Народження зірки,найзнаменитіший овертайм, недооцінена Італія та травма мозку-найкращі матчі ЧС, які увійшли в історію
Прийнято вважати, що найвеличнішою подією у світі спорту є Олімпійські ігри. Однак раз на чотири роки вболівальників на всіх континентах накриває хвиля футбольного божевілля. Вона перетворюється на справжнє цунамі під час свого поступового наближення до фіналу. Разом з цим твориться нова історія на футбольному полі: гравці, талант яких ніхто не помічав, раптом розкриваються зовсім з іншого боку і ось на них вже полюють усі топові клуби Європи. І навпаки, деякі зірки, від яких чекають багато результативних дій здають власні позиції і розчаровують у кожній грі. Між собою стикаються найкращі тренери та наставники - їхні тактики, техніки, хитрощі та сюрпризи, які вони підготували для того, щоб «тепло зустріти суперників».
Провал від тріумфу розділяє тільки одна мить, а успіх – це вже не щось незрозуміле і неприйнятне, а обов'язковий елемент під час підготовки до гри.
Чемпіонат світу в Катарі, можливо, і не стане «найкращим в історії» з точки зору організації, але це й не обов'язково, якщо йдеться конкретно про футбол. Щоб матч отримав статус легендарного, потрібно лише дві збірні, які прагнуть перемогти, стадіон і магія гри.
От про такі чудеса ми з вами сьогодні поговоримо. Певно у кожного з вас є матчі, від згадки яких ви затамовуєте подих. Саме про такі і піде мова у цій статті.
Згадуємо найкращі матчі за всю історію чемпіонату світу (майже всю).
ЧС-1950: Уругвай - Бразилія
1:2
Фінал
У післявоєнні часи ніхто не хотів брати на себе відповідальність за проведення чемпіонату світу по футболу. Найсміливішою виявилася Бразилія, яка й стала господаркою турніру. Конкурувати насправді не було з ким - більшість країн відмовилися від цієї витівки відразу, а інші - в останню мить.
До того ж формат проведення був незвичайним - після групового етапу команди потрапляли до фіналу і вже там розігрували трофей.
Бразильська збірна сильно не переймалася - суперники були слабкими, тож гравці дозволяли собі не дотримуватися режиму тренувань, пити алкоголь, тусуватися з друзями. При цьому це не завадило їм дійти до фіналу. Проте 1950 року світ побачив одне із найкращих футбольних протистоянь за всю історію.
Ще до початку турніру бразильська преса не переставала писати про те, що у збірної немає іншого виходу, окрім як взяти цей кубок. У фіналі бразильці зустрілися з дисциплінованими уругвайцями, які, між іншим, вже перемагали на ЧС-1930. На футбольному стадіоні зібралося 199 тисяч вболівальників - і всі вони підтримували одну команду.
Здається, чемпіонський титул вже був на долоні, адже Альбіно Фріаса забив на 47-й хвилині! Чудово, можна святкувати. Але за 15 хвилин Уругвай перевертає все з ніг на голову: на 66-й рахунок зрівнює Хуан-Альберто Скьяффіно, а на 79-й остаточний рахунок встановлює Альсідес Гіджа - 1:2. Для Уругваю навіть не приготували чемпіонських футболок, а на Кубку чемпіонів вже написали слово «Бразилія». Страшно уявити, що відбувалося з країною та людьми в той момент.
ЧС-1954: Угорщина - Уругвай
4:2
1/2 фіналу
Ще один фантастичний матч зі збірною Уругваю. Що ж поробиш, ця команда викликає шалені емоції на чемпіонатах світу. Через 4 роки уругвайці дійшли до 1/2 фіналу, де їх суперником стала збірна Угорщини. Тоді їх ввважали однією з найсильніших команд 1950-х років, а Уругвай до того моменту не потерпів жодної поразки на матчах чемпіонатах світу.
На 75-їй хвилині угорці вигравали з рахунком 2:0 і мало хто вірив у перемогу уругвайців. Однак підопічні Хуана Лопеса Фонтана знову перевернули хід гри. Форвард Хуан-Пабло Гогберг на останніх хвилин забив два голи і перевів гру в овертайм. До речі, цікаво, що сам Гогберг не зумів продовжити гру - він так зрадів забитим м‘ячам, що втратив свідомість і покинув стадіон.
