У 1978-му тренер Шотландії змусив народ повірити в чемпіонство, але все завершилось ганебним провалом

Цей пост було написано користувачем Tribuna.com у 2022 році в рамках блогерського конкурсу «Кубок світла». Зовсім скоро у нас стартує новий блогерський конкурс, тому якщо ви вважаєте, що можете написати краще, тоді ласкаво просимо.

***

А чи знаєте ви, що збірна Шотландії повинна була виграти чемпіонат світу 1978 року? Так, саме шотландці повинні були здобути впевнену перемогу. Я чую, як ви щойно запитали мене: «Яка ще збірна Шотландії?». Після цього, нагуглили у вікі статтю «Чемпіонат світу з футболу 1978» і подумали, що автор з’їхав з глузду.

Але іншої думки дотримувався головний тренер збірної Шотландії Еллі Маклеод. Коуч впевнено заявив на пресконференції: «Ви можете відзначити 25 червня 1978 року (фінал чемпіонату світу) як день, коли шотландський футбол підкорить світ».

«День, коли шотландський футбол підкорить світ» — запам’ятайте цей твіт.

«Мене звуть Еллі Маклеод, і я переможець»

В 1977 році Еллі Маклеод тренував амбіційний «Абердін», який кинув виклик гегемонам з Глазго. Наприклад, червоно-білі розгромили «Рейнджерс» із рахунком 5:1.

«Ньюкасл Юнайтед» звернувся до нього з пропозицією стати головним тренером, але шотландець відмовився.

У травні 1977 року ФА Шотландії звільнила Віллі Ормонда і запропонувала очолити збірну досвідченому Джоку Стіну з «Селтіку». Але він відмовився, бо не хотів кидати команду на історичному піку.

Джок завоював 25 титулів з зеленою командою з Глазго, в тому числі 9 чемпіонств. В 1967 році він першим в історії привів британський клуб до перемоги в Кубку чемпіонів. Цей трофей і донині є єдиним для шотландських клубів в Кубку/Лізі чемпіонів.

У федерації залишився лише один вибір — трохи дивний, але дуже цілеспрямований Еллі Маклеод.

Новий керманич одразу взявся епатувати публіку. На першій пресконференції він промовив: «Конкорд» прибув!». Саме цією фразою завершували тестові польоти останньої новинки британсько-французького авіапрому. «Конкорд» — це надзвуковий авіалайнер, найкращий пасажирський літак того часу за технічними характеристиками.

Але якщо на пресконференції Маклеод тільки натякав на те, що він найкращий в футболі, як «Конкорд» серед літаків, то під час першої зустрічі з командою, він прямо про це заявив: «Мене звуть Еллі Маклеод, і я переможець».

Одразу ж виграв свій перший трофей в збірній

Спочатку йому потрібно було пройти тестування Британським кубком. Це традиційний (заснований в 1884 році) мінітурнір між збірними Шотландії, Англії, Північної Ірландії та Уельсу. В матчі з останніми відбувся тренерський дебют Маклеода.

«Дракони» зібрали бойовий склад з представників «Евертона», «Ліверпуля», «Астон Вілли», «ПСВ Ейндховен». Але це не зупинило шотландського тренера сказати, що єдиним гравцем, про якого він чув серед уельсців, був Лейтон Джеймс, молодий гравець «Дербі Каунті». Його клуб того сезону ледь врятувався від вильоту.

Можливо це був такий спосіб, щоб допекти гравцям Уельсу, але журналісти цей напад сприйняли як відсутність футбольних знань та поваги до суперника.

Матч завершився безгольовою нічиєю. Після матчу капітан збірної Уельсу Террі Йорат, який явно все ще кипів, заявив крізь зуби: «Можливо, він тепер дізнається деякі з наших імен і не буде таким невігласом».

Якщо вам цікаво як на турнірі виступив вищезгаданий Джеймс, то його гол приніс уельсцям сенсаційну перемогу над Англією, яка стала єдиною для Уельсу в тому змаганні.

В останньому турі шотландці зустрілись з англійцями. Перемога над принциповим суперником принесла б Маклеоду його перший трофей лише через пару місяців роботи в збірній.

