Головний міф манкуніанського дербі: Рой Кін закінчив кар'єру батька Голанда, вдаривши його в коліно. Це неправда

Вперше цей текст було опубліковано 14 квітня 2021 року

Коли позаминулого року Ерлінг Голанд шукав клуб, у якому продовжить свою кар'єру, разом з вже покійним агентом Міно Райолою подорожував батько гравця Альф-Інге. Він відіграв велику роль у становленні Ерлінга як гравця. Але й сам колись був професійним футболістом.

«Мабуть, мама Ерлінга була хорошим гравцем (Грю Маріта Бреут – чемпіонка Норвегії з семиборства – Tribuna.com), тому що батько був звичайним трудягою», – Грем Сунеcс дуже точно описував Альфа-Інге.

Проте Голанд-старший награв 34 матчі за збірну Норвегії (навіть на чемпіонаті світу-1994) та 180 – у Прем'єр-лізі. Але пам'ятають Альфа лише через відомий удар Роя Кіна у манчестерському дербі.

Перший матч: Кін вважав, що його спеціально провокували – установку давав колишній партнер зі збірної

До 27 вересня 1997 року Голанд і Кін завжди були десь поруч, але особливо не перетиналися. У липні 1993-го Кін перейшов із «Ноттінгем Форест» до «МЮ», а в січні наступного року вже колишній клуб ірландця купив Голанда. Ірландія грала з Норвегією на ЧС-94, але Голанд залишився на лаві запасних.

З «Ноттінгемом» Альфі грав проти Кіна п'ять разів. Нічого особливого: стусани, підкати в ноги та грубість – нормальна практика для футболу того часу.

Влітку 1997-го Голанд перейшов у «Лідс» – і тут для нього та Кіна все змінилося.

«У грі я постійно стикався з Альфі Голандом. Він зачіпав мене від початку матчу, – пояснював Кін у першій автобіографії. – Я ще міг упокоритися з пізніми підкатами – це було невід'ємною частиною футболу. Але чіпляння за футболку та тички, коли я був без м'яча, діставали. Іноді Голанд навіть не стежив за грою, а просто бігав за мною. Думаю, що Девід О'Лірі (асистент тренера «Лідса» Джорджа Грема – Tribuna.com), який знав, як мене дістати, поставив перед Голандом це завдання».

О'Лірі – ірландець, який всю кар'єру провів в Англії (722 матчі за «Арсенал» – рекорд клубу) і перетинався з Кіном у збірній, – точно знав, як вивести капітана «МЮ». 

Знала вся ліга: тактика провокування Кіна чудово працювала і до, і після цього матчу. По-перше, у Роя 10 червоних карток у «МЮ», з них 7 – у АПЛ (більше лише у Данкана Фергюсона, Патріка Війєра та Річарда Данна – по 8). По-друге, Кін дуже бурхливо реагував на будь-який випад. Наприклад, у 1995-му наступив Гарету Саутгейту на живіт за те, що той брудно фолив проти ірландця – пізніше Кін вибачився, але сказав, що у сучасному футболі Саутгейта видалили б кілька разів за підкати – і взагалі нинішній тренер збірної Англії сам винен.

Ще один приклад – вже з вересня 2001-го: наприкінці матчу з «Ньюкаслом» півзахисник «МЮ» намагався вирубити Алана Ширера хуком – форвард «Ньюкасла» вчасно ухилився. Кін отримав червону, а потім чекав нападника біля тунелю. Бійців розняли товариші.

За однією з версій, «МЮ» програвав 3:4, а Ширер тягнув час і заважав вкинути аут. За іншою (її у своїй книзі озвучив Крейг Белламі), гравець «Ньюкасла» щось сказав ірландцю, після чого той завівся. Як би там не було, провокації працювали.

Травма Кіна – нещасний випадок: встромив ногу у газон. Але Голанд думав, що Рой симулює

Повертаємося 1997-го. «Юнайтед» програє «Лідсу» 0:1, а норвежець страшенно бісить Кіна.

«Було очевидно, що він переслідував мене», – говорив Голанд після матчу 1997-го.

Наприкінці матчу злий ірландець спробував зачепити Альфі: «Я спробував поставити йому підніжку, не вдарити. Я знав, що, можливо, заслужу попередження. Коли я ковзав травою, мої шипи зачепилися. Я навіть чув, як тріщать мої зв'язки. Агонізуючий біль вразив мене в одну мить».

Кін впав на газон і від болю закрив обличчя руками. Над ним навис норвежець: «Добре вдавати! Вставай!». Воротар Найджел Мартін відтяг партнера від Кіна, але до Роя підбіг гравець «Лідса» Девід Уезеролл: він показував руками, щоб той переставав кривлятися і вставав.

