Інфантилізм, Арестович і Ніцше. Головні філософські тенденції ЧС-2022
Цікавий погляд на турнір від нашого блогера.
Від редакції: ви знаходитесь у блозі Блокнот диванного эксперта. Його автор написав цей текст у рамках блогерського конкурсу «Кубок світла», призовий фонд якого складав 25 тисяч гривень. Підтримайте його плюсами та коментарями.
***
Останній рік переконав майже всіх, що спорт не може бути поза політикою, цей ідеалістичний міф розбився об нещадну скелю реальності. І цією тезою ми вже приходимо до площини філософії, яка теж повсюди.
Вона може бути високою, з безліччю незрозумілих слів та конструкцій, як у Канта, а може бути звичайна, побутова, як у твого сусіда. Котрий пише на тебе донос у поліцію, бо в тебе є світло, а в нього — ні.
Тож буде гріхом, якщо ми не з’ясуємо основні ідейні течії та підґрунтя такого великого турніру, як ЧС-2022 та його учасників.
Хоча що таке гріх і чи взагалі він існує?
Збірна Катару
Головна ідея: самонавіювання
Джерело натхнення: збірна Бразилії часів Ґарінчі й Пеле
Ми заб’ємо скільки захочемо, ви — скільки зможете. Напевно саме така установка була на ЧС у катарців, щоправда, вийшло чогось навпаки. Може прочитана вона була справа наліво, хто зна? Але факт залишається фактом: арабські піски, здається, не несуть тієї футбольної грації, що й бразильські, або хоча б піски київського Гідропарку.
Однак, так одразу і не скажеш, якщо ви слідкували за ультрас пакистанської, ой, катарської команди. «Шизили» вони дійсно люто, як справжні фани команди-домінантки. Мабуть, у Катарі хороші виробники пігулок плацебо, проте надто дорогих, але ж треба якось замінювати заборонений алкоголь?
Збірна Іспанії
Головна ідея: раціоналізм
Джерела натхнення: мислителі раціоналісти Декарт, Спіноза, Кант
Іспанці мислять раціоналістично, тому підтвердження поразка Японії в останньому матчі в групі, що дозволила їм посісти 2-ге місце, потрапити на скромний Марокко в 1/8-й та уникнути попадання на сітку з Бразилією. І вже неважливо, робили вони це умисне чи підсвідомо, але тут можна однозначно констатувати акт раціоналізму.
Хоч би здавалося, що погано в ньому? Це ж спосіб мислення дорослої, здорової та освіченої людини, хіба ні? Так-то воно так, але сильні перегини будь у чому, як правило, до добра не доводять, що і сталося з Іспанію у 1/8-й.
Проти них вийшли відчайдушні марокканці, з великим бажанням, персональними історичними претензіями, але з низькими математичними шансами. Проте ірраціональне, чуттєве — виявилося сильнішим за холодні розрахунки, Шопенґауер (філософ ірраціоналіст) переміг школу класичної філософії.
Збірна Марокко та інші сенсаційні андердоги
Головна ідея: західна філософія
Джерело натхнення: внутрішня свобода
Цей чемпіонат був багатий на сенсації від азійських (і не тільки) команд, лиш виступ Марокко чого вартує. Прочухан футбольній Європі був нанесений дійсно значний. Антиглобалісти одразу почали це підсвічувати: ось, дивіться, навіть в футболі Захід загниває.
Але чи насправді це так? Якщо ми звернемо увагу на збірні-несподіванки, то зрозуміємо, що майже всі ці андердоги є представниками держав прозахідної ідеології (Японія, Корея, Марокко). Навіть санкційний Іран, був по-європейському протестною збірною, відстоюючи загальноприйняті права та свободи, як, наприклад, право на визначення власного зовнішнього вигляду. В цьому списку можна окремо виділити хіба що Саудівську Аравію. Та сказати, що це виключення, котре підтверджує правило, і додати, що один матч не показник, чи згадати про вплив європейського тренера. Наскільки ця аргументація сильна — питання відкрите, але те, що ми не скоро почуємо гучних футбольних прізвищ із цієї країни — факт майже доконаний, який багато про що свідчить.
Це все про те, що в такій складній системі, як футбол відсутність людської внутрішньої та правової свободи не може призвести до високого розвитку. Тиранія приречена, згадаймо хоча б Китай, на розвиток футболу якого викидаються сотні мільйони доларів, якщо не мільярди.
І коли ми говоримо про перемогу прозахідного мислення, ми говоримо про перемогу загальнолюдської філософії — філософії свободи. Просто так історично склалося, що ту саму свободу Європа пізнала трохи раніше. І ті країни, які потім зуміли цю ідеологію і собі добути, згодом спромоглися віддзеркалити її на всі сфери життя, в тому числі й на футбол.
І, що головне, вони не втратили власну автентичність, гармонічно поєднавши її з прогресом. Ці країни дійсно продемонстрували багатогранність світу на полі та на секторах, але не ту підроблену варварську багатогранність, яку продає ФІФА.
Івана Кнолль
Головна ідея: ніцшеанство
Джерело натхнення: образ патріархальної панянки у проекті «Міняю жінку»
Ну що ж, перейдемо до найцікавішого — до персоналій. Звичайно з представників Хорватії можна було взяти когось зі значущих гравців: Модрича, Ґвардіола чи тащера Ливаковича, але це не так цікаво. Адже цьому тексту, як і лайв-студіям від MEGOGO потрібні перегляди, тому, звісно, Івана.