Така напруга перед матчем була сприятливою атмосферою для різких висловлювань гарячого на язик тренера. Він випалив: «Мені не не подобаються англійці, я хейчу їхнє нутро!».

Важко сказати, чи це був просто жарт, але ці слова знайшли відгук в серцях шотландських вболівальників. Стало зрозуміло чому він не перейшов в «Ньюкасл».

Шотландці виграли 2:1. Після фінального свистка натовп фанів з півночі Британії вибіг на поле, щоб роздерти поле на шматки та зламати одні з воріт. Після матчу фанати вчинили масові заворушення на вулицях Лондона. Цей епізод став однією з причин закриття Британського кубку в 1984 році.

Завдяки грі рукою вийшли на чемпіонат світу

Перед Маклеодом стояла ще одна амбіційна задача — вихід на чемпіонат світу 1978 року. В першій половині кваліфікаційних змагань Шотландія програла Чехословаччині 0:2 і завдяки автоголу скромно переграла Уельс 1:0. Еллі повинен був виграти всі матчі, що залишились, щоб вийти на Мундіаль в Аргентині.

21 вересня шотландці з рахунком 3:1 перемогли чехословаків в Глазго. В останньому матчі вони повинні були зіграти на виїзді з Уельсом. Не зовсім на виїзді.

Попри те, що це був домашній матч для Уельсу, його не грали в цій країні. Стадіон в Кардіффі був дискваліфікований за фанатські порушення під час матчу проти Югославії минулого року.

Очевидно, віддавши перевагу фінансовій винагороді замість переваги домашнього поля, ФА Уельсу тоді вирішила, що замість маленького стадіону в Рексемі, гру слід зіграти на «Енфілді», де вони явно сподівалися на велику підтримку валлійців, а якщо не вийде, то хоча б на те, що англійці будуть вболівати проти своїх північних сусідів.

Це був наївний крок. Аншлаг справді зібрався, але тієї ночі Ліверпуль був в шотландських кольорах, бо фанати тартанових заполонили стадіон вщент.

Можливо відсутність лояльних фанатів сприяла тому, що арбітр прийняв дуже суперечливе рішення про пенальті. На 78-й хвилині, Аса Хартфорд навісив у штрафний майданчик Уельсу, голови та руки гравців змішались у великий клубок, і було видно, що рука відкинула м’яч. Але чия це була рука? Гравці Уельсу не сумнівалися, що рукою зіграв нападник шотландців Джо Джордан і припускали, що суддя призначить штрафний.

Однак французький арбітр Роберт Вюрц дотримувався іншої точки зору і призначив пенальті у ворота Уельсу. Номінальні господарі поля були приголомшені, а кіпер Дай Дейвіс сказав: «Було очевидно, що м’яча торкнувся Джордан». Не дивно, що шотландці дотримуються іншої точки зору. Всупереч повторам, які показують, що саме рука Джордана в темно-синій футболці тягнеться до м’яча, нападник це спростовує і сьогодні.

У будь-якому випадку Дональд Массон реалізував пенальті. Кенні Далгліш через п'ять хвилин забив ще один гол.

Після гри Маклеод був нехарактерно флегматичним: «Я знаю лише те, що рука вдарила по м’ячу. Я просто радий, що вийшов у фінальну частину чемпіонату світу», — знизав він плечима.

Маклеод звільнив місце у своєму гардеробі для своєї медалі чемпіона світу

Впевненість Маклеода у своїй команді спонукала його сказати, що він звільнив місце у своєму гардеробі для своєї медалі чемпіона світу.

А команді головний тренер постійно розповідав, що дата фіналу Чемпіонату світу стане в Шотландії національним святом — Днем Еллі.

Цей народний потяг шотландської впевненості, який відправився до перемоги на чемпіонаті світу вже було не спинити. Легендарні AC/DC зіграли на концерті в футболках збірної Шотландії. Спонсори почали штурмувати кабінети Асоціації футболу: Chrysler, Trustee Savings Bank, і навіть компанія з виготовлення вітальних листівок до Дня святого Валентина. Всі хотіли стати частиною майбутньої перемоги.

