Як в Україні показували великі турніри збірних: «Який же він бовдур», Вацко на серії пенальті зі Швейцарією, «Третій Тайм»

Згадуємо та ностальгуємо.

АвторVolodymyr Harets
14 листопада, 11:57
33
Як в Україні показували великі турніри збірних: «Який же він бовдур», Вацко на серії пенальті зі Швейцарією, «Третій Тайм»

Всього тиждень залишився до старту чемпіонату світу в Катарі – і вже відомо, хто буде транслювати турнір в Україні. Цю задачу взяли на себе «Суспільне», як першочерговий власник прав, і MEGOGO, який придбав субліцензію на показ всіх 64 матчів протягом місяця.

Це вперше в історії України, коли ОТТ-транслятор без наявності у нього загальнонаціонального каналу отримав права на показ великого турніру.

Але і до того було багато цікавого – і спроби тоді ще молодих телеканалів у 1990-ті зайняти спортивну нішу, і турніри під егідою «Поверхності» та «Футболів», і, звісно, епоха УТ-1/«Першого Національного», яка і не думає зупинятися.

Євро-1996: ICTV

До 1996 року українське телебачення слабко реагувало на великі футбольні події. Наприклад, Лігу чемпіонів на УТ-1 затягли майже обманом – у 1993-му головний редактор спортивної редакції Віктор Фесюн спочатку дав добро на показ у відрядженні в Європі, а потім поставив перед фактом керівників телеканалу: «Все, транслюємо».

Але якщо ЛЧ вабила державний телеканал виступами «Динамо», то на великі турніри збірних, де не було України, він не реагував аж до 1998 року. І перші два великих змагання – Євро-1992 та ЧС-1994 – українські глядачі вимушено дивилися на російських телеканалах. В обрізаному варіанті, бо якщо ОРТ без перешкод показували аж до 1996-го, то замість РТР, де була половина матчів, в Україні майже одразу запустили свій УТ-2. Але сама ситуація, де наші телеканали ігнорували такі турніри і глядачі покладалися на росіян, була ненормальною і не могла продовжуватися занадто довго.

І на Євро-1996 стався перший прорив – права на трансляцію восени 1995-го отримав молодий телеканал ICTV. Це, насправді, дуже важлива епоха українського телебачення – американський приватний концерн запустив телеканал о 1992-му і майже всі 1990-ті ICTV був новатором: від «Території А» до матчів НХЛ чи фіналу НБА з коментарем Дениса Босянка.

Десь в цей момент розквіту (в 1996-му ICTV був третім телеканалом країни за рейтингу) взялися і за Євро – і показали його в максимально повному доступі. Прямий ефір всіх матчів, включно з новаторським тоді сімулкастом в третьому турі групового етапу, коли зустрічі йшли одночасно. На відміну від РФ, де в прямому ефірі три телеканали спромоглися показати лише 15 матчів з 31-го.

Чемпіонат світу-1998: «1+1» та «УТ-1»

Вже 1996-го майже новостворений «1+1» заглядався на спортивні події – не лише в телебаченні, а й, наприклад, друкованому стані у вигляді спецпроєкту з «Командою» про «Ролан Гаррос». Втім, футбол і тоді був найпопулярнішим видом спорту, тому чемпіонат світу 1998 року став першим для України, який був показаний на двох телеканалах.

Підключилися і НТКУ (саме в матчі Франція – Саудівська Аравія свій перший футбольний прямий ефір в кар’єрі провів Дмитро Джулай), і «1+1», які порівну розділили між собою весь турнір.

І теж всі матчі були (майже) в прямому ефірі:

Майже – бо чотири матчі на «1+1» були показані з невеличкою півгодинною затримкою. Ці матчі починалися о 15.30, а на цій частоті до 16.00 мовив «УТ-2». Але не на матчах Італії, де обговорювали, чи не є Діно та Роберто Баджо братами.

Вночі транслювали проєкт «плюсів» до чемпіонату світу – о 00.15 кожного дня виходила программа «Проспорт. Франція-98».

А на «Інтері» (який тоді ще доволі часто називали навіть «УТ-3», хоча до державного телебачення вже не відносився) виходили «Щоденники чемпіонатів світу» о 23.50.

