The Athletic: Спеціальний репортаж - всередині медичного відділу «Ліверпуля»

Переклад великої статті The Athletic.

Перед тим як ви почнете читати даний пост, попереджаю, стаття не моя, я взяла її з сайту The Athletic і переклала на українську мову.

Стаття величезна, тому приготуйте філіжанку футбольної кави, зручно розташуйтеся і насолоджуйтеся в такий чудовий вечір п‘ятниці.

Даррен Берджесс був австралійським фахівцем з фізичної підготовки, чиє назначення в «Ліверпуль» у 2010 році, у період безпрецедентних потрясінь у кожному відділі клубу, було пов'язане із призначенням голови відділу спортивної медицини та науки Пітера Брукнера. Рой Ходжсон потопав на посаді головного тренера, а за два тижні до репортажу Fenway Sports Group нападника Фернандо Торреса не було випущено на матч Ліги Європи через побоювання нового персоналу з приводу його фізичного стану. Поки Торрес обурювався, Ходжсон публічно пояснив причину його відсутності. Після цього зародилися чутки, що він втратив контроль над вибором складу команди. У той час, як Ходжсон протримався на «Енфілді» лише кілька місяців, Брукнер і Берджесс дотягли до 2012 року, перш ніж покинути клуб.

З того часу Берджесс представляв "Арсенал", а тепер працює "високоефективним менеджером" у себе на Батьківщині. Він також консультує FIFPro - глобальну спілку футболістів, яка розробила платформу для моніторингу робочого навантаження гравців. Торік Берджесс зробив репортаж, в якому описувалися наслідки багаторазового впливу матчів, включаючи порушення сну, послідовність тренувань, втому в поїздках, підвищений ризик травм та проблеми з психологічним здоров'ям.

У ході дослідження було проаналізовано стан гравців «Ліверпуля».

Враховуючи отримані результати, можливо, не варто дивуватися тому, що Енді Робертсон став останнім гравцем «Ліверпуля», який отримав травму після того, як минулого тижня у нього виникли проблеми з коліном наприкінці принизливо-програного матчу Ліги чемпіонів проти «Наполі».

Робертсон провів на полі більше часу, ніж будь-який інший гравець Ліверпуля з 2018 року, зігравши 17 213 хвилин.

З ресурсу FIFPro, який збирав інформацію з сезону 2018/19 до сезону 2021/22, дані шотландського лівого захисника виділяються серед інших, саме через його обмежений відпочинок та час на відновлення.

Серед 270 футболістів-чоловіків перерва між матчами Робертсона становила в середньому 122,7 години — восьмий за величиною показник у вибірці, в якій також оцінювалася кількість матчів у «критичній зоні» — посилання на кількість разів, коли гравець виходив на поле в кількох матчах поспіль без,принаймні, п'яти днів (або 120 годин) відпочинку. Дослідження показало, що 65,1% ігор Робертсона за останні чотири роки пройшли в «критичній зоні», при цьому 19,5% ігор пройшли як мінімум через три дні відпочинку.

Мохаммед Салах і воротар Аліссон ненабагато відстали від Робертсона в цьому полі даних, в якому також реєструється відстань до поля, на якому проводитеметься гра(тобто чи потрібно гравцю летіти в іншу країну, проводити виїздний матч тощо). В той час як капітан збірної Єгипту Салах за цей період здійснив, за даними вибірки, 5,6 подорожей на свої матчі за клуб та збірну в Єгипті, гравець збірної Бразилії Аліссон зробив це 7,5 разів.

Трента Александера-Арнольда не включили у дослідження, але, враховуючи, що правий захисник виконує аналогічну функцію і не сильно відстає від Робертсона за кількістю зіграних хвилин на полі в останні роки, ви, ймовірно, можете зробити аналогічні висновки про рівень його відпочинку та відновлення.

Вже крайніми місяцами Торреса на «Енфілді» у першій половині сезону 2010/11 часто здавалося, що його розумом і тілом заволоділи інопланетні істоти. Йому було лише 26 років, але з підліткового віку він був провідним нападником мадридського "Атлетіко", а потім "Ліверпуля".