Фізіотерапевт «Юнайтед» Дейв Февр раніше працював у регбійному «Вігані», тому відразу розпізнав розрив хрестоподібної зв'язки. Февр вимагав, щоб Кін залишив поле, але у «МЮ» більше не було замін, тому капітан дограв хвилини, що залишилися.

Февр попросив доктора «Лідса» також оглянути Кіна в роздягальні – колега підтвердив діагноз. Більше у сезоні-1997/98 Рой не грав. 

«Ми одразу йому сказали: не треба поспішати з відновленням. Ти ще маєш час, поспішати нікуди», – пояснював пізніше Алекс Фергюсон.

Ірландець повернувся лише у травні 1998 року, але не грав: лікарі підпускали його до ігор п'ять на п'ять, на цьому все. Без Кіна команда програла чемпіонат «Арсеналу», втративши 11 очок переваги.

«Після кількох матчів у передсезонці я набрав форму. Я більше не був одержимим гравцем, який ганявся за Альфі Голандом, щоб штовхнути його. Тепер я цінував кожен момент гри, як під час матчів, так і на тренуваннях.

Я зрозумів те, чого я ніколи не усвідомлював до останнього сезону: що твій час у футболі обмежений. Все може завершитися одним невдалим відбором», – описував Кін свої відчуття.

Капітан справді змінився. Сам він називає сезон-1998/99 найкращим у кар'єрі – це підтверджує і требл (АПЛ, Кубок Англії, Ліга чемпіонів).

Чи все ж не змінився?

Кін помстився Голанду, вже гравцю «Сіті» – хоча спочатку все виглядало просто як грубість

Між 1997-м та 2001-м Альфі та Рой перетиналися на полі двічі.

18 квітня 2001 року «Юнайтед» вилетів із 1/4-ї Ліги чемпіонів, двічі програвши «Баварії» (0:1, 1:2). На тій же стадії вилетіли і минулого сезону – здавалося, від команди, яка виграла ЛЧ два роки тому, нічого не залишилося. Принаймні так думав Рой Кін.

«Гравці виклалися на повну, але ми недостатньо хороші, і, можливо, настав час рухатися далі. Можливо, це кінець шляху для цієї команди, я не певен. Нам пощастило, що ми дісталися так далеко, адже могли вилетіти ще раніше. Недостатньо просто вигравати АПЛ, ми маємо додавати в Європі», – критикував команду капітан після матчу.

Через три дні після «Баварії» йшов матч у АПЛ. Абсолютно буденний: «Юнайтед» уже виграв чемпіонат за п'ять турів до кінця, а «Ман Сіті» борсався на передостанньому місці. Тоді ще зовсім не галасливі сусіди тільки виповзли з першого дивізіону, посилилися Голандом, Данном (тим самим, із 8-ма червоними) та Джорджем Веа, але не змінили підходу до чемпіонату.

Жахливе становище в лізі не завадило «Сіті» стримувати суперників: Скоулз не влучив із 11 метрів, а воротар Карло Неш тягнув решту ударів.

«Чергова лайнова гра. Суперник налаштований серйозно. Ми – ні. «Сіті» міг би вже лідирувати, коли Тедді [Шерінгем] забив пенальті за двадцять хвилин до кінця», – писав в автобіографії Кін.

Шерінгем відкрив рахунок на 71-й хвилині, Стів Хауї зрівняв на 84-й. А за хвилину Рой влетів у праве коліно Голанда: від сили удару норвежця розкрутило, ноги відлетіли вгору, він впав на спину. 

«Альфі сказав, що йому пощастило: Кін ударив по нозі, коли вона була в повітрі. Якби нога стояла на газоні, ми б досі її шукали», – говорив після матчу тренер «Сіті» Джо Ройл.

Рой Кін дочекався червоної від головного арбітра (Девід Еллерей видаляв його вже вчетверте), скривився, відкинув капітанську пов'язку і пішов у роздягальню. Щоправда, затримався на кілька секунд: нахилився над Голандом і крикнув йому щось в обличчя.

«Я не скажу вам, що він сказав мені. Скажімо, це було не дуже приємно. Наступного разу перед матчем із «МЮ» перевірю страховку», – говорив Голанд в інтерв'ю ВВС після матчу.

Кіну дали три матчі дискваліфікації та штраф у 5 тисяч фунтів. А за рік вийшла автобіографія Роя.

