Дар'я Блашко: Сподіваюсь, що у нас вийде подарувати хороші емоції нашим уболівальникам.
Так, друзі, цей час настав! Я спілкуюсь не тільки з футбольними гостями і тому на інтерв'ю до нас завітала біатлоністка збірної України - Дар'я Блашко.
- Привіт, Дашо. Почнемо з приємного. Нещодавно в Ансі проходив “Фестиваль Мартена Фуркада” де ти у жіночому масстарті змогла здобути "срібло". Які відчуття від участі у такому біатлонному шоу?
- Дуже цікавий досвід. Для мене це було в новинку, дуже класне проведення часу. Хотілося б побільше таких гонок особливо в літній період.
- Літній біатлон це взагалі цікава штука. Це, як я зрозумів, взагалі пробні гонки?
- Ні, проводилися і до цього різні гонки в місті, робили різні фестивалі. Потрібно розуміти, що це цікавий формат для вболівальників і особливо в літній період. Коли в основному всі готуються, тренуються, потрібно якось трохи розбавляти це все. Проводять такі змагання: шоу-гонки, шоу-формати що б було не нудно в міжсезоння.
- А не ходять такі розмови, щоб біатлон внести в літню олімпійську дісципліну?
- На мою думку, літній біатлон може елементарно претендувати на місце в олімпійській програмі, тому що вид спорту, як і зимовий біатлон — динамічний, цікавий, непередбачуваний, і в принципі, я думаю що через деякий час це все ж таки трапиться, не знаю через скільки років, все одно, думаю що літній біатлон отримає свій розвиток, так само як і зимовий.
- Але знаєш, падати боляче на асфальт...
- Ну так, але все одно ж ми тренуємося влітку на роликах постійно. Не так багато можливостей постояти на снігу і в принципі якщо ті можливості є, якщо брати натуральний сніг то це дуже дорого, треба летіти в Нову Зеландію, Австралію. Ще можна підніматися на глетчері на великі висоти, це близько 2-3 тисячі метрів над рівнем моря, якщо є такі можливості. А так в цілому штучний сніг в тунелях, що ми в основному використовуємо на зборах. Є й такі збори де використовується снігова підготовка, а так тренуємося влітку на роликах іноді і падаємо теж. Було б дуже цікаво, я б хотіла щоб літній біатлон включили в програму літніх ігор, біатлоністам було б цікаво виступати раз на два роки на Олімпійських іграх.
- Літом пройшов чемпіонат світу з літнього біатлону, де ти у всіх гонках змогла потрапити у топ-10. Дуже пристойний результат, але як думаєш, чього не вистачило щоб фінішувати повище?
- Не було давно гонок вже, потрібно пам'ятати, що у нас сезон закінчився на три етапи раніше, відразу після Олімпійських ігор. Звичайно ажіотаж був всередині, хоча в цілому я вважаю що впоралася досить непогано з цим. Десь не вистачило якихось нюансів, буквально були невеликі дитячі помилки на рубежі, але знову ж таки потрібно розуміти, що я зараз змінювала гвинтівку на «Anschutz» і потрібен якийсь час щоб звикнути. Я з неї стріляю всього лише три місяці і у мене є деякі огріхи на перезарядці, ну це і зіграло десь, що я не змогла поборотися за більш високі місця. Десь не вистачило витривалості в деяких гонках, масстарт вже дався досить важко. Але тим не менш, я задоволена літнім ЧС.
- В тебе майже пів року не було офіційних гонок, а на літньому ЧС був дуже насичений графік змагань, чи не було важко входити у гонки без офіційних стартів?
- Ми все одно проводили контрольні тренування, тому трошки були готові до змагальної діяльності. Однак, коли приїжджаєш на офіційні старти, коли є суперники, все одно це відбувається трохи інакше, ніж на КТ. Але саме динамічну роботу ми виконували і впринципі, я думаю що ми були в хорошому стані на літньому ЧС.
- Цього року ти готуєшся до сезону з чоловічою командою (у Юрая Санітри). Виникають якісь складнощі у підготовці? Та чому ти прийняла для себе таке рішення?
- Складно відповісти на це питання, насправді. Це рішення обговорювалося досить довго і не відразу мені дали добро на підготовку з чоловічою командою, буквально в останній момент. Чесно скажу, я задоволена те що мені таки дозволили готуватись з хлопцями і думаю що і по навантаженнях все підходить. Юраю подобається підбирати найбільш оптимальні навантаження.
