Як Григорчук зібрав круту команду в Одесі в 2010-х

Проект «Чорноморця», який запалював в УПЛ та ЛЄ.

Роман Григорчук почав кар’єру футболіста в Україні, а завершив там, де згодом стартував його тренерський шлях – у Латвії. У балтійській країні він працював з «Дінабургом» та «Вентспілсом», а у 2009-му повернувся в Україну, щоб очолити запорізький «Металург». За наступний рік він мав проблеми з керівництвом клубу, навіть покидав свою посаду на місяць, але зумів допрацювати до кінця угоди. Проте новий контракт підписано не було.

Григорчук мав пропозиції з другого дивізіону Росії, у ньому було зацікавлене «Прикарпаття». Сам фахівець говорив про бажання продовжити роботу з клубом УПЛ, в ідеалі – таким, що буде боротися за єврокубки.

«Чорноморець» тоді не підпадав навіть під перший критерій – команда втретє в історії чемпіонатів України вилетіла в першу лігу. З Андрієм Балем одесити посіли передостаннє місце у вищій лізі, а Ігор Наконечний в першій лізі не переконав власне ж керівництво. Григорчук став головним тренером «Чорноморця» у 2010-му – через два дні після початку зимової паузи в першій лізі, яка традиційно стартувала ще в листопаді. До відновлення чемпіонату було чотири місяці.

«Слід зрозуміти одну стратегічну річ: якщо «Чорноморець» хоче не лише повернутися до прем’єр-ліги, а й досягати там високих результатів, до цього треба готуватися заздалегідь. У плані селекції вже зараз мають бути зроблені придбання з прицілом на гру в найвищому дивізіоні», – сказав Григорчук у першому інтерв’ю в «Чорноморці».

Взимку одеський клуб підписав чотирьох вільних агентів, які одразу стали гравцями основи – Петро Ковальчук, Себастьян Сетті, Валерій Соколенко та Руслан Соляник. Із запорізького «Металурга» орендували Ігоря Цигирлаша, який вже перейшов у третій клуб Григорчука (працювали ще й у «Вентспілсі»). Також новий тренер приєднав до першої команди юного форварда Ігоря Силантьєва з академії клубу. З ключових втрат був лише від’їзд Максима Трусевича в російський чемпіонат. 

Григорчук одразу окреслив критерії відбору гравців у команду. «До укладання кожного нового договору підходимо дуже старанно. Переглянуто багато футболістів. Хто не залишився в «Чорноморці», не є поганими гравцями, просто вони нам не підійшли. Критеріїв відбору футболіста багато: ми визначаємо, який він спортсмен, яка людина, як хоче досягати результату, що вміє на полі, як вміє адаптуватися та вчитися, як вміє прогресувати попри вік», – казав тренер після зимових підписань.

Ці й подальші трансфери «Чорноморця» були проведені за активної роботи генерального директора клубу Сергія Керницького. «Він – серйозна постать, робив великий обсяг роботи. Він умів працювати. Дотискав усі питання», – так оцінює його роботу Григорчук.

«Чорноморець» був збалансований молодими гравцями – Євгеном Пастом, Сергієм Політилом, Євгеном Зубейком, Віталієм Балашовим, Денисом Васіним – та такими досвідченими бійцями, як Олександр Бабич та Мігель Портільо. Тоді ж до складу починав пробиватися зовсім юний Борис Тащі. Ця команда зуміла оформити повернення до вищої ліги за тур до кінця сезону.

Дебютний сезон в УПЛ з масовим приїздом легіонерів

Сезон 2011/12 почався для одеситів тяжко. Команда не мала відпустки після першої ліги через неузгодженість календарів дивізіонів. Тому перші 10 турів фани одеситів не бачили перемог – передостаннє місце в УПЛ. До кінця першого кола вдалося поліпшити становище, «Чорноморець» піднявся в середину таблиці.

Клуб влітку ще й не мав змоги витрачати великі кошти на трансфери. Хіба зароблені 750 тисяч євро на переході Тащі до «Динамо» з Москви були майже одразу витрачені на інші підписання. Половину цієї суми віддали за нового центрбека – Крісті Вангелі з «Арісу». Підсилення центру захисту було потрібним, бо команду покинули Портільо та Гришко, а Бабич вже наближався до завершення кар’єри. На цю ж позицію орендували Пабло Фонтанелло з «Парми» та підписали Войчеха Шиманека.