Євро-2000: СТБ та УТ-1

СТБ, який був створений 1997 року, доволі швидко почав транслювати не просто футбол, а саме важливі для України матчі – наприклад, фінал Кубка України 1998-го пройшов саме на цьому телеканалі (і вперше подібний матч був взагалі ні в прямому ефірі, ні в повторі не показаний на НТКУ).

На Євро-2000 спортивна редакція телеканалу приготувала досить гучну і спірну новинку. Продюсер СТБ Семен Случевський запропонував коментувати матчі двома мовами: на західний і на центральний регіон – українською, на схід і на південь – російською. Для російського коментаря навіть спеціально запросили гостей з Москви – Олексія Андронова та Василя Уткіна.

Але тим, кому пощастило все ж потрапити на українськомовну трансляцію саме СТБ, то вони почули Дмитра Джулая та Дениса Босянка (який один матч прокоментував і російською, свій єдиний в житті). Вдалося запросити і Олексія Семененка, більш звичного для вуха старшої глядацької аудиторії.

На «УТ-1» теж був свій метр – Сергій Савелій, цитати якого вже почали перетворюватися у вболівальницький фольклор. Також на матчах працювали молоді Віктор Вацко, для якого Євро-2000 стало першим великим турніром в кар’єрі, та Олександр Гливинський, який отримав найбільше матчів серед трійки коментаторів.

Також на СТБ чотири рази на добу виходив «Щоденник Євро-2000», а «УТ-1» парирував таким самим контентом з такою самою назвою – о 15.30, 18.40 та 23.50.

Чемпіонат світу-2002: «УТ-1»

Два наступних турніри у гордій самоті показував «УТ-1» – приватні телеканали явно охолонули до того типу футболу, який треба марафоном показувати майже місяць.

Але це не було страшно для Кабміну. Віце-прем’єр-міністр України Володимир Семиноженко прокоментував ухвалення постанови про закупівлю прав на ЧС-2002: «Викликано самим життям – в Україні люблять цей масовий вид спорту».

Тому у 2002 році «УТ-1» вертівся та встигав ще й паралельно показувати матчі чемпіонату України та робити декілька програм та оглядів.

Окремо заслуговує на увагу «Свято футболу», яке виходило кожної неділі. Фактично це перша програма з оглядом матчів на турнірах такого штибу – ведучим був Олександр Гливинський, до якого в гості приходили в експерти. Той же Артем Франков:

ВІДЕО

А якщо повертатися на поле, то в активі у «УТ-1» було чотири коментатора.

ВІДЕО

Вгадали, хто працював на цьому півфіналі? Так, це Сергій Дерепа. Також турнір коментувала трійка Гливинський, Джулай та Босянок.

Потихеньку і на інших каналах чіплялися за тему футболу. Неможливо не показати вам ці скріни зі «Щоденників ЧС-2002» на ТРК «Україна» та «Інтері».

Євро-2004: «УТ-1»

Подібне повторилося і через два роки на Євро – знову монополія НТКУ, які показали весь турнір у повному обсязі. Вже за допомогою спонсорства «Союз-Віктан», який допоміг оплатити права в 400 тисяч євро.

Якщо ЧС-2002 був повний скандалів через події на полі (та дії судів), то Євро-2004 подарував Україні яскравий коментаторський скандал, який для вболівальників був яскравішим за частину турніру.

Все через знамениту фразу Дмитра Джулая у матчі чвертьфіналу Португалія – Англія. Коли Девід Бекхем промахнувся з одинадцятиметрової позначки у серії пенальті, Джулай промовив вже легендарне: «Який же він бовдур».

Це треба просто згадати та почути знову:

ВІДЕО

Після матчу Джулая начебто відсторонили, хоча в НТКУ після скандалу заявляли, що ніяких таких планів у них не було. Але тоді навіть звичайна чутка спричинила справжній бунт вболівальників на форумі телеканалу, які були незадоволені ще й тим, що матчі тоді коментував і Сергій Дерепа.

Втрутився знову «Союз-Віктан» – Дерепу відсторонили, Джулай коментував фінал разом з Павлом Черепіним.

