Топові квотербеки, видатний лайнбекер та новий зірковий раннінбек. Найцікавіші таланти драфту НФЛ-2023
Майбутні зірки.
Цей текст був опублікований у користувацькому блозі Hail Mary, де завжди цікаво розповідають про американський футбол. Підтримайте автора плюсами та коментарями.
***
Залишилось всього два тижні до 88-го драфту в історії НФЛ (так, я навмисно опублікував цей пост 14-го квітня. Питання?). Цьогорічний драфт-клас є цікавішим за попередній і в ньому вистачає розкручених та розрекламованих проспектів. Є два топ-квотербеки, яким пророкують велике майбутнє. Є ще два цікавих квотербеки, які або перетворяться в зірок, або увійдуть в історію драфт-провалів. Є супер талановитий захисник і новий потенційно зірковий раннінбек. Одним словом, групка талантів зібралась, що треба. З головними талантами цьогорічного драфту познайомимось далі в цьому пості.
Брайс Янг (квотербек, «Алабама»)
З високою долею ймовірності – перший пік цьогорічного драфту та новий квотербек «Кароліни». Янг починав в «Алабамі» як бекап Мака Джонса і по-справжньому заявив про себе в 2021 році. Тоді він провів елітний сезон за який отримав Хайсман Трофі і був названий найкращим гравцем в університетському футболі.
Головна чеснота Янга – його футбольний інтелект. Він розуміє всі процеси на полі, вміє читати захист та обирати найкращі варіанти для розіграшу. Також в нього чудові інстинкти та швидкі ноги, завдяки яким він може виходити з-під пресингу захисту або ж кидати паси під ним. Має високу точність та здатен кидати майже будь-які паси. Брайсу покласти на рівень ресиверів навколо нього, бо втративши після сезону-2021 двох своїх найкращих ресиверів, в сезоні-2022 показав той самий рівень гри та схожу статистику. На додачу до всього має видатні лідерські якості та ментальність переможця, завдяки якій завжди може закамбечити в матчі, який складається не на користь його команди.
Головний же мінус квотербека – антропометрія. Він виглядає занадто малим для НФЛ. Його зріст – всього 178 см. Також він доволі легкий та має вагу 88 кг. Це робить його дуже залежним від лінії нападу, бо якщо він буде приймати секи з такою частотою, як це робив Джо Барроу в своєму дебютному сезоні – Янг не доживе і до середини сезону. Травматичність, до речі, теж є червоним прапорцем в резюме Брайса. Минулого року він пропустив частину матчів через травму плеча. Попри все, Янг вважається мегаталантом та має всі шанси розвинутися в зірку ліги.
Сі Джей Страуд (квотербек, «Огайо Стейт»)
Головний конкурент Янга за право бути обраним під першим піком. Довгий час саме Страуд вважався фаворитом на те, щоб першим почути своє прізвище зі сцени драфту, але все змінилось минулого тижня.
Страуд провів два моцних сезони за «Огайо Стейт» та був лідером статистично найкращого нападу в університетському футболі в 2021 році. Він два роки потрапляв до фіналістів Хайсман Трофі, проте так і не отримав нагороду.
Сі Джей є представником старої школи квотербеків, себто класичним пасувальником з карману. Він швидко розбирає ситуацію на полі, має сильну руку та високу точність. Він здатен швидко позбутися м’яча та точно кинути як короткий пас в руки, так і дальній пас на хід. Часто намагається кинути пас таким чином, щоб в його ресиверів була можливість продовжити рух з м’ячем та набрати додаткові ярди. Має високий інтелект та хоробрість прийняти міцний хіт від захисника під час пасу.
