Воскресіння «Грін-Бей», криза «Лос-Анджелес Ремс» та тріумф «Міннесоти». Огляд десятого ігрового тижня НФЛ
Історія тижня: «Тампа-Бей» та «Сіетл» зіграли перший в історії матч НФЛ в Німеччині
НФЛ розширює географію своїх матчів. Цього сезону ліга вперше в історії завітала до Німеччини. І цей візит виявився неймовірно успішним. На купівлю квитків було подано 3 млн заявок. На заповненій вщерть «Альянц Арені» європейські фани створили таку атмосферу, що американські вже готові віддавати Мюнхену Супербоул, а Том Бреді назвав цей матч одним з найкращих в своїй 23-річній кар’єрі. Вже можна прогнозувати, що НФЛ в Німеччині затримається надовго і дуже скоро Мюнхен (або інше місто, ху ноуз) отримає щонайменше ще один матч. А історія запам’ятає, що в першому матчі НФЛ в Німеччині «Тампа-Бей» перемогли «Сіетл».
«Бакканірс» починають переживати щось схоже на ренесанс. Дві найпроблемніші зони «букан’єрів» – виносна гра та захист – проти «Сіетлу» відпрацювали на високому рівні. Виносна гра «Тампи» статистично була найгіршою в лізі. В Мюнхені вона принесла «Бакс» 10 перших даунів з 26-ти та один з трьох тачдаунів. «Тампа» виносила м’яч 44 рази проти 29 спроб пасу в Бреді. І це разюча відмінність від попередніх матчів, в яких Том кидав м’яч ледь не на кожному дауні.
Захист «Бакс» зумів повністю виключити з гри виносну гру «Сіхокс». Новачок-раннінбек Кеннет Вокер набрав всього 17 ярдів на 10 виносах. Також в їх активі був надзвичайно важливий вимушений фамбл, коли «Сіетл» був на 10 ярдах «Тампи». Цей фамбл не лише не дозволив «яструбам» оживити інтригу на камбек, а й запустив драйв, яким «Бакканірс» виграли матч. «Тампа-Бей» все ще не виглядає так, наче в них все в порядку, але цього тижня вони точно показали позитивний прогрес. І зважаючи на продовження проблем в усіх інших команд дивізіону, «Бакканірс» вже майже гарантували собі чемпіонство та місце в плей-офф.
Про головну проблему «Сіетла» вже було згадано вище. Повна відсутність виносної гри не дозволила ані потримати м’яч в атаці подовше, ані підтримати пасову гру більш вигідними позиціями для неї. Хоча навіть в таких умовах Джино Сміт примудрився видати черговий класний матч. Хоч квотербек «Сіхокс» не привів їх до перемоги, він врятував їх від принизливого розгрому і навіть подарував надії на камбек в кінці зустрічі. Якби не той фамбл в червоній зоні, матч Сміта взагалі був би ідеальним. Джино набрав 275 ярдів та кинув два тачдауни. Особливо крутим був другий, коли Сміт під тиском захисника та на бігу видав ідеальний 19-ярдовий пас на хід Маркізу Гудвіну. І це все було на четвертому дауні. Сміт продовжує бути неочікуваним плеймейкером «Сіетла» і ледь не головною причиною, чому «яструби» мають рекорд 6-3 та претендують на плей-офф.
Стабільність тижня: «Денвер» не зміг набрати очки в 3 з 4 чвертей та поступився «Теннессі»
Тільки-но фани «Денвера» почали сподіватись, що їх проблеми в нападі минули, як «Бронкос» повернулись до звичного стану. Вілсон та компанія знову переважно безнадійно бились головою об стіну, а у вирішальний момент вони знову змарнували всі шанси на перемогу.
Проблеми «Денвера» були схожі з проблемами «Сіетла» в Мюнхені. В «Бронкос» практично не працювала виносна гра. Тріо раннінбеків набрали всього 57 ярдів. Та й сам Вілсон використовував свою мобільність не стільки для того, щоб набрати ярди, як для порятунку від секів (а він і так прийняв їх 6). Велика частина провини за це лежить на лінії нападу, хоча за обставин, що склались, інакше бути й не могло. «Денвер» втратив через травми одразу двох лайнменів. Тож «жеребчикам» вимушено довелось майже постійно грати через пас. Виходило не дуже. Вілсон мав точність пасів рівно 50% і зафейлений останній драйв, який закінчився відчайдушним кидком в залікову зону та прогнозованим перехопленням.
