20 найкращих спортсменів незалежності України
Рейтинг Tribuna.com та FAVBET.
Tribuna.com спільно з FAVBET презентує масштабний проєкт - 100 найкращих спортсменів незалежності.
FAVBET робить перегляд спорту видовищним. Підтримує професійних спортсменів та аматорів, розвиває український спорт та намагається підвищити інтерес до нього. З початку повномасштабного вторгнення FAVBET також активно підтримує Збройні Сили України, допомагає волонтерам та благодійним фондам.
Ви побачили повний рейтинг, підібраний редакційною радою. Сьогодні - останній випуск, в якому зібрані 20 найкращих спортсменів України.
Перший випуск: 100 найкращих спортсменів незалежності України: місця 100-81
Другий випуск: 100 найкращих спортсменів незалежності України: місця 80-61
Третій випуск: 100 найкращих спортсменів незалежності України: місця 60-41
Четвертий випуск: 100 найкращих спортсменів незалежності України: місця 40-21
Серед критеріїв були не лише досягнення спортсменів, а й їхній вплив на власний вид спорту, репутація та впізнаваність.
Загалом було оцінено понад 250 спортсменів з понад 40 видів спорту. Будь всередині гри разом з FAVBET та Tribuna.com.
20. Інеса Кравець
Королева української легкої атлетики 1990-х. Саме Інесі Кравець вдалося в потрійному стрибку встановити світовий рекорд, який тримався понад 25 років - в третій спробі на ЧС-1995 вона з третьої спроби стрибнула на 15,50 метрів.
«Усі постійно запитують під час інтерв'ю про цей рекорд. Але для мене набагато важливіша перемога на Олімпійських іграх. Жодний рекорд не зрівняється із золотою олімпійською медаллю», - розповідала Кравець.
Інесса взяла золото Атланти-1996 (і срібло у звичайному стрибку в Барселоні-1992), вона також триразова чемпіонка світу. Була і темна сторінка кар'єри - дискваліфікація за допінг. Втім, Кравець - одна з небагатьох наших спортсменів, які чесно і відкрито визнали провину і працювали на відновлення репутації.
19. Олена Костевич
У Олени Костевич в активі вже п'ять Олімпіад - одне це вже можна вважати великим досягненням довголіття в спорті. Але Костевич не просто брала участь, вона всі ці роки була успішною у своєму виді спорту.
Своє перше золото чемпіонату світу вона отримала у 17-річному віці, а останнє - через 16 років виступів. І на трьох з п'яти Олімпіад Костевич була у відмінній формі - золото в Афінах, дві бронзи в Лондоні і бронза в Токіо в парі (вона виступала блискуче, але партнеру не вистачило концентрації в останніх пострілах).
Костевич знищила прокляття прапороносців на Олімпіадах - і тепер планує поборотися за золото на своїх шостих Іграх в Парижі в 2024-му.
18. Василь Вірастюк
Василю Вірастюку вдалося майже неможливе - успіхи зробили його вид спорту популярним в Україні, незважаючи на відсутність тут традиційних чемпіонатів світу чи Європи, а також Олімпійських Ігор.
Але Вірастюк навічно зрісся з титулом Найсильніша людина на планеті, його вітали президенти України, а він продовжував бити різноманітні рекорди, доки дозволяло здоров'я.
Та навіть після завершення кар'єри Вірастюк залишився на слуху навіть в 2022 році - чим, звісно, доводить, що спортсмени вміють бути медійно успішними. Треба лише постаратися.
17. Василь Ломаченко
Якщо брати лише досягнення, то Василь Ломаченко мав би потрапляти мінімум у п'ятірку цього рейтингу.
Дворазовий олімпійський чемпіон, чемпіон світу в аматорах, після того, як перейшов в професіонали - чемпіон світу у трьох вагових категоріях. Ломаченко, можливо, найталановитіший боксер, який тільки був в історії України - і один з найталановитіших в боксерській історії.
