«Клята русня за все відповість». Як проходять змагання в Україні за участі світових топів під час війни
Підтримуємо важливий збір з можливістю виграти футболку, підписану Магучіх, Левченко та Геращенко.
46 – саме стільки людей загинуло внаслідок терористичної ракетної атаки Росії по житловому будинку в Дніпрі.
2.00 метри – саме таку висоту (рекорд сезону) взяла Ярослава Магучіх після обстрілу рідного міста на Меморіалі ім. Дем'янюка у Львові в цей же день.
Чинна чемпіонка світу та призерка ОІ сильно нервувала на старті змагань – двічі підряд не змогла взяти стартову висоту, але далі показала психологічну стійкість. «Телефонували родичі, й питали, що там у Львові, бо в них в Дніпрі вибухи було чутно і на лівому, і на правому березі.
Уже потім показали нам картинки, що зруйновано цілий будинок, цілий під’їзд, а люди під завалами. Мене трусило перед змаганнями, але дякую хлопцям, які стрибали перед нами, тому що я змогла зібратися і стрибати», – каже Ярослава.
Після перемоги на запитаннях про Дніпро Магучіх помітно мандражувала. На моє прохання зняти відео на підтримку постраждалих довго збирала докупи слова. Але зняла з вуст думки всіх українців: «Я хочу висловити слова підтримки постраждалим в сьогоднішній атаці у Дніпрі та їхнім родичам. Ми всіх переможемо. Клята русня за все відповість. Слава Україні».
Що це змагання, куди приїхали топи світової легкої атлетики – Магучіх, Геращенко та Левченко?
Мій шлях до Львова та із нього став несподіваним та насиченим – 6 поїздів Укрзалізниці на тиждень (не питайте, в чому причина). Але емоційно це того вартувало – на Меморіалі імені знакового українського стрибуна Дем'янюка побачив мікс шани до воїнів, свята спорту і протесту проти залякування обстрілами. «Вони думали нас зламати, а ми вийшли стрибати», – чую, як каже один із юніорів-атлетів своїй колезі.
Турнір – щорічні змагання, на яких до повномасштабного вторгнення збиралися найтоповіші стрибуни України, а кількість учасників сягала 150.
І війна цю традицію не зупинила – у Львів приїхали змагатися Магучіх, Левченко та Геращенко. Проводилася пряма трансляція з професійних камер. І саме в цей день окупанти завдали масштабного ракетного обстрілу, що закінчився трагедією у Дніпрі.
Нагородження юніорів відбулося у бомбосховищі. Мейнівент перенесли через повітряну тривогу. Серед глядачів було близько десятка чинних військових (серед них син Дем'янюка і теж стрибун – Дмитро).
І попри все змагання відбулися. А перемогу серед чоловіків символічно здобув Вадим Кравчук, який повернувся з фронту.
«Одразу хочу звернутися до всіх: мій друг, Владислав Оксенчук, у полоні. Він боронив «Азовсталь», і кращої за нього людини я не знаю. Якщо можете розмістити пост у соціальних мережах або якось допомогти, зробіть це, будь ласка, якщо вам не складно.
Рік я почав у лавах ЗСУ. Це позитивний досвід на майбутнє, хоча зізнаюся, було нелегко. Сидіти в окопах при мінус дев’ять, бути в нарядах – це щось незвичне для мене.
Це виховує чоловічий характер. Я дуже пишаюся тим, що я українець. І так має думати кожен», – вкрай емоційно сказав спортсмен після перемоги.
Магучіх – справжня рок-зірка зі світу легкої атлетики в Україні
Люди вщент заповнили легкоатлетичний зал – підтримка була дійсно гучною та зарядженою. Цікаво, що публіка сильно різнилася демографічно – він зовсім малих дітей (те, як дівчинка років 4-х підбігла до Левченко – квінтесенція милоти), до людей максимально поважного віку.
А вже після закінчення змагання весь гурт полився до медалісток. І Магучіх сфотографувалася, розписалася, поговорила з кожним (!).
Коли попросив записати відео в Геращенко та Левченко, вони кинули, що вже запізнюються на потяг. І стали до запису.
Стрибунки – чіткий приклад для українських спортсменів, як ставитися до вболівальників і преси.
Головний меседж змагань – все завдяки українським воїнам
Призерки Меморіалу дуже влучно окреслили, завдяки кому відбувся турнір.
Ярослава Магучіх: «Це перші мої змагання в цьому сезоні. Я хочу подякувати Дмитру Дем’янюку та його команді за те, що вони змогли організувати такі стрибкові вечорниці.
Хочу подякувати нашим воїнам, які боронять нашу країну й роблять все можливе, щоб ми могли жити у нашій незалежній, мирній країні».
Ірина Геращенко: «Дуже сильно вклонилася б перед усіма нашими воїнами. Єдине, про що я хочу їх попросити — щоб усі повернулися живими.
Я дуже вдячна абсолютно кожному, що ми маємо змогу змагатися, тренуватися.
За те, що вдома. Ми виїхали, але повернулися завдяки вам. За те, що в нас вільна Україна. За те, що ви боретеся і обов’язково поборете».
Юлія Левченко: «Були мурахи від того, що виступала перед військовими. Маю надію, що ми принесли трішки позитиву для військових, які хочуть трішки відпочити, можливо, надихнутися на перемоги.
Вірю, що після перемоги будуть проводитися великі змагання в Україні. Тим паче у нас відбувалися вже старти, і до минулого року в нас було багато змагань.
На все потрібен час. Я вірю в це. Хочу, щоб до нас приїжджали, знали нашу країну з найкращого боку, бачили, які в нас люди привітні, які в нас вболівальники. Хочеться, щоб це все відбувалося, щоб настала наша перемога».
Син Дем'янюка із дружиною проводять розіграш футболок з турніру за донат на ЗСУ
Усі призери турніру після нагородження розписалися на футболках, що зараз розігруються Дмитром та Орисею Дем'янюками.
Щоб мати можливість виграти лот, потрібно внести донат від 200 грн на банку. Але можна надіслати й меншу суму – кожна гривня важлива.
«Ці змагання показали, що ми, українці, єдині й сильні. Ми можемо проводити класні змагання з результатами світового рівня навіть тоді, коли йде війна. І кожен з нас робить щось для перемоги та вкладає свою працю там, де може і там, де це потрібно.
Маленькими кроками ми йдемо до перемоги! І наступні змагання, маю надію, ми вже проведемо під мирним небом!» – зазначає Дмитро Дем'янюк.
Фото: Tribuna.com, Євген Кравс/УНІАН