Беззубий напад «Денвера» має ще більше засмучувати фанів команди на тлі того, що захист «Бронкос» працює майже на відмінно. «Теннессі» пробивали пант на шістьох перших драйвах поспіль. Та й загалом з 12 драйвів очками для «Тайтенс» закнічились лише 3. Захист «Денвера» надав безліч можливостей своєму нападу відірватись в рахунку. Але ті не використали майже жоден з них. Що з цим робити в «Бронкос» не знають. Тому сезон «жеребців» і далі котиться в прірву.
Як ви зрозуміли з попереднього абзацу, в «Теннессі» справи теж були не надто аж щоб добрі. В нападі їм також вистачало проблем. Переважно через те, що не пішла гра в Дерріка Генрі. Раннінбек набрав всього 53 ярди на 19 виносах. Проте в «Тайтенс» з’явився свій неочікуваний герой. Ресивер Нік Вестбрук-Ікхайн за один матч набрав майже стільки ярдів скільки за всі попередні матчі цього сезону. І на його рахунку були обидва тачдауни «титанів». Це при тому, що до цього у Ніка було 4 тачдауни за всю 3-річну кар’єру в НФЛ. Його розквіт та відсутність помилок від Теннехілла стали ключовими факторами перемоги «Тайтенс». Бо їх захист також був на висоті з 6 секами та перехопленням в активі. І фамбл від Маліка Вілліса не мав критичного впливу на гру також завдяки чудовій грі захисту «титанів». Тож у підсумку вийшло все по справедливості. Обидва захисти дали своїм атакам достатньо можливостей, щоб виграти матч. «Тайтенс» ними скористались, «Бронкос» – ні. Тож «Теннессі» продовжують насолоджуватись комфортним лідерством в дивізіоні та вже починають думати про плей-офф.
Трилер тижня: «Баффало» та «Міннесота» видали матч, який претендуватиме на звання «Гра року»
«Міннесота» мала рекорд 7-1, але отримувала багато критики на свою адресу. Типу ви цей рекорд набили проти днарів, резервних квотербеків і завдяки відскокам. Що ж, може гру проти «Баффало» теж хтось назве відскоком, але навряд чи «Вайкінгс» будуть через це сильно хвилюватись. Їм дали можливості – вони скористались можливостями. І це вже проблема «Баффало», що вони самі допомогли супернику перемогти.
Головною інтригою перед матчем була наявність Джоша Аллена в старті «Біллз». Квотербек травмував лікоть і були питання стосовно серйозності цієї травми. У підсумку, Джош все ж зіграв. І в цілому не було помітно, щоб травма йому сильно заважала. Він набрав 330 ярдів, кинув тачдаун і мав цілком прийнятні 67% точності пасів. До того ж він завжди є загрозою у виносній грі, що вчергове підтвердив – проти «Вайкінгс» він був лідером «буйволів» за виносними ярдами (84). Проте Аллен все-таки зіпсував гру для «Баффало». І мова навіть не про фамбл за 41 секунду до кінця фінальної чверті, який подарував «Міннесоті» овертайм. Джош кинув два дуже поганих перехоплення, які обидва були цілком на його совісті. Квотербек прийняв погані рішення та кинув такі паси, які не можна було кидати. В першому випадку це коштувало «Біллз» можливості відірватись на 17 очок. В другому випадку це коштувало їм гри. Це дуже болюча поразка і для «Баффало», і для Аллена, яка ставить знак питання напроти їх посягань на Супербоул та MVP відповідно.
«Міннесота» теж не була безгрішною в цьому матчі. Казінс також кинув два перехоплення, хоча і не таких критичних в плані впливу на результат («Баффало» витиснули з них всього 3 очки). Ще «вікінги» двічі провалились на четвертому дауні наприкінці другої та останньої чвертей. І у другому випадку їх врятував той самий фамбл Аллена в своїй заліковій зоні. І в цьому була головна перевага «Міннесоти». Їх помилки не стали вирішальними. А ще в них був Джастін Джефферсон, про якого прочитаєте нижче, і Патрік Пітерсон, який наскрізь бачив Джоша Аллена і зробив два перехоплення. «Міннесоті» пощастило, тут взагалі питань немає. Але вони заслуговували на це везіння. І вони цілком заслужили свій рекорд 8-1 та вже майже гарантоване місце в плей-офф.