Але не можна ігнорувати все, що відбувається за рингом. Поведінка Василя створює все більше запитань, на які немає відповідей. І навіть похід в тероборону після 24 лютого не закриває всього, що зробив Василь за останні роки. Сподіваємося, колись він чесно та відверто відповість - але поки вище в рейтингу він стояти не буде.
16. Оксана Баюл
Кожна медаль України у зимових Олімпійських Іграх - це величезне досягнення. Кожна золота медаль - це подвиг. Оксані Баюл вдалося все це зробити ще й в момент, коли жодної підтримки від держави вона й не могла отримати, бо в 1994-му в Україні займалися виживанням у більш побутових речах, ніж спорт високих досягнень.
Але Баюл змогла запалити навіть у такому складному виді спорту як фігурне катання. В 1993-му вона взяла срібло чемпіоната Європи та золото чемпіонату світу, в 1994-му - стала першою олімпійською чемпіонкою в історії України.
Її виступ виглядає потужно навіть зараз:
Баюл після завершення кар'єри стала дещо контраверсійною і навіть відмовлялася від українського громадянства на користь американського. Але після початку повномасштабного вторгнення від РФ її патріотизм був очевидним - вона стала однієї з небагатьох відомих діаспорян, котрі дійсно працювали в США задля забезпечення негайної допомоги.
15. Сергій Бубка
Навіть якщо брати перемоги Сергія Бубки лише в роки української незалежності - у нього шість (!) чемпіонств світу з 1991 року. Просто феєричні показники для будь-якого українського спортсмену.
А також у Бубки у роки незалежності відбулося встановлення його легендарного рекорду - 6,14 метрів у 1994 році в стрибку з жердиною на змаганнях в Італії:
Бубка довгі роки був іконою для будь-якого спортсмена з українським паспортом. Але не можна ігнорувати і той факт, що поступово репутація вже функціонера ставала гіршою та гіршою. Від участі в Партії Регіонів - до дивного мовчання після 24 лютого, коли ніхто не міг знайти, на секундочку, президента НОК України.
14. Руслан Федотенко
Вихованець київської школи хокею ще в 16 років переїхав у Фінляндію - а все для того, щоби побудувати неймовірну кар'єру в найсильнішій лізі світу. Руслан Федотенко пройшов шлях від не потрапляння на драфт НХЛ до перемог в двох Кубках Стенлі.
Перемога з «Тампою» в 2004-му - це взагалі голлівудська історія. Федотенко в плей-оф перетворився на берсерка - став головним двигуном перемоги над «Філадельфією», командою, яка відмовилася від Руслана декількома роками раніше. А потім Федотенко влаштував феєрію в сьомому матчі фіналу - з тяжким розсіченням він закинув обидві шайби команди і приніс «Тампі» Кубок Стенлі.
В 2009-му з «Пітсбургом» вийшло вже не так епічно, але все одно знаково для українського хокею. Приїзд Руслана в Київ з Кубком Стенлі був однією з подій року, а сам Федотенко не переставав виступати за збірну України.
13. Олена Білосюк
Ми вже ніколи не дізнаємося, що саме зробив Володимир Королькевич на початку 2010-х, щоби перетворити Олену Підгрушну зі стрілка-тихохода в одну з найяскравіших спортсменок сучасності.
У Підгрушної (тепер вже Білосюк) в активі є всі медалі, щоби вважатися топовою біатлоністкою - олімпійське золото, перемога на чемпіонаті світу (Європи, звісно, також) та етапах Кубку світу. Все - у прекрасному стилі та навіть домінації. А так як Олена Зубрилова ніколи в житті не попаде в подібний рейтинг після того, як з усмішкою фотографувалася з Олександром Лукашенком за декілька днів після вторгнення, саме Білосюк - найтитулованіша українська біатлоністка у цьому списку.