Серед мінусів Страуда виділяють низьку швидкість та повну безпорадність за межами карману. Він майже не йде в скрембл, чим суттєво полегшує роботу захисникам. Ті знають, що їм не варто хвилюватися через те, що квотербек може втекти і концентрують всі зусилля на продавлюванні лінії нападу. Цей тиск, до речі, також впливає на Сі Джея, який вже демонстрував, що він може піймати запару під значним тиском захисників. Ще одна причина для занепокоєння – Страуд в «Огайо Стейт» мав елітну команду навколо себе та грав в дружній до квотербека атакувальній схемі. Він не проходив перевірку справжніми труднощами і це може сповільнити його адаптацію в НФЛ.
Ентоні Річардсон (квотербек, «Флорида»)
Річардсон за останній місяць злетів в прогнозах від проспекта на межі першого та другого раундів до гарантованого вибору в ТОП-5. Цьому посприяли шикарний Драфт Комбайн, на якому Ентоні поставив декілька рекордів для квотербека, та відкрите тренування університету, на якому він показав всі свої навички. Також Річардсон провів ряд зустрічей з представниками різних команд, на яких справив дуже позитивне враження як професіонал і як людина.
Щоб зрозуміти стиль гри Річардсона варто лише поглянути на його антропометрію. Це здоровезний 111-кілограмовий кабан всього із 10% жиру в організмі. Ентоні також має зріст у 193 сантиметри, завдяки якому легко може бачити все поле і сканувати його для пошуку кращих варіантів розіграшу. Попри такі зріст та вагу має високу швидкість, яка дозволяє йому легко йти в скрембл. Він має динаміт в руці та здатен майже без зусиль кидати паси на 75 ярдів. Може кидати паси на бігу або просто тупо таранити захисників та набирати ярди своїми ногами.
Якщо з фізухою в Ентоні повний порядок, то по частині інтелекту варто попрацювати. Річардсон погано читає захист, має проблеми із вибором потрібного розіграшу та може довго тупити перш ніж кинути пас. Також в нього конкретно збитий приціл і він може промахнутись навіть по відкритому ресиверу в чистому полі.
Попри злет в прогнозах драфту, скаути вважають Річардсона найбільш поляризованим проспектом цього року. Він може або стати зіркою лігою, або ганебно провалитися та вилетіти з НФЛ через декілька років. Хто б не обрав Ентоні – їм доведеться багато попрацювати над обробкою цього алмазу в діамант.
Вілл Льюїс (квотербек, «Кентуккі»)
Льюїс замикає четвірку ТОП-проспектів на позиції квотербека, але все одно має бути обраним в ТОП-10 драфту. Вілл з’явився майже нізвідки і провів два дуже непоганих сезони в «Кентуккі». Попри те, що він не мав навколо себе багато класних гравців, а його лінія нападу була рівнем нижче середнього, квотербек все одно показав стабільний рівень гри та мав гарну статистику.
Льюїс має найсильніший кидок серед усіх проспектів цього року. Сам квотербек стверджує, що він здатен кинути пас на 80 ярдів і скаути не мають причин сумніватися в правдивості таких заяв футболіста. На додачу до сили кидка має і точність, чим вигідно відрізняється від згаданого вище Річардсона. Льюїс здатен віддати точний пас у вузьке вікно між захисниками і демонструє особливу точність при дальніх пасах. Він доволі швидкий, не боїться йти в скрембл і може набрати додаткові ярди самостійно.
Серед мінусів Льюїса виділяють його недосконалу техніку кидка та нетерплячість в прийняті рішень. Якщо він стикається з тиском захисників, то дуже швидко відмовляється від пошуку варіантів для пасу і починає бігти з м’ячем сам. Також під сумнівом його лідерські якості та здатність вести за собою команду.
Біджан Робінсон (раннінбек, «Техас»)
Найкращий раннінбек цього драфту і один з найбільших талантів на позиції останніх років. Вперше заявив про себе в 2020 році після чого провів два дуже гарних сезони та потрапив до символічної збірної університетського футболу сезону-2022.
