Ярослава Магучіх: «Ласіцкене написала через 5 місяців. Яка може бути розмова?»
Вибрали найцікавіше з інтерв'ю Ярослави.
Українська стрибунка у висоту Ярослава Магучіх, чинна чемпіонка світу зі стрибків у приміщенні та віцечемпіонка світу на відкритому повітрі, бронзова медалістка ОІ-2020 дала інтерв'ю програмі «Спортсмени війни».
Ми розшифрували найцікавіше.
Про важливість перемог українських спортсменів
Насправді зараз у нас всі спортсмени намагаються зробити все, що від них залежить, та навіть більше. Змагатися, показувати результати. Всі хочуть, щоб прапор підіймався, грав гімн. Зараз всі змагання для військових, для України, для українців.
Коли ти читаєш новини, то вони всі про війну, але потім хтось виграв - і в інстаграмі, оп: «Наш українець виборов золоту/срібну/бронзову нагороду». Я завжди кажу, що я хочу, щоб люди в Україні посміхалися, коли бачили гарну новину. Зараз це така рідкість.
Про реакцію на новини з війни
У перші два тижні я читала новини ледь не кожні 2 хвилини. Зараз це складніше, бо коли ти читаєш новини, то потім нічого не можна робити. У тебе думки: «Як так можна з людьми?» Ти вже не можеш спокійно піти на тренування, налаштуватися, щоб добре пострибати чи побігати.
Учорашнє відео наших полонених я не дивилася, але я вже прочитала новини й про Миколаїв, і про полонених азовців, які згоріли - і подумала: «Боже мій, який це...» Це настільки жорстоко й нелюдяно, напевно...
Про сприйняття українців у Сербії після повномасштабного вторгнення РФ
Насправді у Сербії молодь десь мого віку уся розуміла, що йде війна, говорили: «Нам дуже шкода». А вже старше покоління воно вже дивилося: «З України? Що ви тут робите? Ви повинні там сидіти, вас «освобождают» (Ярослава пародіює гримасою нижче).
Це було дивно, але журналістів таких не було. Зате багато було журналістів хороших, які брали інтерв'ю ще на попередніх змаганнях. Усіх цікавило, як ми добиралися, що зараз відбувається, що буде далі. І тоді на чемпіонаті світу я казала, що дуже сподіваюся, що скоро поїду додому.
Про позицію російських спортсменів, зокрема Ласіцкене
Мені ніхто не написав з тих, з ким я спілкувалася. Дівчатам теж. Замість того, ті з ким я не спілкувалася, і кого я навіть не знала, після того, як я виставила пост та деякі сторіс почали: «Що ти виставляєш? Навіщо це робити? Ти нічого не розумієш. Це не наша проблема».
Можливо, я нічого не розумію, але в моїй країні почалася війна, я мушу виїхати, щоб бути в безпеці та продовжувати тренування, щоб показувати результати. Як ми бачимо, більшість спортсменів підтримують це, бо ми бачимо і мітинги зі спортсменами. Прикро тоді було.
Три місяці пройшло і Марія Ласіцкене написала листа до Томаса Баха, але вона написала тільки про те, що вона не виступає. Мені вона нічого не писала. Вже після чемпіонату світу в Юджині вона мені написала, але, знаєте, це вже після стількох моїх інтерв’ю. Я всім розказую про Україну, про відносини, і тут вона мені написала.
Вона написала, що звичайно вона дуже хвилюється за нас і за цю ситуацію. Але, знаєте, легше не стало. Минуло вже 5 місяців війни. Яка може бути розмова?
Про «бесіду з Міноборони» після обіймів з Ласіцкене на ОІ-2020
Як такої бесіди зі мною не було, була просто з усією збірною, з тренерами. Просто сказали, що так не треба робити, тому що зараз йде війна - вона була ще у 2014 році.
Але так, це відбулося, і це, напевно, дало мені досвід. Я це пройшла, стала сильнішою, і напевно я мала це відчути, мала це пережити, щоб потім у майбутньому бути ще сильнішою.
