Пішла ціла епоха! Якою королева Єлизавета була у юності, як прийшла до влади, за який футбольний клуб вболівала?
Вчора увесь світ приголомшили новиною - у віці 96 років померла королева Великобританії Єлизавета II. Більшість людей переконано в тому, що королева Єлизавета лише формально правила монархією і потрібна була лише для церемоній. Пропоную сьогодні розвіяти цей міф, дізнатися про життя королеви, про її правління та те, як вона змінила Англію.
Якою Єлизавета II була в молодості і як прийшла до влади: дізналася новину про владу серед мавп в Африці та відійшла від політики
У лютому-2022 королева Великобританії Єлизавета II відсвяткувала 70 років свого правління - це перший в історії британської монархії платиновий ювілей при владі. Через п'ять місяців світ дізнається про її смерть.
Єлизавета стала претендувати на престол після першого в його історії зречення - її дядько одружився з розлученою американкою і покинув з нею країну.
Спочатку Єлизавета II була головним претендентом на престол по спадковій лінії сім'ї. Після смерті її діда Георга V влада перейшла до дядька Єлизавети – 42-річного Едуарда VIII. Усі чекали, що в нього будуть діти, які продовжуватимуть королівську династію. Але в результаті через Едуарда сталася головна криза в монархії.
Едуард зустрічався з Уолліс Сімпсон – дочкою американського бізнесмена, яка була розлучена. Проти їх зв'язку виступали церква та суспільство.
Країною гуляли чутки: Сімпсон морально тисне на Едуарда, а його офіційний біограф писав, що «їх стосунки носять мазохістський характер».
Після зречення Георга V Едуард пробув на престолі менше місяця. Весь цей час він жив у вогні вічних суперечок. Прем'єр-міністр Стенлі Болдуїн пропонував кілька варіантів, як Едуарду і зберегти владу, і одружитися з Уолліс Сімпсон. В результаті цього Едуард просто втомився від тиску (хоча його підтримував, наприклад, Вінстон Черчілль – тоді ще просто політик) і зрікся престолу по радіо в прямому ефірі: «Не бачу можливості виконувати королівські обов'язки без підтримки коханої жінки». Після зречення Едуард та Уолліс Сімпсон поїхали до Франції.
Після цього влада перейшла до батька Єлизавети – Георга VI. Він помер у 56 років: тяжко пережив Другу світову війну, багато курив і захворів на рак легенів. В останні роки життя Георг мало з'являвся на публіці, і королівські обов'язки виконувала саме Єлизавета. Хоча займалася цим і раніше: у 18 років вирішувала деякі питання за батька, який був зайнятий війною та виїжджав до Італії.
Єлизавета на чотири роки старша за другу дочку Георга - Маргарет. Тож саме вона стала головним претендентом на престол, коли всі зрозуміли, що сина-спадкоємця у Георга вже не буде.
Єлизавета II дізналася про сходження на престол, коли дивилася на мавп у Кенії. Вона відразу стала символом відкритості та нейтральності.
Про смерть батька Єлизавета дізналася вночі у Кенії, коли спостерігала за бабуїнами на деревах. Ще раніше новину отримав чоловік Єлизавети Пилип. Тоді вони разом подорожували світом. У цю поїздку перед відправленням літака Єлизавету проводжав уже хворий батько. То відбулося за тиждень до його смерті.
Єлизавета стала офіційно королевою Великобританії 2 червня 1953 року, у віці 27 років. Коронація відбулася через рік після смерті Георга VI і коштувала понад півтора мільйони фунтів стерлінгів. Вона вперше транслювалася по телебаченню та розвинула в країні культуру прямих трансляцій. Була навіть кольорова версія трансляції, але переважно всі побачили її на маленьких чорно-білих телевізорах. Проти трансляції виступав Черчілль, але Єлизавета наполягла на відкритості церемонії.
Це був перший крок Єлизавети до того, щоб показати: королівська сім'я – тепер публічний інститут, який не соромиться відвертості. При цьому потім жодного разу не дала інтерв'ю. Жодного разу за 70 років правління.
Єлизавета почала правління так само, як дізналася про прихід до влади – з мандрівок. Вперше правителька Великобританії відвідала Австралію, Нову Зеландію та інші країни, які також перебувають під владою британської монархії. Навіть перше різдвяне звернення як королева (теж нова традиція) Єлизавета записала з Нової Зеландії:
«Ми з чоловіком залишили Лондон місяць тому, але вже здійснили короткі візити на Бермудські острови, Ямайку, Фіджі та Тонгу і проїхали через Панаму. Зовсім скоро ми відвідаємо Австралію, а потім Цейлон, і перш ніж ми закінчимо цю велику подорож, ми побачимо інші місця в Азії, Африці та Середземномор'ї».