У тій поразці з рахунком 1:4 у Неаполі, поряд з іншими іграми цього нового сезону, виступи деяких гравців «Ліверпуля» нагадували виступи іспанця десятиліттям раніше. «Ліверпуль» дедалі частіше випереджають як з подоланої дистанції, так і з прискорень — до таких даних Юрген Клопп ставиться серйозно, бо знає, до чого це може призвести.

«Мені подобається, коли я читаю після гри, що ми пробігли більше, ніж суперник, — сказав він у 2013 році після перемоги дортмундської "Борусії" на "Емірейтс", коли його гравці пробігли загалом 117 км порівняно зі 106 км лондонського "Арсеналу". — Мені не подобається перемагати, маючи 80% володіння м’ячем ».

Після використання подібних схем його команди «Майнц» та «Дортмунд», як відомо, зазнали краху на сьомому році. У «Ліверпулі» він близький до досягнення того ж досвіду, завжди добиваючись того, щоб остання гра кожного сезону мала якесь важливе значення. У кожному з його семи завершених сезонів на посаді головного тренера, включаючи сезон 2015/16, де він у жовтні змінив Брендана Роджерса, «Ліверпуль» здолав величезні дистанції, і зараз у суспільстві тривають суперечки з приводу того, чи досягли деякі з його гравців свого максимуму та чи не почали вигорати?

Ця теорія може бути доведена з часом, підготовка команди до поточної кампанії також вважається актуальною — так само, як це було влітку 2020 та 2021 років, хоча там невдалий початок сезону мав інші причини.

У той час як у 2020 році пандемічні обмеження завдали шкоди швидкості гравцям Клоппа, через рік він зміг майже за місяць натренувати команду в передгір’ях Австрії та Франції. Клопп має елементарне правило проведення передсезонної підготовки: якщо гравці виправдають його очікування протягом цих тижнів, все подальше стане для них набагато простіше.

Це означає, що вони мають бігати коло за колом легкоатлетичною доріжкою в нестерпну спеку. Завершивши цей процес, гравці будуть долати 70 км на тиждень, включаючи товариські матчі. Коли розпочався сезон, очікувана дистанція за двоматчевий тиждень впала приблизно до 55 км, що набагато менше за розрахунки тренера, але, за оцінками фахівців з обробки даних у «Ліверпулі», більше, ніж в інших клубах Прем'єр-ліги.

У «Ліверпулі» тривають внутрішні суперечки про фізіологічні та психологічні переваги, пов'язані з цими тренувальними таборами. Проте, як показав сезон 2020/21, і це, схоже, доводить, що виступи «Ліверпуля» страждають, коли підготовка не організована належним чином, або коли час на доріжці чи полі обмежено через тривалі турне, пов'язані зі значними комерційними зобов'язаннями клубу.

До кінця серпня, у п'яти матчах сезону, Клопп через травми втратив 10 гравців основного складу. Ті, хто найкраще розуміє, як він керує своєю командою, погодитяться з тим, що він стикається із серйозними проблемами щоразу, коли одночасно вилітають два чи три гравці.

Це створює загрозу ефекту доміно.

Якщо резервний гравець долав лише 28-30 км під час тренувань, що станеться, коли від нього потребуватимуть пробігати понад 40 км за тиждень або взагалі 55 км, залежно від кількості ігор, які він має зіграти? Нові очікування передбачають величезне збільшення активності — на 25%.

Отже, ризики очевидні.

Розуміння того, як Клопп і «Ліверпуль» керували відділом фізичної підготовки протягом майже семи років його робота на «Енфілді», заслуговує на більш детальне вивчення.

Клопп виграв майже всі трофеї, за які боровся за час свого перебування в «Ліверпулі», щоб стати одним з найдовшкеруючим тренером у Прем'єр-лізі.

Однією з головних причин успіху клубу протягом усього цього періоду був зв'язок Клоппа зі своїми гравцями. З команди, яка лишилася від Роджерса, залишилися лише Джордан Хендерсон, Джеймс Мілнер, Роберто Фірміно та Джо Гомес. Інші - трансфери завдяки під тактику Клоппа. Останні п'ять років склад був відносно стабільним.

У той час як в інших клубах гравцям або їхнім представникам не потрібно багато часу, щоб почати жалітися на тренераа, навіть у найважчі періоди в «Ліверпулі» (наприклад, коли чинні чемпіони програли шість домашніх матчів поспіль через травми у захисті протягом двох місяців на початку 2021 року), як гравці, так і власники клубу довіряли Клоппу. Він один із небагатьох тренерів у світовому футболі, хто користується такою довірою.

