб подивитись серію пенальті.

Я пам’ятаю матч «Шахтар» – «Севілья», коли Палоп забив. Я тоді досидів до 90-ї хвилини і пішов спать, уже не міг. Ну малий – малому важко навіть на Новий рік до 12-ї досидіти. Вже вранці старший брат розповів, шо там п###а – каже, вратарь забив на послєдній.

А так у всіх в кожній лізі є команда, яка тобі симпатична. Мені в Італії «Мілан» завжди подобався. Зараз усі почитають і скажуть, що це після чемпіонства. Я так радів, що вони під шумок забрали його. Без суперуспіхів.

«Боруссія» Дортмунд подобається. Ну і в Англії «Ліверпуль» ще з часів Джерарда і Торреса.

- А Раміль?

Раміль: Я з європейських клубів за «Барсу» топлю. І за «Сіті», бо там Зінченко, і мені подобається, як тренірує Пеп. Ну і тому, що Аміль за «Ліверпуль» – треба, щоб кумарити його.

– Тепер не дивно, що у кліпах ви часто з’являєтесь у футболках різних спортивних клубів – «Лідс», «Вулвергемптон», навіть «Бостон Ред Сокс». Звідки їх у вас стільки? Ви їх колекціонуєте?

Раміль: Усі футболки в основному із секондхенда. Є ще топові футболки у мене з Амілєм – нова форма «Шахтаря» від Puma. Нам відправив її Сергій Кривцов.

Аміль: Сижу я в інстаграмі, дивлюсь сповіщення – «Сергій Кривцом стежить за вами». А я вже був підписаний на нього на той час. Захожу до нього і пишу: «Це який-та глюк в інстаграмі чи ти внатурі сам підписався?» А він каже: «Та ні, я сам підписався. Ми раніше ваші пісні слухали у роздягальні, а зараз побачив вас у чуваків на DZK-шоу (гумористичний youtube-проект – Tribuna.com) і вирішив підписатись».

А я йому пишу: «Ти в курсі, що я за «Шахтар» з дитинства?» Скидую йому фотографії і відео, що я постійно виступаю у футболках «Шахтаря». А це старі моделі якісь. І він пише: «Потрібно вам оновити гардероб». І буквально через днів десять мені прийшло дві футболки нові.

Раміль: Я вообщє настоко ах##л. Все, раді чого ми начинали свою діяльність… Можна закінчувать. Є знайомі з «Шахтаря», до побачення. Всім дякую, що були з нами!

– На корпоратив вас ще не кликали в «Шахтар»?

Раміль: Думаю, бразильці патікають, єслі нас позовут. Хотя уже патікали.

Аміль: А чьо? Вони ж матюки тіки знають, других слів не вивчили. Будуть думать, шо класно.

– Сьогодні ж день народження у «Шахтаря». Що побажаєте улюбленому клубу?

Раміль: Да, з днем народження! Я дуже сподіваюсь… Сука, це так обідно. Коли ми уже стали самостоятєльні, вирасли, зарабатуєм, але не можемо попасти на «Донбас-Арену». В дитинстві дивились просто по телевізору і казали: «Який п######й стадіон».

І коли вже почали виступати, я думав: «Сука, а ми б могли їздити на концерти в Донецьк, якби не хуйло якесь».

Аміль: Тому ми будемо на це сподіватись.

Раміль: А «Шахтарю» бажаємо єдиного – мирного неба над головою і повернення в український Донецьк.

«Якщо матчі «Шахтьора» і «Динамо» випадали ранньою весною – ще коли стадіони жопські були, ця грязь, – то це «Сєльска драка, біти, кастєти»

– Ви от фанати «Шахтаря», але в текстах ваших треків футбольні згадки тільки про «Металіст», якщо не рахувати «Футбол 2000». Наприклад, в пісні «4:20» згадується легендарний гол Васі Кобіна бісіклетою, який він забив якраз за «Металіст».

Раміль: Ну там внутряк максимальний.