Заяви головного тренера змусили народ повірити в неї.

Вболівальники Колін Ведделл і Грем Уокер вирушили на чемпіонат світу в Аргентину, але опинились… в Тринідаді. Вони прилетіли літаком до Тринідаду та Тобаго в Карибському басейні, озброївшись лише картою з газети, перш ніж зрозуміли, що вони навіть не в Південній Америці.

Ведделл згадував: «Коли ми прибули, ми навіть не підозрювали, що нам ще потрібно проїхати 5000 миль. Я назавжди запам’ятав, що наша перша автобусна поїздка тривала 18 годин».

Збірна з зірковим складом потрапила в легку групу

У 1978 році шотландці відігравали провідні ролі в британському футболі. У серпні 1977 року Кенні Далгліш став найдорожчим футболістом Великобританії, після переходу до «Ліверпуля». Через п'ять місяців Гордон Макквін встановив новий трансферний рекорд, приєднавшись до «Манчестер Юнайтед».

«Ліверпуль» щойно виграв Кубок чемпіонів з Аланом Хансеном, Гремом Сунессом і Кенні Далглішем у складі команди.

«Іпсвіч» щойно виграв Кубок Англії з Джоном Ворком і Джорджем Берлі.

«Ноттінгем Форест» став чемпіоном та володарем Кубка Ліги з Арчі Геммілом, Джоном Макговерном, Джоном Робертсоном і Кенні Бернсом. Останній став гравцем року в Англії.

Шотландці потрапили в групу з фіналістом ЧС-1974 Нідерландами, хоча помаранчеві тепер грали без Йохана Кройфа, та скромними Перу з Іраном. Всі очікували, що шотландці легко вийдуть в плей-оф.

Збірній влаштували помпезне прощання на «Хемпден Парку» перед від'їздом в Аргентину. Команда пройшла коло пошани, помахавши руками вщент заповненому стадіону.

Свій тренувальний табір шотландці організували у маленькому пустельному містечку Альта-Грасія, поблизу Кордови. В Кордові шотландці мали зіграти два перші матчі групового етапу. Але відсутність хоча б якогось активного життя не сприяла атмосфері в команді.

У цьому місці панувала така нудьга, що гравці спостерігали за колонією мурашок-листорізів, які розносили свою здобич територією їхнього готелю. Веселим заняттям стали спроби кинути камінчик, щоб вибити листок з пащі мурахи.

Головний тренер шотландців не готувався до гри з Перу, за що і поплатився

3 червня в першому турі шотландці повинні були зіграти з Перу. Телевізійники оплатили Маклеоду поїздку на матч майбутнього опонента, щоб він вивчив стиль гри південноамериканців. Герой нашої оповіді так і не приїхав, бо був впевнений, що в шотландців не буде ніяких проблем з латиноамериканцями. Чому якісь телевізійники будуть вирішувати що робити найкращому тренеру у світі?

В Британії вже активно друкували марки зі збірною Шотландії — чемпіоном світу 1978 року.

Цікаву інформацію для сумнівів в перемозі шотландців перед матчем підкинув сам Маклеод. Тренер дав інтерв'ю, згадавши про важливість того, щоб шотландський крайній захисник Мартін Б'юкен міцно опікав швидкого перуанського півзахисника Хуана Карлоса Облітаса.

Проблема полягала в тому, що шотландський захисник грав на лівому фланзі оборони Шотландії, а перуанець був лівим вінгером, тому відповідно мав атакувати з протилежної бічної лінії. Яким чином Б’юкен повинен був опікати Облітаса так і залишилось загадкою.

Коли гра почалася, сумніви щодо неготовності команди, здавалося, розвіялися, оскільки Шотландія дуже енергійно атакувала. На чотирнадцятій хвилині воротар перуанців Рамон Кірога відбив небезпечний удар від Брюса Роха, але на добиванні зіграв Джо Джордан і відкрив рахунок.