Кіну прилетіло за травму та рекламу книги, у другому виданні змусили переписати абзац

Після закінчення кар'єри Еллерей зізнався, що дуже переживав, коли показував Кіну червону. Суддя не працював на матчах «МЮ» два роки через загрози зі сторони фанатів: навесні 1999-го «Манчестер» зіграв унічию з «Ліверпулем» – у тому матчі Еллерей поставив у ворота Шмейхеля пенальті та вилучив Дениса Ірвіна.

«Люди кажуть мені, що вилучення Кіна – найлегше рішення, яке я коли-небудь приймав. Взагалі ні. Воно було найскладнішим. Це було манчестерське дербі, Рой сфолив прямо біля «Стретфорд Енд» (головна фанатська трибуна «МЮ» – Tribuna.com), а я вилучав його вчетверте. Всі думали, що я ненавиджу його. Повернувшись до роздягальні, я побачив підкат по телевізору. Я був радий, що ухвалив правильне рішення», – згадував суддя у колонці The Guardian.

«Я не бачив моменту, але наш секретар сказав, що вилучення правильне. Чи турбує мене дисципліна Роя? Я навіть не відповідатиму на це питання. Ви, мабуть, проспали весь сезон: він мав лише одну жовту картку в АПЛ до цього матчу», – відбивався Фергюсон від безглуздих питань після гри.

Насправді Кіна попереджали двічі, але сер Алекс має рацію: сезон-2000/01 Кін проводив максимально некровожерливо (слова про цінність кожної хвилини говорять про те саме) – навіть у кампанії-97/98 за дев'ять матчів капітан «МЮ» встиг зібрати три жовті. Еллерей додавав: видалення Кіна взагалі не випливало з ходу гри («До цього інциденту у грі не було жодної картки»).

Тоді чому ірландця так переклинило? Він усе пояснив у автобіографії, що вийшла у 2002 році.

«Я чекав на Альфі майже 180 хвилин. Або три роки – це як подивитись. І ось він отримав м'яч біля бічної лінії. Він знущався. Дуже довго я чекав на цей момент. Я ###### (втащив) йому, що було сил. М'яч був поблизу (мені так здалося). 

Отримуй, ублюдок! Спробуй ще раз підійти до мене з усмішкою та сказати, що я симулюю. І передай своєму другу Уезероллі, що в мене для нього теж дещо заготовлено. Я навіть не чекав містера Еллерея, щоб побачити картку. Я розвернувся і вирушив у роздягальню». 

Одразу після виходу книги у Футбольної асоціації постали питання. FA підійшла до цього, як до справжньої судової справи: обвинувач з Лондона Джим Стурман, перехресний допит. З боку Кіна був адвокат та свідок – Імон Данфі, колишній гравець збірної Ірландії, а потім спортивний журналіст. 

Саме він записував цитати Роя, а потім перетворив їх на книгу. Там вистачає прикрашання – так часто буває в автобіографіях. Наприклад, Кін каже, що відразу пішов у роздягальню, розуміючи, що це видалення – але насправді він стояв поряд із суддею і чекав, доки той підніме червону. Але перед публікацією Кін перечитав книгу та затвердив її.

Рой описував судовий процес у книзі 2014 року Second Half – «Другий тайм», але можна перекласти і як «Друга половина» – наче Кін хотів доповісти невідому частину історії. Її вже писав не Данфі: після автобіографії він повернувся до роботи журналістом і досить жорстко критикував Кіна-тренера (було за що).

Тому у «Другому таймі» гострайтер показаний як людина, яка не допомогла Рою – хоча могла.

«Стурман запитав його:

– Містер Данфі, чи вважаєте ви, що містер Кін навмисне пішов у стик з метою травмування містера Голанда?

Імон вимовив лише два слова:

– Без сумніву.

Гадаю, він уявив, що це справжній суд. Він хотів захистити себе від цього і певною мірою я розумію його. Я вважав, що як мій помічник він теж має відношення до цієї книги. Я зовсім не звинувачую Імона, але він нічим не допоміг мені». 

Кіна оштрафували ще на 150 тисяч та додали п'ять ігор дискваліфікації. Його визнали винним одразу за двома звинуваченнями: навмисне бажання завдати супернику травми та підігрів ситуації в книзі – автобіографію купували тільки заради того, щоб на власні очі побачити ту саму цитату про очікування помсти.

Крім того, Кіна змусили перевидати автобіографію – у новій версії не було рядка «Я чекав Альфі майже 180 хвилин»: просто опис ігрового стику.

«Я взяв на себе відповідальність за інтерпретацію слів Роя, – каже Данфі в інтерв'ю The Athletic. – Мені було шкода, що я завдав Рою неприємностей, але мені не соромно за слова на розгляді справи. 

