Поностальгуємо? Перші матчі в історії київського Динамо.

Tribuna/Футбол/Блоги/Філіжанка футбольної кави/Поностальгуємо? Перші матчі в історії київського Динамо.

9 серпня 2022, 13:04

Поностальгуємо? Перші матчі в історії київського Динамо.

Пригадуємо найголовніші матчі в історії клубу.

Сьогодні, 9 серпня, у Граці на Stadion Graz Liebenau відбудеться матч-відповідь третього кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів між австрійським «Штурмом» та київським «Динамо» (початок – о 21:30). Нагадаю, перший матч, що пройшов у польському Лодзі, завершився мінімальною перемогою динамівців – 1:0.

То ж я вирішила трішки зануритися в історію і розповісти вам про перші матчі в історії «Динамо».

Як відомо, «Динамо» розпочало своє існування ще з далекого 1927 року. Уявіть собі, пройшло 95 років величезної футбольної історії, яка ще й досі триває.

Ідею створити спортивне товариство для чекістських кадрів в «ГПУ» виношували давно. Було навіть створено фізкультурне товариство відомства. Проте великого розповсюдження воно набуло вже після 1923 року, коли 18 травня створили московське пролетарське товариство «Динамо», а потім, один за одним, почали відкриватися його відділення по багатьох інших містах.

Централізоване розповсюдження кількох спорттовариств назавжди змінило радянський клубний футбол — якщо в перші роки в міських турнірах грали дореволюційні клуби, то надалі по всіх просторах розширилися унітарні спорттовариства, організувавши розгалужену спортивну мережу.

Назву «Динамо» запропонував пролетарський письменник Леонід Недоля — він же чекістський сановник, на той час — начальник політвідділу військ «ГПУ» Лук'ян Володимирович Гончаренко. Серед пропозицій звучали назви «Сила» та «Чекіст». «Грецьке слово "дина" означає сила, "динаміка" - рух, а "динаміт" - вибухова речовина. «Динамо» - це сила в русі, покликана підірвати і зруйнувати в порох і пилюку все старе, гниле, все, що ускладнює зростання нового, розумного, чистого і світлого - зростання пролетарської соціалістичної культури», - пояснював «почесний динамівець» Максим Горький. Лозунгом «Динамо» стало «Сила — в русі».

31 жовтня 1924 року засновано Всеукраїнську раду пролетарсько-спортивних товариств «Динамо». Перші в Україні динамівські організації почали з'являтися в багатьох місцях, починаючи з тодішньої столиці УСРР — Харкова. Щодо Києва, то тут осередок ДСТ «Динамо» засновано навесні 1927-го. У квітні в протоколі засідання Президії ПСТ «Динамо» України згадано «Київське пролетарське спортивне товариство „Динамо“», а через місяць — 13 травня — Міжвідомча комісія зі справ громадських організацій та союзів Київського округу офіційно зареєструвала Статут Київського пролетарського спортивного товариства «Динамо».

Проте історик Олександр Кабанець, який і представив громадськості більшість архівних документів із заснування «Динамо» (Київ), підкреслював — саме футбольна команда у динамівців Києва з'явилася вже через рік — багато в чому завдяки приходу на посаду одного з керівників місцевих чекістів любителя футболу Сергія Бармінського. У березні 1928-го в листі начальника Київського окружного відділу ДПУ, головою КПСТ «Динамо» Семена Западного згадується про неї, а вже в квітні в київській пресі надруковано, що «Динамо» підняло питання про включення своєї київської команди в, цитуємо, «розіграші матчів». Оце і були перші кроки нового футбольного колективу.

Історія однієї фотографії

Буремну історію тодішніх часів підкреслює один факт — перший знімок футбольної команди «Динамо» (Київ) у його повному вигляді вболівальники побачили аж десь у 1992 році. Ось вони сидять, втомлені й усміхнені футболісти — але це фото більше шестидесяти років було надбанням лише сімейних архівів.

До відновлення історичної правди причетна «Спортивна газета». Вже в кінці 60-х її співробітник, колишній чекіст і динамівський функціонер Феодосій Остапченко, випросив у одного з ветеранів команди фотознімок. Опублікувати його в повному вигляді не зважилася ні «Спортивка», ні тогочасні книги про «Динамо» (Київ) — поруч із футболістами сфотографувалися й куратори команди з НКВД, багато з яких були репресовані й розстріляні. «Світити» цих людей публічно ніхто не наважувався. Тож ретушери просто «вирізали» невгодних їм з фотографії, яка майже 65 років друкувалася в скороченому варіанті.

Таким чином, тільки в 1992 році в газеті «Київські новини» Георгій Кузьмін опублікував повну, нецензуровану світлину «Динамо» (Київ). Ось вам на прикладі одного фото — як мало ми знаємо (й навіть можемо дізнатися через роки) про справжню історію вітчизняного футболу.

А ось що відомо про перші кроки першої клубної футбольної команди київського «Динамо».

Базою для її створення стала команда «Радторгслужбовцi» - саме звідти в «Динамо» перейшла низка гравців на чолі з молодим граючим тренером Михайлом Товаровським — воротарi Е. Дiбнер, А. Ідзковський; захисники – С. Іванов, П. Дишкант, І. Станко; пiвзахисники – М. Мурашов, Є. Пiрокетi, С. Васильчиков; нападники – Сільвестров, І. Гальбурт, І. Терентьев, В. Трофимов, І. Фiлiн, П. Койфман, із «Райкомводу» прибули Бочков i брати М. та І. Рейнгольди, із «Залдора» - В. Бойко i С. Бардадим. Переважно, за професіями вони дійсно були всі службовці, лише кілька з футболістів були кадровими чекістами. Першим капiтаном динамiвцiв Києва був Микола Мурашов — саме в його архіві знайшлася та сама таємнича фотокартка.