Традиційні вже «Щоденники Євро» робили молоді працівники телеканалу – Григорій Палій та Ігор Циганик.

ВІДЕО

Чемпіонат світу-2006: ICTV та «Інтер»

Це перший чемпіонат світу для збірної України – і, звісно, інтерес до матчів виріс в геометричній прогресії. Вперше з 1996 року НТКУ залишилася без прав, бо приватні телеканали перебили ставку держави – тендер виграв «Інтер».

Для останнього це був також перший турнір такого масштабу – до цього телеканал інколи показував матчі Ліги чемпіонів і відбір до ЧС. Але все ж було вирішено, що весь масив телеканал не потягне і частину прав передали ICTV. Найкращі матчі, включно з фіналом, залишилися у «інтерівців».

Тоді на матчах чемпіонату працювали Роман Кадємін та Роберто Моралес, але головним коментатором «Інтера» з 2002 року був саме Віктор Вацко. Хоча за три роки він прокоментував так мало матчів, що «напівультимативно» попросив керівництво каналу паралельно попрацювати і на «Поверхності». Але на чемпіонаті світу Вацко отримав всі топові поєдинки, а головне – матчі збірної України.

Щоправда, першу гру проти Іспанії йому довелося прокоментувати зі Святославом Вакарчуком – перфоманс настільки не сподобався ні самому співаку, ні вболівальникам, що це досі його єдиний матч в житті на ТБ.

Але з Вацком асоціюється інший матч – це його коментар гри проти Швейцарії і та сама переможна серія пенальті, де емоційність Віктора зрезонувала з емоціями всіх українців:

У ICTV ж були вже традиційні Босянок та Гливінський, але ще керівництво каналу запропонувало на вибір прокоментувати матчі і… Савіку Шустеру. Саме з цього фактично почалася дивна епоха зв’язку цього ведучого з футболом на українському телебаченні – аж до 2013 року.

Шустер, крім коментування як такого, ще запустив програму «Третій тайм», яка виходила кожного дня ЧС опівночі і тривала півтори години. І це до «Щоденників ЧС-2006», які були і на «Інтері», і на ICTV.

Євро-2008:«Перший Національний» та «Спорт 1/2»

Цей турнір важливий тим, що його вперше в Україні викупила компанія, яка професійно займалася спортивним телебаченням – «Поверхность».

2008-й – пік компанії, про що згадував і Дмитро Джулай:

«Рік був золотим. Робота на Євро зі стадіонів, трансляція Олімпіади майже у стовідсотковому обсязі, Ліга чемпіонів – потенціал був неймовірним. Але щоб розвинути його далі, щоб зробити продукт ще кращим, потрыбны були інвестиції. Перспектива телеканалів зникла просто на очах. Але майбутнє у цього продукту могло бути просто шаленим».

Чемпіонат Європи тоді показували паралельно: «Спорт 1/2» в кабелі та супутнику, а «Перший Національний» був загальнонаціональним.

Навіть зберігся розклад коментаторів: на «УТ-1» працювала ціла бригада, яка складалася з Ігоря Циганика, Роберто Моралеса, Володимира Тимошенка та Олександра Тингаєва. Персона Сергія Дерепи знову викликала обурення в інтернеті, але він успішно прокоментував матчі аж до 1/4 фіналу.

«Поверхность» крім своїх топових Вацка, Джулая та Босянка дала роботу росіянину Андронову (знову він) та ще двом власним працівникам – Вадиму Власенку та Олександру Михайлюку.

Комментатори «Поверхності» працювали зі стадіону, що як і на ЧС-2006, додавало ваги цим репортажам:

ВІДЕО

На «Спорт 1» також йшла програма «Пульс Євро» – в якій сильно сперечалися Ігор Мірошніченко та Савік Шустер:

Чемпіонат світу-2010: «Перший національний» та ICTV

В 2010-му «Перший Національний» очолив Єгор Бенкендорф, який вирішив зробити на державному каналі так, як це б могло виглядати на приватному «Інтері». І вийшло, м’яко кажучи, зовсім погано.