Шотландці контролювали м'яч майже весь перший тайм, але перед перервою Хосе Веласкес упав на землю після зіткнення з Джорданом. Здавалося, пролунав свисток, але суддя махнув рукою продовжувати гру. М'яч було надіслано до штрафного майданчика шотландців і Сезар Куето пробив повз Алана Рафа. Команди пішли на перерву за рівного рахунку.

Шотландці продовжили тренд першого тайму на початку другого, знову захопивши ініціативу і заробили пенальті.

Підійшовши до м'яча, Дон Массон пробив праворуч від воротаря, але Кірога правильно вгадав і впевнено врятував. Можливо, на відміну від шотландського тренера у випадку з Облітасом, він вивчив суперника. Пенальтист знову відправив м'яч точно в те саме місце, що й проти Дая Девіса на «Енфілді» минулого року.

Цей промах психологічно надломив шотландців і після цього вони пропустили ще два голи від Теофілло Кубільяса. Доля відплатила Маклеоду за недооцінку перуанської збірної. Попри постійну впевненість у своїх діях, він визнав свою провину: «Наша головна помилка полягала в тому, що ми не відзначили Кубільяса».

На цьому неприємності для шотландців не закінчились. Після гри Арчі Геммілл був обраний для надання зразка сечі для випадкового тесту на допінг. Проте півзахисник був настільки зневоднений, що не зміг попісяти, і замість нього був викликаний Віллі Джонстон, який наповнив безіменний тюбик.

І в Джонстона знайшли заборонену речовину фенкамфамін. Шотландець розповів, що ненавмисно його прийняв у складі «Реактивану», який відпускався в аптеках як безрецептурний засіб. Але його все одно дискваліфікували.

Пізніше він журився: «Я був у найкращій формі у своєму житті та не потребував штучних стимуляторів. І в будь-якому випадку матч з Перу був найгіршим у моїй міжнародній кар'єрі, тому навряд чи можна сказати, що «Реактиван» покращував результати».

Існує один міф, що на післяматчевій пресконференції, до Маклеода підійшов дворовий песик. Тренер побачив його і пожартував: «Я думаю, що він єдиний друг, який у мене залишився». А коли спробував протягнути до нього руку, то той втік і так бідолашний керманич залишився взагалі без друзів.

Ця історія набула поширення вже після смерті Маклеода у 2004 році. Якщо ви будете гуглити його прізвище, то перш за все прочитаєте про цю історію, як беззаперечний факт, але футбольні історики доводять, що це неправда і такого ніколи не було.

Вигуки: «Ми хочемо повернути наші гроші» переслідували шотландських гравців, коли вони залишали поле після матчу з Іраном

В другому турі шотландці зіграли з Іраном. Шотландські журналісти вірили, що команда легко переможе.

Незадовго до перерви Хартфорд віддав м'яч уперед в штрафний майданчик в напрямку до Джорджана. Коли високий нападник наблизився до м'яча, воротар Хіджазі крикнув захиснику Ескандеряну: «Залиш м’яч». Але в цей момент шотландський форвард грубо штовхнув іранця і м'яч від останнього відлетів у ворота Ірану.

Автогол.

Знову Джо Джордан вдався до хитрих маніпуляцій.

В другому таймі воротар шотландців Раф пропустив курйозний гол від захисника Іраджа Данаіфарда з гострого кута під ближню штангу.

Шотландці пішли в масований штурм воріт іранців в останні 30 хвилин. Але це не принесло їм результату.

Після фінального свистка Маклеод у розпачі схопився руками за голову.

Вигуки «Ми хочемо повернути наші гроші» переслідували шотландських гравців, коли вони залишали поле. А вже в самій роздягальні гравці посварились щодо бонусних виплат і кому що належало відповідно до ігрового часу.

Журналіст The Glasgow Herald МакКіллоп написав, що гравцям Шотландії «пощастило, що їх не лінчували», і що він «ніколи не бачив, щоб уболівальники Шотландії були більш злими, ніж того дня».

Останній матч групи на чемпіонаті світу подарував надію шотландцям, але не надовго

Щоб вийти в плей-офф шотландцям потрібно було перемагати збірну Нідерландів з різницею в три м’ячі. Головний тренер провів велику ротацію складу.