А ще у Олени Білосюк у світі біатлону є дуже рідкісна фішка - це її майже геніальне останнє коло. Прискорення Олени на останніх метрах дистанції в найкращі роки не залишали шансів навіть справжнім примадоннам цього виду спорту, включно з Турою Бергер та Лаурою Дальмаєр. Зараз Олені складніше, але як капітан збірної України вона не підводила навіть на четвертій за ліком Олімпіаді, де змогла боротися на дистанції навіть після важкого ковіду.
12. Станіслав Медведенко
Вихованець столичного «Будівельника» завершив ігрову кар’єру дуже рано як для професійного спортсмена – повісив кросівки на цвях у 28 років. Але все одно встиг підкорити вершину, яка залишається недосяжною для будь-якого іншого українського баскетболіста, ставши чемпіоном НБА. Та ще й дворазовим, та ще й у складі однієї з найпотужніших клубних команд в історії гри – «Лейкерс» Філа Джексона із легендарним Кобі Браянтом та монструозним Шакілом О’Нілом у складі.
Закінчивши грати, Станіслав Медведенко не відійшов від баскетболу та активного суспільного життя – він заснував власну дитячу академію в Києві, тренував молодіжні команди «Будівельника» та юнацькі збірні України і до конфлікту з Михайлом Бродським входив до складу виконкому федерації.
Після повномасштабного військового вторгнення РФ став однією з найпомітніших фігур українського спортивного спротиву: допомагав організовувати оборону столиці у березні, був і залишається голосом нашого баскетболу у Сполучених Штатах, заснував власний благодійний фонд та продав обидва чемпіонських персні на аукціоні, виручивши майже чверть мільйона доларів на допомогу дітям, що постраждали від війни.
11. Юрій Чебан
Дворазовий олімпійський чемпіон Юрій Чебан став найуспішнішим українцем на ОІ в 2010-2020-х. І робив він це тоді, коли нашій країні особливо були ці медалі - особливо в Ріо довго до його успіху було відчуття, що Україна взагалі залишиться без золота.
Кар'єра Чебана дуже успішна - в нього є ще бронза Пекіна-2008, два чемпіонства світу і декілька медалей трохи гіршого ґатунку. «Я йому вклала, що він найсильніший, що нема чого боятися, хай тебе бояться, тому він і виграє. Ось це секрет успіху», - світилася його мама Людмила після перемоги в Ріо.
Чебан після завершення кар'єри не просто не зник з обрію, він з новою силою почав розвивати веслування в країні. Юрій став головним тренером збірної та особистим наставником Анастасії Четверікової - срібної призерки ОІ-2021. І, схоже, під його керівництвом команда з веслування в 2024-му в Парижі вийде потужною.
10. Олександр Абраменко
Якщо Чебан просто демонстрував неймовірні успіхи, то Олександр Абраменко дві зимові Олімпіади поспіль рятував Україну від ганебного результату - турнірів взагалі без медалей.
І золото у фрістайлі в 2018-му, і срібло в 2022-му навряд були очікуваними навіть серед поціновувачів його виду спорту. Але Абраменко був найрозумнішим у фіналах - обирав саме ту тактику, яка принесла успіх на дуже нервових змаганнях.
Олександр за останні п'ять років став людиною, чий приклад дозволив фактично відродити цей вид спорту та підготувати нових цікавих молодих спортсменів - на наступних Іграх у України можуть бути медалі вже від тих, хто набирався досвіду від Олександра. До 24 лютого Абраменко, звісно, відзначався дивними висловлюваннями, які не йшли у його актив, але як і багато інших все ж зробив висновки та правильний вибір тут і зараз.
9. Лілія Подкопаєва
Одна з двох українок, яка змогла взяти дві золоті медалі на одній Олімпіаді. Атланта-1996 була турніром Лілії Подкопаєвої від і до - вона спочатку взяла золото у вільних вправах, а потім і стала абсолютною чемпіонкою у гімнастиці. І все це у віці 17 років - вона й досі наймолодша олімпійська українська чемпіонка.