- Якщо брати в цілому, як триває підготовка у такий складний час для українського спорту? Хтось з міжнародних друзів та партнерів допомогає?
- Так, насправді у нас зараз багато допомоги. Допомагає міжнародна федерація біатлону нам зі зборами. Деякі спортсмени теж пропонують допомогу, якщо вона потрібна. Ну зокрема мені зараз дуже багато допомогла і словенська федерація, біатлонний центр "Поклюка", де ми досі проживаємо між зборами. Насправді нам надають дуже велику допомогу, і ми за це вдячні, тому що ми б не впоралися, швидше за все, без цієї допомоги. Ситуація складна в країні і потрібно розуміти, що спорт само собою не на першому місці.
- Зараз трошки відмотаємо час назад, а саме на дату - 24 лютого, для цієї страшної дати для нас всіх. Коли саме ти дізналась, що росія почала повномаштабне вторгнення?
- Ми були в Чернігові разом з моїм тренером Володимиром Анатолійовичем Махлаєвим і вийшло так, що вранці прокинувшись, йому написав онук «що у вас відбувається»? Вже були перші новини, тренер мене розбудив, я відразу ж залізла в інтернет, тому що не чули вибухи на лижній базі конкретно в той ранок. Почитали новини, були шоковані, але потрібно було діяти швидко і розуміти що потрібно мати готівку та якийсь запас продуктів невеликий, а далі вже рухатися по ситуації. Так воно і вийшло.
- Чи писали тобі щось спортсмени з рф та Білорусі після початку війни? Слова підтримки, чи просто цікавились як справи?
- Ні, конкретно з росії не писали, з Білорусі писали.
- Дійсно дуже дивно, тому що скільки років всі разом бігали, можна сказати їли з однієї тарілки, і мовчання...
- Як є так є, але в цілому, ми не знаємо яка інформація на їхньому боці, але думаю що на сьогоднішній день всі розуміють що відбувається насправді.
- Або розуміють, але не хочуть це визнавати...
- Насправді, коли від нас далеко, здається що це не наше, це до нас не прийде, але на жаль так відбувається в житті що воно все одно до нас приходить, як би нам не хотілося ігнорувати це. Думаю зараз вже всі все розуміють і звичайно людський фактор грає роль, намагаються не помічати, але вже не виходить настільки.
- Вже стільки пройдено і стільки всього зроблено, що не помічати це, ну я не знаю...
- Так, але знову ж таки, складно розуміти позицію кожної людини, спортсмена зокрема. У всіх є свої мотиви: написати чи не написати. Були спортсмени які написали відразу, є які через час, вони все розуміли, але так вийшло що в якійсь мірі боялися написати, тому тут складно сказати.
- А ось ситуація з Бех, Москаленко, які після 24 лютого, просто зібрали речі та поїхали додому, до росії? Очікувала ти від них таке рішення?
- Потрібно розуміти, що у Бех та Москаленко ситуація була досить такі цікава, з неї можна було вийти по різному. Вони зробили свій вибір, тому не мені їх судити.
На фото: Державний центр олімпійської підготовки з біатлону у селі Новоселівка Чернігівського району після російських бомбардувань
- Давай вже повернемося до біатлоних справ. Які плани по підготовці у тебе після Ансі?
- Зараз у нас збір в австрійському Обертіллаху, далі ми їдемо на чемпіонат України, якщо не помиляюся 26-27 вересня біжимо гонки. Наступний збір у нас поки що планується в Рамзау (Австрія), там швидше за все будуть перші тренування на лижах, вже більш вкочування ближче до зими. Далі не знаю, не можу сказати точно.
- Як ти на даний момент оцінюєш свою форму? Тому що до сезону ще два місяці, але ось на данному етапі, що вдається, що не вдається?
- Я вважаю що у мене хороший робочий стан, я б зараз не оцінювала конкретно форму, тому що це завжди показують тільки старти. Можна себе прекрасно почувати на тренуваннях, але приїхати на гонки і відчувати себе дуже погано з різних причин. Тому справляюся з навантаженням, а далі в сезоні побачимо плоди нашої роботи.
- Які козирі є у біатлоністки Дар'ї Блашко, яких немає у інших спортсменів?
