Сльози капітана армії РФ Марії Ласіцкене через недопуск на міжнародні змагання – символ нікчемності російського спорту
Звинувачують у всьому World Athletics, а не самих себе.
Це емоційний спіч зі сльозами на очах від Катерини Табашник після чемпіонату Європи з легкої атлетики у приміщені.
Українка взяла бронзу у стрибках у висоту та присвятила медаль загиблій мамі. Її вбила російська ракета під час обстрілу Харкова.
Саме через це Табашник не поїхала на минулорічний ЧЄ з легкої атлетки.
А це емоційний спіч зі сльозами на очах від капітана армії РФ Марії Ласіцкене після чемпіонату Росії з легкої атлетики, що спонсорується «Газпромом». Росіянка взяла срібло у стрибках у висоту та розридалась через те, що її не чекають на міжнародній спортивній арені.
Саме її товариші по службі в армії РФ тільки весною 2023-го вбили трьох українських легкоатлетів: чемпіона України зі стрибків з жердиною Ходаківського, колишнього працівника ФЛАУ Черкасенко та стрибуна у висоту Романа Поліщука.
Саме товариш по службі Ласіцкене вбив ракетою маму Катерини Табашник.
І саме через це Ласіцкене не поїхала на минулорічний ЧЄ з легкої атлетки.
Але ж ні, вона та її чоловік шукають зовнішні чинники. Спортивний «журналіст» Владас Ласіцкас цілком серйозно звинувачує очільника World Athletics Себастьяна Коу в продажності. «Ви вважаєте, що легка атлетика – це ваша особиста річ. Але ви помиляєтеся. Це справа спортсменів. А ви про це забули», – пише чоловік капітана армії РФ.
Чули, що таке ресентимент? Це філософське явище, коли власна слабкість проєктується на зовнішнього «ворога». Один із найяскравіших прикладів – антисемітська кампанія у Третьому Рейсі. У РФ зараз це головна доктрина пропаганди – у всіх невдачах винні соросята, гнусний Захід, неонацисти.
Дослідники ресентименту зазначають, що коли він оволодіває масами і стає частиною політичної доктрини держави, це несе загрозу вільним суспільствам, для яких свобода – важлива цінність. А населення держави перестає шукати причини своїх дій та рефлексувати їх.
Саме це й транслюється у російському спорті, який є частиною російською культури та важливим чинником державної пропаганди.
І це максимально показово й іронічно, що олімпійська чемпіонка, легкоатлетка зі світовим ім'ям, яка роками ворогувала з допінговою системою спорту РФ, звинувачує у своїй особистій трагедії ефемерних «їх». І, найголовніше, транслює цей меседж на іноземну аудиторію, шукаючи співчуття.
«Я не хотіла нити, плакати, але не виходить. Все давно вирішено, що б ми не робили, думаю, нас там не чекають. У мене немає жодних надій», – каже Ласіцкене, вибудовуючи із себе образ жертви.
Але Марія, ти не жертва, ти терпіла, яку вітав сайт ЦСКА із днем народження після року повномасштабної війни та бажав «армійського здоров'я».
Твій чоловік Владас – терпіла, який із тобою їздить у Дубай на міжнародний теніс. Ефемерні «вони» не заважали викладати фото із Мєдвєдєвим та Рубльовим, тим сами також зводячи їхні імена до публічної взаємодії із представницею ЦСКА.
І от саме в таких моментах й сиплються лідери російських думок, які типу мають альтернативну точку зору на війну. Запам'ятайте, вони терпіли, а не жертви. Російський спорт – спорт терпіл.
***
Тим часом армія РФ завдала черговий терористичний удар по рідному місту української легкоатлетки Ярослави Магучіх: «Мій Дніпро сьогодні. Щодня Росія завдає масштабних ракетних ударів по містах України. Не забудемо і не пробачимо».