На 34-й хвилині у ворота тартанових поставили пенальті. Роббі Ренсенберінк, надзвичайно обдарований форвард «Андерлехта», був значною фігурою серед голландських гравців. Багато хто називав його спадкоємцем Кройфа. Він реалізував два пенальті в грі проти Ірану, і його холоднокровний низький удар праворуч від воротаря, залишав Рафу мало шансів. 1:0.

Здавалось, що в Шотландії немає вже ніяких шансів. Маклеод майже смиренно надув щоки.

Однак якщо багато хто очікував, що Шотландія покірно капітулює, то на них чекав сюрприз. Незадовго до перерви, Джордан скинув головою м’яч Далглішу, який переграв воротаря помаранчевих після його помилки на виході.

На початку другого тайму нідерландський захисник збив в штрафному майданчику партнера Далгліша по «Ліверпулю» Сунесса.

Цього разу Массона на полі не було, тому пенальті виконував Гемілл. Він краще пробиває пенальті, ніж пісяє в тюбик. Після голу з одинадцяти метрів, півзахисник розвернувся і побіг назад до середньої лінії, відкидаючи поздоровлення своїх товаришів по команді та закликаючи їх повернутися, щоб гра скоріше відновилася.

Шотландія забила двічі трохи більше, ніж за п'ять хвилин ігрового часу. Тепер синьо-білі мали 43 хвилини, щоб спробувати забити ще два.

На 68-й хвилині Гемілл зробив дубль. 3:1. Потрібно забити ще один гол. Але замість цього, вони одразу пропустили гол від Джонні Ріпа.

Шотландці здобули перемогу 3:2, але це вже не вплинуло на підсумковий результат. Британська команда вилетіла з турніру. Нідерланди та Перу вийшли в плей-оф.

В Шотландії збірну очікував розлючений натовп фанатів, які були розчаровані тим, що тренер не підтвердив результатом свої слова

Тієї ж ночі у вікно штаб-квартири ФА Шотландії прилетіла цеглина.

Навіть спонсори вирішили, що потрібно тікати від такого токсичного партнера як збірна Шотландії 1978 року.

Автомобільна компанія Chrysler припинила співпрацю, забравши з собою гроші та службові автомобілі. «Настав час припинити угоду, оскільки команда просто не виправдала сподівань спонсорів», — такою була офіційна заява, незадовго після повернення збірної додому.

Не менш епічним було й повернення додому. Звичайно, що гравці розуміли, що там їх не чекає доброзичлива зустріч, тому деякі гравці англійських клубів зійшли з літака ще під час пересадки в Лондоні.

А ті бідолахи, які летіли до Глазго, після посадки сховались під сидіннями, щоб їхніх облич не було видно у віконцях.

Воротар Раф пригадує, що бачив розлючених уболівальників на злітній смузі: «Бог знає, як вони туди потрапили. Я не знаю, чи були вони персоналом. Еллі вийшов з літака першим. Він махав їм на знак поваги. Ми під сидіннями кричимо йому, щоб він дивився на слова на банерах».

«Тепер мені, ймовірно, відріжуть голову»

Але це на трапі літака Маклеод продовжував вдавати з себе впевнену людину. Насправді глибоко в душі, в нього були сильні переживання. Тренер ледь не помер через хворобу, викликану стресом в Аргентині.

Нація прокинулася від сновидінь про чемпіонство. Настав наступний ранок, який став похміллям для всіх.

Сам Маклеод підсумував дух часу: «Якби трохи пощастило на чемпіонаті світу, мене могли б посвятити в лицарі», — сказав він. «Тепер мені, ймовірно, відріжуть голову».

Маклеод продовжив тренувати шотландців у відборі на Євро-80.

В першому ж матчі Шотландія програла Австрії 2:3. Цей результат підняв нову хвилю хейту і Маклеод вирішив, що настав час залишити посаду менеджера національної збірної Шотландії.

Останніми його словами в статусі тренера збірної стали: «Я ні про що не шкодую».

А збірну очолив Джон Стін, який відмовився в 1977 році.