Детальний гайд з драфту НФЛ. Все, що вам треба знати про головну подію міжсезоння
Розбір від блогу Hail Mary.
Цей текст був опублікований у користувацькому блозі Hail Mary, де завжди цікаво розповідають про американський футбол. Підтримайте автора плюсами та коментарями.
***
Драфт в НФЛ є ключовою подією, на яку чекають всі фанати. Він може докорінно змінити розклад сил в лізі, зробити вчорашніх аутсайдерів новими фаворитами, подарувати нових зірок або історії епічних провалів. Але як він проходить?
Цей матеріал покликаний допомогти новачкам розібратися в усіх тонкощах драфту. Після його прочитання ви будете знати, що таке драфт-пік, як їх витрачають, як гравці потрапляють на драфт і як їх обирають. Я намагався охопити всі цікаві моменти, але якщо щось для вас залишиться незрозумілим – коментарі до ваших послуг. Почнемо з основ і будемо рухатись далі!
Що таке драфт?
Драфт – це процедура вибору гравців з університетського футболу командами НФЛ. Офіційно, по документам, ця подія так і називається – «Зустріч з вибору гравців». Для вчорашніх зірок студентських ліг – це головний шлях до професійного спорту. А для команд НФЛ – це можливість отримати свіжу кров, яка може повністю змінити траєкторію розвитку команди. Правильна робота на драфті може перетворити аутсайдера на фаворита всього за 2-3 роки.
Яка структура драфту?
Драфт складається з семи раундів і триває три дні. Перший раунд є найцікавішим, бо в ньому обирають найбільш розкручених гравців, яким пророкують велику кар’єру. Тому він повністю займає собою перший день. На другий день проводять другий та третій раунди, а в останній третій день – раунди з четвертого по сьомий.
В кожному раунді обирають 32 гравці. Є певні виключення, але про них трохи згодом.
Як гравці потрапляють на драфт і які до них вимоги?
Вимог не так вже і багато – всього дві. Перша – має пройти щонайменше три роки з того моменту, як гравець закінчив вищу школу. Друга – він має повністю використати свою college eligibility. Цей термін складнувато перекласти дослівно. На практиці він означає право футболіста грати за команду університета. Цей період зазвичай триває 4 роки. Тобто щоб вийти на драфт, гравець має відіграти чотири сезони за свій університет.
З наведених вище двох вимог обов’язковою є лише перша. Якщо не пройшло три роки з випуску зі школи, то гравець ніяк не потрапить на драфт. А от якщо він не зіграв чотири сезони в універі, то він може подати заявку в НФЛ з проханням дозволити йому достроково вийти на драфт. НФЛ передає заявку в спеціальний комітет. Той розглядає її і виносить рішення. Якщо гравець має значний потенціал і може бути обраний в перших двох раундах – йому нададуть дозвіл. В іншому випадку комітет рекомендує гравцю повернутися в університет і продовжити свій розвиток.
Дехто думає, що на драфті мають бути якісь обмеження по віку, але насправді їх немає. На драфт можна вийти і в 19, і в 26 років.
Що таке драфт-пік?
Драфт-пік – це право команди обрати гравця на драфті. Один пік – один гравець. За замовчуванням кожна команда має 7 піків – по одному в кожному раунді. Але деякі команди можуть отримати додаткові піки від ліги. Їх називають компенсаційними (compensatory). Така назва пов’язана з тим, що їх видають командам, які втратили найбільше гравців на ринку вільних агентів. І тут треба трохи заглибитися в деталі.
В НФЛ є два типи вільних агентів – необмежені та обмежені. З необмеженими все ясно – вони можуть підписати контракт з будь-якою командою. У випадку з обмеженими команда, за яку вони грали, має право повторити будь-яку пропозицію контракту з боку інших команд і залишити гравця собі. Якщо вона цього не робить – втрачає гравця, але отримує компенсаційний пік драфту.
В останні роки ліга почала роздавати компенсаційні піки також в якості заохочення тим командам, які наймають на ключові посади в своїй структурі представників етнічних меншин.
Одна команда може отримати не більше чотирьох компенсаційних піків. Загалом ліга роздає 32 компенсаційні піки. Розподіляються вони з третього по сьомий раунд. Для визначення раунду для кожного компенсаційного піку використовують формулу, яка включає в себе ігровий час втраченого гравця, його середню зарплатню та участь в плей-офф.
Компенсаційні піки можна використати лише тоді, коли всі інші команди вже використали свої піки в цьому раунді. Тобто якщо в команди є компенсаційний пік третього раунду, вони використає його лише після того, як в третьому раунді оберуть 32 гравці звичайними піками.