Герой тижня: Джастін Джефферсон
Гра проти «Баффало» була поки що найкращою грою в кар’єрі Джефферсона. Та й взагалі це була одна з найкращих ігор у виконанні будь-якого ресивера в історії НФЛ. Суха статистика говорить, що Джефферсон набрав 193 ярди та заніс один тачдаун. Але треба було бачити, що він витворяв на полі. В нього було 4-5 прийомів, від яких відвисала щелепа. В тому числі і оцей, який має бути в ТОП-3 прийомів цього сезону. Не те, щоб Джастін виграв цю гру для «Вайкінгс» самотужки але його внесок в перемогу важко переоцінити.
Дебют тижня: «Індіанаполіс» перемогли «Лас-Вегас» в тренерському дебюті Джеффа Сетурдея
Минулого тижня «Індіанаполіс» зробив дуже сміливий крок і призначив тимчасовим головним тренером свого колишнього гравця Джеффа Сетурдея, в якого абсолютно не було досвіду тренерської роботи на рівні НФЛ чи університетів. Більшість фанів та журналістів вважали це дурістю, а дехто навіть критикував самого Сетурдея за те, що він погодився прийняти цю пропозицію. Чи мало б це стати додатковою мотивацією для Джеффа? Ще б пак! Саме тому його дебют привертав увагу. І у підсумку Сетурдей закрив роти своїм критикам.
Новий тренер одразу зробив важливу зміну. Стартовим квотербеком «Кольтс» знову став Метт Райан. Схоже, що ветерану не дуже сподобалось сидіти в запасі, бо свій шанс він використав на повну. Метт відіграв без помилок, не кинув жодного перехоплення, не зробив жодного фамблу (а саме постійні фамбли були однією з головних причин, чому він присів на лаву) влучно кинув 21 з 28 пасів, записав в актив два тачдауни і навіть видав найдовший забіг в своїй кар’єрі (на 39 ярдів). Після такого виступу Райан на 99,9% гарантував собі місце в старті принаймні на найближчі матчі.
Допомогло «Кольтс» і повернення Джонатана Тейлора. Раннінбек згадав минулий сезон і нормально так потягнув «жеребчиків» до перемоги. Джонатан вперше цього сезону пробив відмітку в 100 ярдів і заніс свій другий тачдаун (звучить дико після 18-ти за минулий сезон, але як є). Такий виступ Тейлора також зняв частину тиску з Райана, що і призвело до переможного симбіозу двох головних осіб в складі «Інді».
Якщо «Індіанаполіс» побачив світло в кінці тунелю, то «Лас-Вегас» впевнено йде на дно. Це третя поразка поспіль і сьома загалом. Поразка вдома. Поразка тренеру, який ніколи не тренував вище за рівень школи. Поразка команді, яка знаходиться в кризі і вимушена наймати тренера, який ніколи не тренував вище за рівень школи. Поразка від якої навіть не рятують 126 ярдів Даванте Адамса та його тачдаун. Я не знаю, що ще має статися, щоб «Рейдерс» звільнили Джоша МакДеніелса. Це повний провал. І відмазок бути не має. Минулого року ця команда була в плей-офф. В міжсезоння «Лас-Вегас» тільки посилив склад. І отримати після цього рекорд 2-7 всередині сезону… Навряд чи в МакДеніелса є хоч якісь виправдання.
Реабілітація тижня: «Грін-Бей» в овертаймі переміг «Даллас»
Повна імпотентність нападу «Грін-Бей» була однією з головних несподіванок цього сезону. «Пекерс» не змогли набрати 10+ очок навіть проти найгіршого захисту ліги – «Детройта». Тому мало хто очікував, що проти «Далласа», захист якого знаходиться в ТОП-10 ліги, «пакувальники» зможуть показати щось притомне в атаці. Проте не так сталося, як гадалося. «Грін-Бей» видав солідний матч та трохи реабілітувався перед своїми фанами.