Робінсон являє собою збалансований мікс швидкості, розмірів та сили. Він агресивний, не боїться йти на таран захисників і може виступати в ролі провідного блокувальника для своїх ресиверів. Терплячий і вміє чекати, коли лайнмени відкриють йому діру для забігу. Вміє швидко змінювати напрямки руху, має відмінну координацію та вміє застосовувати всі фінти раннінбеків, щоб набрати додаткові ярди. Завжди б’ється до останнього і відмовляється легко падати після теклів захисників. Також має непогані навички прийому пасів, тож може бути додатковою опцією для квотербека в пасових розіграшах.
Явних мінусів в Робінсона немає і всі вони більше пов’язані з відсутністю досвіду, що можна виправити шляхом відповідних тренувань на рівні НФЛ. Єдине, що буде важко виправити – його максимальна швидкість. Біджана точно не назвеш спринтером і від діфенсів-беків він навряд чи втече. Проте він точно буде перевіреною робочою конячкою, здатною набирати ярди майже в будь-яких ситуаціях.
Джексон Сміт-Нджигба (ресивер, «Огайо Стейт»)
Не надто великий, але дуже перспективний ресивер. Видав потужний сезон-2021, в якому став лідером «Огайо Стейт» по ярдам на прийомі. І це при тому, що в тій команді грали Гарретт Вілсон (найкращий новачок НФЛ минулого сезону) та Кріс Олаве (видав в минулому сезоні 1000+ ярдів і був найкращим ресивером «Нью-Орлеана»). А ось минулого року майже не грав через травму, що і понизило його акції на драфті.
Сміт-Нджигба має надійні руки, яким може позаздрити будь-який ресивер НФЛ. Джексон легко відслідковує м’яч, вдало підлаштовується пі будь-яку траєкторію польоту м’яча та здатен прийняти майже будь-який пас. Його часто використовують для дальніх пасів і він не розчаровує. Сміт-Нджигба відривається від захисників не стільки за рахунок швидкості, скільки за рахунок вміння бігти правильні маршрути. Попри не надто великі розміри (183 см, 90 кг) доволі стійкий хлопець і вміє вириватися з теклів.
Серед мінусів Сміт-Нджигба виділяють вже згадану серйозну травму ноги, через яку він пропустив майже весь минулий сезон. Також побоювання викликають його швидкість та прискорення. Скаути вважають, що він не зможе відриватися від захисників рівня НФЛ. Та чи не головним занепокоєнням для майбутніх роботодавців є той факт, що Джексон майже всю кар’єру в коледжі грав на позиції слот-ресивера. Невідомо, як він зможе показати себе на позиції класичного флангового ресивера на рівні НФЛ.
Джейлін Хаятт (ресивер, «Теннессі»)
Був непомітним довгий час, аж раптом різко увірвався на сцену минулого сезону. Бенефісом Хаятта стала гра проти «Алабами», де він прийняв 6 пасів, з яких витиснув 207 ярдів та 5 тачдаунів. В цілому Джейлін мав видатний сезон із 1267 ярдами та 15 тачдаунами, за який отримав Приз Білетнікоффа як найкращий ресивер в університетському футболі.
Хаятт має неймовірну швидкість. Минулого року він пробігав 100 метрів за 10,46 секунд, а зараз може бути ще швидшим. Він здатен перегнати будь-якого корнера та є смертельною зброєю при дальніх пасах. На рівні коледжу він міг розірвати будь-яку секондері і зупинити його можна було лише подвійною опікою. В Джейліна дуже довгі руки, тож він має вражаючий радіус прийому пасів і може виловити м’яч майже з будь-якої позиції. Також він може бути надійним блокувальником і допомагати набирати ярди іншим ресиверам.
Головним побоюванням скаутів стосовно Хаятта є той факт, що ресивер показав елітну гру лише в одному сезоні. Так, це був сезон перед драфтом і це може свідчити про значний прогрес ресивера. А може він просто є дивом одного року і миттєво здується в НФЛ, повернувшись до сезонів на 200-300 ярдів, які були в нього на початку коледжу. Окрім цього, як і Сміт-Нджигба, Джейлін частіше за все грав на позиції слот-ресивера і не стикався зі значним тиском з боку секондері. Тож його здатність адаптуватися до НФЛ викликає питання.
