Російський футбол помирає: відтік легіонерів (хоч і немасовий), спроби замінити єврокубки, грають у торішніх формах
Joma досі вдягає ЦСКА.
24 лютого Російська Федерація розпочала новий етап війни проти України, здійснивши широкомасштабне вторгнення. Це вплинуло не лише на український футбол, а й на російський. Особливо з огляду на те, що він намагався витягнутися з провалля, у яке загнався протягом останніх років: «Локомотив» будував новий проєкт із Рангніком та Корнеткою на чолі, «Краснодар» запросив перспективного тренера Фарке, «Спартак» та «Зеніт» йшли за єврокубковими досягненнями в ЛЄ.
Однак розпочата росіянами агресія перекреслила усі намагання – й зробила усе, щоб УЄФА та ФІФА ізолювали російський футбол. Збірні та клуби відсторонили від усіх міжнародних змагань, не давши Росії кваліфікуватися на ЧС, Санкт-Петербургу – прийняти фінал ЛЧ, а російським клубам – виступити в єврокубках.
Але наскільки такі рішення вплинули на футбол країни-агресора? Чи справді його ізолювали? Розбираємося.
Відтік легіонерів: він є, але не такий, яким мав бути. Є особи, які переходять в РПЛ досі
У перші ж дні повномасштабного вторгнення ФІФА дозволила призупиняти контракти легіонерам не лише в Україні, а й у РФ – щоб ті якомога швидше змогли поїхати з країни-агресора. Зрештою, деякі гравці йшли ще далі й вимагали повний трансфер, деякі, як Гжегож Крихов’як, узагалі розривали контракт.
З клубів, які минулого сезону брали участь в РПЛ, жоден з п’яти легіонерів не пішов із «Крил Рад». У тому числі й особа з українським паспортом Дмитро Іванісеня.
Максимально лицемірно виглядає вчинок трьох представників «Краснодара». Крістіан Рамірес, Джон Кордоба та Кайо у березні призупинили свої угоди з клубами, але влітку вирішили повернутися до команди. Вони вже взяли участь у тренуванні й розпочали повноцінну підготовку до сезону. Може, чекають, щоб скоригувати вогонь на Кримський міст?
Гірше вчинили лише восьмеро легіонерів-пристосуванців, які перейшли до клубів РПЛ вже цього літа – коли жодних питань щодо війни вже немає. При чому були такі, як Мачей Рибус – мали шанс поїхати з Росії, натомість перейшли до іншого клубу в цій країні.
І цей список – без тих, кого клуби викупили по завершенню оренди. Якщо вони не поїхали тоді й залишилися зараз, із ними й так усе ясно.
Тренери теж ведуть себе по-різному – хтось пішов одразу, хтось допрацював до літа, зараз підписалися ще кілька тренерів-легіонерів
Очільники команд різними способами відреагували на посилену агресію. Вищезгаданий Даніель Фарке, якого «Краснодар» призначив лише узимку, одразу пішов із клубу – не провів на його чолі жодного матчу.
Так само вчинив інший німець Маркус Гіздоль, який по ходу сезону очолив «Локомотив»:
«Для мене футбольний тренер – найкраща робота у світі. Але я не можу виконувати своє покликання в країні, лідер якої несе відповідальність за загарбницьку війну в центрі Європи. Це не відповідає моїм цінностям, тому я негайно пішов у відставку з посади тренера московського «Локомотива».
Я не можу знаходитись на базі в Москві, тренувати гравців, вимагати професіоналізму, коли за кілька кілометрів дають накази, які приносять великі страждання цілому народу. Це моє особисте рішення, і я в цьому абсолютно переконаний».
Паоло Ванолі зі «Спартака» та Сандро Шварц з московського «Динамо» допрацювали до літа, після чого також розірвали угоди зі своїми клубами. Позиція дивна, але бодай має виправдання – довести почату справу до бодай якогось логічного завершення.
А от наступну трійцю спеціалістів зрозуміти важко:
– іспанець Гільєрмо Абаскаль, екстренер «Базеля», очолив «Спартак»;
– серб Славіша Йоканович, екстренер «Вотфорда», «Фулгема» та «Шеффілда» – московське «Динамо»;
– німець Йозеф Ціннбауер, екстренер «Гамбурга» та «Санкт-Галлена» – «Локомотив».