Хитрість Клоппа полягає в тому, щоб змусити гравців відчути, що він їхній друг, але не найкращий. Гравці поважають його, але водночас і бояться. Вони не хочуть його підвести. Так відбувається тому що вони знають, що їхні пріоритети — це його пріоритети.

Гравці займають перші місця в Ліверпулі під керівництвом Клоппа. І хоча ця культура допомогла досягти видатних результатів, неймовірних сезонів і моментів, які пам'ятатимуть завжди, доки існує сам клуб, гонитва за славою спричинила значні супутні збитки.

Клопп тісно співпрацює з обраним ним колом помічників та тренерів, а поза його межами теж існує своє коло підтримки – призначення, зроблені спортивним директором. Раніше ця відповідальність лежала на Майклі Едвардсі, а тепер на його наступнику Джуліані Уорді.

У квітні Клопп підписав із Ліверпулем новий контракт до 2026 року. Ключовим моментом нової угоди стало тривале перебування в клубі й довіра тренера свому найближчому оточенню. Спочатку він мав переконатися, щоб Петера Кравіц та Пеп Ліндерс теж уклали нові угоди , після чого і сам поставив свій підпис на контракті.

Клопп не грав на публіку, говорячи, що якби хтось із цих двох захотів рухатися далі, він би всерйоз задумався про своє власне майбутнє. Це тому, що він знає, що Кравіц допомагає врівноважити деякі найнеприємніших моменти, а Ліндерс несе ту енергію, яку Клопп не може передати на кожному тренуванні. Хоча у переговорах з Fenway Sports Group (FSG) Клопп не домагався підвищення зарплати для себе, а навпаки подбав про те, аби кожен із його найближчих помічників отримав надбавку.

Але виявляється все трохи не так. Як і в багатьох великих клубах власники та тренерський штаб, який володіє всією інформацією і знає внутрішню політику клубу можуть бачити і хороші, і погані моменти, а як правило ті хто ззовні і не володіє повним обсягом даних, як правило, бачать багато поганого і менше хорошого.

Найчастіше існує професійна дистанція. Для багатьох на цій посаді у «Ліверпулі» працевлаштування — це, швидше, робота. Їм менше платять, і вони, як правило, почуваються більш вразливими щодо свого майбутнього.

На кожному рівні персонал розуміє, що гравці є найціннішою частиною клубного комплекту. Поки вони щасливі, Клопп теж щасливий. Коли Едвардс був головним, те саме стосувалося і спортивного директора.

У період з 2018 по 2020 рік Філіп Якобсен, як керівник відділу продуктивності, діяв між цими центральними фігурами та гравцями. У червні він розповів у підкасті Inform Performance про свій спільний досвід роботи в елітному футболі:

«У певному сенсі ти стикаєшся з таким самим тиском, як і гравці, — сказав Якобсен, який також працював у "Портсмуті" та грецькому клубі "Панатинаїкос". — Продуктивність команди прямо впливає на тренерський штаб. Ти відчуваєш тиск, тому що вони (гравці) тиснуть на тебе. Вони (коли отримують травму) хочуть повернутися раніше, що цілком нормально. Ти маєш намагатися залишатися зосередженим на ухваленні правильних рішень у цій напруженій обстановці».

Він продовжує: «Те саме стосується і роботи з тренерським штабом. Сфери інтересів різні, але ті ж самі. Ми всі хочемо перемогти. Різниця в тому, що вони думають про наступну гру і хочуть мати якомога більше гравців для неї. Тож тобі теж доводиться мати справу з цим тиском. Взагалі, дуже складно вести розмову з тренерським штабом про гравця, який не готовий. "Чи зможе він зіграти 30 хвилин?" Реальність така, що ти не можеш сказати: "Так, зможе". Він може піти з поля після перших двох хвилин, а може, взагалі не піти. Дуже важко мати таку відповідальність, і це найбільша проблема в медицині та відділі продуктивності в цілому».

Якийсь час у «Ліверпулі» рішення приймалися спільно з гравцями та фізіотерапевтами, але все змінилося, коли Клоппу запропонували взяти в цьому активнішу участь. Після цього обговорення стали тристоронніми, хоча відповідальність за діагностику та прогноз залишається за медичним персоналом клубу.