Квентін Джонстон (ресивер, «Тексас Крайст Юніверсіті»)
Джонстон поступово розвивався та додавав з кожним роком в університеті. В нього майже немає нагород і до нього не було прикуто багато уваги ЗМІ, але скаути вважають саме його найкращим ресивером на цьогорічному драфті.
Квентін має майже ідеальне поєднання вибухового прискорення, блискавичної швидкості та фізичних даних. Він швидко набирає максимальну швидкість та відривається від корнербеків. Вміє вдало зупинятися та змінювати напрямок руху, за рахунок чого створює для себе оперативний простір для прийому пасів. Вміє високо стрибати, що в комбінації з довгими руками робить його надійним варіантом для квотербека. Не соромиться використовувати свої фізичні дані, щоб набирати додаткові ярди за рахунок тарану захисників та скидання теклів.
Занепокоєння в скаутів викликає той факт, що Джонстон мав доволі обмежений набір маршрутів в університеті. Також він не дуже вміє приймати складні паси під тиском захисників, що є суттєвим мінусом, зважаючи на його фізичні дані. І це не можна вважати повноцінним мінсуом, але скаути очікували від ресивера більш значного прогресу в його останній рік в університеті. Джонстон в сезоні-2022 заніс лише 5 тачдаунів та набрав 901 ярд.
Майкл Майер (тайт-енд, «Нотр-Дам»)
Збалансований та добре розвинений тайт-енд, якого з однаковим успіхом можна використовувати і як блокувальника, і як ресивера. Майер має непогану швидкість, вміє ефективно стартувати з місця і відриватися від захисників. Має феноменальну чуйку як правильно розташуватися та відкритися в заліковій зоні. Чудово вміє приймати м’яч та контролювати його. Його навички при пасових розіграшах майже нічим не поступаються навичкам ресиверів. І при цьому він має відмінну техніку блокування, яка за потреби перетворює його на додаткового лайнмена.
Явних мінусів в Майера немає. Скаути відзначають, що він має обмежений набір маршрутів і посередню дистанційну швидкість, але від тайт-ендів рідко коли вимагають пробігати по 50 ярдів з м’ячем. Також вважається, що Майклу варто трохи підчистити свою техніку блокування, бо в НФЛ він може нахапатись флагів, але це також не стільки мінус, скільки сфера для розвитку під час адаптації в НФЛ.
Далтон Кінкейд (тайт-енд, «Юта»)
Якщо Майер вважається найкращим тайт-ендом блокувального типу, то Кінкейд є найкращим для пасової гри. Це тайт-енд на межі з ресивером. В нього є дистанційна швидкість та він вміє різко стартувати з місця. Далтон відмінно пробігає маршрути, має надійні руки та чітко відслідковує політ м’яча, щоб прийняти його в найбільш зручному положенні.
Недоліком Кінкейда вважається його явна заточеність під пасову гру. Йому не вистачає потужності для ролі класичного тайт-енда та він погано блокує. Також в Кінкейда була серйозна травма спини, але доктори підтвердили, що футболіст повністю відновився після неї. Хоча декого з команд це також може відлякувати.
Пітер Скоронскі (оффенсів текл, «Нортвестерн»)
Найкращий проспект лінії нападу. Скоронскі грав в університеті на позиції лівого текла і грав там дуже добре. В останньому сезоні він зіграв 881 снеп і допустив лише один сек.
Скоронскі має відмінну робочу етику, високий інтелект та ефективну техніку протидії пас-рашу при пасових комбінаціях. Його важко збити на землю, він вміє швидко працювати ногами і знає, як відкривати дірки для своїх раннінбеків.
Мінусом Пітера є його розміри, особливо довжина рук. Скаути вважають, що він не зможе стримувати пас-рашерів калібру НФЛ і буде часто ловити флаги через свою нездатність швидко та правильно розташувати руки на захиснику. В НФЛ Скоронскі скоріш за все буде вимушений перейти на позицію гарда, де розмір має менше значення, або ж перекваліфікуватися в правого текла, який має трохи менше навантаження та відповідальності.