Цей чемпіонат на «Першому» міг запам’ятатися двома речами:

1. Бенкендорф та правління телеканалу вирішило, що зробити російськомовного Савіка Шустера фактично основним коментатором матчів – це гарна ідея. Так, разом з ним зазвичай ще працювали Василь Полотай та Володимир Тимошенко, але з кожним новим матчем їх ставало менше, а Шустера – більше.

Також в ефір стали пускати експертів зі світу футболу – Франков, Мунтян, Саленко, Грозний, Дем’яненко. Милозвучності коментарю це не додавало.

2. Також на телеканалі почала виходити програма – «Африканські пристрасті». Де начебто Шустер був одним з експертів, але насправді він також затьмарював собою і Петра Магу, і особливо Василісу Фролову, яка чесно в ефірі визнавала, що зовсім не розбирається в футболі.

А у Шустера в «Африканських пристрастях» з’явилася улюблена група, яка виступала весь турнір наприкінці програми (і потім через роки в його «Шустер LIVE») – «Бряц Бенд»:

Жах на «Першому Національному» перекрила хороша робота ICTV, який після популярного ЧС-2006, але в обмеженому варіанті, вирішив узяти повний пакет через чотири роки.

Перед стартом турніру телеканал провів голосування в інтернеті – і глядачі обрали коментаторів на весь чемпіонат. Ними вже традиційно стала трійця Джулай-Босянок-Вацко. Для перших двох це був останній великий турнір збірних, на яких вони працювали – ось вже 12 років без них в прямому ефірі ЧС та ЧЄ.

Також телеканал ще за декілька місяців до початку турніру перезапустив «Третій тайм» – замість Шустера тепер було аж три ведучих: Фоззі, Микола Васильков та Віктор Леоненко, для якого цей проєкт став дверима у футбольне телебачення 2010-х.

Програма стала в якомусь сенсі культовою за роки існування – особливо на фоні конкурентів, але надовго її не вистачило. Втім, на чемпіонаті світу вони відпрацювали в повному режимі, проте замість Миколи Василькова (який був кореспондентом в ПАР) ведучим тимчасово був Андрій Ковальський.

Епоха телеканалів «Футбол»: Євро-2012, ЧС-2014, Євро-2016, Євро-2020

Об’єднати все це в один розділ змусила сама історія цих телеканалів, яка так швидко завершилася влітку 2022-го.

Редакція, яка виросла з «Футбольного Уік-енду» на ТРК «Україна» понад десятиріччя трималася одної генеральної лінії – і якщо підставити програми та прийоми з 2021-го (останній турнір) в 2012-й (перший турнір) та навпаки, то глядачі б навряд помітили серйозну різницю. В якості картинки на матчах – так, в якості всього іншого – навряд.

На Євро-2012 «Медіа Группа Україна» запросила росіян – це третій і назавжди останній приїзд їх сюди. Уткін та Розанов приїхали не просто відпрацювати турнір, вони ще й були поставлені вчителями для українських коментаторів редакції. Той же Розанов після Євро залишався в Україні і працював на матчах УПЛ зокрема.

Але ніхто не міг відібрати у Віктора Вацка матчі збірної України на домашньому Євро. Емоції коментатора на матчі зі Швецією тоді – ще одна сторінка історії показів великих турнірів.

Вацко на кожному наступному турнірі відзначався чимось потужним. На ЧС-2014 – на спір постригся в ірокез (і, схоже, вже назавжди лишився з лисиною):

На Євро-2016видав вогняний спіч про Михайла Фоменка, який у третьому матчі групи проти Польщі на останніх хвилинах замінив форварда Романа Зозулю на опорного півзахисника Анатолія Тимощука:

«Браво, браво! Браво, тренере! Не хочеться розповідати, що це 144-й матч для Тимощука у складі національної збірної… Тому що, коли команда програє 0:1 – опорного півзахисника на форварда міняють! І пробують врятувати цей поєдинок! Як це робив тренер збірної Чехії, як це робив тренер збірної Угорщини.

І тільки в нас можна міняти єдиного форварда на опорного півзахисника, коли ми програємо 0:1! Це плювок в обличчя людям, які там на стадіоні, які заплатили масу грошей за те, щоб вболівати за Україну. Плювок в обличчя людям, які у фан-зонах навіть у цій ситуації несамовито підтримують команду нашої країни. Що ж ви робите?!..