Клопп може бути дуже наполегливим зі своїми гравцями, і він ефективний переговорник, але зрештою, якщо він відчує, що гравець дійсно хоче рухатися у певному напрямі до відновлення після тривалих травм, він йому довірятиме.

Тому навряд чи було б дивно, якби деякі співробітники страждали від того, як донести свою думку гравцям, менеджерам чи спортивному директора.

Клопп реагує на травми інакше, ніж його попередник. В той час як Роджерс спирався на позитивні моменти, наголошуючи, що недоступність одних відкриває можливості для інших, Юрген може бути менш об‘єктивном.

Реакція зрозуміла, враховуючи тиск на нього та те, наскільки травми можуть зіпсувати його плани. Але це означає, що людина несе відповідальність за те, щоб розповісти їй про такі події, вона повинна знати, що її поставили у скрутне становище: якщо серйозна травма і цей гравець відіграє велику роль у твоїх планах, вона навряд чи забуде про це і захоче якнайшвидше повернутися до тренувань, навіть якщо це нашкодить їй.

Якщо все зовсім погано, і ти прямим текстом про це скажеш, якраз у той момент, коли тренування ось-ось почнеться, це швидше за все викличе не дуже хорошу реакцію.

Клопп вміє бути делікатним із гравцями, але його тренерський персонал псує цю картину.

Будь-яка конфронтація пізніше призводить до таких фраз «продовжуй, попри все».

16 травня перед фіналом Ліги чемпіонів німецький фізіотерапевт Кріс Рорбек раптом повернувся до клубу на тимчасовий термін . Це сталося через побоювання з приводу фізичної форми кількох гравців. Очолював цей список Мохаммед Салах - йому дуже подобається Рорбек, який поїхав у 2020 році, щоб працювати на Батьківщині у «Майнці».

Двома днями раніше єгипетський форвард отримав травму під час перемоги у фіналі Кубка Англії над «Челсі». До зустрічі з мадридським "Реалом" у Парижі залишалося два тижні.

Протягом 48 годин Рорбек був у Мерсисайді, допомагаючи Салаху відновитись. Офіційні особи клубу розуміли, що Салах хоче укласти новий контракт. Повернення Рорбека показало йому, що в його випадку "Ліверпуль" готовий піти на особливі поступки.

Це вже не вперше, коли гравці впливають на комплектування клубного штату.

Лі Нобс, нинішній керівник фізіотерапевтичного відділення, був призначений на цю посаду після ретельного процесу підбору персоналу, в якому брали участь й інші серйозні кандидати. Хоча його досвід роботи в рамках графіка, пов'язаного з футболом Ліги чемпіонів, був важливим, Нобс також розумів, як це працювати в клубі, змінюючи тренувальні бази з часів свого перебування в «Манчестер Сіті». До переїзду «Ліверпуля» з Мелвуда до Кіркбі залишалося кілька років, і Нобса також рекомендували кілька джерел у галузі, зокрема Мілнер, який знав його за п'ятьма роками спільної роботи в «Сіті».

З того часу Мілнер став дуже впливовим членом команди. Він близький з іншими британцями з першої команди - Робертсоном і Хендерсоном. Якобсен, який на той час обіймав керівну посаду в клубі, розумів важливість динаміки і санкціонував наймання Нобса, персонажа, який, як кажуть, схожий на Мілнера: альфа-самець із прямим способом спілкування.

Клопп любить Мілнера за його самовідданість. Навіть коли він не був задіяний у матчах, він їздив на виїзні матчі зі своїми товаришами по команді та вносив свій внесок у роздягальні. Мілнер сварить інших гравців за те, що вони користуються своїми телефонами в тих частинах бази, де це заборонено. Інші з клубу не звернуть на це уваги, але тільки не Мілнер.

Отримавши травму, колишній гравець збірної Англії ставив персоналу багато запитань. У той час як деякі визнають, що вони повинні відповідати його очікуванням та стандартам, інші вважають, що йому важко догодити. Проте ті, хто працював із ним, погоджуються, що його абсолютна відданість тренуванням допомагає якнайкраще впровадити цілі, до яких прагне Клопп.