Цигирлаш, який став основним, повноцінно перейшов з «Металургу», звідки Григорчук забрав ще двох знайомих футболістів – Дмитра Безотосного та Артура Каськова. «Коли в команду приходять гравці – особливо гравці добре знайомі, то відчуваєш радість», – так казав Григорчук про ці трансфери.

Але радість приніс йому лише Безотосний, який став основним кіпером. Каськова брали в оренду на пів року, тренер бачив його великий потенціал, називав гравцем з досить високим футбольним інтелектом. Та 19-річний гравець мав проблеми з режимом, тому ця оренда на пів сезону – останній більш-менш яскравий виступ у його кар’єрі.

Григорчук запросив до «Чорноморця» братів Ковальчуків – обох повернув з Росії. Кирило з часом став ключовим гравцем центру поля нової команди в Одесі, а от його брат Сергій не знайшов спільну мову з тренером та покинув клуб менш ніж через рік.

«Проблема братів – в атлетизмі, бо має бути на полі насамперед спортсмен. Навіть якщо не вистачає майстерності. Наприклад, з м’ячем біжить Матос. Це видно, що біжить спортсмен. Якби так міг бігати Ковальчук, то був би нашим провідним гравцем», – так по них пройшовся Григорчук після домашньої поразки «Кривбасу» (1:2) в тому сезоні.

«Григорчук досить швидко поставив на мені хрест. Про причини можна було б розповісти дуже багато, але поки в Одесі виступає мій рідний брат Кирило (на світлині), вважаю це недоречним», – коментував Сергій Ковальчук. До слова, після «Чорноморця» він більше не грав на високому рівні.

По-справжньому при Григорчуку розкрився Лео Матос. Швидкий бразильський латераль тяжко стартував у «Чорноморці» ще при Балю, не одразу заграв у Григорчука, але потім видав сильний сезон, коли команда повернулася в УПЛ.

«Коли ми почали працювати разом, в нього нічого не виходило. Однак він намагався, він був готовий померти на полі. Перетворення відбулося після того, як ми вже майже вирішили попрощатися. І перетворення це було неймовірне. Я був вражений побаченим і дуже радий, що це сталося», – оцінював прогрес Матоса тренер.

Вже тоді сформувався типаж футболістів, які потрібні Григорчуку в команді. Він віддавав перевагу гравцям середнього зросту. Можливо, навіть трохи нижчих або, як кажуть, з низьким центром тяжіння. Якщо йшлося про вінгерів та латералів – вони мали бути швидкими з вмінням вибухати на маленькій ділянці поля. У центр оборони підписувалися стовпи, але рухливого типу, що було вимогою до всіх футболістів команди Григорчука.

Але найголовніша вимога тренера – футбольний інтелект гравця. Фахівець любить розумних футболістів, яких можна легко навчити. Майже кожен гравець того «Чорноморця», коли згадує роботу з Григорчуком, говорить про дуже змістовні теоретичні заняття, на яких футболістів навіть змушували конспектувати, а іноді – штрафувати за нерозуміння тактичних моментів. Такі кмітливі футболісти, як Політило (на світлині) в нього найчастіше грали в центрі поля. Григорчук дотримувався такого профайлу футболістів протягом всього періоду роботи в «Чорноморці».

Фланги працювали, але всі інші позиції по центру вимагали підсилення. Якщо влітку одесити закупилися за гроші з трансферу Тащі, тепер, після відкриття стадіону, можна було трохи розкошувати на ринку. «Чорноморець» викупив у «Парми» Фонтанелло за 350 тисяч євро та придбав центрального оборонця Маркуса Бергера в «Коїмбри» за 150 тисяч. Також був орендований атакувальний хавбек Еліс Бакай, а на правах вільних агентів запросили Сіто Рієру, Тіагу Террозу та Лео Велозо.

Одеська команда ставала все інтернаціональнішою. Це питання дуже боліло Григорчуку, він його порушував неодноразово. «У «Чорноморці» немає таких постулатів, згідно з якими ми робимо ставку на легіонерів чи винятково на українців. Ми сповідуємо змішаний підхід. Український футбольний ринок – ненормальний.

Ціни на вітчизняних футболістів перевернуті. Тож, порівнюючи нашого футболіста й легіонера за показником «ціна/якість», ми бачимо, що іноземець – це вихід зі становища, оскільки він коштує дешевше. А ми обираємо оптимальний підхід до роботи», – казав фахівець. Він вважав, що ліміт на легіонерів – марна справа.

