7 гравців з внутрішнього резерву «Динамо», які можуть допомогти подолати кризу
Фіналіст Кубка Лібертадорес, гравець збірної Грузії та юнаки.
«Динамо» видало катастрофічний євросезон:
– Вперше в своїй історії найтитулованіший український клуб не виграв жодного матчу в груповому турнірі Ліги Європи;
– В 7 попередніх розіграшах ЛЄ кияни ніколи не опускалися нижче 3-го місця. Зараз – 4-е.
– Ніколи не програвали більше 2 матчів (маємо 5 поразок).
– Ніколи не забивали менше 7 голів (цього разу лише 5).
– Ніколи не пропускали більше 9 (дотягнули аж до 11).
Словом, в сезоні-22/23 «Динамо» перекрило всі ці свої антирекорди. Деякі – із солідним відривом. Складається враження, що якби в ЛЄ можна було впасти нижче 4-го місця, «Динамо» зробило б і це. Адже у чемпіонаті України, більшість учасників якого через війну з москалями не можуть похвалитися кадрами рівня «Фенербахче», «Ренна» чи навіть «АЕК», кияни на 6-му місці.
Хоча перед стартом сезону експерти сходилися до думки, що саме «Динамо» – один з головних претендентів на чемпіонський титул. Але король виявився голим. І взимку клубу потрібно шукати підсилення. Андрій Кудирко показує, що його можна отримати не тільки за рахунок трансферів.
Наскільки реально очікувати серйозний трансфер
Проблема «Динамо» з кадрами, особливо в атаці, була і до активної фази війни. Ми пам’ятаємо всі ці пошуки центрального нападника та вінгера. А після того, як з командою розпрощалися Карлос де Пена, Вітіньо, Беньямін Вербіч, стало зовсім кепсько.
Сподівання киян вже перед самим закриттям трансферного вікна знайти досвідченого нападника виявилися марними, придбання вінгерів Кахіма Перріса та Владислава Кабаєва також покращення не принесли. Та й травма Миколи Шапаренка (один з кращих півзахисників у Лігі націй УЄФА дивізіону B як за кількістю боротьби в обороні, так і в просуванні м’яча до останньої третини поля) внесла серйозні корективи у роботу командного механізму. А на горизонті – потенційне прощання з Віктором Циганковим.
І наразі зрозуміло, що гарантовано якісно «Динамо» підсилитися взимку за рахунок трансферів буде неймовірно складно та дорого. Ключовий момент – щоб це було гарантовано якісно. Зважаючи на те, що в Україні війна, а з єврокубків кияни вибули, вмовити сильного футболіста підписати контракт з «Динамо» – це за умовчанням переплатити або сильно ризикувати.
Брати аби кого з надією, що, можливо, цього разу прорве – теж не дуже переконливий варіант. Хоча, здається, іншого шляху для киян на зимовому трансферному ринку немає – тільки робити ставки та сподіватися, що одна з них зіграє.
Внутрішні ресурси «Динамо»
Але у киян є й інші ресурси – внутрішні. Які також можуть допомогти вирішити проблеми нестачі кадрів. Причому цей ресурс варто розподілити на три частини, кожна з яких цілком здатна дати позитивний результат.
Частина перша. Покращення ігрових якостей футболістів першої команди за рахунок тренувального процесу та покращення мотивації. Тим, хто вважає, що це тільки слова та працює лише в теорії, раджу згадати, наскільки зумів прибавити той же Микола Шапаренко, який не дуже переконливо виглядав до приходу Мірчи Луческу. Наскільки потужним і майже незамінним став Віталій Буяльський.
А список футболістів, від яких варто очікувати прогресу, досить великий. Це і згадувані вище новачки (ті ж Владислав Кабаєв, Кахім Перріс плюс Джастін Лонвейк), це і вчорашні резервісти Владислав Ванат, Костянтин Вівчаренко. Та й решта гравців цілком може стати сильніше. Якщо будуть мати таке бажання, звичайно.
Частина друга. Орендовані гравці. Їх «Динамо» роздало багато – і вітчизняних, і іноземних.
Частина третя. Футболісти з команди U19. Частина героїв минулої Юнацької ліги УЄФА, коли підопічні Ігоря Костюка перемагали «Барселону», «Баварію» та «Бенфіку», якраз пішла в оренду, але дехто з лідерів тієї команди залишився. Аби довести Луческу, що на нього можна розраховувати вже зараз хоча б як на гравця ротації.