«Тотальне» ставлення Мілнера допомогло створити в команді атмосферу високої конкуренції. Тим не менш, ця культура також мала наслідки через суперечки про переваги тренувань або відпочинку. Якобсен згадав про такий тиск у футболі, коли виступав у підкасті Inform Performance: «Може статися так, що гравець скаже: "Гей, я почуваюся чудово — я можу повернутися на поле...". Але ти знаєш, що його тканина не готова, вона ще не загоїлася. Він недостатньо попрацював на полі. Тоді тобі треба бути рупором. Це досить складне завдання». Якобсен залишить «Ліверпуль» на тлі безлічі звільнень персоналу лише через кілька місяців після того, як влітку 2020 року Клопп привів команду до першого чемпіонського титулу клубу за 30 сезонів.

Двома роками раніше на цю посаду його призначив Едвардс, провівши десять років у клініці в Катарі, зокрема працюючи з національною футбольною збірною цієї країни. Їхня співпраця розпочалася у 2005 році, коли вони були колегами у «Портсмуті».

Відповідальність Якобсена полягала в тому, щоб привести пов'язані з медициною відділи у відповідність один до одного. Незважаючи на ініціативу Клоппа в плані величезних покращень на полі, давні проблеми у штабі між фізіотерапевтами та спортивними директорами залишалися.

За майже сім років роботи Клоппа в клубі в цій галузі виникали проблеми через «прийняті норми». Юрген ніколи не дотримувався закулісної моделі в англійському стилі, але й не нав'язував повну версію німецької системи до якої він звик.

У Бундеслізі основна частина роботи будь-якого фізіотерапевта зазвичай виконується в медичній студії, і вони рідко виходять на тренувальне поле, де набирає чинності роль тренера з фізичної підготовки. В Англії обов'язки набагато ширші, і фізіотерапевти стежать за прогресом гравця, як тільки він повертається на поле, замість того, аби передавати обов'язки тренерам з фізичної підготовки або спортивним вченим.

Рішення Клоппа призначити співвітчизника Андреаса Корнмайєра головою відділу фізичної підготовки під час його першої передсезонної підготовки у 2016 році посилило міжвідомчу напруженість, яка, у свою чергу, посилилася через розкол між англомовними та іспаномовними фізіотерапевтами, які мали різні методи лікування.

Райланд Морганс, попередній тренер з фізичної підготовки, як і його колишній наставник Роджерс, керувався протоколом. Морганс залишив клуб наприкінці дебютного сезону Клоппа 2015/16, який відзначився травмами підколінних сухожиль, адже гравці намагалися пристосуватися до нових та екстремальних фізичних випробувань.

Клопп вирішив, що йому потрібна та людина, якаб керувала його відділом фізичної підготовки.

Коли з мюнхенської «Баварії» прибув Корнмайєр, він потрапив до заголовків газет через свою зовнішність. Зі своїми характерними окулярами в товстій оправі і зачесаним назад світлим волоссям він дуже схожий на молоду версію Клоппа.

Коли влітку 2018 року Джердан Шакірі перейшов у команду зі «Сток Сіті», виступаючи в «Баварії» з 2012-15 років, він був здивований, виявивши, що Корнмайєр обіймає таку важливу посаду у своєму новому клубі. Корнмайєр не був високопоставленою фігурою в складі «німецьких гігантів», але на той час, коли Шакірі прийшов на «Енфілд», той був одним із найвпливовіших співробітників, що завоював абсолютну довіру Клоппа.

Коли співробітники «Ліверпуля» зіткнулися з персоналом «Ньюкасла» під час бурхливого матчу Прем'єр-ліги минулого місяця, Корнмайєр був у центрі протистояння, яке призвело до штрафів та дискваліфікацій з обох боків.

На початку свого перебування в Ліверпулі Клопп хотів, щоб його гравці могли бігати на довгі дистанції, і Корнмайєр був готовий довести їх до такої межі. Це призвело до сварок з відділами всередині клубу, які були орієнтовані на процес. З наданням Корнмайєру всіх повноваженнь у Мерсисайді розрив між мисленням спортивних директорів та фізіотерапевтів збільшився.

Дійсно, за підтримки Клоппа Корнмайєр здавався недоторканним, але його підхід не призвів до взаєморозуміння між медичними працівниками клубу.