У першому екстра-таймі на полі йшла запекла боротьба без забитих голів. На початку Хуан Скьяффіно фінтами прибрав двох захисників і вдарив по воротах. Влети м'яч у сітку, невідомо, як би зустріч пройшла далі. Але м'яч застряг у бруді, а Лантош (захисник угорців) виніс його в поле. У цьому епізоді уругвайці фактично втратили свого лідера Скьяффіно. У той самий момент, коли Хуан завдав удару, йому на ногу стрибнули одразу два угорці. Скьяффіно залишився на полі, ледве рухаючись. Напевно, цей сумний епізод і призвів до сумного кінця.
Травмувавши – хай і ненавмисно – найсильнішого гравця суперника, угорці знову почали домінувати на полі. А у другій половині овертайму Шандор Кочіш двічі вразив ворота Масполі. Обидва рази – своїм улюбленим способом, – головою. В обох випадках навіси йшли з правого флангу. Угорці перемогли з рахунком 4:2.
ЧС-1966: Португалія-КНДР
5:3
1/4 фіналу
Як не дивно, але в історію увійшов матч за участю такої нефутбольної країни, як Північна Корея. На чемпіонаті світу - 1966 збірна КНДР вийшла з групи, посівши друге місце в групі з СРСР, Італією та Чилі. Проте у чвертьфіналі команда ефектно програла Португалії.
Північнокорейці забили гол вже на першій хвилині матчу, а в середині першого тайму збірна Португалії "летіла" із рахунком 0:3. Проте у складі португальців був свій козир - видатний Еусебіу, який переломив хід протистояння. Нападник збірної Португалії забив 4 голи поспіль, допомігши здійснити своїй команді неймовірний камбек. Крапку у поєдинку на 80-ій хвилині поставив Аугушту, встановивши остаточний результат 5:3.
Варто зазначити, що цей матч досі пронизаний таємницями. Ходять чутки, ніби північнокорейці по перерві, користуючись своєю схожою зовнішністю, потайки обмінювалися футболками і вийшли на другий тайм в оновленому складі, ніби після цієї поразки майже всіх членів команди заслали в концтабори та інше. Хоч би як, але цей драматичний матч увійшов в історію світового футболу, а гравців Північної Кореї запам'ятали як героїв.
ЧС-1970: Італія - Німеччина
4:3
1/2 фіналу
Матч, який отримав почесне звання «Гра століття», відбувся на стадіоні «Ацтека» в Мехіко і закінчився з рахунком 4:3 на користь Італії, причому п'ять голів було забито у додатковий час, що траплялося лише одного разу протягом усіх чемпіонатів світу з футболу.
На стадіоні «Ацтека» можна побачити меморіальну дошку з написом: «El estadio Azteca rinde homenaje a las selecciones de Italia (4) y Alemania (3) protagonistas en el Mundial de 1970 del PARTIDO DEL SIGLO. 17 de Junio de 1970» - Стадіон «Ацтека» віддає належне збірним Італії та ФРН, які зіграли у 1970 році на чемпіонаті світу з футболу»
«Матч століття» 17 червня 1970 року».
Збірна Італії відкрила рахунок матчу на восьмій хвилині після голу Бонінсені. У другому таймі німецький гравець Франц Беккенбауер вивихнув ключицю, але змушений був залишитись на полі, оскільки збірна Німеччини вже використала дозволені дві заміни. На 90-й хвилині Карл-Хайнц Шнеллінгер забив гол і таким чином зрівняв рахунок.
На 94-й хвилині після вкрай невдалих дій захисника італійців Фабріціо Полетті м'яч від його ноги випадково потрапив у ворота збірної Італії. У протоколі матчу гол записаний на рахунок Герда Мюллера, який боровся на той момент з Полетті, але не встиг доторкнутися до м‘яча. На 98-й хвилині матчу після розіграшу штрафного італієць Тарчізіо Бурньїч, скориставшись помилкою в центрі штрафного майданчика Зігфріда Гельда, зрівнює рахунок. За кілька хвилин Луїджі Ріва забиває гол і виводить збірну Італії вперед. На 110-й хвилині Мюллер після розіграшу кутового, головою, проштовхує м'яч у ворота і зрівнює рахунок. Але в наступній атаці Джанні Рівера забиває вирішальний м'яч і приносить збірній Італії перемогу, яка забезпечила їй вихід у фінал чемпіонату світу 1970 року.
Цей матч всі пам‘ятатимуть ще дуже довго.