Такий вчинок можна пояснити лише бажанням заробити грошей і вбити свою репутацію. А УЄФА і ФІФА узагалі мала б унеможливити такі переходи, накладаючи на цих людей заборони – щоправда, лише якби ми жили в ідеальному світі.
Що там на рівні клубів і турнірів: «Зеніт» тепер домінуватиме ще більше, нижчі дивізіони поступово сиплються, єврокубки замінить Кубок ліги
Попередній сезон «Зеніт» закінчив на вже традиційному для себе першому місці. Дивним чином знекровлений «Краснодар» зумів зачепитися за топ-5. А от «Рубін» не зміг отямитися від втрати легіонерів (особливо Хвічі), вперше з 2003 року вилетів з еліти.
Посилення впливовості «Зеніта», й так доволі відчутної останніми роками, лише посилюватиметься – це чи не єдиний клуб зі справді стабільним фінансуванням (інші держкомпанії більш залежні від своїх доходів). Також їм вдалося утримати усіх ключових легіонерів, зокрема Деяна Ловрена, Дугласа Сантоса, Малкома. З іншого боку, крах «Газпрому» потягне клуб зі Санкт-Петербурга одразу на дно.
«Клубопад» вже розпочався у нижчих дивізіонах. Ліцензію на наступний сезон не отримали махачкалинський «Анжи» (той самий, де грали Вілліан, Ето’о та Роберто Карлос), «Олімп-Долгопрудний» та «Том». Зрештою, у ФНЛ (аналог нашої першої ліги) замість 20 команд гратиме 18. А ФНЛ-2, аналог нашої другої ліги, хочуть перевести на систему «весна-осінь» (цікаво, як тоді проводитимуть ротацію ліг).
Якщо ви думали, що це єдине дивне ноу-хау від російських футбольних чиновників – то ні, трешу там вистачає. Наприклад, Суперкубок між «Зенітом» та «Спартаком» було прийнято рішення провести на «Газпром-Арені» вже після того, як було відомо, що команда зі Санкт-Петербурга візьме в ньому участь.
Замінити єврокубки вирішили Кубком РПЛ – дивним одороблом із чотирма групами по 4 команди та системою «подвійного вибування». Автори ініціативи, а це були саме представники клубів, обіцяли «багатомільярдні доходи», але на практиці ніхто не хоче купляти права на трансляцію. «Матч ТВ» пропонує лише 300 мільйонів рублів (148 млн грн за офіційним курсом), клуби хочуть 2 мільярди від трансляторів та спонсорів загалом. Але навіть за таких умов абсолютно більша частина грошей (десь 1,6 млрд) піде на організацію турніру – за підрахунками тамтешніх видань, на власне призові залишиться лише 400 мільйонів рублів. І це на всі 16 клубів.
Що зі спонсорами й технічними партнерами: «Мір» - новий титульний спонсор ліги, Nike пішов, а ЦСКА вдягає партнер збірної України
По-перше, варто відзначити, що абсолютна більшість команд (10 з 16) не мала іноземних спонсорів, а ті, хто мали – поступово спостерігають за їхнім виходом.
Веселіше спостерігати за тим, як титульного спонсора намагалася знайти РПЛ. «Тінькофф банк», який був таким до цього літа, не продовжив співпрацю, а інші потенційні партнери, на які розраховувало керівництво, не зацікавлені. «Ті банки, на співпрацю з якими я розраховував – «Сбєрбанк», ВТБ – не показали інтересу до ситуації», – скаржився у кінці травня екскерівник РПЛ Ашот Хачатурянц. Зрештою, титульним спонсором стала платіжна система «Мір» – про співпрацю було оголошено за тиждень до початку змагань (починаються цими вихідними).
Цікава історія й з футбольними формами клубів. До 24 лютого в РПЛ було два клуби, які мали технічного спонсора як одне з джерел доходу – «Зеніт» та «Спартак» отримували гроші від Nike. Компанія у травні оголосила про повний вихід з РФ та припинення співпраці з клубами, і тим тепер доводиться грати у старих формах – на пошук нового партнера банально немає часу.
