Скандальний матч з Шотландією: нічия у Кракові, невихід в дивізіон А та емоційне інтерв‘ю Петракова

Аналіз матчу проти «Шотландії» та скандальне інтерв‘ю Петракова після гри.

Збірна України не змогла перемогти Шотландію у вирішальному матчі Ліги Націй, не зайняла перше місце в групі і не вийшла до елітного дивізіону А.

У формально-домашньому матчі в Кракові підопічні Петракова зіграли внічию і врешті-решт фінішувала на 2-го місці, набравши у підсумку 11 очок.

Передумови для того, щоб здобувати результат були усі:

• злість за провал у Глазго;
• кадрові кадри суперника (чого тільки коштує втрата Кірана Тірні, який чудово замінив Робертсона у першому матчі). Також у шотландців не зміг зіграти правий захисник Паттерсон і найкращий гравець гостьового матчу Мактоміней.

Натомість до української команди повернувся Ілля Забарний і неочікуваним підсиленням стала відсутні сть Сидорчука через велику кількість жовтих карток.

Неочікувано виглядав і стартовий склад збірної. На матч, де потрібно було перемагати, Петраков випустив двох опорних півзахисників - Степаненка та Ігнатенка, скинувши весь креатив в центрі поля на Маліновського. Повернення Забарного, немов ковток свіжого повітря, якщо судити після того, що виробляв у Глазго Бондар. Було видно, що тренерський штаб зробив висновки і грав від суперника. Гадаю, всі сподівалися, що суперник буде таким же активним та агресивним, як у першому матчі, а хлопці за рахунок швидкості Тимчика та Мудрика зможемо розривати суперника на контратаках. Такий план працював у першому таймі, коли шотландці регулярно забігали на нашу половину поля, а по перерві ми знову стали безсильні.

Спочатку поглянемо на статистику:

Моменти в нас були і українці пробивали частіше у бік воріт, більше виривань до штрафного майданчика і точних ключових передач. В той же час збірна України частіше втрачала м‘яч на власній половині поля, знову програвала верхові єдиноборства і була тотально-слабою на чужій половині поля. Хоча цього разу збірна України зіграла набагато краще, ніж це було у Глазго.

Разом з тим є два ключові моменти:

Чи було бажання у збірної перемогти і зайняти перше місце в групі?

Так.

Чи була тактика Петракова непередбачуваною для суперника та чи вистачало креативу?

На жаль, на це питання відповідь негативна.

Шотландія зіграла так як і потрібно. Мінімум ризику і максимум дисципліни. Суперники закрили шлях до власних воріт через центральну зону. Якщо звернути увагу на карту атак, то помітимо, що і загальна їхня кількість, і кількість ударів через центральну зону найменша з усіх.

Чіткий акцент помітний і на середніх позиціях гравців.

Збірна України грала доволі широко на флангах, атакувальна гострота була покладена на дует Миколенка, Мудрика, Тимчика та Ярмоленка. За статистикою, команда Петракова переграла суперника за контролем м‘яча, але яким був цей контроль. Володіння м‘ячем в останній третині поля була за Шотландією. За контролем в центрі і на власній половині поля українці мають значно кращі показники.

Стів Кларк зробив чудові аналітичні висновки після першого тайму і зрозумів, що Україна починає контратакувати лише тоді, коли шотландці починають втрачати м‘яч на половині поля суперника й також втрачають щільність в обороні. По перерві, за виключенням дальнього удару Мудрика і хаотичних атак на останніх хвилинах, у позиційних моментах збірна України фактично нічого не створила, а шотландці дуже легко затягували Довбика в офсайдну пастку, адже український нападник 4 рази опинявся в положенні поза грою.

Повітряні єдиноборства теж не дуже порадували. Основні удари на себе взяли Степаненко та Ігнатенко. На двох опорники мали 15 повітряних єдиноборств. Ігнатенко майже усі програв. Між тим, Забарний і Матвієнко лише по одному разу боролися з суперником за верхові м‘ячі.

Наше атакувальне тріо - Мудрик, Маліновський, Ярмоленко. Найбільше передач до штрафного майданчика у півзахисника Аталанти (4), у Ярмоленка (3), у Мудрика (0). Схожа ситуація з передачами в останню третину поля:

Маліновський - 11;

Ярмоленко - 10;

Мудрик - 5.

