Чанти в пабі, інтерв’ю з Балаге, зіпсований павербенк. Редакція згадує день попереднього фіналу між «Ліверпулем» і «Реалом»
А як ви провели той вечір?
Вивіска фіналу Ліги чемпіонів 2021/22 «Реал» – «Ліверпуль» навіює ностальгію на кожного киянина, якщо не українця. Натовпи фанатів у червоних та білих футболках у центрі міста, фан-зона на Контрактовій, черги біля «Олімпійського» – Київ пам’ятає той фінал.
Згадуємо його очима редакції Tribuna.com.
Ірина Козюпа, репортерка
«На фото черга не по сіль чи бензин, а за акредитацією на фінал ЛЧ в Києві. Досі не знаю, як вийшло пройти всі кола пекла подачі заявок, щоб отримати акред на цей матч, але мала таке щастя – переглянути «Реал» і «Ліверпуль» на «Олімпійському». Так, я бачила гол Бейла і фейли Каріуса на власні очі. І Клоппа на прес-конференції. Сама в шоці.
З одного боку було класно попрацювати на фіналі. Там же біля Палацу спорту записали інтерв’ю з Гільємом Балаге, потім були передматчеві прес-конференції і тренування. В день матчу багато часу ми з оператором провели в парку Шевченка з англійськими фанатами.
Фанати кайфували, ми намагалися працювали, але пам’ятаю, що виходило не дуже. Були якісь постійні проблеми то з інтернетом, то ще з чимось. Зате на все життя в пам’ять врізалася картинка, як фани рядами відливали в парку, і дуже атмосферні індуси в тюрбанах. Вони подарували маску Салаха, яка досі висить в мене на холодильнику.
Коротше, в такі моменти хочеться не бігати, як мишка в колесі, а бути частиною цього свята життя. Зате матч дивилася з ложі преси, а в мікст-зоні чула, як Роналду сказав, що не знає чи залишиться в «Реалі». Іспанські журналісти там ледь з розуму не посходили.
Потім ми ще записували враження киян від фіналу ЛЧ – я приставала до людей з питаннями, хто з футболістів був красивішим, і питала в чоловіка в костюмі Посіпаки, який рахунок матчу.
Зараз фейсбук постійно підкидає фото з того матчу. Тут фото з акредитацією, там з Роберто Карлосом, а там ще з жіночого фіналу ЛЧ і сімпотним тренером жіночого «Ліона».
На «Олімпійському» і в Україні ще буде багато топових матчів – після нашої перемоги. І найменше, що в УЄФА могли зробити – забрати в Росії цей фінал ЛЧ. Бо неможливо було б дивитися, як його грають в Санкт-Петербурзі».
Микола Решнюк, репортер
«Моя історія того дня ніби й не особлива, але згадувати її мені завжди приємно. Дістати квитки на фінал я, звісно, не зміг, хоча за кілька днів до цього навіть чемно сходив на фінал жіночої ЛЧ між «Ліоном» і «Вольфсбургом», де між глядачами розігрували перепустки на чоловічий фінал. Не пощастило (хоча сам матч вийшов нічогеньким – з овертаймом та розгромом у ньому від француженок).
Залишався варіант відчути атмосферу першого в історії України фіналу ЛЧ в одній з офіційних фан-зон. Я обрав варіант із трансляцією на Контрактовій площі. І кайфанув, хоч ми з дружиною вболівали за «Ліверпуль», а біля нас якраз весь поєдинок горлали за «Реал» два експресивні іспанці, яким, вочевидь, теж не пощастило з квитками. До того вечора я ніколи не відчував магію футболу настільки, але завдяки грі збагнув усю її велич – у вболіванні і єднанні з такими ж як ти вболівальниками.
Напевно, ці враження й не дали сумувати через поразку «Ліверпуля». Тепер сподіваюсь на реванш мерсисайдців і вендету Салаха. Так, Рамос уже не в «Реалі», але мене влаштує, якщо Мо натомість виключить з гри Куртуа. Андрюха Лунін, ти вартий гри у фіналі ЛЧ».
Нікіта Сергійчук, соціальний редактор
«Усе почалося з того, що зі мною зв’язався Максим Горпінюк (перший соціальний редактор Tribuna.com – прим.). Він мені написав, що йому дали акред на фінал Ліги чемпіонів, але він не міг знайти житло – тоді всі дуже підняли ціни. І я йому сказав, що у мене є кімната у бабусі на Троєщині, «якщо тебе влаштовує – залітай».
В підсумку він написав, що буде з автором блогу «Square One» Віталієм Суворовим, вони разом мали жити на квартирі. І ще приїхав Льоха Манов, який працює на міжнародній Трибуні. У нього не було акредитації на фінал, він просто приїхав потусити, побачитися з чуваками, жив узагалі в іншому місці. І потім якось виявилося, що мала приїхати ще одна їхня колега. Вони у підсумку жили утрьох в моїй кімнаті, хтось із них спав на підлозі. Або ніхто не спав на підлозі, бо Суворов дуже наполегливо працював аж до ранку.
Вони приїхали, перший день ми гуляли в центрі, ходили по фан-зонах, випивали. Було приємно бачити банери «Ліверпуля» на Хрещатику.
Тоді також був Саша Сажко і ще кілька колег, ми тусили в пабчику. Більшість працівників Tribuna.com вболівали за «Ліверпуль». В якийсь момент у паб завалилися британці, почали співати чант.
Був дуже радий, бо ми зібралися працівниками сайту, які дуже рідко збираються (раз на рік на корпорат або рідше), добре відпочили».
Фото до фіналу:
Фото після фіналу:
Костянтин Варварик, автор розділу міжнародного футболу
«Насправді внаслідок вступу до ІМВ (тоді якраз закінчував перший курс) і вкалування по навчанню, щоб якомога швидше виїхати зі зйомної кімнати на Петропавлівській Борщагівці й отримати місце в гуртожитку, сезон 2017/18 пройшов майже повністю повз мене. З іншого боку, це місце я якраз отримав за кілька тижнів до фіналу – тож піти з компанією свого сусіда-однолітка задля ближчого знайомства було дуже гарною ідеєю.
До того я зробив спробу потрапити на фінал як волонтер, навіть дійшов до стадії особистих інтерв’ю, однак перехвилювався, і зрештою згубив свою англійську, впевненість та можливість потрапити на «Олімпійський».
Дуже добре пам’ятаю фанів «Ліверпуля» у парку Шевченка, спроби (іноді невдалі) триматися купи у фанці на Контрактовій, обговорення тих див футболу, які творив Каріус, і розчарування ними (як справжній антихайпер, я притоплював за «Ліверпуль»). Загалом, було весело.
Не так весело було особисто мені після матчу. Коли завершилася гра, нам вдалося пробитися у «Гуллівер», де мій сусід «по рофлу» взяв пляшку «Тетерева». Надпив її, закрив і поклав у рюкзак, де також лежав мій дешевий китайський павербенк. Усе б нічого, але пляшку закрутили не до кінця, і поки ми піднялися з ТРЦ на вулицю, вона розлилася. Більше мій павербенк не працював – це моя головна асоціація із тим фіналом.
Веселий вечір продовжився вже у гуртожитку».
***
А тепер ви діліться спогадами у коментарях.
Фото: особисті архіви Ірини Козюпи та Нікіти Сергійчука, фейсбук Олександра Сажка
