Рецензія на фільм «Фантастичні звірі: Таємниці Дамблдора»

Довгоочікуване продовження саги "Фантастичні звірі" для мене, як для шанувальника історії про Гаррі Поттера, стало не те щоб видатною подією в нинішній час (зараз на першому плані війна), але точно цікавою новиною.

Як мінімум, цікаво було побачити, "що ж вони там далі назнімали", як себе проявить Міккельсен замість Деппа і чи покажуть нам поєдинок Дамблдора з Ґріндельвальдом. А назнімали далі...

Ні, давайте спочатку я висловлюсь щодо франшизи загалом, тому що зауваження до третього фільму - це зауваження і до всіх інших одночасно.

Коли я вперше прочитав, що сценарій для "звірів" буде писати особисто Ролінґ, то очікував позитиву з точки зору цілісності персонажів, масштабного опису оточуючого магічного світу та цікавих сюжетних ліній. Частково, все це є. Але проблема в тому, що описувати купу персонажів і їхні сюжетні лінії в книгах і в кіно - це дві великі різниці (привіт HBO і Джорджу Мартіну).

У другій частині нам показали стільки нових персонажів і сюжетних ліній, що в них просто губишся: родичі родичів, нащадки, спадкоємці. Губишся, а потім забуваєш.

Макґонеґел, яка чомусь працює в Гоґвортсі у 1927, хоча народилась у 1935 - один із найбільших і найдикіших косяків другого фільму, який успішно продовжили у третьому, причому сама Мінерва з'являлася у кадрі загалом секунд на 30. 

Одна з головних сюжетних ліній - історія Кріденса (якого у нашому дубляжі чомусь обізвали Креденцієм) - виглядає так, ніби її вигадували на ходу, а в третьому фільмі подумали, що вже досить. Сам Кріденс виглядав аналогічно.

Взагалі, мені з самого початку не "зайшла" ідея сценаристів (чи може то продюсери?) впихнути в серію про фантастичних звірів історію про Ґріндельвальда, Дамблдора та взагалі про війну. Навіщо? Ви ж могли зняти, наприклад, три локальні історії про Ньюта, випадково пересікти його з кимось із знайомих персонажів і підвести це все до окремої історії про Албуса. Чому до цього ніхто не додумався?!

У підсумку ми отримали такий собі незрозумілий салат, у якому є і фантастичні тварини, і політика, і таємниці Дамблдора, і війна, а сюжет третьої частини майже повністю крутиться навколо виборів. Дуже цікава ідея.

Бідний Ковальські, який сподобався глядачам із першого фільму, у наступних виглядає як п'яте колесо, яке чомусь вперто прикручують до ходової. А ще у фільм для серйозності напхали побільше "повістки", декілька разів наголосивши, що один чоловік колись кохав іншого, щоб ви часом не сумнівались і не вигадали чогось непристойного, типу звичайної чоловічої дружби. 

Міккельсен, Лоу і Редмейн - хороші актори, але у "Таємницях" їм ніде було розкритися. Пару хвилин самокопань за чаєм, згадка про минуле - і досить. Мадс у цій ролі мені сподобався менше, ніж Депп - нагадував суміш Ганнібала з випившим вчителем з "Ще по одній". 

З хорошого у фільмі - магія, пару хвилин дуелей, класична музика з ГП і трохи гумору. Все інше не тягне навіть на "так собі", а ще ж в майбутньому планували знімати наступні 2 частини. Не здивуюсь, якщо вони так і залишаться в планах, якщо студія не змінить режисера/сценаристів, або не перегляне загальний курс франшизи, хоча для подібних рішень вже трохи запізно.

4 з 10