Tribuna/Футбол/Блоги/Повісточка/Критика Катару як господаря ЧС – дивна попри справедливість

Критика Катару як господаря ЧС – дивна попри справедливість

Костянтин Варварик не розуміє – де всі були 4, 8, 12, 16... років тому?

Блог — Повісточка
20 грудня 2022, 16:46
17
Критика Катару як господаря ЧС – дивна попри справедливість

От і завершився ЧС-2022 – напевно, найбільш очікуваний за рівнем передтурнірної ненависті до країни-господаря. Шквал критики, який обвалився на Катар з моменту, коли Зепп Блаттер дістав той шмат картону з конверта (про який потім шкодував, як тепер зізнається) був просто безпрецедентним: Віталій Мутко з Володимиром Путіним, певне, просто сяяли від щастя, що на куплений ними ЧС усім різко стало усе одно.

Але чи справді ЧС у Катарі – максимальне зло з усіх можливих? Чи справедливо узагалі його виокремлювати й бідкатися, що шейхи перемогли і це погано саме у конкретному кейсі?

Глобально бідкатися можна й треба – хоча було б дивно, якби країна-господар не намагалася досягти того, чого хотіла досягти. Але не залишає відчуття, що дуже багато критики Катару у медіапросторі щонайменше дивна (щонайбільше – лицемірна), якщо не спричинена дуже активною «повісточковою» діяльністю медіа Заходу Європи та США.

Перед тим, як перейти до своїх аргументів, зазначу, що:

1. Ця колонка аж ніяк не написана для виправдання Катару чи ФІФА. Те, як Катар отримав право на проведення цього ЧС – найганебніша історія у чиновницько-футбольному літописі (а ганьби там було достобіса). ФІФА ж узагалі за Інфантіно, який приходив на хвилі змін, перетворилася у ще більшу корупційно-цинічну клоаку з відвертим російським душком.

2. Катар справді не виконав узятих на себе зобовʼязань і, судячи з численних повідомлень про заборону будь-чого, що містить у собі веселку, не забезпечив можливості для ЛГБТ-людей у самовираженні (а для мене як відкритого гея це було особливо принципово), не створив фонд для компенсації нелюдських умов робітників, зрештою, не визнав тисячі смертей.

3. Ситуація довкола звернення Зеленського – очевидне дно як ФІФА, так і Катару (недарма ми ще до турніру попереджали про проросійськість країни).

Тож чому критика господаря ЧС-2022 часто межувала з лицемірством, яке полягало у тому, що в інших випадках на проблеми Катару просто закривали очі? Поясню свою точку зору.

Катар справді провів організаційно добрий ЧС. Кращий, ніж попередні щонайменше два

Довкола цього ЧС майже не було максимально типових для такого штибу турнірів скандалів – організаційних. Навпаки, усе було проведено максимально ідеально: стадіони були здані вчасно, супутня інфраструктура – теж, логістично проведення усього турніру в одному місті значно посприяло як фанатам, так і власне командам-учасницям – можна було забути про довгі перельоти. Так, на старті були проблеми із добудовуванням «містечок» для фанатів, і під час турніру деякі «будинки-контейнери» топило, але оргкомітет справлявся із цим радше добре.

Це вже величезний плюс порівняно з попередніми ЧС. На цьому турнірі не було стадіонів із трибунами над дахом, як у Єкатеринбурзі:

Про тріщини теж не йшлося, як у Волгограді:

Не було й сходів, на які страшно ставати, як у Ріо-де-Жанейро, не ламалися мости, як у Белу-Орізонті. У тій же Бразилії, до речі, монорельс між аеропортом Сан-Паулу та містом, який мали побудувати до ЧС, не збудували досі – обіцяють у 2024-му.

Логістично ЧС у Бразилії та РФ теж були гірші за цей. Так, в одному місті й до того турніри не проводилися, але польоти в Манаус команди згадували потім як нічний жах, а в Росії так виглядали ледь не усі маршрути. Бельгія, наприклад, подорожувала так: Сочі – Москва – Калінінград – Ростов-на-Дону – Казань – Санкт-Петербург. Європейські клуби за сезон ЛЧ менше облітають!

Катар – далеко не перший контраверсійний господар ЧС

Знову-таки, це не виправдовує сам Катар, але про нього говорять так, неначе попередні господарі ЧС були ідеальними, а тут прийшли ці кляті мусульмани і своєю корупцією усе зіпсували. Найбільш кричущий випадок, звісно, ЧС-1978 в Аргентині – проведений фактично в умовах військової диктатури та репресій. Просто для розуміння: гравця збірної Швеції Ральфа Едстрема затримали за те, що він спілкувався із перехожим у Буенос-Айресі.

Південна Африка теж «відзначилася»: ФБР буквально довели, що країна купувала голоси за те, щоб виграти право на проведення ЧС-2010 у Марокко. При цьому в корупційних схемах був замішаний тоді вже експрезидент, але ще моральний лідер країни Нельсон Мандела, який літав у Тринідад і Тобаго до Джека Ворнера, голови КОНКАКАФ, заради проведення цього турніру. Але чомусь усі забули і про те, що країна купила цей ЧС – усе ж про Манделу зручніше думати як про когось святого й ідеального, він же не якийсь там шейх аль-Тані, зрештою.

Про РФ і мови нема: вони були частиною того ж процесу, що й Катар, обʼєднаного «старим» виконкомом ФІФА заради того, щоб перед відставкою отримати удвічі більше хабарів. Вже навіть не згадуємо про те, що турнір країна проводила буквально після анексії та окупації територій країни-сусіда.