Наприклад, «Зеніт» у Суперкубку узагалі грав у позаторішній формі:
При цьому жоден клуб не екіпірує російська компанія – усі західні. Так, ті клуби, біля яких не стоїть зірочка, вже підтвердили продовження співпраці на наступний сезон. У тому числі ЦСКА, армійський клуб, який вдягає Joma – технічний партнер збірної України з футболу.
У березні, на тлі побоювань, що усі компанії відмовляться від співпраці, РПЛ хотіла впровадити «єдиного технічного спонсора», але, схоже, ця ідея наразі не потрібна. На жаль.
Завершуючи про доходи РПЛ, варто згадати й про дохід від іноземних телетрансляцій. Російський чемпіонат перестали показувати у Бразилії, Іспанії, Португалії та низці інших країн. Зате почали у Білорусі. Успіх.
Збірна бовтається в рейтингу без матчів (зате із продовженим тренером), федерація розмірковує над виходом з УЄФА
Справи у збірної йдуть ще більш кепсько, ніж у клубів. Команда не зіграла жодного серйозного матчу з 24 лютого – з усіх офіційних турнірів її було дискваліфіковано. І якщо у березні команда усе ж організувала збір і навіть зіграла спаринг з молодіжкою, то у червні далі чуток про матч з Іраном так і не пішло.
На цьому тлі 10 березня РФС оголосив про продовження контракту із головним тренером збірної Валерієм Карпіним. Але йому дозволили суміщати роботу із посадою головного тренера у «Ростові».
При цьому команда залишається на 35-му місці у рейтингу ФІФА. Через його особливості вона зберігає ті 1493,92 бала, нічого не додаючи й не втрачаючи. Після матчів березня вона опустилася на 36 місце, однак збіг обставин дозволив їй піднятися назад.
У вересні в РФС усе ж планують провести два товариські матчі – інформацію підтвердив генеральний секретар федерації. Точно не відомо, хто буде суперником, однак одним із них називають Іран.
Окрема сага – питання перебування РФС в УЄФА. Після повного бану в Росії усе частіше почали підіймати питання щодо переходу в Азійську футбольну конфедерацію – мовляв, там і країни-члени лояльніші, й географічно ближче. Хоча деякі діячі, як депутат Роман Терюшков (він ще й входить у наглядову раду «Хімок»), йдуть ще далі: «Не факт, що Азія прийме Росію. Потрібно створювати свою федерацію з дружніми Білоруссю, Абхазією, Південною Осетією, «ДНР» та «ЛНР».
Із бажанням Росії проводити великі турніри теж довелося попрощатися. УЄФА відхилила їхні заявки на проведення Євро-2024 та Євро-2028. А ФІФА призупинила виплати за ЧС-18 - зазвичай федерація фінансує країну-господарку за програмою FIFA Legacy, яка має сприяти подальшому використанню побудованої інфраструктури. РФС отримав лише близько 30% від запланованої суми – 100 млн доларів.
Перспективи: далі буде тільки гірше, відхід легіонерів буде ще масовішим
Перед тим, як робити висновки, послухаємо людину зсередини. Тим паче, що нещодавно The Athletic поговорив на цю тему з ексочільником відділу бізнес-розвитку «Локомотива» Олексієм Кірічком. Ось що він говорить:
«Якщо у російських компаній, які фінансують футбольні клуби, будуть проблеми, тоді це також впливатиме на російський футбол. Наскільки сильним буде вплив – важко спрогнозувати. Щодня щось трапляється. Ніхто не знає, що може статися завтра. Але це точно нашкодить російському футболу».
Це правда – на жаль, російський футбол помирає не так стрімко, як нам би того хотілося. У ньому досі водяться великі гроші, на ці гроші досі їдуть іноземці, схоже, розраховуючи, що нинішній бан – це історія лише на один сезон.
Але продовження цього бану зробить те, що мало б відбутися й так – легіонери (крім найбільш відбитих) зрозуміють, що це ліга без футбольних перспектив. А фінансове послаблення РФ ще й натякне, що в умовному Катарі платитимуть більше.
Зрештою, російський футбол настільки залежний від держави та державних грошей, що тільки вона сама може повністю його добити. Процес розпочато – залишилося лише дочекатися краху й Росії, й російського футболу.
Чекаємо якнайскоріше.
Фото: Maksim Konstantinov/Global Look Press
