Ордець, Іванісеня та інші українські спортсмени, які досі не покинули російські чемпіонати
Дехто з них навіть підкреслює свою українськість.
Дехто з них навіть підкреслює свою українськість.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну та звірства її армії на нашій землі, здавалось, не залишили шансів для українських спортсменів ховатись за фразою «спорт поза політикою». Особливо для тих, хто навіть попри анексію Криму та війну на сході з 2014 року досі не бачив проблем у виступах в Росії. Або вдавав, що не бачив.
Після 24 лютого чимало таких українців в екстреному порядку розірвали угоди з російськими клубами – починаючи з наших футболістів у РПЛ на чолі з Ярославом Ракицьким. Процес поширився й на інші чемпіонати – футзальні, гандбольні, волейбольні та інші, де до цього були присутні спортсмени з паспортом України і навіть статусом гравця національної збірної.
Втім, тотального та абсолютного відходу наших з Росії не стало. Tribuna.com пройшлася лише по топових дивізіонах російських чемпіонатів з популярних командних видів і назбирала дюжину українців, які й після 24 лютого не відмовились працювати на вбивцю власної нації.
Іван Ордець
Попри поширену в ЗМІ інформацію в кінці лютого, Ордець не покинув московське «Динамо» вслід за Андрієм Вороніним. Вихованець «Шахтаря» досі не розірвав контракт з російським клубом, хоч і припинив за нього виступати – в другому колі РПЛ Іван поки не зіграв жодної хвилини. Без жодного офіційного пояснення, чому.
Публічно він становище не коментує, на вторгнення Росії в Україну відреагував лише словами «Ні війні!» в інстаграмі, за те в команді його підтримують.
Дмитро Іванісеня
Та ж ситуація в Іванісені – після 24-го були чутки про його намір покинути «Крилья Совєтов», натомість в Самарі він все ж залишився, але в матчах відтоді не з’являється. За словами колишнього партнера Дмитра по «Зорі» Артема Громова, російський клуб не дозволяє футболісту розірвати контракт. Хоча ще на початку березня ФІФА дала дозвіл легіонерам РПЛ призупиняти контракти з тамтешніми клубами.
Альона Ковтун
Уродженка Луганщини з 2020 року виступає за «Зірку-2005» з Пермі. До цього вона ставала чемпіонкою України (з «Житлобудом-1») та Польщі (з «Гурніком» з Ленчної), а також викликалась в національну збірну України. Наразі заліковує травму хрестоподібної зв’язки коліна, але контракт з російським клубом не розриває.
Ірина Зварич
Одноклубниця Ковтун, досвідчена воротарка Ірина Зварич має багату кар’єру. Пограла і за рідну чернігівську «Легенду», і в Азербайджані, у Франції та Данії. Але найдовший етап припадає на російський чемпіонат, а конкретно за «Зірку-2005» багаторічна футболістка збірної України виступає з 2015-го. І продовжує це робити після 24 лютого.
А колись її навіть визнавали футболісткою року в Україні.
Таїсія Нестеренко
Уже екс-одноклубниця Ковтун та Зварич взимку перейшла до казанського «Рубіна». Це при тому, що до 2020 року Таїсія виступала виключно в Україні – у складі багаторазового чемпіона країну, харківського «Житлобуду-1».
Після 24 лютого провела уже п’ять матчів у складі нової команди.
Альбіна Фомченко
А це приклад того, що навіть глибокі резервісти вибирають варіант все одно залишатись в російському чемпіонаті. Фомченко є третьою воротаркою «Рубіна», і в цьому сезоні зіграла лише раз – цими вихідними пропустила 7 голів у грі із петербурзьким «Зенітом».
До цього в кар’єрі вихованиці харківського футболу були «Буковинська Надія» з села Великий Кучурів, московський «Локомотив» та іспанський «Спортінг» з Уельви. Але там Альбіна також не була основною голкіперкою.
Аліна Скідан
За команду з промовистою назвою «Рязань-ВДВ» сьогодні виступає вихованиця київського футболу, 27-річна Аліна Скідан. В російському клубі вона з 2020 року, хоча до цього ніколи не виступала в місцевому чемпіонаті – в її кар’єрі раніше були лише українські «Атекс», «Легенда» та «Єдність», а також грузинське «Мартве».
Після 24 лютого провела уже п’ять ігор у складі рязанців.
Анна Сидоренко
Футзалістка Сидоренко опинилась ще в гіршому становищі, ніж решту героїв цього матеріалу. До 24 лютого в складі чинного чемпіона Росії з футзалу, «Норманочки» з Нижнього Новгорода, виступало дві українки – до речі, футзалістки збірної. Але якщо Юлія Тітова свій контракт з клубом згодом розірвала, то Анна залишилась і досі виступає. Хоча до 2020 року в російському чемпіонаті не грала взагалі.
Наприклад, вчора вона взяла участь в першому матчі фіналу поточного сезону проти «МосПолітеха», в рамках якого Сидоренко знайшла можливість показати щось схоже на позицію – перед звучанням російського гімну Анна одягнула тренувальну куртку з нашитим українським прапором на рукаві, що потрапило в трансляцію.
Владислав Кобзій
В гандбольному чемпіонаті Росії теж залишились наші. Наприклад, лівий напівсередній ставропольського «Віктора» Владислав Кобзій. Колишній гравець «Мотора» та «Донбаса» перебрався до Росії минулого літа і став помітним гравцем у складі бронзового призера останнього розіграшу російської Суперліги. В минулому його викликали також в збірну України.
Віталій Шиманський
Інший українець, який залишився в російському чемпіонаті, виступає за петербурзьку «Неву». 32-річний голкіпер родом з Києва, раніше виступав за місцеві «ЦСКА» та «НУФС», але більшість кар’єри провів у Росії, де став навіть чемпіоном країни.
За «Неву» виступає з 2016 року, в минулому також грав за збірну України.
В’ячеслав Красільнік
В чемпіонаті Росії з регбі також залишились українці. Харків’янин Красільнік тут є гравцем казанської «Стріли», до складу якої нападник другої лінії перейшов минулого літа. В місцевому чемпіонаті виступає більшу частину кар’єри, в рамках якої ставав чемпіоном країни та володарем кубка.
Владислав Адажінік
Замикає наш список уродженець сьогодні вщент розбитого росіянами Ірпеня. Торік 25-річний регбіст став новачком чемпіонату Росії, перейшовши у московське «Динамо», з яким за підсумками минулого сезону вийшов у місцеву Прем’єр-лігу.
До цього у складі харківського «Олімпа» ставав чемпіоном України, також виступав за локальні команди в Хмельницькому та рідному Ірпені. Отримував виклики до збірної України.
Фото: «Динамо» М, «Крилья Совєтов», «Зірка-2005», «Рубін», «Рязань-ВДВ», АФУ, «Виктор», «Нева», «Стріла»