Після 24 лютого всі українці, навіть які мали там зв'язки, друзів, зрозуміли, що це повний кінець. Зараз взагалі неможливі розмови з росіянами.
Про діяльність українських спортсменів задля відсторонення росіян
Ми ще на початку війни об'єдналися, у нас група є в мережі. Стало питання підписувати петицію, щоб відсторонили російських спортсменів, бо вони представлятимуть країну-агресора. Всі роблять все можливе у сфері спорту, зараз нас підтримують всі, й міжнародна федерація. Вони розуміють, наскільки складно, наскільки жахливо взагалі, що зараз йде війна і ми маємо жити у такому світі.
Про золото на ЧС у приміщенні в Сербії у березні цього року
Тоді був такий час, коли я змогла психологічно налаштуватися. Я знала, що мені потрібно вибороти нагороду для України. Звичайно, це радість, це обійми з тренером. Ми були задоволені, що я стрибнула [2,02 м] з першої спроби.
Потім, коли закінчилися змагання, я стояла з прапором. Золота нагорода була ще важливою, оскільки коли ти ходиш в ЗМІ, то людину з золотою нагородою завжди питають більше. У мене була ще одна можливість розказати усьому світу, що зараз відбувається, як складно, але ми все-таки боремося. Що українці незламні й завжди будуть іти до кінця.
Про медійну складову ЧС в Юджині
Коли ми йшли у своїй формі національній, усі американці підходили й говорили: «Ми з вами, ми віримо у вашу перемогу». Деякі говорили «Слава Україні!»
Коли ти виступаєш, то обов'язково проходиш у мікст-зону, і коли хтось [з журналістів] хоче, то кличе тебе на інтерв'ю. Зараз, коли ти йдеш, то зупиняєшся біля кожного репортера. Усім цікаво, що відбувається, де ми зараз тренуємося, що далі збираємося робити. Ти йдеш і розповідаєш про злочини росіян, що кожен зараз тренується, де може, де хто допомагає. Я в мікст-зоні була 3 чи 3,5 години, а потім ще була пресконференція з усіма дівчатами. А на наступний день - ще одна. Ми теж багато казали про те, що зараз відбувається.
Це ще одна частина нашої роботи. І якщо раніше ти міг сказати: «Я так втомився від цього, нікуди не піду, нікому не буду давати інтерв'ю». То зараз розумієш, що навіть якщо втомився, ти маєш з усіма поговорити, бо ти розповідаєш про ситуацію [в країні].
У мене було інтерв'ю з New York Times перед ЧС. І коли я прилетіла в Америку, зі мною хтось фотографувався і сказав: «Я знаю тебе, я прочитав сьогодні в газеті про тебе». Ти розумієш, що ти це робиш недарма - люди читають, розуміють й підтримують нас. Усі хочуть, щоб це закінчилося вже нашою перемогою - і тільки нашою.
Про Паттерсон і її нібито критику відсторонення росіян
Мені багато казали: «Ось, вона така, спочатку підтримувала тебе, а потім таке!» Але вона мені написала кілька днів тому, що довкола її інтерв'ю ходить багато думок. Вона сказала, що багато її слів вирвали з контексту, багато перекрутили, і що вона підтримує усіх українців.
Вона написала - і мені прямо легше стало. Я зрозуміла, що, звичайно, можуть перекрутити - я сама була у такому стані. Те, що вона написала: «Я повністю на стороні українців», - багато про що говорить.
Про номінацію себе та Проценка на нагороду Fair Play на ЧС в Юджині
Це дуже круто, коли два українці потрапили у цю номінацію. Люди голосують за нас, пишуть у коментарях. Будемо сподіватися на ще одну перемогу нашу.
Що було б, якби не було війни
Рано чи пізно ми б усе одно розуміли, що треба закінчувати усі відносини із Росією та Білоруссю, у тому числі дипломатичні. Ми жили б, розвивалися. Напевно, не було б емоційної травми у людей.
Фото: globalllookpress.com/Naoki Nishimura/AFLO, Laurent Lairys/Dppi, Mathias Bergeld/Keystone Press Agency, Li Yibo/XinHua