У цьому зверненні Єлизавета писала про важливість Співдружності націй – туди і входять Австралія, Індія, Нігерія та інші колишні колонії Великобританії. Країни є незалежними, але номінально англійський монарх завжди керує ними.
З появою Єлизавети послабшав політичний вплив королівської влади. Єлизавета практично не говорила про політику і не ухвалювала великих та серйозних рішень. Історик Девід Старкі пише:
«Вона не зробила і не сказала нічого такого, що хтось запам'ятав би. Я говорю це не як щось критичне, а просто як констатацію факту. Це навіть комплімент. І я підозрюю, королева б сприйняла це саме так. Вона зійшла на трон з єдиною думкою – зберегти монархію».
Що ж тоді робила Єлизавета II. Діяльність королеви за 70 років правління
Основним завданням Єлизавети II було представництво, збереження інституту конституційної монархії у Великій Британії та гарантія спадкоємності престолу. У 2021 році через проблеми зі здоров'ям вона пропустила кілька офіційних заходів, на яких її замінив син принц Чарльз. 2006 року Єлизавета II передала йому частину повноважень, але не віддала всю владу.
Символізм та статус охоплюють важливі пласти: державна земля, корпорації та центральний банк вважаються королівськими. Від імені королеви виносилися вироки в суді та видавалися британські паспорти, її портрет зображувався на банкнотах, поштових марках та штампах. Агітація проти монархії протизаконна. Єлизавета II мала право оголошувати у Великій Британії вибори та надзвичайний стан, присвоювати та позбавляти титулів, карбувати монети.
•Єлизавета II була головою англійської церкви. Вона могла призначати архієпископів та єпископів. У Великій Британії монарх – джерело справедливості і честі і має право на помилку у своїх рішеннях.
• Королева нікому не зобов’язана була звітувати. Єлизавета II була верховним головнокомандувачем збройних сил Великобританії. Вона призначала посадових осіб в армії та стежила за секретними документами та доповідями розвідки. Усі солдати присягали їй на вірність. Єлизавета II могла передати цю посаду іншій урядовій особі – наприклад, прем'єр-міністру чи міністру оборони.
Вона єдина людина, яка могла оголосити війну, але тільки за реальної загрози Великобританії та зі схвалення парламенту, прем'єр-міністра та інших членів уряду. Єлизавета II ніколи не активувала це право, але без її повідомлення британські війська не могли здійснювати військових дій. Її батько Георг VI - останній монарх, хто користувався цим, коли 1939 року Великобританія оголосила війну Німеччині.
Ще королева могла накласти вето на закон, лобіювати потрібні їй проекти чи навіть розпустити парламент.
• Щорічно Єлизавета II виступала з промовою перед парламентом, де визначала програму дій уряду на рік. У день відкриття сесії обидві палати засідали разом. Парламент розробляв закони, але схвалювала та підписувала їх Єлизавета II. Вона могла вносити поправки, вимагати роз'яснень чи накладати право абсолютного вето за незгоди з будь-яким законопроєктом. Право вето не використовувалося у Великій Британії з 1707 року.
The Guardian випускав розслідування, в якому розповідав, як Єлизавета ІІ лобіювала зміни у законопроєктах. Для цього її сім'я використала таємну парламентську процедуру – «згоду королеви», за якою міністри до ухвалення законопроєкту мали попереджати монарха про можливе торкання приватних чи громадських інтересів королівської сім'ї. Це відрізняється від «королівської санкції», коли монарх дає формальне схвалення вже ухваленим парламентом законам.
The Guardian писав, що через «згоду королеви» пройшли близько тисячі різнопланових законопроєктів. Наприклад, 1973 року уряд за прем'єр-міністра Едварда Хіта домагався прозорості володіння акціями, що відкрило б доступ до інформації про королівські фінанси. Єлизавета II через адвоката внесла зміну до законопроєкту, щоб певні компанії звільнялися від розкриття особи кінцевих акціонерів.
• Єлизавета II не залежала від політичних партій, але могла розпустити парламент, скликати позачергову сесію чи призначити нові вибори, але не самостійно, а через прем'єр-міністра. Вона могла відмовити йому у розпуску парламенту, якщо парламентські вибори відбулися нещодавно або якщо у парламенті є інший лідер, який може сформувати уряд. Або звільнити прем’єр-міністра, але конвенції блокують це. Вільгельм IV – останній монарх, який звільняв прем'єр-міністра. Це було 1834 року.
Єлизавета II не обирала прем'єр-міністра, але стверджувала ту кандидатуру, яка перемагала під час виборів. Щотижня вона зустрічалася чи зв'язувалася з прем'єр-міністром по спецзв'язку, де обговорювала ситуацію в країні. Маргарет Тетчер [перша жінка, яка стала прем'єр-міністром Великобританії] говорила, що зустрічі з королевою не формальність, а діловий діалог про актуальні події.