Звісно, тоді Григорчук не мав ситуацію, подібну до Юрія Вернидуба з гравцями 18 національностей в «Шерифі», але з’являлися не лише англомовні гравці. Після зимових трансферів у «Чорноморці» були футболісти, які володіють 6 різними мовами – цю проблему клуб теж намагався вирішити. «Елементарні речі, прості, часто вживані футбольні терміни доносимо один одному англійською мовою. Для детальніших дискусій запрошуємо перекладача. Проте до всіх легіонерів у нас є вимога – вони повинні швидко вивчити російську. До цієї справи вони ставляться відповідально», – розповідав про цей процес Григорчук.

Хто швидше адаптовувався та вчив мову – той частіше грав. «Фонтанелло вже трохи говорить російською, Матос (на світлині) – шпарить вже відмінно. Багато хто знає румунську мову, той же Бакай. Та й взагалі, мова футбольна – одна для всіх», – казав тренер про прогрес легіонерів. Хоч ті й приїжджали до відносно теплої Одеси, проте зимові новачки Террозу та Велозо так і не змогли адаптуватися до українського чемпіонату.

У другому колі одеська команда продовжила зіграватися, брала очки у так званих своїх матчах та втрачала проти поки сильніших суперників. Фінішували 9-ми, до єврокубкової зони в очковому еквіваленті ще було далекувато.

Становлення банди Григорчука, яка ледь не виграла Кубок України та потрапила в Лігу Європи

У міжсезонні продати нікого не вдалося, вільними агентами пішли Сетті, Цигирлаш та Шиманек. Натомість виклали 300 тисяч євро «Ніцці» за Франка Джа Джедже, якого брали для підсилення атаки. А взяли, бо вже могли собі дозволити.

«Францію ми дивимося, бо в нас з’явилася нагода брати звідти футболістів. Я стежу за гравцями чемпіонату Греції з огляду на фінансову ситуацію в Європі», – коментував тренер трансфер Джа Джедже.

У Віталії Балашові Григорчук бачив перспективу, але гравцеві занадто заважали позафутбольні речі, якими він спокушався. Тренер ще минулого року пройшовся по ставленню Балашова до футболу. «Усі хочуть, щоби він грав. Йому бог талант дав, а він не користується цим. Грішно! Я б взагалі хотів би подивитися, як він і його молоді колеги хоча б днів п’ять потренувалися безоплатно. Щоб у контракті він мав цифру 0. Навряд чи таке можливе», – говорив Григорчук. Балашов лишився в команді, але почав отримувати все менше часу на полі.

Влітку також вдалося підписати безкоштовно ще кількох легіонерів – Андерсона Сантану, Артура та Марті Креспі. З цієї трійки лише Сантана зумів стабільно закрити лівий фланг. Інші два трансфери – провал. Причому Креспі – тотальний промах селекції. Іспанський захисник до зими так і не дебютував за першу команду, лише раз потрапивши в заявку на матч. Взимку Григорчук дав йому ще один шанс, взявши на збори, але там між ними виник конфлікт – більше Креспі в «Чорноморці» не було. З Артуром було трохи ліпше – атакувальному хаву давали виходити на заміну кілька разів, а потім теж списали.

Точкове підсилення команди пішло їй на користь, оскільки колектив вже зігрався за попередній сезон. Тепер «Чорноморець» був готовий давати результат. Так і сталося. Одесити пішли на зимову паузу, перебуваючи на 5-му місці в таблиці – зона Ліги Європи.

Взимку команду лише почистили від гравців, які не отримували практику, – в оренду пішли Денис Васін та Артур, а з Террозу та Креспі розірвали контракти. Підписали всього двох футболістів – досвідчених Максима Шацьких та Артема Старгородського. Григорчук називав їх «виконавцями хорошого рівня, за своїми характеристиками вони підходять під стиль гри команди». Але обидва стали лише футболістами ротації, покинули «Чорноморець» вже через пів року.

Другу частину сезону одесити провели досить вдало. Не зуміли втримати 5-ту позицію в таблиці, фінішували 6-ми. Але в Кубку України у півфіналі результативними діями усіх новачків останніх років – голи Матоса та Фонтанелло, асисти Рієри та Джа Джедже – перемогли «Дніпро» (2:1). Це гарантувало команді вихід у Лігу Європи, бо фінал Кубку за тодішнім регламентом давав таке право.

Фінальний матч «Чорноморець» програв «Шахтарю» (0:3), але на полі вже була команда, яку майже повністю сформували при Григорчуку: Безотосний (на світлині) – Сантана, Фонтанелло, П. Ковальчук, Кутас – К. Ковальчук, Політило – Джа Джедже, Старгородський, Матос – Бурдужан.