Подкопаєва зробила подвійне сальто вперед із поворотом на 180 градусів – цей елемент названо на її честь, гімнасти майже не виконують його навіть зараз.
А до цього вона була ще і абсолютною чемпіонкою світу у 16-річному віці, а всього за кар'єру у Лілії 45 золотих, 21 срібних та 14 бронзових медалей на турнірах найвищого рівня.
І це ще не кінець. Потім була успішна медійна кар'єра - Подкопаєва стала однією з найвпізнаваніших спортивних зірок 2000-х, постійно була на телебаченні та конвертувала все це в різноманітні благодійні проєкти. Зараз уродженка Донецька живе в США і активно збирає гроші на ЗСУ та допомогу української армії.
8. Еліна Світоліна
Найуспішніша українська тенісистка всіх часів - Еліна Світоліна зуміла перетворити свій методичний теніс у зброю для здобуття трофеїв. Єдине, що їй не підкорилося - це хоча б вихід в один фінал турнір Великого шлему. Найближче за формою вона була на улюбленому ґрунті Ролан Гарросу у 2017-му, але тоді в чвертьфіналі посеред матчу з Халеп на українку посеред матча найшло затемнення.
Але добре, у Світоліної не можна відібрати всі інші звання. А це 16 (!) перемог на турнірах WTA включно з підсумковим турніром 2018 року. Це звання третьої ракетки світу (і навіть зараз з перервою в змаганнях Світоліна залишається чинною першою ракеткою України).
І це, звісно, просто неймовірний виступ на Олімпіаді в Токіо. Організатори влаштували пекло для тенісистів, коли часу на перепочинок між матчами не було - і Світоліна навіть в не найкращій формі, але завдяки сталевому характеру змогла взяти бронзу. Після повернення з декрету чекаємо на подальші успіхи - після спаду форми має початися підйом.
7. Жан Беленюк
Жан Беленюк побудував кар'єру в умовах гірших, ніж були навіть у його однолітків. Всі ми розуміємо, чому - чорношкірому українцю досить нелегко було рости в 2000-х. Але Беленюк показав, напевне, найкрутіший випадок, як боротися з побутовим расизмом - став одним з найуспішніших спортсменів в історії України.
Насправді у Жана мали б бути дві золоті медалі - в Ріо його досить нахабно засудили у фіналі. Але Беленюк не зупинився, продовжував працювати - і в Токіо був абсолютно домінантним у своїй ваговій категорії. Навіть травма, з якою Жан виступав, не дала жодного додаткового шансу для суперників.
Беленюк до всього ще й дворазовий чемпіон світу та триразовий чемпіон Європи - а олімпійську перемогу взяв вже у статусі народного депутата України. Жан витримує шалений темп і поєднує спортивну кар'єру і з медійними активностями, і з допомогою та волонтерством для ЗСУ, і з активною боротьбою за права спортсменів.
6. Яна Клочкова
Найтитулованіша спортсменка в історії України з настільки величезним відривом, що навіть страшно порівнювати Яну Клочкову з показниками другого місця.
Два золота Сіднея і два золота Афін - це раз. 10 перемог на чемпіонатах світу - це два. 14 перемог на чемпіонатах Європи - це три. Неймовірно фантастична кар'єра Золотої рибки України - і це потрібно постійно повторювати і ставити в приклад всі її спортивні здобутки.
І лише за межами басейну є дещо, що не залишає спокою. Це і Партія Регіонів, і дивне відвідування (і, схоже, життя там) окупованного Криму декілька років тому. Це все дійсно удари по репутації. Втім, хоч Клочкова і дещо випала з навколоспортивної орбіти останніх років, її вплив на українське плавання залишається високим.
5. Ольга Харлан
Єдине, чого не вистачає Ользі Харлан - це індивідуального олімпійського золота, за яким фехтувальниця, сподіваємося, прийде в Парижі в 2024-му.
