Tribuna/Футбол/Блоги/Дух часу/Три топ-збірні, від яких можна чекати провалу на ЧС-2022

Три топ-збірні, від яких можна чекати провалу на ЧС-2022

На кожному великому турнірі є місце сенсаціям.

Блог — Дух часу
18 листопада 2022, 19:20
18
Три топ-збірні, від яких можна чекати провалу на ЧС-2022

Чим ближче до старту турніру, тим чіткіше вимальовуються перспективи учасників на ЧС-2022. Коли відомі заявки, стає зрозумілішим, у який футбол гратиме команда.

Ми розповідали про тіньових фаворитів чемпіонату світу в Катарі, а тепер варто розповісти й про ті команди, які мають найбільше шансів провалитися. Принаймні так здається зараз, до старту ЧС.

Беремо лише топові збірні (складно уявити, що має статися, щоб назвати виступ, наприклад, Тунісу провалом), а під провалом матимемо на увазі невихід із групи чи виліт у 1/8-й.

Франція

Одна з найбільш топових команд за складом, але в той же час одна з найпроблемніших. Чинні чемпіони світу після перемоги у 2018-му майже не показують чемпіонську гру. Кваліфікувалися на ЧС-2022 з першого місця, але набрали лише 18 очок – найменшу кількість серед усіх переможців груп (разом зі Швейцарією). У 4 із 8 груп відбору цього не вистачило б навіть для другого місця. На Євро-2020 привезли топовий склад, але зі скрипом вийшли з групи та вилетіли у першому ж раунді плей-оф. У Лізі Націй взагалі сором (але не ганьба) – третє місце у групі з Данією, Австрією та Хорватією, всього 5 набраних очок.

Але це не головна причина, чому французи можуть провалитися у Катарі. Зрештою, Італія вигравала ЧС після провального Євро-2004, а Іспанія розпочала свою серію тріумфів після непереконливих виступів на турнірах 2004 та 2006 років. У збірної Франції багато проблем на фоні. Коли команду на турнір везе тренер, який розуміє, що на його місце вже практично посадили іншого кандидата, навряд чи з цього може вийти щось хороше. Дідьє Дешам уже увійшов в історію національної команди, але у Франції всі чекають, коли її очолить Зідан. Нахабно прибрати Дешама перед турніром було б перебором, тому у федерації, є таке відчуття, просто чекають, що команда провалиться – тоді буде привід не продовжувати контракт з Дідьє (діє до кінця цього року).

Ще один великий мінус – відсутність кількох лідерів, здатних у складний момент зібрати та налаштувати партнерів. Іноді цю роль виконує тренер, але це точно не про Дешама. На полі ж у французів цього разу буде лише один харизматичний вожак – Бензема. Раніше таким був Погба, але останнім часом у нього багато нефутбольних проблем та й у заявку він не потрапив через травму. Ще один травмований лідер – Канте – навряд чи підходить під статус харизматичного лідера, але він хоча б вселяв спокій. Мбаппе – топ, але часом його самого треба налаштовувати. У центрі поля буде молодь чи гравці, які теж не відрізняються лідерськими якостями. Чи потягне Бензема таку роль самотужки?

Звичайно, Франції дуже пощастило з групою. Це сильно зменшує вірогідність невиходу до плей-оф. Важко уявити, за рахунок чого Австралія чи Туніс зможуть обійти команду Дешама. А от у виліт від Польщі або Мексики в 1/8-й дуже віриться.

Англія

Дуже схожі проблеми має і збірна Англії. Тут можна було б схалтурити, вставивши той самий текст, що був у французів, просто замінивши Дешама на Саутгейта, а Бензема на Кейна. Хоча деякі відмінності таки є.

В останні кілька місяців почастішали розмови про те, що цикл Гарета Саутгейта в команді «трьох левів» уже добіг кінця. Все це спровокувало жахливий виступ англійців у Лізі націй, де вони вилетіли з Ліги А з нулем перемог, чотирма забитими і десятьма пропущеними (0:4 від угорців запам'ятаються надовго). Дуже схоже, що у Саутгейта криза ідей. Якщо в попередні роки критики обережної гри замовкали, коли у якості аргументу їм наводили результати збірної, то тепер слабка гра в атаці не перекривається успішною грою в обороні. Із чотирьох забитих у Лізі націй – два з пенальті.

У відборі на ЧС-2022 Англія стала найрезультативнішою командою в Європі аж з 39-ма м'ячами. Але нехай це не вводить вас в оману – 24 з них були забиті у ворота Сан-Марино та Андорри. З Польщею, наприклад, вийшло набагато скромніше – всього 2:1 та 1:1.

Є питання щодо заявки. Маґвайр, Філліпс, Гріліш були взяті на турнір, здається, по старій пам'яті. Звичайно, навряд чи всі троє гратимуть в основі (хоча щодо Гаррі є впевненість, що так), але чи справді корисний у заявці буде Філіпс, який цього сезону зіграв лише чотири матчі? Магуайр останнім часом намагається робити все, щоб перестати бути гравцем-мемом, але поки що виходить через раз. А Гриліш на шляху до того, щоб стати гравцем-мемом.

Головні надії Саутгейта – Гаррі Кейн та Джуд Беллінґем. Від настрою, мотивації та фізичного стану лише двох гравців залежатиме виступ цілої команди. Це небезпечна ситуація.

У невихід із групи зі США, Іраном та Уельсом слабо віриться (а якщо трапиться – ганьба на десятиліття), але ось у плей-оф точно виникнуть проблеми. Так, там, швидше за все, їм випаде Сенегал чи Еквадор, але це вже не Сан-Марино чи Андорра. Нинішній збірній Англії складно навіть із середняками. І щось підказує, що цього разу їм не пощастить.

Іспанія

На відміну від французів та англійців, «Фурія роха» потрапила до цього списку виключно через непередбачуваність. Команда Луїса Енріке переживає перехідний період, у складі багато нових прізвищ. Люди, які дивляться футбол раз на два роки (плюс фінал ЛЧ), побачивши Іспанію на майбутньому чемпіонаті світу, можуть подумати, що Ґаві – це Хаві, Ф. Торрес – це Фернандо, який забивав німцям у фіналі, і будуть обурюватися відсутністю Піке і Рамоса. Але в цій команді поки що й близько нема персон такої величини у такій кількості.

Гравці з чемпіонським досвідом золотих часів – Альба та Бускетс. В іншому ж збірна Іспанії – це нова команда, яка вже кілька років перебуває в процесі перезавантаження. Ще настануть часи, коли ми говоритимемо про Ґаві, Педрі, Фаті, Піно, Вільямса, Гарсію як про легенд, але прямо зараз вони – молоді та перспективні хлопці, від яких не можна вимагати золотих чи навіть бронзових медалей. Вони можуть видати супертурнір, одразу вписавши свої прізвища в історію «Фурії рохи», а можуть і провалитися. І це нормально.

На папері іспанці на голову сильніші за Коста-Рику та Японію, але й ті не безпросвітні андердоги. Перші вже дивували футбольний світ кілька років тому, обійшовши Англію, Італію та Уругвай, а другі тричі виходили з групи у XXI-му столітті. Отже, тут цілком може бути місце сенсації.

***

Щоб не пропустити найголовніші новини напередодні турніру та під час самого ЧС, підписуйтеся на наші оновлені під головну подію року соцмережі:

Фото: Maurizio Borsari/Global Look Press; Mutsu Kawamori/Global Look Press

Найкраще у блогах
Більше цікавих постів

Інші пости блогу

Всі пости