Звичайно, мова йдеться про зовсім юних футболістів, які не зможуть одразу гарантувати результат. Але це, по-перше, посилить конкуренцію для ветеранів. По-друге, когось може прорвати вже зараз.
А ми на прикладі суперників киян в ЛЄ вже бачили, що молодим талантам варто довіряти. Гол плюс пас в останньому матчі «Динамо» проти «Фенербахче» (0:2) – в 17-річного Арди Гюлера (дата народження – 25.02.2005). Хлопчина фактично зробив гру. Переможний м’яч в третьому турі за «Ренн» (2:1) на рахунку 17-річного Дезіре Дуе (03.06.2005). В останньому матчі групового турніру грав за «Ренн» ще один представник покоління 2005 року народження Жануель Белосьян. П’ять ігор з шести провів на поле трохи старший опорний півзахисник Леслі Угочукву (26.03.2004). Причому в обох зустрічах з «Динамо» він відіграв по 90 хвилин.
А «Динамо», як нам порахувала обсерваторія CIES, посідає третє (!) місце в рейтингу кращих та найпродуктивніших футбольних шкіл Європи.
Сім гравців, яких варто тримати у полі зору
Після моніторингу орендованих футболістів та гравців молодіжної команди «Динамо», у нас сформувався список з семи кандидатів, які могли б допомогти подолати кадрову кризу в атаці та середині поля. Звичайно – могли б, а не гарантовано зможуть. Проте цим футболістам варто було б надати таку можливість.
Володимир Бражко (23.01.2002, Україна)
Центральний півзахисник, який може стати альтернативою або помічником для Сергія Сидорчука, зважаючи на проблеми «Динамо» в середині поля. В цьому сезоні дебютував на рівні УПЛ і відзначився дуже яскравим голом за «Зорю» – якраз у матчі проти «Динамо» (3:2). Дуже впевнено на прийомі переграв саме Сидорчука, опустив м’яч на газон, на замаху прокотив повз себе Іллю Забарного і розстріляв ворота.
Один з героїв минулої ЮЛЧ, де відзначався великою кількістю ударів по воротах (4,05 в середньому за 90 хвилин) та великою кількістю боротьби у захисті. В цьому сезоні в УПЛ – 5-й за кількістю розрізних пасів (1,82 в середньому за 90 хвилин), що могло б дати сподівання розраховувати на вдале повернення в «Динамо».
Хоча тут є нюанс – оренда Бражко в «Зорі», яка почалася влітку, розрахована на два роки. І чи прописана в договорі можливість відкликати настільки раніше гравця – невідомо.
Сергій Булеца (16.02.1999, Україна)
Чемпіон світу U20 2019 року, зіграв за «Динамо» U19 на рівні ЮЛЧ 15 матчів (5+4). Четвертий сезон проводить в оренді (два за «Дніпро-1» – 51 матч, 10+7, другий за Зорю – 36 матчів, 3+7), причому наразі показує дуже пристойні цифри.
Другий в усій УПЛ за кількістю ключових передач (1,34 в середньому за 90 хвилин), входить до топ-10 в УПЛ за кількістю гольових передач (0,4 в середньому за 90 хвилин) та за кількістю глибоких передач (2,27 в середньому за 90 хвилин).
Якщо за нинішньої ситуації не надати шанс пограти за основний склад «Динамо» Булеці, то варто відпускати хлопця і не тримати його на контракті.
Вітіньо (01.04.1999, Бразилія)
Після адаптаційного періоду в першій половині сезону-21/22 бразильській універсал (закриває в атаці всі позиції і на флангах, і в центрі) мав би стати ключовим гравцем у лінії нападу «Динамо». Принаймні під час зимових зборів складалося саме таке враження, яке підкріплювалося цифрами.
Навесні 2022 року Вітіньо повернувся до «Атлетико Паранаенсе» в оренду. Відіграв 33 матчі на топ-рівні (2+2). В тому числі – 8 матчів в Кубку Лібертадорес, де команда Вітіньо дійшла до фіналу та програла «Фламенго» – 0:1 (динамівський бразилець провів на полі 57 хвилин). В Кубку Лібертадорес продемонстрував власну різноплановість – 7-е місце за середньою кількістю навісів до воротарського майданчика, 21-е – за середньою кількістю ударів по воротах, 23-є – за середньою кількістю зароблених на собі фолів.
