Tribuna/Футбол/Блоги/Взгляд с трибуны/Шахтар Донецьк. Війна яка змінила клуб

Шахтар Донецьк. Війна яка змінила клуб

Автор — Фанат
20 вересня 2022, 20:40
2
Шахтар Донецьк. Війна яка змінила клуб

Для всіх, хто якимось чином пов'язаний з клубом Шахтар, чи то футболісти, чи то працівники клубу, чи то вболівальники, слово ВІЙНА та ШАХТАР - став синонімом. Чути звуки вибухів, бачити над головами авіацію, зустрічати на вулицях чеченів або лишати рідні стіни на евакуаційних поїздах (бо "освободители" просто на очах у дітей забирають твою автівку), знайомо ще з 2014 року. До подій 8 річної давнини, у всіх різне ставлення, якщо накладати партійно-ідеологічний підтекст. Але факт залишається фактом. Для них війна почалася не 24 лютого.

Клуб змінився. Змінилася база, футболісти, умови контрактів, гра. Відношення президента клубу до футболу загалом, теж зазнала змін. Не можна сказати, що футбол для Рената Ахметова став не важливим, але відношення змінилося.

До 24 лютого, в мене було таке враження, що наче "Велика депресія" українського чемпіонату минає. З'являються молоді гравці, цікаві легіонери, тренери з зародками сучасного бачення футболу, перспективна збірна. Але я помилявся. "Велика депресія" настала тільки зараз. Проте не все так погано, і я це бачу наочно. Напевно - це окрема тема. В цей раз я хочу обмежитися лише одним клубом.

Лютий місяць, в цьому році, окреслив свою назву та став лютувати по всій країні. Кожен з нас має свої спогади, які іноді навіть не хочеться згадувати. Так само все це пережили й легіонери донецької команди. Ночі у підвалі "Опери" у Києві разом з сім'ями, переїзди до залізничного вокзалу, евакуація до Чернівців та перетин кордону з Румунією. І на кінець СВОБОДА. Вони багато молилися, бо були не до кінця впевнені що все буде гаразд. Але все для них закінчилося добре. Деякі гравці національної збірної України, теж змогли виїхати, через те, що закон дозволяв (норма яка дозволяла перетинати кордон, якщо мають від трьох дітей).

Більшість лишилася в Україні. Всі намагалися залишатися поруч з рідними. Хтось у столиці у бомбосховищах, хтось переїхав на Західну Україну, зокрема Львів та Чернівці. Окрема історія Георгія Судакова, який разом з вагітною дружиною, ночував у підвалі. Про це навіть писало іспанське видання Marca.

У всіх була купа запитань. Що буде особисто з кожним, клубом, що буде з футболом взагалі. Дзвінки летіли всім: керівництву, тренерам, агентам. Але конкретної відповіді не було.

З часом увімкнулося УЄФА. Крім відсторонення росії від футболу, стало питання контрактів легіонерів. УЄФА зробило так, щоб захистити інтереси іноземців, але не клубів. Тут повністю згоден з позицією керівництва Шахтаря. Щоб пояснити ситуацію наведу приклад Манора Соломона. Якщо зайти на сайт Transfermarket, то можна побачити, що цінник на нього стоїть 18 мільйонів євро. Контракт його чинний до кінця 2023 року. Користуючись дозволом УЄФА, він не питаючи дозволу клубу, якому він належить, на рік підписує контракт на оренду з англійським Фулхемом. Таким чином, його контракт з Шахтарем не заморожується, а продовжує діяти й по його закінченню він може повернутися до складу донеччан на пів року та під час зимового міжсезоння 23/24 перейти в будь-яку команду вільним агентом. На хвилинку, Шахтар втрачає мініум 12-15 мільйонів. Я вже мовчу, скільки клуб втратив продавши за безцінь своїх лідерів цим літом (Маркос Антоніо, Додо, Давід Нерес, Алан Патрік Фернандо та інші). Але знов, про це можна писати дуже багато і це теж окрема тема.

В березні стає відомо, що керівництво клубу приймає рішення провести ряд благодійних матчів у Європі, задля збору коштів на підтримку біженців та ЗСУ. Для цього необхідно було вивезти команду за кордон. Користуючись допомогою Міністерства молоді та спорту, гравці та персонал клубу отримали право на виїзд у Туреччину, де вже була домовленість з керівництвом турецького Фенербахче, що український клуб проведе підготовку до благодійних матчів на їх базі у Стамбулі. До команди також приєдналися гравці U19 та тренерський склад на чолі з Роберто Де Дзербі. Згодом приїхав і вже вище згаданий Манор Соломон.

Після ряду матчів, які мали суто символічний характер, команду розпустили. Настав час тиши.

До липня місяця ніхто не знав що буде далі. Не було відомо формат Чемпіонату, чи лишиться Де Дзербі, хто стане наступником його, у разі розірвання італійцем контракту. Але всі вірили. Вірили в ЗСУ, вірили в народ, вірили що країна далі буде жити та дивитися футбол.

Чутки ходили різні, але клуб зібрався. Перші збори пройшли у Голландії. Другі у Словенії. Ні для кого не стало несподіванкою призначення Ігора Йовічевіча. Його з травня місяця сватали у клуб. Тим більше саме цей вибір пов'язують з Даріо Срною. Кажуть, саме легендарний капітан та його зв'язки відіграли важливу роль під час війни, що триває. Він став певною рятівною паличкою для клубу.

Як і прогнозувалося, майже всі легіонери покинули клуб, та на їх місце підтягнулася молодь Академії: Бондар, Конопля, Бондаренко, Корнієнко, Козік, Судаков, Очеретько, Сікан. Також повернули старих знайомих таких як Топалов, Зубков, Петряк. З'явилися і нові обличчя - Тейлор, Швед, Джурасек. Закінчилася епопея з Ласиною Траоре. Він все-таки повернувся до команди та продовжує набирати форму після дуже важкої травми, яку він отримав у матчі ЛЧ з Інтером рік тому. Але, по деяким інсайдам, з ним є певні проблеми особистого характеру.Тому не треба буде дивуватися будь-яким скандалам пов'язаним з ним.

Найцікавіша фігура на сьогодні не Ігор Йовічевіч, а Михайло Мудрик. Цей талант, який не має конкуренції на лівому фланзі в усій країні та не тільки. Його підтягували до першої команди ще за часів Фонсеки. Але справжній шанс він отримав при Де Дзербі.

Він має колосальні фізичні данні. Таких стартових якостей не багато і в Європі. Це не аванси. Це факт. І треба вірити в те, що він стане Великим.

Закінчуючи, хочу припустити, що саме повне перезавантаження команди зіграло на руку Шахтарю. Це стало певним стимулом для молоді, яка має зараз швидко подорослішати й ставати чоловіками у свої 18-23 роки. Кількість очок, що команда набрала на старті Чемпіонату України та в Лізі Чемпіонів, за відсутності гри (будемо відверті), стало для усіх сюрпризом. Можливо, на жаль, треба зробити два кроки назад, з точки зору гри, але вижати максимум задля того, щоб підняти дух народу в такі скрутні часи.

Слава Україні!!!

Слава ЗСУ!!!

Інші пости блогу

Не Грандами едиными
4 листопада 2016, 09:12
Нож в спину. От своих?
12 серпня 2013, 02:38
11
Всі пости