Аміль: Ну ти прікінь, шо це за фраза для всіх. Ми так часто робимо – вставляємо внутряки, про які тільки ми знаємо. Ну там лягало класно – «Кобін в падєньї б’є біціклєтой». Є ж відео, де Вася десять разів повторював швидко: «Біціклєта». Смішно було, і ми вирішили – про це треба написати.

– Ще одна цитата: «Мій друг-п######л пройшов в «Металіст» отбор основним вратарьом».

Аміль: В нас був такий аднакласник. Він десь на два роки виїжджав до Харкова. Мамка там працювала, він там навчався. Потім вона перевелась назад в Близнюки, і коли він приїхав, першим сказав: «Та в «Металіст» отбор пройшов, на воротах стояв. Під 99-м номером, «Шведа» було написано ззаді».

Раміль: В той час всі таке п#####и, бо «Металіст» був на пікє.

Аміль: Там ще було, аднакласник після літа прийшов і заряжає нам: «Та я на прасмотр їздив на Карібських астравах». Це ж, б###ь, просто… Нахєра ти це нам разказуєш? Шо це за п#####ж?

– Мені взагалі дивно, що з такою прив’язаністю до футболу, як у вас, «Курган і Агрегат» має тільки одну пісню про футбол. І ту Жека написав, а не ви.

Раміль: У нас і так вузьке коло слухачів. Ми андеґраунд. І якщо ти в андеґраунді зробиш ще про футбол, то це на от стільки (показує вказівним і великим пальцем малу відстань – Tribuna.com) вийде людей.

– Аміль згадав, що окрім перегляду матчів, ви ще багато читаєте і дивитись про футбол. Що саме?

Аміль: Ми дивимось український ютуб футбольний. Класно, що він почав розвиватись. Є багато каналів – Вацко, Паваразнюка, «Бомбардир».

«ТаТоТаке» дивився, але в мене підгарало завжди, бо там зібрались тіпи, які ненавидять «Шахтар». Ну не знаю, наскільки ненавидить Сеньків, але він просто тіп, який постійно щось х###ю говорить, аби всіх бомбило. І він це робить спеціально. А ці двоє просто також п#####ь-навалюють.

Раміль: Після цього про Циганика можеш не запитувать.

Аміль: Хоча «Профутбол» на «2+2» я дивився. Особливо, коли «Шахтар» перемагав розгромно «Динамо». Вмикаю і із задоволенням дивлюсь, шо він скаже. Панятно, це «2+2». Шось потриндів бистро: «Ну «Шахтар» переміг, тири-пири».

Так само «Великий футбол» дивишся – там про «Шахтар» час говорять і десять хвилин про «Динамо».

– Не знаю, чи ви в курсі, але Сеньків уже пішов з «ТаТоТаке» разом із Болотніковим.

Раміль: Все-таки Алієв його вижив. І Сєлєзньов.

– До речі, про Кєнта. Аміль нещодавно в твіттері писав, що пісня «Кєнт-підарас» –  про Макрона. А якщо ваші пісні були б про український футбол, то які і про кого?

Аміль: Коли матчі «Шахтьора» і «Динамо» випадали ранньою весною – ще до 2012 року, коли стадіони жопські були, ця грязь, – то це «Сєльска драка, біти, кастєти». Оце бігають шось, сєльска драка капітальна.

А пєсня «Салат изменщица» – це про Луческу.

«Уходиш? Ну й п####й!» – про кого можна сказати?

Аміль: Про Матузалєма.

Раміль: В принципі про всіх футбалістов, які ушли некрасіво.

Аміль: Ну це ж Алієв, коли в нього були еті… Помниш, у 2008 році зачіска яка була? Або про Вілліана, коли він в «Шахтарі» іграв.

І от щас «Кєнт-підарас» – про Мбаппе. Це Перес присвятив Мбаппе. Просто два роки таргувавсь-таргувавсь, ждав – і от тобі на.

Інші пости блогу

Всі пости