Бродерік Джонс (оффенсів текл, «Джорджія»)
Ще один топовий талант лінії нападу. Якщо порівнювати Джонса зі Скоронскі, то в нього немає жодних проблем з антропометрією та довжиною рук, але він має значно менше досвіду і виглядає більш сирим.
Джонс також грав в університеті на позиції лівого текла і минулого сезону не допустив жодного секу. Бродерік відмінно вміє блокувати і має шалену, як для лайнмена, швидкість. Тож він фактично створений для виносної гри і є найкращим другом раннінбека. Хоча і для квотербека він теж буде другом. Джонс знає, як використати довжину свою рук і може тримати пас-рашерів на відстані. Або ж просто розкидувати їх, використовуючи свою силу.
До мінусів Джонса відносять його здатність тримати баланс. Він не дуже вправно працює ногами, згинається в поясі при блокуванні і ніяк не захищає корпус, через що захисники можуть звалити його з ніг. Також попри згадану вище здатність блокувати саме над захисними варіантами блоку, які мають тримати ді-ендів подалі від квотербека, йому ще варто попрацювати.
Періс Джонсон (оффенсів текл, «Огайо Стейт»)
Третій, але не гірший за перший двох, лайнмен в цьому списку. Джонсон є універсалом, бо в своїй університетській кар’єрі пограв і правим гардом, і лівим теклом. Гардом в нього виходило трохи краще, то ж скоріш за все на цій позиції його і будуть награвати в НФЛ.
В Перісі перш за все вирізняють його ментальні навички. Він дуже розумний, природжений лідер та борець, який буде йти до кінця. Щодо фізичних навичок, то Джонсон є агресивним блокувальником, здатним пробити шлях своєму раннінбеку. Також він здатен швидко рухатися по лінії, страхувати своїх партнерів і роздавати додаткові блоки. Гнучкий, як для лайнмена, вміє тримати удар, тож продавити його грубою силою доволі важко.
Сферою для покращення навичок в Періса є захист квотербека. Він трохи тупить та не використовує на повну довжину своїх рук, через що захисники встигають підбігти до нього впритул та обійти за рахунок фінтів та прокручувань. Це може призвести і до того, що Джонсон буде часто фолити та тримати захисників, замість того, щоб відштовхувати їх. Поки що Періс виглядає лайнменом чисто для виносу, але ніяк не для пасу.
Тайрі Вілсон (діфенсів-енд, «Тексас Тек»)
Вілсон провів в університеті 4 роки і додав в кожному з них. Якщо перші два роки Тайрі був доволі посереднім, то в останні два змусив говорити про себе, як про потенційну зірку НФЛ. Скаути відзначають, що принаймні фізично ді-енд вже готовий до ліги. Він сильний, швидкий, має довгі руки, які вміє використовувати. Вілсон відчуває момент, коли треба використати максимум сили та швидкості, щоб звалити лайнмена. Тайрі універсальний і може робити майже все, що треба робити в лінії захисту. Він вміє і до квотербека дістатися, і раннінбека зловити.
Чого не вистачає Вілсону, так це здатності швидко стартувати та обдурити лайнмена за рахунок зміни руху. В університеті Тайрі більше покладався на свої розміри та силу, ніж на техніку. В НФЛ йому доведеться суттєво розширити свій технічний арсенал, якщо він хоче бути успішним.
Лукас Ван Несс (діфенсів-енд, «Айова»)
Схожий за своїми характеристиками на Тайрі Вілсона, але має набагато менше досвіду. Ван Несс провів в університеті всього два сезони, хоча в обох мав більш ніж гідні показники. Головною чеснотою Лукаса є його атлетизм та міць. Партнери по команді дали йому прізвисько «Геркулес», бо він виглядає наче вирізана з мармуру давньоримська статуя. Ван Несс знає, як використовувати свою силу з максимальною ефективністю. Скаути особливо відзначають його здатність працювати руками, яка знаходиться на елітному рівні. Лукас зі снайперською точністю вистрілює по лайнмену, завдяки чому може збити його з ніг або відкинути в бік. Йому не бракує і спритності, завдяки якій він може обійти лайнмена фінтом.
