Футболе, зупинись. Серйозно, почни рахувати час по-людськи

Учора шотландський «Селтік» розгромив «Данді Юнайтед» з рахунком 9:0. Мій колега з відділу боксу, за сумісництвом фанат «Формули-1», так переживав, щоб не пропустити старт Гран-Прі Бельгії, що ледь не згорів з однієї доданої хвилини при тотальній домінації в рахунку – мовляв, навіщо? У чому сенс?

Уночі, коли після важкого дня вже хотілося чимшвидше додивитися матч «Реала» й піти спати, арбітр сказав потрійне «ні»: спочатку додав 6 хвилин, з цих шести більшу частину дивився ВАР й вилучав голкіпера «Еспаньйола», через що Кабрера перевдягався, а далі ще й Бензема забив і своїми святкуваннями розтягнув ці 6 хвилин в усі 12.

Щиро перепрошую за фото екрана телевізора, але це треба було зафіксувати одразу:

І таких прикладів лише в цьому сезоні вже безліч. Максимально нудотний матч «Евертон» – «Челсі», в якому було сукупно номінально компенсовано 18 хвилин (насправді зіграли всі 20), а переможний пенальті забито на 56-й (!) хвилині першого тайму. «Атлетіко» – «Вільярреал», де на 90+4-й сталося вилучення, а на 90+7-й – другий гол команди Емері. «Ліверпуль» – «Борнмут», де всім усе вже було зрозуміло, але арбітр додав ще 4 хвилини для знущань з команди Скотта Паркера. «ПСЖ» – «Монако», де з чотирьох же компенсованих хвилин зіграли шість.

А от в матчі «Динамо» – «Дніпро-1» арбітр просвистів рівно на 4-й з 4-х компенсованих, хоч від 40 секунд до хвилини гравці витратили на святкування голу Рубчинського та повернення у центр поля для розіграшу м'яча. Якщо згадати, що у матчі-відповіді між «Реалом» та «Сіті» у півфіналі ЛЧ минулого сезону Орсато закінчив екстратайми на відмітці 2:50 з трьох компенсованих, то логіка у цьому всьому узагалі втрачається.

Адже спробуйте пояснити молодій людині, яка не цікавиться футболом, чому матч триває 90 хвилин, до нього доплюсовують 4 хвилини, проходить понад 5, а він усе не закінчується. Цікаво, чи багатьом вдасться. І щоб під час пояснення ваш співрозмовник не поліз у телефон дивитися тікток.

Ця шизофренія особливо помітна в англійській мові, де ці «+4» називаються injury time. Поясніть логіку «часу на травми» у матчі, де не було травм.

Усе більш помітною ця проблема стала із запровадженням ВАР – якщо до того компенсований час в основному складав 2-3 хвилини, то тепер усе частіше бачимо 4, 5, 6 та більше хвилин.

Причому ніхто достеменно не знає, чим керуються арбітри, коли визначають, скільки саме часу компенсувати. Так, багато що залежить від «помітних» зупинок типу травм чи перегляду ВАР, але наскільки вони враховують дрібніші? Чому в Бундеслізі за сценарію, де «все ясно», арбітр дає свисток одразу, а в АПЛ накидує ще 4 хвилини гри?

«Зазвичай арбітри просять четвертого суддю рахувати в голові втрачений час, за п'ять хвилин до кінця тайму вони перемовляються і вирішують, скільки додати», - таке пояснення давав менеджер Організації професійних суддів Алан Блек. Серйозно, тривалість матчу, залежить від людини, яку по ходу матчу відволікають замінами, суперечками, погрозами вдарити?

Проблема ж вирішується просто – чистим ігровим часом. Будь-хто, хто грає у FIFA, із цим поняттям вже знайомий: таймер зупиняється, коли у грі відбувається зупинка. Це ж найлогічніше, що узагалі можна придумати у футболі!

Побічно це ще й розв'яже проблему затягування часу, на яку от лише вчора скаржився Мірча Луческу. У футболістів банально зникне причина лежати на газоні аби полежати чи хвилину вводити м'яч у гру. Це зараз вони знають, що з втрачених 40 секунд суддя дай боже аби компенсував 10, того й можуть собі це дозволити. У випадку, якщо таймер зупинятиметься, вони добиватимуться лише того, що усі підуть додому пізніше.

Тим паче, що якби арбітри компенсовували усі зупинки посекундно, то ми б мали не 4-5 доданих хвилин, а усі 30. Не жарт – торік навесні з подібною пропозицією вже виступив англійський ексрефері Марк Клаттенбург, який ще раз навів статистику, що насправді у футбол команди з 90 хвилин грають у середньому годину.

«Цього сезону (2021/22 - прим.) в Прем’єр-лізі середній час перебування м’яча в грі становив 55 хвилин 3 секунди. Найкоротшим був матч «Вест Гема» проти «Брентфорда» – 41 хвилина 33 секунди, а найдовшим був матч «Манчестер Сіті» проти «Бернлі» – 65 хвилин 42 секунди», – пояснював він.

Тож введення чистого ігрового часу мусить потягнути за собою ще одну зміну – скорочення номінальної тривалості матчу до 60 хвилин. Це не нова ідея: у Нідерландах із нею носяться вже давно й навіть випробовували на юнацьких турнірах, IFAB (установа, яка затверджує зміну футбольних правил) обговорювала це у 2017-му, але, як і майже все прогресивне, швиденько завернула.

Ба навіть під час створення Суперліги – фінансового вбивці футболу за своєю суттю – однією з тем, піднятих Пересом, було питання підвищення цікавості до матчу. І так, чистий ігровий час та тривалість матчу в 60 хвилин – чи не головний шлях до того, як спробувати виправити цю ситуацію.

Тим паче, що при комбінації чистий час + 60 хвилин, з розумінням того, що зупинки навіть без затягувань часу все одно будуть неминучі (стандарти, заміни, травми, ВАР), матч триватиме приблизно той же час – просто числа на табло будуть менші.

І невеликий бонус – команди, метою існування яких є виводити м'яч із гри й вбивати цікавість до будь-якого перегляду футболу, будуть змушені усе-таки навчитися у нього грати.

Зрештою, я на останній хвилині матчу хочу інтригу від гравців, а не від четвертого арбітра.

Фото: globallookpress.com/Panoramic/ZUMAPRESS.com; «Динамо»