Але навіть Німеччина ­– ніби як взірець усього правильного нині, команда якої заслужила на оплески завдяки своєму протесту проти заборони ФІФА на капітанські повʼязки у підтримку ЛГБТ – теж, цілком ймовірно, отримала право на проведення свого чемпіонату світу не без хабарів.

До речі, про ЛГБТ: у Росії із правами ситуація не краща, ніж у Катарі, якщо не гірша. Але чомусь окрім кількох петицій та «акційної» футболки збірної Данії ми так нічого не побачили. Намагання будь-що висловити підтримку якимись жестами, типу капітанських повʼязок? Постійні питання до Інфантіно на цю тему? Заяви про вихід з ФІФА, зрештою? Ні, дякуємо, дайте нам краще ще кілька «Північних потоків».

Цьогоріч був більш проблемний господар великого спортивного заходу – але його ніхто не помітив

Через повномасштабне вторгнення вже забулося, але у лютому цього ж року проходив інший великий спортивний захід – Олімпійські та Паралімпійські ігри. Вони проходили у Пекіні – столиці Китаю. Що робив у цей час Китай?

1. Не соромлячись обіймався із Путіним, домовившись, що той не вторгатиметься в Україну під час власне ігор.

2. Буквально продовжував знищувати уйгурів усередині своєї країни просто заради винищення будь-яких відмінностей із домінуючим народом.

3. Намагався цензурувати антивоєнні виступи української делегації на Паралімпійських іграх.

Утім, чомусь у світових ЗМІ не було криків про «найгіршу Олімпіаду в історії», умовний Фійон-Має не переживав за повʼязки на підтримку ЛГБТ (а в Китаї з їхніми правами теж проблеми). Усі просто дивилися на змагання як на спорт, обговорювали обійми Абраменка із росіянином, успіхи біатлоністів, рекорди, медалі, історії успіху. Якщо хтось і підіймав питання прав людини, то це були радше винятки.

На сприйняття Катару вплинула спланована пропаганда його геополітичних конкурентів

Памʼятаєте історію перед матчем відкриття ЧС, що Катар нібито купив перемогу в матчі проти Еквадору? Ми теж на неї повелися, як і, певне, кожне медіа світу – аж The Athletic виявив, що інституту, в якому працює те джерело-«інсайдер» просто не існує. Він вигаданий. Це просто була спланована дезінформація для підриву репутації Катару.

Не дивно, що Амджад Таха та його «Британський центр близькосхідних досліджень» так прихильні до Саудівської Аравії. Країни, яка на якомусь етапі увійшла в максимально жорсткий дипломатичний конфлікт із Катаром – і робила усе, щоб заблокувати його від зовнішнього світу. Зокрема, й забрати у країни ЧС. Заради цього саудити навіть проплачували благі за своєю вивіскою заходи щодо боротьби з корупцією у футболі, де ЧС-2022 стояв у центрі як її символ. І публічно просили його або віддати усім країнам регіону (мовляв, якщо це перший ЧС арабського світу, то нехай він проводить його спільно), або ж узагалі Англії.

Долучилися (певне, що незалежно, але хто його зна) й просто видання Великої Британії, яку прокинули із ЧС-2018 і яка з тих часів трохи більш ображена на ФІФА, ніж інші країни Європи. Таблоїди узагалі пустилися берега й почали нести правдоподібні нісенітниці типу «7 років вʼязниці за секс поза шлюбом» чи «штрафи за вейп». Більш респектабельні видання критикували Катар фактологічно – хоч раніше так активно цим не займалися із попередніми країнами-господарями.

Дивують українці, які вважають Катар найгіршим господарем

Якщо усю вищеописану політику подвійних стандартів з боку країн Заходу я можу зрозуміти окей, прозріли, історія обурливіша за інші, то подібне від українців дивує. Це не означає, що Катар враз став класним, але називати його найгіршим господарем, як це зробив дехто з моїх знайомих, щонайменше дивно.

Це буде найкоротший підпункт, у якому я просто спитаю: тобто, близькосхідна країна зі своїми проблемами гірше, ніж країна, яка буквально окупувала частину наших територій вже на момент проведення ЧС?

***

На щастя, подібні історії й суперечки відходять у минуле. ФІФА хоч і корупційне дно, але на хвилі змін та суспільного запиту усе ж впровадила одну дуже важливу зміну. Тепер господарів ЧС обирає не виконавчий комітет, який складався з 20 людей, а конгрес – тобто усі асоціації-члени. Це має в ідеалі побороти корупцію, а в реальності щонайменше критично збільшити витрати для тих, хто хоче це право купити. Саме тому наступний ЧС пройде, напевно, у найменш скандальній для останніх років обстановці – там лише до Мексики є кілька внутрішніх питань.

Саудівська Аравія, зрештою, для своєї заявки не просто так долучила країну ЄС та Африки, підписала угоду із Мессі та намагається привезти до себе Роналду – тепер їм треба бути винахідливими. Але про проблеми Саудівської Аравії поговоримо трохи згодом. Нам, зрештою, проти них за право на ЧС-2030 ще боротися.

А Катар критикуйте скільки хочете. Просто не забувайте, що він далеко не перший такий неідеальний – і точно не найгірший.

Фото: imago sportfotodienst, Li Xueren, Moritz Mueller/Global Look Press

Інші пости блогу

Всі пости