Чи можуть команди мінятися драфт-піками між собою?
Ще й як! Драфт-пік є основною валютою НФЛ. За нього можна отримати інші драфт-піки, гравців, тренерів і навіть адміністративний персонал. Найціннішими, що й не дивно, є драфт-піки першого раунду. На вартість піку також впливає його порядковий номер. За перший пік першого раунду можна отримати набагато більше, ніж за 32-й пік першого раунду.
Політика стосовно обміну піків в кожної команди своя. Якщо команда ставить за мету провести повне перезавантаження та зібрати новий склад – вона буде максимально накопичувати піки і віддавати своїх гравців за них. Якщо команда вважає, що для боротьби за Супербоул їм не вистачає всього кількох гравців, і вони знають яких – команда буде віддавати піки за цих гравців і робити ставку на перевірених футболістів, а не на новачків. Саме тому цього року в «Х’юстона» буде 12 піків, а в «Маямі» – всього 4.
Компенсаційні піки, про які було згадано вище, теж можуть бути предметом обміну. Раніше їх було заборонено міняти, але з 2018 року ліга дозволила включати їх в обмін. Також команди можуть робити такі собі гібридні обміни. Застосовують їх у разі, коли пік міняють на гравця і в залежності від успіхів цього гравця може змінюватися раунд піку. Найсвіжіший приклад – обмін Аарона Роджерса. «Нью-Йорк Джетс» віддали «Грін-Бей» пік другого раунду наступного драфту, але якщо Роджерс зіграє не менше 65% всіх можливих розіграшів в цьому сезоні – пік перетвориться з піку другого на пік першого раунду.
Як визначається порядок в якому команди обирають гравців?
Чим гірше команда зіграла в попередньому сезоні – тим вище вона стоїть в черзі. Тобто найгірша команда обиратиме першою, а найкраща – останньою. Це актуально в усіх раундах. Така схема була запроваджена ще на першому драфті в 1936 році і з того часу залишається незмінною. Зроблено це для збереження балансу сил в лізі та з метою дати кожній команді шанс отримати собі в склад зіркового гравця.
Якщо команди мають однакову кількість перемог в попередньому сезоні, то в хід йдуть додаткові показники. Першим з них є складність опонентів (strength of schedule). Вона розраховується на базі загальної суми перемог та поразок всіх суперників, з якими команда грала в попередньому сезоні. В кого був легший календар – той і отримає вищий пік. Якщо складність опонентів була однаковою, то тоді дивляться на те, чи грають ці команди в одній конференції чи в одному дивізіоні. Тоді в різних пропорціях мають вагу особисті зустрічі, результати в матчах всередині дивізіону та всередині конференції.
Чи може команда навмисно зливати матчі, щоб отримати вищий пік?
Так. Це називається танкінгом (tanking). Коли менеджмент команди чітко приймає рішення, що їм потрібне повне перезавантаження і для цього потрібні якісні молоді гравці – вона зливає сезон. Звісно, що це не робиться в тупу. Ніхто не розступається перед суперником і не програє матчі з рахунком 0:80. Команда просто формується з гравців класом нижче, ніж в інших команд ліги.
Знову таки, це не повні ракали, які навіть м’яч зловити не можуть, але класу яких недостатньо, щоб боротися на рівних навіть з середняками ліги. Паралельно з цим менеджмент дозволяє піти вільними агентами або ж обмінює якісних ветеранів, щоб накопичити якомога більше драфт-піків та звільнити місце в зарплатному ліміті. Також команда може притримати в себе тренера, кваліфікація якого є недостатньою для боротьби за якісь високі досягнення. Хоча інколи танкувати можуть і з кваліфікованим тренером, який потім буде вести команду в світле майбутнє.
Після успішного зливу сезону команда затарюється на драфті, бере ряд якісних вільних агентів і за потреби змінює тренера.
Танкінг є ризикованою стратегією і ніколи не гарантує успіх в майбутньому. Чудовим прикладом є «Індіанаполіс». «Кольтс» навмисно зливали сезон-2011, щоб обрати на драфті-2012 талановитого квотербека Ендрю Лака. Фани навіть придумали вислів «Suck for Luck», щоб описати те, що робили «жеребчики». У підсумку, «Кольтс» отримали перший пік драфту, який і витратили на Лака. Але після цього «Інді» не змогли зібрати навколо квотербека адекватну команду. В першу чергу – дати йому нормальну лінію нападу. Лак відгрібав захмарну кількість секів, через що отримував багато травм і достроково закінчив кар’єру в 2019 році, щоб зберегти хоч якісь залишки здоров’я.