Проти «Далласу» «Пекерс» вдало поєднали виносну та пасову гру. Захист «Ковбойс» був послаблений травмами і їх суперник повністю цим скористався. На землі матч на своєму звичному рівні провів Аарон Джонс. Раннінбек стабільно просував м’яч вперед і у підсумку набрав 138 ярдів. Інший Аарон, той що Роджерс, полагодив свій приціл і стріляв не дуже часто, але дуже точно. Роджерс набрав 224 ярди 14-ма успішними пасами і кинув 3 тачдауни при нулі перехоплень. Видані аванси нарешті почав виправдовувати новачок-ресивер Крістіан Вотсон, але про нього буде трохи пізніше. «Грін-Бей» чи не вперше цього сезону зібрали до купи свої сильні сторони, що й принесло їм бажаний результат. І їм не завадили навіть власні помилки, такі як промазаний філдгол та фамбл на власних 10-ти ярдах. Просто тому що «Даллас» помилявся більше.
Єдині в складі «Ковбойс», до кого не було жодних претензій – це СіДі Лемб та Тоні Поллард. Ресивер розривав секондері «Пекерс» всіма можливими способами, що й вилилось у 150 ярдів (персональний рекорд Лемба) та 2 тачдауни. А раннінбек вчергове пробив відмітку в 100+ ярдів та заніс тачдаун. За межами цього дуету, виступ «Ковбойс» був не надто вдалим. Прескотт кинув два перехоплення на двох драйвах поспіль. Захист стабільно провалювався і пропускав такі розіграші, як 39-ярдовий пас Роджерса на Вотсона на четвертому дауні, який повернув «Пекерс» в гру. Знову були непотрібні фоли, через які скасовували вдалі розіграші. І був непотрібний ризик, як рішення грати четвертий даун в овертаймі, коли можна було пробити відносно легкий філдгол. Все це у підсумку й призвело до поразки «Далласа», яка може дорого коштувати у надзвичайно конкурентному цього року дивізіоні.
Новачок тижня: Крістіан Вотсон
Ресивер нарешті показав те, чого очікували «Пекерс», коли брали його в другому раунді цьогорічного драфту. Вотсон прийняв 4 паси 3 з яких були тачдаунами. І кожен з них був надзвичайно важливим. Перший дозволив «Грін-Бей» набрати перші очки в грі, а два інші ліквідували 14-очкове відставання та перевели гру в овертайм. Вотсон достатньо розчаровував цього сезону своєю формою та жахливими дропами. Але матч проти «Далласа» принаймні частково компенсує весь негатив, що був раніше.
Тачдаун тижня: Даріус Слейтон втік від трьох гравців «Хьюстона» та пробіг 54 ярди для тачдауна
Захист «Тексанс» показав себе в цьому епізоді трішечки некомпетентними нубярами, але віддамо належне й ресиверу «Джаянтс». Він ідеально розібрався в ситуації.
Криза тижня: «Лос-Анджелес Ремс» програли вже шостий матч сезону і опустились на передостаннє місце в дивізіоні
Шанси «Ремс» на збереження титулу ніхто вже навіть не обговорює. Зараз йде дискусія чи потрапить чинний чемпіон взагалі до плей-офф. З кожним новим тижнем шати терезів все більше схиляються в бік того, що ні.
З «Аризоною» каліфорнійці мали грати без Метта Стаффорда. Квотербек отримав струс мозку і не встиг відновитися. Якщо «Ремс» зі Стаффордом переважно були нездатні щось придумати в нападі, то без нього тим паче. Резервіст Джон Волфорд прогнозовано не вразив. З ним «Ремс» змогли провести лише три результативні драйви, один з яких був останнім в грі і ні на що не впливав. Купер Капп, який був чи не єдиним плеймейкером «баранців» впродовж всього сезону, закінчив матч з показником в мінус один ярд. І закінчив він матч на початку фінальної чверті через травму ноги, яка скоріш за все виведе його з гри на декілька тижнів. На виносі також нічого не працювало. Всі виносні ярди «Лос-Анджелесу» в «Аризоні» перебив один Джеймс Коннер (66 та 69 ярдів відповідно). «Ремс» могли сподіватись, що їх врятує захист, але ніт. «Кардиналс» навіть без Кайлера Мюррея спокійно знаходили шпарини в обороні суперника і наносили туди точні удари. Навіть попри те, що атака «Кардиналс» не була взірцем ефективності, вони все одно занесли три тачдауни, чого цілком вистачило для комфортної перемоги. «Ремс» все більше опускаються на дно і варіантів вибратися звідти поки не спостерігається.