Проблеми у Ван Несса майже аналогічні проблемам Тайрі Вілсона. Йому також не вистачає технічної різноманітності і він також занадто покладається на свою силу. До цього додаються побоювання щодо недостатнього досвіду через лише два сезони в університеті та суттєва вразливість Лукаса до специфічного типу блоків від лайнменів, який спрямований на нижню частину тіла ді-енда. Ван Несс тупо не знає як їм протидіяти. Через це він може скотитись до другого раунду, але не виключено, що якась команда купиться на його атлетизм та витратить на нього пік першого раунду.
Майлз Мерфі (діфенсів-енд, «Клемсон»)
Мерфі порівнюють із іншим випускником «Клемсону», який грав на аналогічній позиції – Клеліном Ферреллом, який був обраний на драфті-2019 під загальним четвертим піком. Так ось Майлза називають кращим гравцем за Клеліна. Четвертим піком його звісно ніхто цього року не обере, але в першому раунді Мерфі має гарантовано піти.
Мерфі – універсальний пас-рашер. Він достатньо сильний, щоб продавити лайнменів і достатньо швидкий, щоб наздогнати раннінбека з м’ячем. Майлз знає як ухилитися від блоків лайнменів та скинути їх з себе, а також вміє ефективно конвертувати стартове прискорення в силу, завдяки чому може відштовхнути текла назад.
Мінусами Майлза вважають недостатню спритність при спробах обійти лайнменів збоку і слабку здатність швидко міняти напрямок руху. Також в Мерфі відзначають такий цікавий мінус, як нездатність зупинитись, якщо він вже набрав швидкість. Тобто після прискорення Майлз перетворюється на гарматне ядро, яке летить по прямій і не здатне відхилитись навіть на пару метрів, щоб схопити квотербека, який відступив в бік.
Джален Картер (діфенсів текл, «Джорджія»)
Щоб зрозуміти, якої думки про себе цей хлоп, варто сказати, що він відмовився зустрічатися з представниками команд, в яких немає піку в топ-10. Виглядає самовпевнено, але скаути погоджуються, що нижче десятого піка Картер не впаде.
Картер вважається елітним проспектом. Він здатен різко зриватися з місця і залишити лайнмена позаду вже після першого кроку. В нього вражаюча швидкість і він здатен віддзеркалювати рухи раннінбека за лінією нападу, щоб одразу його зловити. В нього достатньо сили та навичок, щоб виграти дуель 1-в-1 проти будь-якого лайнмена. Він однаково успішно може розривати лінію нападу, щоб дістатись до квотербека, або тримати позицію, щоб зустріти раннінбека з м’ячем на лінії скрімміджу. З точки зору ігрових навичок – в Картера немає мінусів. Йому варто попрацювати над грою проти подвійної опіки, але це навряд чи можна вважати недоліком. Проте негативних боків цей талант все ж не позбавлений.
Перший привід для занепокоєння – здоров’я. Минулого року Картер пропустив низку ігор через травму коліна. До початку сезону в НФЛ він має бути повністю готовий, але травма може накласти свій відбиток. Другий – поведінка за межами поля. В Джалена були серйозні проблеми з дисципліною. Йому виписували штрафи за небезпечне керування авто і він був причетним до аварії, в якій загинуло двоє людей. Ступінь його провини не розголошували і він навряд чи був головним винуватцем аварії, зважаючи на те, що суд виписав йому тисячу доларів штрафу, а також присудив 80 годин суспільних робіт і зобов’язав пройти курси з безпечного водіння. Проте цей інцидент аж ніяк не додає позитивних балів Картеру.