Лідер політичної партії може визначатися під впливом монарха. «Йдеться про консерваторів, які тривалий час не мали процедури обрання лідера, – пояснював перший заступник декана з науки факультету світової економіки та світової політики Ігор Ковальов. – Наприклад, Гарольд Макміллан та Алекс Дуглас-Хьюм ставали прем'єр-міністрами після відповідних консультацій консервативних політиків у королеви».
• Єлизавета II була головою Співдружності націй та монархом понад 10 незалежних держав від Австралії до Ямайки. Вона брала участь у врегулюванні дипломатичних та економічних відносин. З 1966 року лідери цих країн приносили клятву королеві, а не народу: «Я присягаюся перед Всевишнім, що буду вірний і істинно відданий її величності королеві Єлизаветі II та її спадкоємцям та нащадкам за законом. Хай допоможе мені Бог».
Як королева Англії пов‘язана з футболом? За який футбольний клуб вболівала?
Ходять чутки, що Єлизавета II захоплювалася «Арсеналом». Але про все по порядку.
Похід на стадіон допоміг молодій королеві на початку правління.
6 лютого 1952 року від тромбозу помер король Георг VI. Через два дні його дочка дуже юного для монархів такого рівня віку (їй було всього 27 – наприклад, Георг VI став королем у 40) прийняла присягу і стала Єлизаветою II.
Простому народу королева не дуже подобалася: вона мало з'являлася у світі (хоча раніше іноді заміняла батька на будь-яких заходах), виглядала манірно і, за її словами, більше любила коней, ніж людей. У порівнянні з батьком – символом боротьби Великої Британії у Другій світовій війні – Єлизавета програвала у всьому. Такий імідж треба було змінювати.
Саме у цьому допомогла дата коронації. Як я зазначала вище, її призначили на 2 червня 1953 року – майже через півтора року з фактичного вступу на престол. Це сталося через старі традиції: після смерті попереднього правителя необхідно витримати траурну паузу.
Весь цей час королева та її оточення працювали над образом нового монарха. Головне завдання залишалося те саме: необхідно зблизити Єлизавету з простим народом.
Для цього підійшов фінал Кубка Англії, який відбувся за місяць до коронації. На «Уемблі» зустрічалися «Блекпул» та «Болтон Вондерерс» – серед 100 тисяч глядачів була і королева з чоловіком Філіпом. Окрім натовпу на головному стадіоні країни за фіналом вперше спостерігали по телевізору: у ВВС помітили, що перед коронацією майбутньої королеви британці масово купують або орендують телевізори, тому по ним і показували гру.
"Блекпул" виграв з рахунком 4:3. Кубок та почесні жетони переможцям вручала сама Єлизавета. Свідки зазначали, що королева була люб'язною та привітною, говорила з футболістами, тиснула руки та посміхалася.
Ідея неоригінальна – подібний сценарій Англія бачила за 16 років до цього. 1 травня 1937 року Георг VI з дружиною Єлизаветою (матір'ю цієї королеви) відвідали фінал Кубка Англії на «Уемблі», де вручили нагороди, посміхалися і працювали на публіку. Матч відбувся за два тижні до коронації монарха.
Наступний гучний візит Єлизавети ІІ на футбол відбувся лише через 13 років. 1966 року Англія приймала чемпіонат світу. Для країни цей турнір став головною подією сторіччя та найкращим успіхом збірної. Королева не могла пропустити таке. Вона відвідала дві гри: матч-відкриття проти Уругваю та фінал Англія – ФРН. Сценарій той самий: королівська пара на трибунах, посмішки, вручення нагород.
Наступні сорок років проходили у штатному режимі: особливих приводів сходити на футбол не було, а тому згадка Єлизавети у футбольних новинах зводилася до посвяти у лицарі важливих гравців чи тренерів.
Але навіть без появи на стадіоні та мінімумі публічності королева стала уособленням чогось особливого у світі футболу.
Кажуть, Єлизавета II таємно вболівала за...
А цього точно ніхто й досі не знає і вже схоже не дізнається…
Але є здогадки і декілька підтверджень відомих фактів.
Всі ці роки журналісти не могли заспокоїтися: у такій футбольній країні королева має любити футбол. Але джерела з палацу пояснювали: так, вона вболіває за якийсь клуб, але не може робити цього відкрито. Адже будь-яку відкриту симпатію буде сприйнято негативно.
Тому Єлизавета воліла мовчати і не реагувати на дикі чутки. А вони часом були справді дикими. The Sun писали, що королева таємно відвідує ігри «Міллуола» – лондонського клубу, відомого ненормальними фанатами та місцем старту для Тедді Шерінгема.