Найкращий євросезон в історії клубу з миттєвим розпадом команди

Процес повернення «Чорноморця» до єврокубків тривав 7 років. Остання спроба завершилася у 2006-му на стадії кваліфікації, а матчі 1995 та 1996 років пам’ятають лише фани зі стажем. Щоправда, Кубок УЄФА зразка минулого століття не мав групового етапу, там грали на вибування з першої і до останньої стадії. У 1996-му вдалося дістатися 1/16 фіналу.

У сезоні 2013/14 «Чорноморцю», щоб пробитися до групи, треба було здолати три стадії кваліфікації. Зрозуміло, що склад вже був бойовим і готовим виконувати задачі, але відмовлятися перед єврокубками від літніх трансферів було б неправильно. Тим паче коли команду покинули два важливих футболісти – віце-капітан Політило та Бурдужан.

«Я вам чесно скажу, останнім часом його поведінка була мені неприємна. Я не дівчинка, щоб ображатися, але Сергій поводився дуже закрито. З ним говорили, а він опускав очі, хоч в Одесі й мною особисто, і клубом для нього було зроблено дуже багато. Некрасиво якось вийшло», – коментував Григорчук перехід Політила до «Дніпра». Інших важливих футболістів вдалося зберегти в команді.

Коли попередні вікна могли присвятити виключно легіонерам, цього разу вдалися до практики першого сезону Григорчука в «Чорноморці» – запросили лише українців та росіянина Сергія Самодіна. Форвард прийшов з «Кривбасу», який втратив того літа статус професіоналів. Разом з Самодіним до Одеси з Кривого Рогу переїхали Володимир Прийомов та Рінар Валєєв. Останній взагалі майже не грав, інші двоє стали гравцями ротації.

Справді вдалим було підписання Олексія Антонова, у якого не задалося в «Дніпрі», та Олексія Гая, на якого «Шахтар» більше не розраховував. Обоє відповідали профайлу Григорчука та стали ключовими гравцями команди, яка у кваліфікації ЛЄ пройшла «Дачію» (2:0, 1:2), «Црвену Звезду» (3:1, 0:0) та «Скендербеу» (1:0, 0:1 – 7:6 по пен.). У цих матчах різницю робили якраз Антонов (на світлині) та Гай, які разом забили 5 з 7 голів команди.

Перед жеребкуванням групового етапу «Чорноморець» був у третьому кошику. З першої одеситам витягнули ПСВ, з другої – «Динамо» Загреб, з четвертої – «Лудогорець». Команда Григорчука в першому турі на виїзді обіграла «Динамо» (2:1), але в наступних трьох матчах взяла лише одне очко – з «Лудогорцем» (1:1) в гостях після поразок ПСВ (0:2) та болгарському клубу дома (0:1). «Чорноморець» здолав загребську команду і вдома (2:1), а в останньому турі створив несподіванку з виїзною перемогою над ПСВ (1:0), що дозволило обійти нідерландців у таблиці та вийти в плей-офф ЛЄ. Гольові здобутки – знову справа майже виключно Антонова та Гая.

У чемпіонаті справи йшли теж чудово – команда пішла на зимову паузу 5-тою, як і минулого сезону, але до «Шахтаря», який лідирував, було всього 6 очок. Безумовно, то був пік банди, яку зібрав Григорчук. Цей колектив вдало справлявся з режимом двох матчів на тиждень, був зіграним, єдиним та цілісним.

Перед зимовим трансферним вікном Григорчук, який мав палкий ентузіазм від результатів та прогресу команди, окреслив, наскільки клубу тепер легше запрошувати сильних футболістів. «Ми повинні футболіста взяти, щоб він тут відпрацював, допоміг вирішити наші завдання, і віддати його в більш, скажімо так, солідний, можливо багатий клуб, щоб це було вигідно «Чорноморцю».

Взимку команда більше готувалася до 1/16 фіналу ЛЄ, де суперником був «Ліон». У кадровому плані були проведені лише внутрішні трансфери – повернули в клуб Павла Ребенка, орендували Торніке Окріашвілі з «Шахтаря». Також Григорчук запросив давнього знайомого по «Металургу» Володимира Аржанова. Навіть таким підсиленням без гравців з іноземних клубів «Чорноморець» дав бій «Ліону» (0:0, 0:1), причому в дні, коли в центрі Києва десятками гинули люди від неправомірних дій влади.