ЧС-1982: Німеччина - Франція
3:3
Пенальті - 5:4
1/2 фіналу
8 липня 1982 року в Іспанії відбувся один із найяскравіших матчів за всю історію проведення подібних турнірів – півфінал, де Німеччина зустрічалася з Францією. Футбольні чудеса півфіналу чемпіонату світу 1982 року між німецькою та французькою збірними були обумовлені насамперед тим, що команди дотримувалися діаметрально протилежних концепцій гри. «Триколірні» під керівництвом Платіні сповідували атакуючий, блискучий футбол, заснований на імпровізації та індивідуальних якостях гравців. Збірна Німеччини надавала перевагу раціональному футболу, побудованому на контрвипадах, коли маневр кожного гравця заздалегідь продуманий і доведений до автоматизму на тренувальних заняттях.
У перші хвилини матчу тактична дисциплінованість німців виявилася сильнішою за імпровізаційний стиль французів. Вже на 17-їй хвилині гравець Німеччини П‘єр Літтбарські відкрив рахунок. Як не дивно, саме після пропущеного голу у збірної Франції почало все виходити і вже через десять хвилин одна з її хитрих комбінацій завершилася тим, що захисник німецької збірної, щоб не допустити виходу суперника на ударну позицію зустрів його руками. Голландський рефері Чарльз Корвер призначив 11-метровий. Мішель Платіні зрівняв рахунок – 1:1.
На початку другого тайму Платіні чудовим пасом з глибини поля вивів віч-на-віч Патріка Баттістона, що тільки-но з'явився на полі. В цей час Шумахер дуже швидко побіг йому назустріч, француз встиг пробити повз воротаря, побачити, що промахнувся, розчаруватися і через секунду отримати серйозну травму. Підсумком жахливої атаки з боку воротаря збірної Німеччини став струс мозку, два вибиті зуби і пошкодження шийного хребця.
На жаль, того дня просити вибачення Шумахер не збирався. Він показав один жест у бік футболіста, що втратив свідомість: «Давай, підіймайся!» і як ні в чому не бувало поклав м'яч на воротарську лінію, усім своїм виглядом показуючи, що треба продовжувати гру. Але шокуючою була реакція судді. Чарльз Корвер зупинився за кілька метрів від Баттістона, повернувся до нього спиною! і просто стояв та чекав. Ймовірно, Корвер вважав, що раз Баттістон встиг пробити по воротах, то порушення правил з боку Шумахера не було.
8 липня 1982 року на цей вчинок ніхто не звернув увагу.
Зараз би це сприйняли б як навмисну грубість (після удару гравця суперника Шумахер міг запобігти зіткненню, але він продовжував рухатися на гравця) і відразу показали б за таке червону картку. На той момент футболісту не дали навіть жовту.
Епізод з травмою гравця збірної Франції і безкарним Шумахером призвів до того, що нейтральні іспанські глядачі, які були присутні на "Рамон Санчес Пісхуан", дружно почали вболівати за збірну Франції. В основний час голів більше не було, а ось у додатковий їх виявилося цілих чотири.
Натомість під час овертайму команди забили аж по чотири м'ячі! Маріус Трезор і Ален Жірес, здавалося, принесли перемогу французам, зробивши рахунок 3:1 на 99-й хвилині. Однак німці врятувалися зусиллями Карла-Хайнца Румменігге та Клауса Фішера. У серії пенальті теж все складалося на користь Франції, а потім вона допустила два промахи.
Якщо розбирати гру на деталі, окрім вищезгаданого зіткнення, сталося ще кілька важливих речей. Наприклад, німці відіграли два м'ячі в останні десять хвилин овертайму. Один з голів Німеччина забила дуже гарно - гол Фішера через себе запам'ятається прихильникам футболу назавжди. А ще післяматчева серія пенальті стала першою в історії чемпіонатів світу!
ЧС-1982: Бразилія - Італія
2:3
Останній другий тур групового етапу
Матч відбувся 5 липня 1982 року на стадіоні "Саррія" у місті Барселона і завершився, попри прогнози більшості фахівців та вболівальників, перемогою збірної Італії з рахунком 3:2. Усі три голи від італійської команди забив нападник Паоло Россі. Збірна Італії завдяки цій перемозі вийшла до півфіналу чемпіонату, а потім, вигравши ще два матчі, втретє у своїй історії, стала чемпіоном світу.
У бразильців була чудова збірна, на думку деяких фахівців, найсильніша з тих, які не змогли виграти чемпіонат світу. Яскравим атакуючим стилем «Селесао» захоплювалися всі.
На відміну від бразильців, збірна Італії на першому груповому етапі демонструвала обережний, прагматичний футбол, де головним завданням був захист власних воріт.
У другий етап італійці пройшли дивом після трьох нічиїх - з Польщею - 0:0, з Перу - 1:1 , і з Камеруном – 1:1.