А без цього - феноменальна кар'єра і також дуже багато медалей. Шестиразова чемпіонка світу, восьмиразова чемпіонка Європи, лідерка команди, яка взяла золото Олімпіади 2008 року.
4. Олександр Усик
Феноменальний боксерський шлях Олександра Усика отримав новий поворот наприкінці серпня, коли українець вдруге переміг Ентоні Джошуа і закріпив за собою статус одного з найтехнічніших боксерів в історії.
Абсолютний чемпіон у важкій вазі (а ще раніше - олімпійський чемпіон Лондона-2012) піднявся на дивізіон вище і продовжує домінувати над найсильнішимими суперниками. Попереду - останній рубіж у вигляді Тайсона Ф'юрі. Перемога точно внесе Усика в пантеон найкращих боксерів всіх часів і народів.
У випадку Олександра вистачало незрозумілих висловлювань та десь зайве бажання додатково виділитися - тому між ним і вболівальниками накопичилася напруга. Але після 24 лютого Усик веде себе як зразковий спортсмен, який заради України готовий на все. І це неможливо ігнорувати.
3. Андрій Шевченко
Без сумніву - найкращий український футболіст незалежності з величезним відривом. Найпевніше, найкращий і взагалі за всю історію України (хоча тут вже можна плідно посперечатися з Олегом Блохіним). Золотий м'яч 2004-го лише підсумував статус Андрія Шевченка як одного з найкращих форвардів Європи початку та середини 2000-х.
Шевченко й досі тримає за собою статус найкращого бомбардира в історії збірної України - і він же був лідером команди (з незалікованою травмою) на тому самому чемпіонаті світу 2006-го. А як він красиво прощався з футболом на домашньому Євро дублем у ворота Швеції!
У Шевченка був неприємний період, коли він поліз у політику - але швидко повернувся у футбол, де продовжував творити історію. Уже в якості тренера він дійшов зі збірною до чвертьфіналу Євро-2020 - він причетний до всіх знакових успіхів нашого футболу вже понад 25 років. Після початку війни саме Шевченко - найголовніший рупор українського спорту проти російського впливу. Його слова досі дуже важливі у світовому футболі і він активно допомагає Україні після вторгнення РФ.
2. Віталій Кличко
1. Володимир Кличко
Брати Клички - це найкраще, що коли-небудь ставалося з українським спортом. Вони стали каталізатором величезного розвитку виду спорту, в якому саме на їх успіхах виросли майбутні чемпіони світу та олімпійські чемпіони.
Саме Клички показали, як правильно використовувати власну медійність - від участі в голлівудських фільмах до сміливих фотосесій. Кожна така дія закріплювала їх статус та упізнаваність в світі - і це дуже важливо навіть прямо зараз.
І, звісно, Клички - це неймовірна домінація у боксі протягом десятиліття. Вони утримували у себе всі пояси, вони перемололи десятки суперників, вони змогли стати цілою епохою в суперважкій вазі.
І обрати, хто з них найкращий - це неймовірно важке завдання. Якщо брати лише спортивні навички на ринзі, то попереду на півміліметра Віталій Кличко - він був більш домінантним, а його суперники трохи зірковіші.
Проте за Володимира Кличка грає і довша кар'єра, і більше титулів, і, насправді - феноменально чиста репутація. У Віталія як політика були неправильні рішення, а от Володимир після завершення кар'єри продовжив бути прикладом, продовжив робити все майже ідеально і все ж закріпив за собою статус найкращого українського спортсмена незалежності.
Як мінімум - в нашому рейтингу.
А ще більше цікавого контенту, новин, бонусів та розіграшів в інстаграмі наших партнерів за посиланням.
Пишіть в коментарях власні топи найкращих спортсменів незалежності України - нам цікаво порівняти ваші результати з нашими.