Програємо і третій матч на цьому чемпіонаті. 1:0 – збірна Польщі обіграла збірну України на чолі з переляканим тренером».

На Євро-2020 – знову шалені емоції і знову на Швеції. Тепер на гол Довбика:

***

У 2012-му директор телеканалів Олександр Денисов втілив у життя задумку власної програми, яку тоді назвали «Великим футболом». За роки вона дещо змінювала формат, але ведучий Денисов був там завжди.

Хоча саме по Євро-2012 запам’яталася його співведуча – Іріша Блохіна, чиє привітання обстібали навіть у «Кварталі» Зеленського.

Запрошення дівчини у студію, яка як мінімум візуально не дуже розбиралася у футболі – для чемпіонатів Європи це стало навіть фішкою телеканалів.

На Євро-2016 це місце зайняла Поліна Логунова, на Євро-2021 – Даша Савіна. Багато говорити їм не давали, залишаючи якусь дитячу рубрику наприкінці.

Загалом експерти повторювалися – Вацко йшов і повертався, у «1+1 Media» переманили Віктора Леоненка, на великих турнірах також постійно з’являвся Євген Левченко.

Зазвичай робили і окремі студії до та після матчів, і взагалі дивний перегляд на одному з телеканалів, коли замість футболу показували, як хтось дивиться футбол.

Список коментаторів також легко можна було назвати кожного турніру – Віктор Вацко, Олександр Михайлюк, покійний Сергій Панасюк, Андрій Столярчук, Андрій Малиновський, Кирило Круторогов, пізніше з’явилися Роман Тимощук, Микола Кравчук, Владислав Шалота.

«Футболи 1/2/3» вже давно перестали дивувати, але навряд хтось думав, що цей чемпіонат світу 2022 року покажуть не вони.

Два останніх ЧС: пісні Столярчука на матчі Бельгія – РФ, «Інтер» у 2018-му підхопив турнір, який нікому був не потрібен

Для «Першого Національного» поки що ЧС-2014 був останнім турніром збірних, який вони транслювали – це було дуже схоже на те, що відбувалося чотири роки до того в ПАР (оглядова програма тепер мала назву не «Африканські пристрасті», а «Футбольна самба»). Більшість контенту була вночі через різні часові пояси з Бразилією.

Але для одного коментатора цей чемпіонат став зірковим часом – Андрій Столярчук заспівав всім відому пісню після голу Орігі росіянам:

Через чотири роки НТКУ відмовилася від показу чемпіонату світу з очевидної причини – бо він проходив у РФ. Від показу відмовилися навіть профільні телеканали «Футбол» одразу після того, як Україна вилетіла з відбіркового турніру.

І тому ЧС знову з’явився на «Інтері», який перестав показувати футбол після 2013 року. А після того, як великі коментатори відмовилися братися за турнір в РФ (Босянок: «Я швидше піду закривати канал «Інтер», ніж там працювати»), то редакційний склад виглядав максимально дивно як для 2000-х: Роман Кадємін, Олександр Тингаєв, Володимир Кобельков та той самий Юрій Кириченко, який став значно відомішим зовсім нещодавно.

Хоч комусь цей турнір запам’ятався?

***

Проблем підбору кадрів на чемпіонат світу зараз немає – MEGOGO виставить власний штат. Вадим Скічко, Віталій Кравченко, Сергій Лук’яненко, Роберто Моралес, Володимир Кобельков, Роман Бебех, Олексій Іванов, Іван Громіков, Сергій Пейчев, Віталій Звєров плюс Віталій Волочай та Вадим Шевякін.

«Суспільне» поки що список коментаторів не оголошувало. Але обидві платформи вже точно збираються робити студії до та після матчів.

Перший матч – вже в наступну неділю, 20 листопада. Катар зіграє з Еквадором о 18.00.

Будете дивитися турнір?

Хто і як показуватиме ЧС-2022 в Україні

Фото: особистий архів Віктора Вацка, підшивка «Команди» та «Футбола»

Інші пости блогу