У цьому матчі Італія продемонструвала всьому світові зразок збалансованого, гармонійного футболу. У Бразилії, поряд із надто хорошим півзахистом, досить слабкою була зона нападу та оборони і, відверто кажучи, слабкий воротар. У "Скуадра Адзурри" був супернадійний голкіпер, сильна оборона, мобільний півзахист і чудовий результативний форвард Паоло Россі, який видав один із найкращих матчів у своїй кар'єрі.
Потім Россі напише у своїй автобіографії: «Перед матчем Беардзот попросив мене пресингувати Оскара та Луїзіньйо, двох не найшвидших центральних захисників Бразилії. Вони обов'язково помиляться, - сказав він». Наставник збірної Італії мав рацію. Паоло виклався на максимум і забив легендарний хет-трик, змусивши замовкнути усіх, хто його безжалісно критикував.
ЧС-1986: Аргентина - Англія
2:1
1/2 фіналу
Легендарний матч, який змусив усіх говорити про «феномен Дієго Марадони». Саме у цій грі за 4 хвилини аргентинець подарував футбольним вболівальникам два моменти, які будуть згадуватися у подальшому майбутньому.
Перший - та сама «рука Бога», де Дієго затримався у повітрі і направив м‘яч у ворота рукою!!! Найцікавіше те, що судді не помітили парадоксального підвоху і зарахували цей гол.
Вже через декілька хвилин Марадонна заб‘є «гол століття» - Дієго обіграв п'ятьох суперників самостійно! Здавалося, що футболіст був не з цієї планети.
Марадона подарував своїй команді вихід до півфіналу. Якоїсь гостроти цьому тріумфу надавала політика: з огляду на історію політичного протистояння аргентинців і англійців, ця перемога для південноамериканців мала особливу цінність. Аргентина тоді взяла трофей, а Марадона – приз найкращому гравцю турніру.
ЧС - 1994: Бразилія - Італія
0:0
Пенальті - 3:2
Фінал
Вперше за всю історію чемпіонату світу фінал завершився внічию і вперше у фіналі не було забито жодного м'яча. Переможець матчу визначився у серії післяматчевих пенальті. Чемпіонами стали гравці збірної Бразилії, вигравши у у збірної Італії з рахунком 3:2.
Думаю, ви чули про нереалізоване пенальті Роберто Баджо.
Нападник виконував заключний, п'ятий удар у ворота бразильців і, розбігшись, вдарив по м'ячу набагато вище воріт. На цьому серія пенальті завершилася і Бразилія вчетверте в історії стала володарем Кубка світу.
Вважають, що Італія програла ту серію через промах Баджо. Формально це справді так – на ньому все закінчилося. Але насправді дещо складніше. «Скуадра адзурра» била першою, і після чотирьох ударів кожної з команд Бразилія вела у рахунку — 3:2, тобто італійці мали на промах більше. Реалізуй Баджо свою спробу, рахунок став би 3:3, і у південноамериканців залишався б останній удар. Скоріше за все, бразильці забили б і в будь-якому випадку стали чемпіонами...
Тому звинувачувати когось тут неправильно. Насправді, Бразилія тоді перемогла заслуженно, а Італія вийшла у цей фінал завдяки таким гравця, як Баджо.
ЧС-1998: Аргентина - Англія
2:2
Пенальті - 4:3
1/8 фіналу
Чергова зустріч двох запеклих суперників. Що поробиш, ці збірні люблять влаштовувати справжні голодні ігри на полі. Англія обіцяла взяти реванш за ту поразку 12 років тому, але врешті-решт знову програла. Через 20 років аргентинці на тій же стадії мексиканського мундіалю відповіли не менш скандальною перемогою зі знаменитою «рукою Бога» Дієго Марадони.
Козирем збірної Англії був надійний центр оборони в особі Тоні Адамса і Сола Кемпбелла, супербомбардир Алан Ширер і ціла купа молодих талантів - Гарі Невілл, Пол Скоулз, Девід Бекхем і, звичайно ж, 18-річний Майкл Оуен, який став головним відкриттям мундіалю.
Матч почався приголомшливо: вже на шостій хвилині Габрієль Батістута вивів аргентинців уперед. Але протягом наступних 10 хвилин Алан Ширер та Майкл Оуен забили два голи у відповідь. А потім… яку ж красу створив Хав'єр Санетті! У доданий до першого тайму час аргентинці дуже хитро розіграли штрафний - Хуан Себастьян Верон усім своїм виглядом показав, що наноситиме удар. Натомість футболіст віддав пас Хав'єру Санетті, який з’явився раптово для суперника та без перешкод відправив м'яч у сітку.