Усю ідилію зіпсували та звели нанівець нефутбольні фактори – навесні Росія окупувала Крим та здійснила вторгнення у східну частину України. Легіонери багатьох українських клубів були налякані, але мало які команди втратили за кілька тижнів так багато ключових футболістів, як «Чорноморець». У березні 2014-го одесити залишилися без Фонтанелло, Бергера, Джа Джедже, Сантани, Рієри – всі вони були гравцями основи. Поїхали й Бакай з Вангелі, які вже грали не так часто. А також мінус два гравці ротації – Прийомов та Самодін.

«У нас зараз у розпорядженні є 13 футболістів та 3 воротарі. Це без молодих хлопців, яких ми можемо підтягувати», – казав Григорчук про ситуацію в клубі. Відновлення чемпіонату було зміщено до середини березня, протягом паузи деякі футболісти були відсутніми через різні побутові питання, пов’язані з війною. З другої команди взяли Олега Данченка (на світлині) та Євгена Мартиненка, ще вдалося екстрено запросити давнього знайомого Григорчука – Адольфа Тейку із запорізького «Металурга».

«Матос сьогодні приїжджає навіть зі своєю сім’єю, щоб ви знали. Хоча скажу, що тут парадокс. Першим, хто порушив питання і розбурхав усіх, був Матос. Таким чином, він прибрав усіх своїх конкурентів. Якою була реакція Григорчука на відхід легіонерів? Якщо дослівно: «Они прошли проверку на вшивость», – розповідав про ситуацію в клубі гендиректор Керницький.

Григорчуку дуже боліло не лише за Україну, але й за ситуацію в клубі. «Я просто впевнений в тому, що весняний «Чорноморець» до того, як пішли футболісти, був на порядок сильніший за осінній. Зараз у такій ситуації я просто не можу залишити футболістів», – казав тренер, чому лишився в клубі.

«Чорноморець» вже не міг більше мріяти про боротьбу за медалі, але команді вдавалося давати результат з обмеженими ресурсами. «Нічого іншого ми не можемо зробити, десь ми підтягуємо молодих хлопців, даємо їм якісь шанси, але ситуація сумна і немає таких людей, які хоч би близько відповідали тому рівню», – казав Григорчук про роботу з тими, хто лишився.

Тоді ж стався той самий конфлікт зі штабом Хуанде Рамоса в матчі проти «Дніпра». Григорчук, який хоч і часто дуже емоційний, рідко дозволяв собі гострі слова в сторону суперників, частіше критикував суддів, але зараз його нервовий стан був розладженим. І так непросту ситуацію почали підігрівати постійні чутки про можливе запрошення в «Динамо» замість Олега Блохіна. Навіть у таких умовах Григорчук зумів знову привести «Чорноморець» до єврокубків – 5-те місце в підсумковій таблиці УПЛ.

Зрозуміло, що влітку вже не йшлося про запрошення легіонерів. Довелося латати діри в складі українськими футболістами – запросили Юрія Путраша, Євгена Опанасенка, Дмитра Гречишкіна, Антона Шиндера, Руслана Фоміна та Сергія Назаренка. Плюс білоруса Михайла Сівакова. Втратили всього трьох гравців, але серед них був незамінний Матос.

Ліга Європи для «Чорноморця» завершилася одразу ж – вилетіли від «Спліта» (0:2, 0:0). У чемпіонаті йшли гірше, ніж в минулих сезонах, але й не біля зони вильоту. Розраховувати на щось більше було марно – одеський клуб припинив стабільну виплату зарплат, з’явилися борги, затримки з постачанням екіпірування, харчування на базі було через раз.

«У нас вже після того, як пішов ДжеДже, пішло ще шість ДжеДже. Шість тих футболістів, які були в тій обоймі, які складали основу», – говорив Григорчук, а також додав, що в таких умовах досягати результату тяжко. Чутки про те, що тренер та ціла група футболістів покине «Чорноморець» взимку, підтвердилися офіційним оголошенням через чотири роки роботи Григорчука в клубі – 16 грудня 2014-го сторони припинили співпрацю.

Через два дні Григорчук став головним тренером «Габали», з якою були два виходи в групу ЛЄ та два віце-чемпіонства в Азербайджані. Далі «Астана» з титулом у Казахстані та виступом в групі ЛЄ, а після – чемпіонство Білорусі з солігорським «Шахтарем».

Через 7 років Григорчук повернувся до «Чорноморця», період роботи в якому завжди згадував з відвертою теплотою. Тепер в Одесі він зібрав за зиму нову банду – за потенціалом це може бути новий претендент на зону єврокубків, який здатний викликати приємне дежавю.

Фото: Getty Images, «Одесса-Спорт», FootBoom, «Чорноморець»