Калайджа Кенсі (діфенсів текл, «Піттсбург»)
Кенсі називають другим Аароном Дональдом. Калайджа грає на тій самій позиції, за той самий університет і має майже ідентичні фізичні дані. За стилем гри Кенсі також нагадує Дональда. Це чудовий текл з відмінним балансом, контролем власного тіла, швидкістю та силою. В нього вибухове прискорення, завдяки якому він проривається у вільні зони між лайнменами. Він вміє тримати позицію та перешкоджати виносній грі. Також він вміло користується своєю силою та вдало розміщує руки на супернику, щоб вибити його з рівноваги і всадити на газон. Щодо техніки гри, то скаути відмічають, що технічний арсенал Калайджи знаходиться на рівні досвідченого ветерана НФЛ. Попри те, що в коледжі він грав виключно на позиції діфенсів текла, скаути припускають, що в НФЛ він успішно може стати універсалом і за потреби закривати ще й позицію діфенсів-енда.
Всі мінуси Кенсі обертаються навколо його розмірів. Конкретно – його зросту в 183 см. Експерти вважають, що Калайджа не зможе тягатися з великими лайнменами рівня НФЛ. Хоча Аарон Дональд якось не помітив розмірів НФЛівських лайнменів, а його зріст 185 см. Тож в Калайджи також є всі шанси стати успішним захисником на рівні НФЛ.
Браян Бразі (діфенсів текл, «Клемсон»)
Елітний текл з набором всіх якостей, необхідних для зірки НФЛ. В нього є фізична міць, відмінне прискорення, здатність легко змінювати напрямок руху та відмінне бачення бекфілду для оцінки того, що робити далі – йти в прорив чи тримати позицію. В коледжі його часто тримали під подвійною опікою, тож він навчився їй протидіяти. Також Бразі швидко переміщується вздовж лінії завдяки чому може страхувати партнерів і перешкоджати виносній грі.
Занепокоєння в команд НФЛ стосовно Браяна викликає його минулорічна травма коліна. Він порвав «хрести» і скаути побоюються, що після травми Бразі може бути менш швидким та вибуховим. Проте все ж вважається, що Браян зможе тримати необхідний рівень гри і його оберуть в топ-15 драфту.
Вілл Андерсон (лайнбекер, «Алабама»)
Найкращий проспект серед захисників незалежно від позиції. Скаути вважають, що лише Брайс Янг є більш перспективним на цьогорічному драфті. Тож не дивно, що «Х’юстон» із другим загальним піком попри очевидну потребу в квотербеці роздумує над тим, щоб взяти собі не пасувальника, а Андерсона.
Вілл відмінно поєднує в собі силу та швидкість. Він універсал, який може використовуватися як в пас-раші, так і в зонному захисті проти пасу. Йому вистачає швидкості, щоб покривати значну частину поля та протидіяти тайт-ендам і раннінбекам суперника. Він може навіть грати персонально проти них, якщо команда обере захист man-to-man. Хоча найбільші чесноти Андерсона відносяться все ж до зони пас-рашу.
В Андерсона достатньо фізичної міці, щоб в тупу продавити лайнмена і навіть прорватися через подвійну опіку. Але при цьому він не робить ставку лише на грубу силу. В нього достатньо спритності, щоб швидко відіграти суперника за рахунок фінтів та прискорень. Також відзначають його футбольний інтелект, тож Андерсон завжди знає, що краще робити на полі в кожному конкретному епізоді.
Мінусів в Андерсона немає. Він може лише ставати кращим за рахунок розвитку та здобуття нового досвіду на рівні НФЛ. Це гарантований вибір ТОП-5, а можливо і ТОП-3.