Перемогу англійцям міг принести Сол Кемпбелл, проте його забитий м'яч скасували через фол Ширера на воротарі. Серію пенальті виграла Аргентина. Але переможці так і не змогли взяти головний трофей – «Альбіселесте» вилетіли у чвертьфіналі.
ЧС-2002: Германія – Бразилія
0:2
Фінал
Цей матч не стільки про неймовірну гру, скільки про те, як Роналдо (відомий ще як «зубастик») закохав у себе весь світ.
У фінальному матчі чемпіонату світу збірна Бразилії з рахунком 2:0 переграла збірну Німеччини та стала п'ятиразовим чемпіоном світу. Головним героєм матчу став бразильський нападник Роналдо, який двічі засмутив найкращого воротаря турніру Олівера Кана. На той момент, Роналдо був форвардом міланського "Інтера" і буквально за пару місяців місяців до початку головного мундіалю оговтався від тяжкої травми, яка могла поставити хрест на кар'єрі футболіста. Однак на цьому чемпіонаті світу вболівальники побачили колишнього великого Роналдо. 1998 року, ще до травми, у фіналі чемпіонату світу у Франції від Роналдо чекали голів, але він розчарував і його збірна програла з рахунком 0:3. Але за чотири роки два голи Роналдо у фінальному матчі чемпіонату світу принесли збірній Бразилії п'ятий в історії чемпіонський кубок.
Роналдо виграв Золоту бутсу турніру, ставши найкращим бомбардиром із 8 голами.
ЧС-2006: Італія - Франція
1:1
Пенальті - 5:3
Фінал
9 липня 2006 року відбувся знаменитий фінал ЧС-2006 між збірними Італії та Франції.
Основний час матчу завершився результативною нічиєю із рахунком 1:1. Ключова подія у поєдинку відбулася вже у доданий час.
На 110 хвилині протистояння лідер збірної Франції Зінедін Зідан не стримав емоцій та вдарив головою захисника збірної Італії Матерацці, після чого побачив перед собою червону картку. У підсумку ігровий час так і завершився внічию, а в серії пенальті подавлені французи поступилися "Скуадрі Адзурі".
ЧС-2010: Уругвай - Гана
1:1
Пенальті - 4:2
Один із найбільш незабутніх матчів в історії Кубку світу. 2010 року Гана з Уругваєм довели: необов'язково бути топ-збірними, щоб показати неймовірну гру на стадії плей-офф чемпіонату світу.
Перший тайм був за збірною Гани, хоча перші 30 хвилин ініціативою володіли уругвайці, які створили кілька потенційно небезпечних моментів. Але півгодини пройшли і ганці, освоївшись на полі, пішли вперед — Ворса, Г'ян та Боатенг мали змогу відкрити рахунок.
А вже у доданий до першого тайму час, африканські футболісти вийшли вперед. Саллі Мунтарі спокійно володів м'ячем у центрі поля, просуваючи його вперед, і несподівано завдав удару метрів із 35-ти, до якого захисник Уругваю був явно не готовий.
Однак початок другого тайму ознаменувався голом уругвайців – їхній лідер Дієго Форлан завдав чудового удару зі штрафного. Голкіпер Гани Річард Кінгсон, який виявився винним у цьому епізоді, став нервувати і помилятися в простих ситуаціях, чим було не скористався той же Форлан, який знову бив зі штрафного.
Врешті-решт гра перейшла в овертайм, де почалося найцікавіше.
На останній хвилині овертайму Луїс Суарес зупинив м'яч, що летів у ворота, руками! Було очевидно, що це не випадковість, і Суарес просто вирішив ціною видалення дати своїй команді шанс. Як виявилося, не дарма - Асамоа Г'ян не витримав тиску і влучив у перекладину. У серії пенальті ганці виконували одинадцятиметрові удари гірше за суперника. І вилетіли, віддавши майже виграний матч.
ЧС-2010: Нідерланди - Іспанія
0:1
Фінал
Чемпіонат світу в ПАР багато кому не подобався: перший турнір в Африці, нескінченні пограбування, невисока результативність. Але ж є і цікаві моменти: у фіналі ЧС-2010 зійшлися Нідерланди та Іспанія – збірні, які раніше не брали світового титулу жодного разу за історію свого існування.
Матч не вирізнявся результативністю. Спроби обох команд завжди закінчувалися невдачею. Все вирішив один гол, забитий у кінці другого тайму додаткового часу. Перший титул чемпіона світу збірній Іспанії приніс хавбек Барселони Андрес Іньєста у другому екстра-таймі, забивши єдиний м‘яч на 116-й хвилині.
А який матч запам‘ятався вам?