Якщо всіх зірок розбирають в перших раундах, в останніх можливо знайти якісного гравця?
Вам маше ручкою компенсаційний пік шостого раунду під загальним 199-м номером на ім’я Том Бреді. Перераховувати його здобутки не бачу сенсу, бо ви і так знаєте хто це. Звісно, що Бреді є унікальним гравцем, які трапляються раз в покоління. Але і без Тома в історії НФЛ вистачає зірок, яких обрали в п’ятому раунді або нижче. Серед поточних футболістів це, наприклад, Тайрік Хілл, Стефон Діггс, Джордж Кіттл, Аарон Джонс та Метт Мілано. А минулого сезону навів шороху та закохав в себе всіх фанатів ліги квотербек «Сан-Франциско» Брок Пердью, якого на драфті обрали останнім 262-м піком.
Як команда обирає гравця?
Рішення по вибору гравця приймає менеджмент та тренерський штаб в головній штаб-квартирі команди. Кімнату, в якій знаходиться весь відповідальний персонал, називають war room. Коли рішення прийнято, вони зв’язуються з представником команди на місці проведення драфту і кажуть, якого гравця треба обрати. Представник заповнює спеціальну форму, в яку вписує назву своєї команди, номер піка, ім’я гравця та університет, за який він грав. Після заповнення форма передається комісіонеру НФЛ, який виходить на сцену та оголошує зроблений вибір.
Щоб обрати гравця, в команди є обмежений проміжок часу. В першому раунді – це 10 хвилин. З кожним раундом кількість часу зменшується. В другому раунді дають 7 хвилин, з п’ятого по шостий – 5 хвилин, в останньому раунді – 4 хвилини.
До речі, команда не обов’язкова має обрати гравця. Вона може домовитись про обмін. Тоді її пік переходить іншій команді і таймер запускається вже для неї. Про всі обміни також повідомляє комісіонер ліги.
Що буде, якщо команда не встигне зробити вибір за відведений час?
Вона збереже пік, але пропустить вперед наступну команду. Пік команди, яка забарилась і провтичила терміни, відбудеться одразу, як це буде технічно можливо. Тобто якщо вони будуть занадто довго вирішувати свої проблеми, то пропустити вперед доведеться не лише одну команду.
Команда може якимось чином втратити пік і не отримати гравця?
Так. НФЛ, в якості покарання за певні порушення, може відібрати в команди пік. Точніше – змусити пропустити свою чергу. Пік не вилучається з драфту і не передається іншій команді. Оголошується, що команда пропускає (forfeit) свій вибір.
З 1980 року НФЛ покарала таким чином 15 команд, які сумарно пропустили 23 піки. Найчастіше та найбільше штрафували «Нью-Інгленд». В різний час вони отримали 4 штрафи та пропустили 5 піків. Тепер ви розумієте, чому їх називають Cheatriots.
Гравець може відмовитися грати за команду, яка його обрала?
Юридично не існує жодного механізму, який дозволив би гравцю відмовитися грати за команду, що обрала його на драфті. Але неофіційно гравець та його оточення можуть спробувати натиснути на команду і змусити їх обміняти гравця в іншу команду. Подібне сталось в 2004 році. Тоді «Сан-Дієго» обрали квотербека Ілая Меннінга, який категорично не хотів за них грати. Використовуючи свій вплив, батько гравця, Арчі Меннінг, змусив «Чарджерс» обміняти свого сина в «Нью-Йорк Джаянтс». Але в цілому такі історії трапляються дуже рідко.
Якщо гравця обрали на драфті – йому гарантоване місце в основі команди на новий сезон?
Аж ніяк. Більше того – йому навіть не гарантоване місце в заявці команди на сезон. Всі новачки проходять декілька міжсезонних зборів, під час яких мають зарекомендувати себе з найкращого боку. Якщо їм не вдасться вразити тренерів, їх можуть понизити до гравців тренувального складу, які не беруть участі в матчах НФЛ, або взагалі відрахувати з команди.
Що робити гравцю, якщо його не обрали на драфті?
Продовжувати працювати і вигризати своє місце в лізі. Після завершення драфту всі футболісти, які виходили на нього, але яких так і не обрали, отримують статус вільних агентів. Вони можуть вести перемовини з усіма командами. Команди, в свою чергу, дуже активно шерстять по списку вільних новачків і намагаються забрати собі кращих з тих, що лишились.
Незадрафтованим вільним агентам важче пробитись в основний ростер, ніж тим, кого обрали на драфті, що очевидно. Ігрового часу вони теж отримують менше. Але історія знає багато імен, які приходили в лігу нікому невідомими темними конячками, а йшли зірками із претензіями на місце в Залі слави.