Фото з цензурою

Фото без цензури

Легендарний фотознімок опізнав журналіст Георгій Кузьмін (саме гравців, чекісти залишилися переважно невідомими)

Перший ряд. Сидять (злiва направо) – Сергiй ІВАНОВ, Антон ІДЗКОВСЬКИЙ, Петро ДИШКАНТ; другий ряд – капiтан команди Микола МУРАШОВ, Сергiй БАРДАДИМ, Євген ПІРОКЕТІ; стоять у бiлих майках з динамiвським ромбом на грудях Мойсей РЕЙНГОЛЬД, Вiктор ТРОФИМОВ, Петро КОЙФМАН, Іван ТЕРЕНТЬЄВ i пiсля одного з сiмки невiдомих – Василь БОЙКО.

Біла Церква, «Желдор», «одноклубники» з Москви

Новостворена динамівська команда не встигала заявитися на регулярні турніри, але про її перспективність можна судити за тим, що навіть за таких обставин «Динамо» змогло перехопити кількох гравців з провідних команд Києва - «залізничників» і «водників». У фінальному матчі за першість Києва 1928 року, до слова, «Райкомвод» обіграв «Залдор» - 5:4.

Поки ж кияни готувалися до своїх справжніх випробувань, положення київського футболу залишалося плачевним. Журнал «Фізкультура і спорт» навесні 1928-го констатував: «У футболі Київ посідає дуже скромне місце. Його б'ють не тільки Харків, Москва, Одеса чи Миколаїв, але часом і інші міста. Не вистачає киянам багато чого: витримки, техніки, зіграності. Слабко висувається на передні ролі молодь. Київ не відвідувався сильними за класом гри командами, що є однією з причин такої «відсталості». Жорстка оцінка «ФіС» справедлива, і тим приємніше, що якраз «Динамо» почало поступово усувати всі ці недоліки.

У квітні-червні 1928 року, в основному, зусиллями Товаровського було сформовано кадровий підбір динамівців Києва. Настав час перевірити їх у справі. Михайло Давидович допоміг «Динамо» вийти з часом на всесоюзний рівень, при ньому Динамо стало чемпіоном та володарем Кубка УРСР, а також вигравало всесоюзні медалі. А поки був час перших матчів, і тут є також багато «білих плям», загадок і секретів.

Перший матч «Динамо» (Київ), про який відомо історикам, відбувся влітку 1928 року в Білій Церкві. Цитую окружну пресу: «1-го липня на ІІІ окружній спартакіяді відбувся футбольний показковий матч між збірною м. Б.-Церква та 1-ю командою Київського «Динамо», щоб показати гарну техніку гри в футбол...»

Тодішня білоцерківська команда не була сильною — як підкреслює історик Анатолій Коломієць, збірній Києва кількома тижнями раніше вона програвала з рахунком 1:10, а багато хто з динамівців був серед кращих гравців міста. Вже на 5-й хвилині кияни відкрили рахунок, і ось вам перша загадка — в пресі не збереглося ім’я.

Тим не менш, у другому таймі білоцерківці відігралися й «під оплески тисячної публіки забилали другий м’яч». Вольову перемогу кореспондент 20-х років ХХ століття підсумував у таких словах: «Фінальний свисток судді фіксує побіду Б.-Церкви з наслідком +2-1». Ні складу, ні авторів голів у тодішній пресі називати ще не навчилися. Ось це перший відомий матч футбольної команди «Динамо» (Київ), який радянська історіографія вважала «контрольним».

Вже 17 липня 1928 року в Києві «Динамо» (Київ) зіграло з одеськими «одноклубниками». Перший м’яч за киян забив Сільвестров, першим вилученим футболістом команди став Філін, і навіть у меншості господарі змогли зіграти з краще зіграними суперниками внічию 2:2, відігравшись після першого пропущеного й навіть якийсь час ведучи в рахунку. Цю зустріч названо першим офіційним товариським матчем «Динамо» (Київ) у книзі «Київський футбол на рубежі століть».

Далі — перша перемога в літописі клубу. 22 липня 1928-го «Динамо» (Київ) розгромило команду «Радторгслужбовці» з рахунком 8:1 — до певної міри, символічно, адже саме з цієї команди перейшло більшість футболістів у новостворений динамівський колектив.

Слідом були товариський матч з динамівцями з Москви, турне в Білорусі, а 18 листопада «Динамо» (Київ) обіграло в товариському матчі провідний клуб міста тієї декади - «Залдор». Єдиний у матчі гол — в активі Рейнгольда, воротар Андрухович парирував від «залізничників» пенальті, а капітаном «Динамо» у цій грі був щойно запрошений з Одеси Каземир Піонтковський — напевно, найбільш висококласний гравець тогочасної нашої команди. Напевно, це і був переломний момент. Хоча міські профспілки вперто не допускали команду до першості Києва, «Динамо» (Київ) відбулося — як колектив, що претендував на вищі досягнення. За підсумками чемпіонату Києва, який відбувся восени 1928 року, «Динамо» стало переможцем, вигравши всі свої три матчі. Перемога в першості Києва 1928 року — це перший скромний камінець у підґрунті майбутніх успіхів «Динамо». Титул, який залишається першим для уславленої команди.