Голанд і його слова про симуляцію засіли у Кіна в голові, і Рой помстився». 

Голанд не закінчив після того матчу: грав ще кілька матчів, його непокоїло інше коліно. Але наслідки можуть бути пов'язані

У серпні 2002 року (відразу після виходу автобіографії Кіна) «Сіті» повідомив, що клуб доручив фірмі адвокатів вивчити можливість подати на Кіна до суду. За даними The Guardian, Голанд також збирався подати до суду на Кіна за втрату заробітку. 

«Я знаю, що я маю вагомі підстави, – говорив він у грудні 2003-го, вже закінчивши кар'єру. – У мене було близько 20 юристів, які бажають зайнятися цією справою, і цим все сказано».

Але були розбіжності, які не дали порушити справу.

1. Тренер «Ман Сіті» Джо Ройл в автобіографії писав, що Голанд вчасно ухилився.

«Фізіотерапевт сказав мені: «З ним усе буде гаразд. Він побачив, що Кін летить у стик, і встиг підстрибнути». Незважаючи на весь шок від дій Кіна, Альфі того дня не отримав травми, яка поставила під загрозу його кар'єру».

2. Через чотири дні після удару Кіна Альф-Інге зіграв 45 хвилин за збірну, а ще через три дні – 68 хвилин із «Вест Гемом». В обох іграх норвежець накульгував, але на ліве коліно – воно турбувало його вже три місяці. На відео з Кіном навіть видно пов'язку.

В останніх двох іграх сезону Альф не грав, а влітку 2001-го ліг на операцію на лівому коліні. Щоб заспокоїти публіку, Голанд випустив на власному сайті статтю із заголовком «Травма коліна не була викликана Кіном».

«Я хочу прояснити, що це не те коліно, в яке врізався Кін. Мене турбує ліве коліно, а на Sky було ясно показано, що Рой влетів у праве коліно».

У грудні 2003-го Голанд припускав, що стик із Кіном міг нашкодити і лівому коліну: у момент удару ліва нога залишається на землі, приймаючи всю енергію, потім у неї врізається права.

«Усі кажуть: «Це інше коліно», але це смішно. Запитайте будь-якого лікаря, фізіотерапевта чи будь-кого, хто грає у футбол, вони скажуть інше. У місці удару на кілька днів може залишитися синець, але саме опорна нога стоїть на землі і перекручується, що призводить до травм хряща та зв'язок».

У сезоні-2001/02 Голанд з'явився на полі чотири рази, але тільки на заміну. Наступний сезон він повністю пропустив. Хоча контракт Голанда діяв до літа 2005 року, у лютому 2003-го «Сіті» скористався правом розірвати контракт із медичних причин з попередженням за шість місяців.

«Ми ухвалили дуже непросте рішення. Ми виконаємо наші зобов'язання відповідно до контракту. Альфі робив усе, щоб повернутись на поле. Але нам сказали, що йому буде складно повністю відновитись і знову зіграти у футбол», – заявив президент «Сіті» Девід Бернштейн.

Після закінчення кар'єри Голанд кілька разів розповідав цю історію – щоразу свідчення змінювалися.

У грудні 2003-го прямо звинувачував у травмі. В інтерв'ю Daily Mail 2008-го саркастично помічав:

«Ну, після того стику я не провів жодної гри повністю. Схоже на великий збіг, чи не так?»

А 2014-го припускав, що події можуть бути пов'язані, але не більше.

«Я не звинувачую його за те, що він бив мене по ногах у цій грі чи якихось інших матчах. Мене турбували і турбують лише слова з першої книги: він написав, що хоче помститися. Я не думаю, що помста – невід'ємна частина футболу.

Я не звинувачую його. Насправді, я ніколи не казав, що він завершив мою кар'єру. Можливо, це якось пов'язано: та гра була останньою в Англії, де я зіграв 90 хвилин. Отже, можливо, він мав до цього якесь відношення», – казав Альф-Інге в інтерв'ю BBC Radio 5 у 2014 році.

У 2011-му Голанд на сезон повернувся у футбол: зіграв сезон (9 матчів, 1 гол) за «Росселанд» із третього дивізіону і повністю закінчив. Зараз Голанд-старший взагалі не каже про зіткнення з Кіном. Навіщо?

Краще може помститися його син. І вже робив це у першому колі поточного сезону, забивши три голи у ворота «МЮ» (6:3). Вже скоро друге дербі Ерлінга – скільки заб'є цього разу?

Фото: Gettyimages.ru/Allsport UK, Gary M Prior /Allsport, Sandra Behne/Bongarts, Stu Forster/ALLSPORT; globallookpress.com/www.imago-images.de