Льюїс проти Тайсона: класика хевівейту, фестиваль бруду та завершення легендарних кар'єр
Історія одного з головних протистоянь надважкої ваги 2000-х.
8 червня 2002-го Леннокс Льюїс зустрівся з Майком Тайсоном. Поєдинок, який прогнозував ще перший тренер американця став класикою хевівейту 2000-х: скажені пресконференції, укуси за ногу, дикі обіцянки та надії фанатів, яким не судилося збутись.
Перша зустріч могла відбутись на чемпіонаті світу серед юніорів. Але Тайсон з тренером не любити літати
Вперше майбутні суперники зустрілися у 1983 році. Майку – 17 років, Ленноксу – 18 років. Льюїс тільки-но виграв чемпіонат світу серед юніорів за збірну Канади, але враження від перемоги зіпсувала фраза, кинута одним із членів команди США: «Ти ще не бився з найкращим».
Майбутній олімпійський чемпіон та чемпіон світу в профі не одразу зрозумів:
«Я здивувався. Невже США привезли не найкращу команду?», – розповідав він в одному з інтерв’ю.
Але потім з’ясував – є такий собі Майк Тайсон. Він та його тренер Кас Д’Амато не люблять літати, тому не вирушили до Домініканської республіки. По приїзду додому Льюїс з тренером зібрались і поїхали до Кетскілла – на базу Тайсона.
«Він здався мені хорошим хлопцем з перших хвилин. Майк показав мені декілька старих фільмів про боксерів минулого, які я раніше не бачив, та розповів, що вивчав кожного з них.
Ми гуляли з ним містом і навіть ходили на танці після тренувань», – ділився враженнями Леннокс.
Спаринги видались конкурентними. Льюїс розповідав:
«Перший спаринг, гонг, він одразу пішов на мене і спробував убити. Я ж намагався робити те саме, що й Мохаммед Алі. Намагався триматися якомога далі від його сили. Але перший день для мене вийшов дуже неспокійним.
Другий пройшов трохи спокійніше, а в останній день спарингів я був кращим за Майка.
У 1987-му Майк Тайсон нісся хевівейтом, розбиваючи всіх, хто траплявся на дорозі, а наприкінці літа став абсолютним чемпіоном –впевнено перебоксував Тоні Такера. Леннокс Льюїс водночас готувався до другої для себе Олімпіади.
У 1984-му він програв у другому поєдинку американцю Тайреллу Бріггсу, який став тоді олімпійським чемпіоном. Через чотири роки Леннокс побив американця Ріддіка Боу у фіналі, завоювавши золото.
«Пам'ятаю, як Кас Д'Амато сказав: «Майк! В один день ти зустрінешся з ним, не роби більше такого!» І це завжди луною звучало у мене в голові: «Ми коли-небудь битимемося?» Кас Д'Амато сказав, що ми поб'ємося, і це справді сталося», – згадував британець.
Поєдинок відбувся пізніше, ніж планувалось – завадила важка права Рахмана. А перед боєм Майк влаштував фестиваль бруду
Не дивлячись на те, що Леннокс на рік старший за Майка, його розквіт прийшовся на кінець 90-х, у той час, як найкращі роки Тайсона у боксі – кінець 80-х. Американця з боксу вибили не боксерські проблеми: випадання з режиму тренувань, наркотики та порушення закону. В’язниця залишила Майка без боксу на 4 роки, укус Евандера Холіфілда у реванші – ще на півтора.
Але повернення склалось яскраво. Тайсон провів шість поєдинків, у всіх перемагав достроково. Найдовше проти нього протримався Браян Нільсен – шість раундів. Ще два поєдинки були визнані таким, що не відбулись через порушення правил. Ба більше, між боями ексчемпіона часто ловили з марихуаною, але візуально Майк знову наводив жах, тож фанати готові були платити всі гроші за його поєдинок проти Льюїса.
Леннокса ж не любили. В США він назавжди залишився чужинцем зі стриманим стилем, тому, не дивлячись на попередній статус фаворита, проти Льюїса ставили тисячі людей.
Майк та Леннокс мали зустрітись на рік раніше, але Хасім Рахман ледь не поховав цю ідею. Леннокс зустрівся з Рахманом навесні 2001-го, але готувався жахливо: набрав зайву вагу, приїхав у Південну Африку ледь не перед самим поєдинком. Як підсумок – до середини бою він втратив багато сил, концентрацію і проспав страшенний правий. Але за декілька місяців британець віддав борг, нокаутувавши Рахмана у реванші – і протистояння проти Тайсона стало реальним.