Деякі співробітники боялися, що відсутність звітів у системі може потенційно вплинути на доступність гравців у подальшому і наразі поставити під загрозу результати на полі. Вважається, що саме через політику Корнмайєра багато працівників покинули Енфілд.

Едвардс вирішив цю проблему і в 2018 році найняв Якобсена, щоб спробувати досягти гармонії у всій організації.

Кажуть, що Якобсен поставив під сумнів методи Корнмайєра в перший же день у Мелвуді. Багатьом співробітникам відразу стало зрозуміло, що в Якобсена нічого не вийде через зіткнення філософій — там, де він хотів знати про науку, яка стоїть за кожним рішенням, Корнмайєр діяв інстинктивніше.

Хоча спочатку у Клоппа склалося враження, що він ніколи не був повністю згоден з роллю та обов'язками Якобсена, деякі високопосадовці вважали, що це була в принципі хороша ідея. Якобсену слід було б запровадити єдиний, але гнучкий спосіб роботи, проте цього так і не сталося. Натомість за межами найближчого оточення Клоппа була відсутня загальна ідентичність, тому що відділи діяли відповідно до того, що вони знали і думали.

Під час перебування Якобсена у клубі «Ліверпуль» виграв Лігу чемпіонів та Прем'єр-лігу, але до кінця 2020 року він залишив клуб, повернувшись до Німеччини у відпустку з «догляду за садом» (так називають період, протягом якого працівник не працює, але продовжує отримувати зарплату, як і до звільнення чи припинення роботи у компанії).

Деякі вважають, що Якобсен не зміг зробити те, що від нього вимагали, тому що деякі співробітники були надто прив'язані до певних ролей та обов'язків. Проте також вважається, що він не мав ні статусу, ні темпераменту, щоб домогтися необхідного. Він так і не зміг змиритися з реальністю, що його робота полягала в тому, щоб керувати не тільки окремими людьми, але ще й травмами.

Проте Едвардс високо оцінив Якобсена. Його контракт був повністю оплачений, і з тих пір він виступав як консультант Бостон Ред Сокс, бейсбольної команди вищої ліги, що також належить FSG.

Після відходу Якобсена система в «Ліверпулі» тимчасово похитнулася, адже кожен керівник відділу намагався переконати один одного у своїх ідеях без будь-якого реального посередництва чи керівництва ними. Зміна кадрів в епоху Клоппа була значною, але одним із постійних співробітників був Корнмайєр. Незважаючи на критику, є визнання того, що йому, зрештою, вдалося змусити гравців долати величезні дистанції.

Після перемоги у фіналі Ліги чемпіонів у червні 2019 року у медичному відділі виникло відчуття, що «Ліверпулю» необхідно розпочати заміну деяких гравців після двох сезонів з такою кількістю ігор (56 у 2017/18 роках, коли вони програли фінал Ліги чемпіонів мадридському «Реалу» у Києві, а потім 53).

Виправдати очікування Клоппа за один сезон, пробігаючи 50-60 км на тиждень вважалося внутрішнім досягненням.

Потреба у змінах, можливо, була реальною, але коли у травні Клопп вивів «Ліверпуль» у черговий фінал Ліги чемпіонів, у його команді у матчі проти мадридського «Реала» було вісім гравців зі стартового складу, які трьома роками раніше обіграли «Тоттенгем Готспур» у Мадриді.

Деякі критики Корнмайєра визнають, що все ж таки місцями його політика була правильною.

Зрештою, німецький фахівець зміг переконати деяких людей у виваженості своїх рішень та покращити фізичну витривалість футболістів.

Відхід Якобсена стався відразу після того, як голова медичної служби Енді Мессі приєднався до команди ФІФА навесні 2020 року.

Мессі заздалегідь повідомив клуб про свій відхід, і це дозволило Едвардсу знайти заміну. Він думав, що переконав Гері О'Дріскола залишити «Арсенал», до того, як їхній новий головний тренер Мікель Артета буквально благав того залишитися. Через тиск родини, яка змушувала його залишитися в Лондоні, О'Дрісколл відмовився від переїзду за 24 години до того, як про нього мало бути оголошено.

Це залишило «Ліверпуль» без лікаря саме в той момент, коли масштаби пандемії COVID-19 ставали дедалі більшими, і Великобританія вперше закривалася на карантин.

