ЧС-1958 – вигадка, а відео та фото з нього – підробка! Фільм із «доказами» цього вийшов у Швеції 20 років тому
У ньому знявся навіть президент УЄФА.
29 травня 2002 року глядачі центрального телеканалу Швеції побачили 30-хвилинний документальний фільм про рух KSP-58. Члени руху доводили, що нібито проведений у країні ЧС-1958, де Швеція дісталася фіналу й програла Бразилії, насправді вигадка.
За їхньою версією, турнір в реальності не проводився. Він існує лише як підроблені телевізійні та радіорепортажі – у змові між американським і шведським телебаченням. Мовляв, це була справа рук ЦРУ та ФІФА в умовах холодної війни. Швеція не мала економічних чи технічних ресурсів, щоб фактично прийняти такий великий захід.
Подивитися її з англійськими субтитрами можна тут:
У фільмі були усі елементи документалки – вчений з «неспростовними» доказами, зйомки на приховану камеру, люди «для балансу»
На самому початку фільму нас знайомлять з істориком Брором Жаком де Верном, який в лоб заявляє: досліджував відео з ЧС-1958 і переконаний, що усі зйомки – постановка. І навіть наводить докази:
• будинки, які видно на відео голу шведа Курта Хамріна Західній Німеччині у півфіналі – насправді не у Гетебурзі, де проходив матч, а в Лос-Анджелесі.
• Довжини тіней, які де Верн сам виміряв на стадіоні в Гетебурзі, які не збігалися з фотографіями з матчу. Зате тіні на фото збігалися з тими, які мали б бути на заході США – якраз у Лос-Анджелесі.
А ще ми бачимо, як де Верн щось переконливо вимірює й занотовує.
• Кадр після забитого голу Хамріна: мовляв, неясно, чому німецький воротар сміється, пропустивши вирішальний гол.
А захисник шведів Калле Свенсон так узагалі штучно доданий на фотографію задля драматизму – «для відволікання уваги від деталей».
Навіщо усе це? Мовляв, США в умовах Холодної війни хотіли протестувати масовий вплив на свідомість людей – й інсценізували ЧС як тест.
Далі ми дізнаємося, що де Верн очолює організацію KSP-58 («Конспірація-58») ще з 1972 року й має послідовників, які нерідко вдаються до терористичних дій. Дізнаємося й про викрадену машину у гравця тієї збірної Швеції, Сігге Парлінга, і про листи з погрозами від іншого футболіста команди Агне Сімонссона. Зокрема, про погрози й небезпеку абсолютно серйозно розповідає тоді ще очільник УЄФА Леннарт Йоганссон, який до того з 1985 по 1990 роки очолював Футбольну асоціацію Швеції:
«Були листи, в яких повинна була бути вибухівка. Були дзвінки. Була поліція у дворі. Я не міг сам водити машину. Можна було отримати погрозу телефоном чи листом, що жити лишилося недовго».
У фільмі також були використані традиційні для завоювання довіри прийоми, як-от вмовляння на підвищених тонах невідомої людини із лише правою ногою в кадрі:
Чи «щирі зізнання» касирки організації, зняті на приховану камеру:
Далі сюжет завертається ще крутіше: де Верн презентує книгу, проти нього виходить групка активістів (які виглядають як типові активісти) та здійснює «напад», а видавець розповідає про «свободу слова» і що «не може коментувати зміст книги», журналісти намагаються зайти до «фінансиста» організації, який кидається у них чоботом. А також спілкуються з отією «правою ногою», яку вмовили на інтервʼю – і та почала розповідати про вебсайт, який створюють, розгалужені осередки по всьому світу та відсутність будь-яких свідків проведення ЧС у Швеції. Усе це розбавляється коментарями «психолога», який розповідає про небезпеку руху KSP-58 та самого Курта Хамріна, який увесь фільм говорить, що справді грав та забивав гол.
Зрештою, фільм закінчується без висновків – і ті, хто вимкнули його з початком субтитрів, так і не побачили останній: «Документальна фікція».
«Конспірація-58» випередила свій час: вона досі наочно демонструє, як клепаються документалки про «штучний ковід», «змову євреїв» та інших «укронацистів»
Ще тоді, у 2002-му, режисер Йоган Лефштедт пояснив, що зняв цей мокʼюментарі для того, щоб показати наочно людям: не слід сліпо вірити усьому, що кажуть у телевізорі.
Для розуміння: зі слів режисера, понад 16 тисяч людей зайшло на вебсайт «організації», який було показано у фільмі (це 2002 рік, інтернет ще був доволі нерозповсюдженим явищем), а більшість так узагалі повірила у те, що KSP-58 справді існувала.
Для чого ж зняли цей фільм? Тоді вже виникала серйозна загроза відродження нацизму – зокрема, через виправдання Голокосту.
«Важливим є зв’язок з історичними ревізіоністами та тими, хто заперечує Голокост. Я сподіваюся, що фільм можна буде використати в інформаційних цілях для молодих хлопців із занадто коротким волоссям, які заблукали по життю і думають почати сумніватися в існуванні Голокосту.
Критичної індивідуальної оцінки того, що ми дізнаємося через газети, телебачення та радіо, майже не існує. Ми повинні запитати себе, наскільки високий рівень правди в тому, що ми бачимо, чуємо і читаємо», – казав Лефштедт.
Нині, у 2022-му, проблема нікуди не зникла. Так, на щастя, масового заперечення Голокосту у світі вдалося уникнути, але це не врятувало від купи інших конспірологічних теорій. Тут можемо «подякувати» росії та трампістам: останніми роками саме вони в промислових масштабах продукують подібні «документальні фільми» – від «звʼязків Зеленського із Гітлером» та «вигаданих українців» до «керованості масонами Байденом» та «виведеного в біолабораторіях коронавірусу». Формула ж у таких фільмів одна: якісь «таємні зйомки», складні схеми, купа різних «експертів» (у тому числі тих, хто сумнівається – так, для балансу), «неспростовні докази».
Шкода, що вони знімають це цілком серйозно, а не в жанрі «мокʼюментарі».
Супергра в підкати: пройди суперників на полі і отримай бонус
Фото: Gutberlet/Global Look Press