Майк не зупинявся з трешем перед поєдинком. Обіцяв супернику з’їсти його дітей (яких у Леннокса на той момент не було):
«Я найкращий у світі. Я найжорстокіший і найпоганіший, найжорстокіший чемпіон з усіх, що коли-небудь були. Ніхто не може мене зупинити. Леннокс – переможець? Ні! Я хочу твоє серце! Я хочу з'їсти його дітей!»
Кидався на нього під час зустрічей, а на найвідомішій з них влаштував затяжну бійку, під час якої вкусив Леннокса за ногу.
За це штат Невада залишив колишнього чемпіона без ліцензії. Пізніше до них приєднались Каліфорнія, Нью-Йорк і Техас. Бій все ж не зірвався – його провели у Мемфісі, штат Теннесі, а місцеві спонсори заплатили промоутерам 12 мільйонів доларів, щоб провести поєдинок у себе.
Це було перше протистояння в історії, яке одночасно транслювали HBO та Showtime. А гонорари за бій були рекордними на той час – Тайсон отримав 30 мільйонів доларів, Леннокс – близько 25.
Стюард бив Льюїса, намагаючись змусити діяти активніше. Тайсона вистачило на декілька активних раундів
Поєдинок почався зі стіни охорони, що стояла між командами для запобігання махачу, який міг би розпочатись завчасно. А в сам поєдинок Тайсон залетів на повному ходу.
Поки Льюїс контролював дистанцію джебом, намагався зустрічати аперкотами та в’язати у клінчі, суперник атакував та тиснув. Міцних влучань було небагато, але лівий боковий час від часу залітав точно в ціль. Коли у третьому раунді британець ще раз пропустив зліва, він став ще більш обережним та зосередженим на контролі візаві.
Але чим більше пристрілювався Леннокс – тим більше ставало очевидно, що сил у Майка на весь бій не вистачить. Перший голосний дзвін прозвучав у четвертому раунді. Тоді чемпіон пробив суперника, завалився йому на спину і Майк впав. Те, як важко Тайсон підіймався давало зрозуміти, що сил для довгого протистояння у нього вже немає.
Проте у п’ятому раунді Льюїс не пішов форсувати події, а відбоксував обережно через джеб з дальньої дистанції. Емануель Стюард, тренер Леннокса, палав у куті:
«Перед тобою мертвий боксер, а ти продовжуєш його шльопати? Почни нормально бити! Він не хоче битись. Поки йде бій – ця людина небезпечна. Краще тобі вкласти його!»
Пізніше Леннокс згадував, що травмував тоді руку і хотів дати їй відпочити раунд чи два, але не сказав це тренеру, тому що той був занадто злим в цей момент. Стюард розпалився настільки, що почав бити свого спортсмена по грудях, закликаючи працювати і іншим кутовим довелось його заспокоювати.
Така мотивація від коуча спрацювала. Починаючи з цього моменту британець тільки бив, а американець терпів. Леннокс все більше пристрілювався джебом, правим через руку та правим аперкотом.
Чемпіон дав Тайсону шанс ще на один ривок – Майк активізувався, пішов вперед, спробував притиснути суперника до канатів. А коли не вийшло, ініціативу забрав Льюїс. Після першого нокдауну американець важко дихав, а після другого – завалився на спину з розбитою бровою, а рефері зафіксував перемогу чемпіона нокаутом у восьмому раунді.
Той поєдинок знаменував передостанні етапи кар’єри для обох. Льюїс пішов переможцем, Тайсон – після поразок
Леннокс провів ще один бій – проти Віталія Кличка. Складне до обох протистояння, розсічення, дострокова перемога і обіцянка дати реванш. Вдруге проти українця британець так і не вийшов. Як розповідав Кличко, одного разу він зустрівся з Ленноксом та його мамою. Після тієї розмови Льюїс остаточно оголосив, що у бокс не повернеться.
Майк боксував ще три роки – проводив по поєдинку у 2003, 2004 та 2005 роках. Повернувся, розтрощивши вкрай міцного Кліфорда Етьєнна у першому раунді. А потім почав готуватись до зустрічі проти Кличка. У 2004-му Віталій якраз став чемпіоном, побивши Коррі Сандерса, і Тайсон хотів востаннє спробувати заскочити у чемпіонське протистояння.
Для підготовки до бою проти такого велетня він обрав значно більших за себе суперників. Першим став Денні Вільямс, який нокаутував Майка у четвертому раунді, а потім був битий Віталієм технічним нокаутом у восьмому раунді. Другим – Кевін Макбрайд. З ним Тайсон просто змучився і відмовився продовжувати поєдинок.
А потім попросив вибачення у фанатів і більше в офіційних поєдинках у ринг не підіймався.
Фото: MMA History Today, Sky Sports, Talk Sport