Серед внутрішніх кандидатів несподівано для всіх обрали Джима Моксона. Його попередній досвід у «Ліверпулі» розповсюджувався лише на академію, але іноді він приїздив до Мелвуда, коли інші не могли. У деяких колах вважається, що Нобс дуже хотів аби обрали Моксона, тому що його призначення дозволило б фізіотерапевтам повернути собі деякі повноваження в дискусіях з іншими. Едвардс мав не так багато варіантів, як зазвичай, тому що персонал з інших клубів неохоче переїжджав, тоді як Британія крокувала від карантину до карантину.

Моксон добре впорався з пандемією, гравці та інший персонал значною мірою дотримувалися протоколів безпеки.

Протягом цього періоду ніхто в «Ліверпулі» серйозно не захворів, хоча одна гра, перший матч півфіналу Кубка Карабайо проти «Арсеналу» у січні того року, була відкладена через серію помилкових результатів тестів, які, згідно з правилами, не потрібно було здавати.

Однак поступово роль Моксона була більше пов'язана з футболом, і з цього моменту його судили за здатністю керувати персоналом та швидко приймати правильні рішення. Він протримався на цій посаді менше двох років, про його звільнення було оголошено, що дивно, напередодні цього сезону, оскільки всього за кілька тижнів до цього він був активний у передсезонному турне клубу Таїландом та Сінгапуром.

Кажуть, що Моксон був більш стриманою людиною, ніж Клопп, і лікареві, без сумніву, не подобалося постійно боротися з настроями тренера.

Коли «Ліверпуль» шукав заміну Моксону, Андреас Шлюмбергер — наступник Якобсена на посаді керівника відділу продуктивності взяв на себе більше обов‘язків. Зв'язок Шлюмбергера із співвітчизником Клоппом бере свій початок ще зі студентських років. Після спільної роботи в Дортмунді Клопп хотів би привезти його до Мерсисайду.

З моменту прибуття наприкінці 2020 року частина роботи Шлюмбергера була зосереджена на наданні допомоги гравцям, які більше не класифікуються як травмовані, але не готові до повноцінних тренувань.

Клопп і Майк Гордон, президент FSG, прагнули надати йому більш широкі можливості, щоб він міг спробувати покращити координацію та комунікацію між відділами, очолюваними Нобсом, Корнмайєром і хоч би ким виявився наступний провідний лікар клубу. Раніше цього літа Шлюмбергер додав у штат Фрігієса Ванден Аувееле як нового керівник відділу остеопатії.

Освіта Шлюмбергера пов'язана швидше зі спортом, ніж із медициною, але він справив враження на колег у «Ліверпулі» своєю здатністю слухати. Він не керується власним его. Є надія, що він створить певний баланс у структурі під керівництвом Клоппа, але на сайті клубу прізвище Шлюмбергера нині знаходиться нижче імені Корнмайєра.

Минулого сезону цінність Шлюмбергера була підмічена самим Клоппом у його програмних нотатках перед лютневим візитом «Лестер Сіті». Після попередньої домашньої гри, перемоги в третьому раунді Кубка Англії над «Кардіфф Сіті», Харві Елліотт подякував фізіотерапевту клубу Джо Льюїсу за його допомогу у відновленні після вивиху кісточки на початку сезону.

Це звісно, що Льюїс провів майже увесь час разом з Елліотом, коли той відновлювався, проте вірно й те, що Шлюмбергер тихо склав програму реабілітації.

Минулого сезону Клопп ледь не довів «Ліверпуль» до квадруплу. Вигравши обидва внутрішні кубки, вони втратили ще один титул у лізі лише в останні 15 хвилин фінального матчу Прем'єр-ліги, коли «Манчестер Сіті» зміг вирвати перемогу в «Астон Вілли», а потім програли мадридському «Реалу» з рахунком 0:1 у фіналі Ліги чемпіонів.

Загалом вдруге в історії клубу команда зіграла у всіх можливих матчах. У цій жорсткій погоні Корнмайєр вижав із гравців все до останньої краплі.

Було зрозуміло, що ближче до кінця такої виснажливої ​​кампанії вони колективно мали проблеми в тому, щоб досягти тієї інтенсивності у виступах, яка зазвичай асоціюється з командою Клоппа. Принаймні, в останній місяць здавалося, що Ліверпуль обходився якимись чарами і досвідом.