Термін оренди спливає наприкінці 2022 року, і головне питання – чи зможуть в «Динамо» переконати Вітіньо повернутися. У «Шахтаря» такий діалог з бразильцями не вийшов, але «Дніпро-1» зумів знайти з легіонерами спільну мову.
Назар Волошин (17.06.2003, Україна)
Назар Волошин – дуже швидкісний вінгер, в активі якого 2+3 в 7 матчах ЮЛЧ в минулому сезоні, а також результативні дії у складі збірної України U19 у відборі Євро-2022. Наразі на правах оренди виступає за «Кривбас» та відзначився двома забитими голами в УПЛ.
Завжди активний та рішучий футболіст, який вміє і шукати момент для себе, і підігрувати партнерам. На рівні ЮЛЧ видавав непогані середні показники ключових та глибоких передач.
У грамотного тренера може стати гравцем високого рівня. Для «Динамо» може стати як мінімум корисним додатковим гравцем ротації.
Самба Діалло (05.01.2003, Сенегал)
Мініатюрний африканський вінгер дуже яскраво показав себе у минулій ЮЛЧ, де забив 5 голів у 8 матчах і виділявся на рівні європейських однолітків індивідуальними якостями. Один з кращих за кількістю спроб дриблінгу (9,47 в середньому за 90 хвилин) з успішністю 37,31% та 9-м показником в ЮЛЧ за кількістю зароблених на собі фолі (3,11 за 90 хвилин). Швидкий, рухливий, націлений на ворота та на завершення атаки (3,67 удари за 90 хвилин із точністю 50%), він забивав навіть менше, ніж міг би (0,57 гола за 90 хвилин проти 0,62 xG).
У другій половині жовтня Самба ДІалло знову почав грати за «Динамо» U19, отримав 11 хвилин ігрового часу у Лізі Європи у двох останніх турах. Якщо особисто сам Діалло пов’язує своє майбутнє (принаймні найближче) з київським клубом, треба допомогти йому знайти баланс між індивідуальними та командними діями.
Антон Царенко (17.06.2004, Україна)
Дуже цікавий центральний півзахисник атакуючого плану, який не може похвалитися габаритами, але виділяється інтелектом та технічним арсеналом. Один з перших представників покоління 2004 року народження перейшов до команди U19, де виступає третій сезон (47 матчів, 16 голів). Багато забиває, але головні чесноти – вміння віддати гострий пас з претензією на гольовий.
Другий сезон поспіль Царенко незмінно посідає місця в топ-3 в чемпіонаті України U19 за такими показниками: ключові передачі, розумні передачі, глибокі передачі та точність розрізних передач. Частина з них стає гольовими. В минулій ЮЛЧ за 7 матчів набрав 1+3 по схемі гол+пас.
В нинішньому сезоні двічі зіграв у кваліфікації Ліги чемпіонів проти «Бенфіки» (загалом 18 хвилин). Після зимових зборів з основою цілком може розраховувати на більшу кількість ігрового часу.
Георгій Цітаішвілі (18.11.2000, Грузія)
Футболіст, який не може пожалітися, що в «Динамо» йому не надавали шанс. Його випускали на поле й Олександр Хацкевич (8 матчів, 202 хвилини), й Олексій Михайличенко (12 матчів, 492 хвилини), й Мірча Луческу (4 матчі, 125 хвилин). Але від Цітаішвілі, який виблискував на рівні ЮЛЧ, всі очікували більшого. Можливо, на той момент він не був готовий до переходу на якісно новий рівень.
Наразі він на правах оренди грає вже за четвертий клуб (після «Ворскли», «Чорноморц» та краківської «Вісли» – «Лех»), загалом за 48 матчів має не дуже потужний статистичний доробок (4+4).
Але варто звернути увагу на інше. Цітаішвілі у вересні 2021 року дебютував у національній збірній Грузії. Французький тренер Віллі Саньоль довірив вихованцю «Динамо» зіграти 12 матчів, в тому числі – 3 з 5 можливих на той момент у відборі до ЧС-2022 та 5 з 6 у Лізі націй УЄФА у дивізіоні C.
І тут Гіо, який завжди вирізнявся бажанням брати гру на себе, показав себе не тільки у вмінні обігрувати один в один та збирати на собі фоли, але й посів 3-є місце в ЛН (C) за кількістю гольових передач (0,51 за 90 хвилин). Які, у свою чергу, стали результатом ключових передач (1,02 за 90 хвилин – це 7-й результат в ЛН (C)).
Автор: Андрій Кудирко