Дуже іронічно, що в матчі, де нас влаштовувала тільки перемога, найкращими гравцями стали Лунін, Забарний та Тимчик.

Провальні заміни Петракова

Перші заміни відбулися на 75-їй хвилині, Циганков і Яремчук замість Мудрика та Довбика, але найбільше здивувала заміна Маліновського на Піхальонка. Поміняти єдиного гравця, який щось видужував та креативив. До самого фінального свистка в матчі залишилися два опорники - Степаненко та Ігнатенко, що теж є максимально дивним рішенням. Що саме цікаве - усі тренери збірної, не лише Петраков, не вміють проводити нормальні заміни. Пізні і абсурдні заміни - це їх фішка. Абсолютно всіх.

Під кінець контракту головного тренера всіх хвилює питання: що робити далі із головним тренером, контракт якого закінчується цього літа.

Давайте для початку підсумуємо роботу Петракова за цей рік.

Почнемо з результатів: збірна України не вийшла на Чемпіонат Світу - змогли здолати Шотландію, але не перемогли Вельс, який вигравали по всім показникам. Якщо говорити про рівень суперників у плей-офф, то він цілком задовольняв національну команду.

Тепер повернемося до початку тренерської кар‘єри Петракова у збірній.

Після старту під керівництвом попереднього тренерського штабу Україна за втраченими очками була на останньому місці в групі. Петраков, в свою чергу, витягнув команду з такої прірви до стадії плей-офф. Можна сказати, що зробив все що міг.

Далі Ліга Націй, там ситуація дещо інша. Збірна України опинилася в групі В1 і мала пройти такі країни як Вірменія, Ірландія, Шотландія, останню з яких вже перемагала. І тут головне завдання повернутися до дивізіону А, не було досягнуто.

Тепер щодо гри. Футбол команди Петракова - примітивність, хаотичність, біганина. Петраков виключно контратакувальний тренер і такий план добре працював проти Франції, а коли дійшла справа до суперника, який грає обережно і закривається, то ця гра швидко втратила актуальність.

Найголовніша проблема - відсутність гнучкості. Петраков жодного разу не змінював план на гру, коли щось не вдавалось. Команда продовжувала битися головою об стіну і сподіватися на фарт.

З нефутбольної точки зору призначення Олександра Петракова було дуже вигідним для керівництва.

По-перше, недорогий тренерський штаб. Там не було спеціалістів з закордону, яким потрібно було платити великі гроші аби їх втримати. По-друге, задовольнити потреби тих, хто говорив, що тренер виграв молодіжний ЧС, дайте йому шанс. По-третє, аби провал збірної можна було на когось спихнути.

Але Петракову варто віддати належне: він зміг вивести збірну в плей-офф і головному наставнику збірної України точно буде чим запам’ятатися.

Дивна поведінка з журналістами

Петраков точно запам’ятається своїми реакціями на поразку в різних матчах і те, як він спілкувався з журналістами. Таке враження, що він трохи забув де знаходиться і яка відповідальність на ньому лежить, і взагалі яку країну від представляє.

Скандальне інтерв‘ю після матчу з Шотландією

https://twitter.com/Buckarobanza/status/1574868769201070081?s=20&t=5AWaOy6J0EOckrFBkys1Ag

Думаю, не варто коментувати. Краще ви скажіть в коментарях.

Що далі?

Якщо чесно, якщо змінювати тренера, то варто це робити зараз. Новий тренер до наступного ЧС встигне змінити збірну і зайти в ті ігри з більшою готовністю. Все-таки Євро на трішки менш тяжче, ніж відбір до ЧС.

Через друге місце в Лізі Націй українська команда потрапила до третього кошику і через це на нас можуть чекати складніші суперники на Євро-2024.

Хто із перших двох кошиків може стати майбутнім опонентом української команди:

Перший кошик: Данія, Португалія, Бельгія, Угорщина, Швейцарія, Польща.

Другий кошик: Франція, Австрія, Чехія, Англія, Уельс, Ізраїль, Боснія і Герцеговина, Сербія, Шотландія, Фінляндія.

Фото: сайт the Instat, джерела в інтернеті