Гравці, які не пішли, подолавши виснажливу низку випробувань, тепер, звичайно, на рік старше, і це означає, що підготовка відіграє ще більш важливу роль.

Наслідуючи зовсім інший передсезонний графік порівняно з 2021 роком, зі скороченим європейським збором, Клопп вже в кінці серпня потерпав від травм, коли його команда була підірвана пошкодженнями м'яких тканин, які стали найбільшою причиною травм в «Ліверпулі» з 2018/19 років.

Опитування, проведене УЄФА, керівним органом європейського футболу, показує, що за останні десятиліття кількість травм м'яких тканин у футболі збільшилася на 15%, і це число тільки зростатиме, якщо розклад продовжуватиме розширюватися, а лікування гравців не коригуватиметься.

Їхні зусилля протягом тривалого періоду часу у поєднанні з тактичними та фізичними очікуваннями тренера означають, що гравці «Ліверпуля», враховуючи їх вік, майже зі 100% ймовірністю чутливі до травм, ніж то було раніше.

Програма відновлення вже розпочалася, і центральним фактором при виборі футболістів на гру з 2018 року є доступність. Спочатку Клопп насамперед шукав якоїсь небезпеки у будь-якому потенційному новому гравці. Ставши менеджером Ліверпуля, він був вражений здатністю Деніела Старріджа відриватися від суперника. Однак невдовзі він зрозумів, що Старрідж не здатний взяти участь більш ніж у 50% матчів. Те саме було з нападником у попередніх клубах «Манчестер Сіті» та «Челсі», а вони ще й не просили його пробігати 55 км на тиждень.

Медичний департамент зробив свій внесок у нові закупівлі, в якому пріоритет віддавався доступності, і для FSG були проведені презентації. Одним із перших гравців нової ери став Набі Кейта, який провів 78,7% матчів за "РБ Лейпциг" за сезон, перш ніж "Ліверпуль" погодився підписати його. Однак найкращим сезоном Кейта на «Енфілді» став його перший сезон у сезоні 2018/19, коли він провів 40,6% зіграних хвилин — сезон, коли його середній час на полі також був найвищим у його кар'єрі в «Ліверпулі» — 56 хвилин за гру. До кінця минулого сезону через травми він пропустив 361 день з моменту підписання контракту з клубом. Зважаючи на такий послужний список, було зрозуміло, що Клопп не хотів тиснути на нього надто сильно, коли він повертався до складу.

Ізраїльське дослідження підрахувало, що в середньому клуби Прем'єр-ліги щосезону втрачають £45 млн. через зниження продуктивності, пов'язаного з травмами, і це означає, що у клубів більше, ніж будь-коли, є сильний економічний стимул інвестувати в програми профілактики травм та реабілітації.

У період з 2012 по 2017 рік дослідження виявило взаємозв'язок між кількістю днів, втрачених через травми протягом сезону, і різницею між очікуваними та фактичними фінішними позиціями клубу: у той час як гравці, які провели 136 днів без травм, досягли того, що команда втратила лише одне очко у чемпіонаті, пропущений 271 день коштував команді місця у підсумковій турнірній таблиці.

У кожному з останніх трьох сезонів цю теорію можна застосувати до лідерства в турнірній таблиці Прем'єр-ліги.

У той час як «Манчестер Сіті» втратив на 500 днів більше, коли «Ліверпуль» бився за титул у 2020 році, наступного сезону через визначеність мерсисайдців і краща підготовленість «Сіті» допомогла завоювати їм свій титул.

У травні цього року «Сіті» знову йшов трохи далі «Ліверпуля», випередивши їх у чемпіонаті лише на одне очко. Порівняно з «Ліверпулем» підопічні Пепа Гвардіоли провели на лікувальному столі за сезон на 303 дні менше.

Різниця не може бути меншою і вона є колосальна. Саме тому «Ліверпуль» втратив одне очко.

Однозначно рекомендую прочитати, ще й в перекладі. Із статті стає зрозуміло, хто керує медициною в «Ліверпулі», хто від цього виграє, а хто програє.

Да і в цілому The Athletic привідкриває таку собі завісу до такого таємного життя клубів, про які, виявляється, ми дуже мало знаємо…