- Навіть не знаю, якщо чесно не оцінювала. На сьогоднішній день я навчилася рухатися в поточному моменті. Тому що раніше завжди хочеш заглядати в майбутнє: "а як буде?" і починаєш собі придумувати як буде, починаєш цього боятися або радіти навпаки і це заважає, а зараз трошки по іншому почала рухатися, може мені це допоможе в наступному сезоні.
- Так само скажу як спортсмен, тому що загадувати наперед, це ти вже програв, якщо намагаєшься шось собі загадувати чи придумувати — можна на змагання не виходити, тому що все піде шкереберть.
- Так, так і є
- На твою думку, чого тобі не вистачає по минулих сезонах, щоб показувати кращі результати? Можливо десь у стрільбі не вистачало вдачі, можливо на лижні хочеться бути швидше, але...
- З підготовкою було все завжди добре. Ну по-перше був час адаптації, я перейшла з однієї країни в іншу і як би не здавалося, все таки трошки різний менталітет, мені потрібно було теж звикнути. Чесно скажу, то що я себе почуваю комфортно тут. А так в цілому з'їдали якісь побутові речі з якими не виходило до кінця справлятися. Якісь нюанси, як в минулому році, ось наприклад як було з відбором на Олімпійські ігри: коли до останнього вся на нервах, тому що розумієш наприклад, що точно відібрався, але коли головний тренер вважає інакше, що потрібно ще і ще відбиратися, поки не відберуться ті хто повинен пройти відбір на його думку. Тому швидше з'їдали такі нюанси результат ніж конкретно помилки в підготовці.
- Чого очікуєш від нового сезону, від себе та можливо від команди глобально? З усіма цими складнощами у підготовці?
- Чесно кажучи, я не будую очікувань щодо результатів. Але я дуже сподіваюся що цей сезон трапиться і він точно буде. Тому що результат настільки річ не об'єктивна і вона завжди пізнається у порівнянні. Як у мене наприклад було, в мій перший сезон в Україні повноцінний: 3-й етап в Ансі, коли я добре пробігла дві перших гонки — потрапила в мас-старт, для мене це було не те що несподіванкою, але це як бонус був на той момент. Виходить дві гонки круто, а мас-старт вийшов не дуже добре, поклавши руку на серце. Була реакція трошки зворотного плану, хоча я і не приїхала остання, Але тим не менше потрібно розуміти що результат це необ'єктивна річ і вона пізнається завжди в порівнянні з чим то. Тому ніяких очікувань на сьогоднішній момент я не будую і будемо рухатися з кожним днем.
- Щоб ти хотіла побажати українським вболювальникам біатлону, і взагалі простим мешканцям України?
- Перше побажання: триматися і вірити в те, що все буде добре. Завжди після ночі настає світанок. Ми бачимо те що, потихеньку, потихеньку все виходить і потрібно продовжувати рухатися, не здаватися. Ну і сподіваюся що у нас вийде приносити хороші емоції в сезоні нашим уболівальникам, а їм побажаю радіти за нас в такі моменти і трошки підтримувати. Критика коли вона адекватна, до неї хочеться прислухатися, тому побільше адекватної критики.
- Скажу особисто від себе коли після гонок будь яких у фейсбук не заходжу взагалі, тому що, туди після гонок 2-3 години взагалі не можна заходити тому що там жах...
- Я у свій час заходила, читала, намагалася з цим справлятися, теж як тренування морального стану, але через час зрозуміла, що як би ти не справлявся, це все таки відволікає, заважає, навіть хороші, похвальні коментарі вони тебе трошки відносять у таку ейфорію, трошки відключаєшся від процесу, і ти вже вибиваєшся з ритму який потрібен. Тому в цілому я теж намагаюся не читати коментарі під час гонок, але коли якісь перерви великі, як новорічна пауза наприклад, то можу залізти в цей час, почитати. Дійсно іноді буває якесь хороше зерно, то що ти не помічаєш з боку, це буває рідко, але буває, ну і плюс звичайно хороший коментар теж приємно почитати.
- Дар'я дякуємо тобі за інтерв'ю. Дякую, що ти у цю пізню годину знайшла трошечки часу щоб з нами поспілкуватись. Бажаю від себе вдалих гонок, тільки перемог. Всі за вас будемо вболівати в новому сезоні, всі дуже чекають на початок змагань. Будемо підтримувати, як це тільки можливо.
- Дякую, допобачення.
У матеріалі використані фото: ua.tribuna.com, instagram Доротеї Вірер та Getty Images