Девон Візерспун (корнербек, «Іллінойс»)
Потенційно найкращий корнербек цього драфту. Візерспун показує елітний рівень при схемі гри в персональному захисті. Йому вистачає швидкості, щоб постійно триматися поруч із ресивером і віддзеркалювати всі його рухи. Девон розуміє маршрути суперника, вміє зчитувати погляд квотербека та на його основі передбачати напрямок пасу. Завдяки цьому він одразу опиняється в потрібному місці і не дає можливості спокійно прийняти пас. Його минулий сезон скаути оцінили майже тими самими оцінками, що сезон-2021 у виконанні Соуса Гарднера. А це найкращий новачок-захисник минулого року, якщо ви раптом забули.
Недоліком Візерспуна вважають його занадто худорляву статуру. Йому треба додати трохи м’язів, щоб протистояти ресиверам рівня НФЛ. Також його вважають занадто заточеним на гру в персональному захисті. При зонному захисті його ефективність суттєво падає.
Крістіан Гонсалес (корнербек, «Орегон»)
Гібридний корнербек-сейфті. Гонсалес робить ставку на свою швидкість, яка в нього знаходиться на дійсно вражаючому рівні. Він прийшов у футбол з легкої атлетики, де бігав спринти на 100 та 200 метрів. В Крістіана гарні інстинкти, завдяки яким він правильно обирає позицію на полі, з якої може швидко наздогнати ресивера. Також в нього довгі та сильні руки, завдяки яким він може виривати спірні м’ячі та робити перехоплення.
Занепокоєння в скаутів викликає той факт, що Гонсалес зіграв лише один гарний сезон на рівні університету. В інших він був посереднім. Також він занадто покладається на свою швидкість і дає ресиверам суперника багато вільного місця. Тому використовувати його на лінії скрімміджу може бути ризиковано. В НФЛ Крістіан скоріш за все буде обмежений роллю сейфті або слот-корнербека вглибині захисту.
Джоуї Портер (корнербек, «Пенн Стейт»)
Портер поступово розвивався і виріс в топового корнербека, якого також можна використати на позиції сейфті. Все, що потрібно корнеру, в Джоуї є – швидкість, спритність та фізичні дані. В нього також високий зріст та довгі руки, що в поєднанні зі стрибучістю робить його машиною для протидії пасам. В університеті квотербеки суперника намагались не кидати в бік Портера, що є визнанням його рівня. Портер також вміє швидко розвертатися і переходити від бігу спиною вперед до нормального бігу майже без втрати швидкості, завдяки чому він не відпускає ресиверів від себе. Щодо силового аспекту гри, то Джоуї часто розміщувався в безпосередній близькості до ресиверів та міг одразу нав’язати їм боротьбу в дозволеній правилами зоні. Це робить його дуже корисним в грі одразу перед заліковою зоною чи в ситуаціях з короткими ярдами.
Портеру варто покращити свою техніку гри та стати більш дисциплінованим на полі, бо в університеті він хапав багато флагів. І це навряд чи буде проблемою, бо з трудовою етикою в Джоуї повний порядок. В цілому, скаути називають Портера особливим талантом з унікальним набором навичок, який може вирости в одного з найкращих корнерів ліги.
Браян Бранч (сейфті, «Алабама»)
Номінально сейфті, але може закрити будь-яку позицію в секондері. Бранча використовували і як стронг сейфті, і як класичного корнербека, і як слот-корнербека, і навіть як вільного сейфті в глибині поля. Але найбільше користі він здатен принести все ж як сейфті в зонній схемі захисту. Браян відмінно розуміє всі маршрути ресиверів, прораховує їх і швидко перекриває їм шлях. Він жорсткий гравець, який вміє проводити текли та миттєво зупиняти гравця з м’ячем. І він вміє читати гру, завдяки чому правильно обирає позицію на полі і завжди знаходиться в зоні, куди летить м’яч.
Попри те, що скаути відмічають вміння Бранча працювати з м’ячем та ловити його, йому не вистачає націленності на перехоплення. Він скоріше зіб’є м’яч з траєкторії, ніж спробує його перехопити. І також йому не вистачає ігрової впевненості, через що він інколи може занадто довго вагатися та думати, чи правильно він прочитав розіграш.