Сенсація тижня: «Вашингтон» завдав «Філадельфії» першої поразки в цьому сезоні
«Філадельфія» йшла непереможною ходою і створила собі репутацію найнебезпечнішої команди в НФК. Але будь-яка команда рано чи пізно програє. Цей момент настав й для «Іглз». Хоча суперник, який їх зупинив, був трохи неочікуваним.
«Вашингтон» обрав та реалізував ідеальну стратегію проти «Філадельфії». Вони не могли конкурувати з вибуховим нападом «Іглз». Тому вони просто не давали йому м’яч. «Коммандерс» вдвічі довше володіли м’ячем, ніж їх суперник. Вони не робили вибухових розіграшів. Вони не намагались пройти пів-поля одним пасом. Вони спокійно та методично відкушували необхідні 3-5 ярдів і просувались до залікової зони. Драйви, на яких «Вашингтон» заніс два своїх тачдауни, сумарно тривали 14 хвилин. «Філадельфія» за всю гру в нападі провела 19 з половиною хвилин. А коли напад робив помилку, як наприклад перехоплення від Хайнікі в останній чверті – їх страхував захист. «Вашингтон» не був домінантним, він не був якоюсь суперсилою. Можна навіть сказати, що він був нудним. Але в кожного своя стратегія успіху. Це принесло результат і це найголовніше для «Коммандерс». Вони все ще живі і вони все ще можуть претендувати на плей-офф.
У «Філадельфії» в цьому матчі знову проявилась проблема, яка є хронічною цього року – нерівномірність половин. В першій половині «Іглз» шалено тиснуть та намагаються одразу відправити суперника в нокаут. А на другу половину сил не вистачає. Так було і з «Вашингтоном». І було навіть гірше. «Орли» занесли два тачдауни на двох перших драйвах і все – бобік здох. Після цього на семи драйвах був лише один тачдаун на початку фінальної чверті. Чим закінчились інші шість драйвів? Ось вони, зліва направо: перехоплення, пант після 3-х даунів, пант після 3-х даунів, фамбл, фамбл, пант після 3-х даунів. Ви дійсно хочете боротися за Супербоул з таким нападом, «Філлі»? Поки що все це виглядає виключенням з правила, але до проблем «Іглз» тепер прикуто набагато більше уваги. І в їх інтересах подолати їх вже в наступному матчі.
Втім, не варто вішати всіх собак лише на напад «орлів». Захист теж доклав руку до цієї поразки. «Філадельфія» від самого початку обрала неправильну стратегію. Вони відмовились від агресивного пас-рашу та бліців, натомість розраховували на тиск від ді-теклів та ді-ендів та щільне прикриття в секондері. Це було саме те, чого потребував «Вашингтон». Хайнікі не відчував значного тиску, а раннінбеки «Коммандерс» отримували можливість вигризати свої 3-4 ярди. Коли «Іглз» зрозуміли, що треба щось міняти, було вже запізно. І звісно був критичний фол від Брендона Грема, який дав «командорам» новий набір даунів за 1:45 до кінця гри. Це дозволило «Коммандерс» майже повністю спалити весь залишок ігрового часу та поховало шанси «Філлі» на камбек. Колись «Іглз» мали програти, але ця поразка вийшла якоюсь прям депресивною. Як і «Баффало», «Філадельфія» все ще претендент на Супербоул, але питання щодо цих претензій потроху з’являються.
Результати десятого ігрового тижня виглядають наступним чином.
Ситуація в дивізіонах виглядає так.
Американська конференція
Національна конференція
Наступного тижня «Грін-Бей» спробує розвинути успіх в матчі проти «Теннессі». В битві невдах «Денвер» та «Лас-Вегас» з’ясують хто ж з них більший лошара. А «Міннесота» намагатиметься продовжити свою переможну серію в матчу проти «Далласа».
Не забувайте підписуватись на телеграм-канал Hail Mary