За переконанням видання, на задньому склі королівського автомобіля красується наклейка «Ніхто не любить нас, але нам начхати» – головне гасло футболістів із Міллуолу.
Daily Mirror спростувала цю інформацію: колеги все переплутали та неправильно зрозуміли. Це неназваний працівник у палаці вболіває за «Міллуол», а королева – за їхніх головних ворогів із «Вест Гема».
Єлизавета, яка пізніше запевнила видання, захоплювалася великим тренером «Вест Гема» Роном Грінвудом, який разом із клубом виграв Кубок Англії та Кубок Кубків. Вона кілька разів зустрічалася з Роном і була вражена його освідченістю.
Останнім аргументом на користь зв'язку Єлизавети та "Вест Гема" став принц Гаррі. На своє повноліття він позував із футболкою клубу в руках. Хоча цю думку теж спростували і написали, що Гаррі відвідав стадіон «Аптон Парк» із візитом та футболку йому вручили представники клубу.
І «Міллуол», і «Вест Гем» представляють Іст Енд – найнеспокійніший район Лондона. До війни тут мешкали фашисти та анархісти, після тисячами селилися іммігранти з Азії та Африки, а також робітники місцевих фабрик. Тут Гай Річі зняв «Карти, гроші, два стволи» та «Великий куш» – причому самі мешканці району кажуть, що такі історії відбуваються там регулярно.
І все це головний аргумент проти того, що улюблений клуб королеви звідти.
Найвагоміші (на даний момент) докази, що Єлизавета все-таки вболіває за конкретну команду, з'явилися у 2007 році.
«Арсенал» нарешті добудував новий стадіон – церемонію відкриття спеціально призначили на жовтень 2006 року, щоб відзначити 120-річчя клубу. На гучну подію покликали і королеву, але Єлизавета не приїхала через болі в спині. Замість неї "Емірейтс" відкривав її чоловік Філіп.
Через кілька місяців «Арсенал» отримав запрошення до Букінгемського палацу.
«Королева була розчарована тим, що не змогла офіційно відкрити новий стадіон «Арсеналу» через проблеми зі спиною, – розповідав представник Єлизавети. – Тому Її Величність вирішила влаштувати урочисте чаювання, щоб подякувати всім учасникам проєкту за їхню старанну роботу, а також познайомитися з новими людьми».
Випадок безпрецедентний: вперше на прийом до королеви з'явився цілий футбольний клуб. Арсен Венгер, Тьєррі Анрі та вся команда провели 40 хвилин у резиденції королеви. Вона спокійно спілкувалася з гравцями, розповідала історії про палац та відзначала різносторонній талант Анрі.
Найбільше враження королева справила на 19-річного Сеска Фабрегаса: Вона точно знала, хто я такий, – розповідав він в інтерв'ю іспанському радіо. - Ми трохи побалакали, обговорили короля Іспанії. А потім вона зізналася нам, що давно вболіває за «Арсенал» і дуже рада бачити нас».
Ці слова в Англії створили інфобомбу. Видання знову звернулися до всіх, хто працює у палаці. The Sun знову провело розслідування: за інформацією видання, Її Величність вболіває за «Арсенал» вже понад п'ятдесят років. Це кохання Єлизаветі прищепила її мати, яка захоплювалася талантом вінгера Дениса Комптона. Денис зіграв за «Арсенал» всього 54 матчі (завадила війна та здоров'я), але встиг виграти чемпіонство 1948-го та Кубок Англії 1950-го.
Знайшли й посилання на відкриття «Емірейтс»: 1936 року дядько Єлизавети принц Уельський відкривав західну трибуну на старому стадіоні «Хайбері».
Цю інформацію королева також проігнорувала. Як і припущення, що вона вболіває за «Глазго Рейнджерс». Ієн Девідсон, член парламенту Глазго, під час екскурсії Букінгестким палацом натрапив на фото шотландської команди. Знімок виявили на верхніх поверхах будівлі – там, куди зазвичай відвідувачі не заходять.
«Я не знаю точно, якого року це знімок. Але це напевно «Рейнджерс» – я впізнав їх за формою та написом зверху фотографії», – пояснює Девідсон.
На жаль, він не з'ясував, хто саме повісив командне фото до тієї кімнати. Можливо, це був Пилип чи хтось із дітей королеви. Але фанати «Рейнджерс» вже підхопили ідею та називають свою команду «хлопці королеви».
На всі питання про улюблений клуб за неї відповів представник Букінгемського палацу: «За час свого правління королева відвідала кілька фіналів національного кубка та чемпіонату світу. Вона точно вболіває за збірну Англії. Решту нам знати не потрібно».
От такою була королева Англії. Прожила цілу епоху, змінила Великобританію та обожнювала лондонський «Арсенал». Нехай спочиває з миром.