Та й сама хорватка цікавіша, не тільки для споглядання, а й для осмислення. Кнолль — це образ ніцшеанської жінки, якій вигідне патріархальне суспільство, яка від цього виграє. Сам же Ніцше у своїх роздумах порівнює жінку з пташкою, яка збилась зі шляху, прямуючи з вершин жіночності, та впала у вікно до чоловіка. Який тепер має її оберігати у своїх володіннях, як дещо тендітне та вразливе, і цей шлях є єдиним вірним для жінки, за думкою Фрідріха.
Власне, й Івана сприймається, як та «ніцшеанська пташка» на стадіонах Катару серед безлічі шейхів. Котрі тільки що й звертають свій погляд на її барви, коли вона злітає над ареною. Хоч цим і порушуючи свої релігійні доктрини та переконання, дивлячись на відверту балканку. Але коли ти щось порушуєш із задоволенням, то це, звісно, богоугодна справа та вихід на один рівень сприйняття з великим Ніцше. Ніякого лицемірства.
Кріштіану Роналду
Головні ідеї: вінець філософії, відсторонення
Джерела натхнення: синтез філософії Геґеля, Ніцше та Юнґера, трек Потапа кінця 90-х
По Геґелю – вінцем прогресу свідомості людини є саме його філософія. По Роналду – вінцем розвитку історії футболу є появлення саме Крі Ро, надлюдини, яка стане ідеальним синтезом втілення божественного дару (таланту) та власної праці.
Звісно, ЧС повинен був підсумувати цей процес, проте щось пішло не так. Але Роналду розуміє, що загальноприйняті здобутки ніколи не переважать внутрішні. Та те, що для себе, сім’ї та багатьох фанатів він все ж залишаться цим вінцем, найкращим в історії, попри останні невдачі.
Тому Роналду приймає з розумінням слова з пісні гурту «ВУЗВ», час дійсно минає, все вже доведено. Кріштіану обирає шлях відсторонення по Юнґеру, в його випадку — походу в пустелю, трансфер в «Аль-Наср». Якщо Ернст Юнґер у своєму творі «Похід в ліс» йде від диктату політичних систем, то Роналду йде від хейтерства, чужих очікувань і тиску в Європі. На відміну від Саудівської Аравії, в якій він зможе зблизиться з собою, відчути тишу пустелі й шелест купюр, і дивно за це його засуджувати. Він уже й так найкращий для своїх фанів.
Ваут Веґгорст і Кіліан Мбаппе
Головна ідея: мітологізація дійсності
Джерела натхнення: гостросюжетні твори, епоси
Два нападники топових збірних, але різні за профілем, манерою гри, значенням для команди та перспективою, тобто загалом всім. Але одне, дещо спільне, між ними все-таки є — це неймовірні перформанси під кінець основного часу гри з Аргентиною на ЧС-2022. Двоє чоловіків, котрі поставили під питання хепі-енд кар’єри Лео своїми дуплетами.
Після їх голів у 1/4-й та фіналі в голові крутилося лише одне питання: це буде епічна сюжетна лінія з важкими перешкодами та переможним кінцем для Мессі чи ні?
І це вийшло, але навіть не так, як у банальних спортивних драмах, а як у героїчному епосі. В епосі, у фіналі якого світлий, позитивний персонаж з командою аморальних латиносів у жорсткій рубці здобуває свій Сампо (чарівний млин, який дарує багатство та щастя, за який борються герої фіно-карельського епосу «Калевала»). І наявність мерзотників у його команді тільки додає шарму цій футбольній легенді.
Повертаючись до Веґгорста, то у нього нічого кращого в кар’єрі, певно, вже не відбудеться, а от чи стане француз героєм вже нового сказання — питання дуже цікаве.
Ліонель Мессі
Головна ідея: арестократія (не плутати з аристократією)
Джерела натхнення: «П’ятий проект», сльози Кріштіану Роналду
По Арестовичу всі попередні чотири проекти розвитку України є провальними, тому він пропонує альтернативу — його власний п’ятий проект, який врахував недоліки минулих чотирьох. Ці ідеї припадають до смаку і Лео Мессі, який намагається умістити їх у футбольний контекст.
Адже для Лео попередні чотири ЧС закінчувались розчаруванням. На ЧС-2006 — у нього було мало досвіду, тому він його набуває, на ЧС-2010 — був проблемний тренер, він знаходить нормального, ще й до того ж тезку. У Бразилії 2014-го не вистачило лиш одного кроку до трофея, в Катарі він вже робить його, забиваючи в фіналі. А в 2018-му просто неприємно було той кубок брати, може ще б у болотах затонув.
І ось в листопаді 2022-го настала п’ята спроба, котру аргентинцю вдалося вже успішно реалізувати, саме шляхом аналізу попередніх невдач. П’ятий проект Мессі — нарешті подарував його фанам гарний сон та спокій, закривши цей гештальт. Хейтери Арестовича, є питання?
Джанні Інфантіно
Головна ідея: інфантилізм
Джерела натхнення: Бенджамін Франклін, цитата Григорія Сковороди «Світ ловив мене, але не спіймав»
Брудний та хитрий погляд лисого чоловіка, і ні, пане Поворознюк, ми не про Дмитра Гордона. Тут замість пірамідок — аполітичний світ. Який бритий італієць «штовхає», як дорогоцінний продукт. І котрий припадає на смак арабським шейхам та російським терористам, відбілюючи їх грішні душі.
Що говорити, якщо ЧС-2022 став найрезультативнішим в історії, а матчі? Тільки поєдинки Аргентини у 1/4-й та фіналі чого коштують, а коштують вони, судячи з усього, смертей та кричущих обмежень прав людей.
Але натомість Джанні закликає до всесвітньої любові, мультикультуралізму, займаючи позицію добродія. І ця позиція майже не б’ється, адже закликає до моралі, котра, як відомо, є останнім прихистком негідників.
