16 боксерських фактів про фільм «Нокдаун»: реальні боксери та історія антагоніста
Один з найкращих фільмів про бокс в історії.
7 квітня новозеландському актору Расселу Кроу виповнюється 59 років. Одна з головних ролей у його кар’єрі – боксера Джеймса Бреддока у фільмі «Нокдаун» 2005 року.
Сам Кроу розповідав, що підготовка та сам фільму був у п’ять разів важчий для нього за «Гладіатор». Ідея зняти фільм про Бреддока з’явилась у 2001-му, а під час підготовки актор побудував собі зал недалеко від дому та щоденно тренувався: біг, бокс, гімнастика та важка атлетика.
У підсумку для ролі Кроу скинув 22 кілограми, а фільм отримав десяток номінацій: на «Оскар», «Золотий глобус» та багато інших.
Журналіст Деймон Раньон казав:
«У всій історії боксу не зустрінеш розповіді про людську долю, який би порівнявся з розповіддю про Джеймса Бреддока».
Фільм розповідає історію реального боксера Джеймса Волтера Бреддока, чия кар’єра посипалась через серію травм просто під час Великої депресії в США. І про те, як йому запропонували повернутись у спорт заради грошей, а він надихнув країну, здобувши чемпіонський титул.
- У першому поєдинку фільму Бреддок перемагає Таффі Гріффінса. Цей бій відбувся 30 листопада 1928-го і мало того, що Джеймс виходив на нього у статусі аутсайдера, так Бреддока у ньому взагалі не мало бути.
Річ у тім, що за місяць до нього Джеймс зустрівся з Пітом Латцо та переміг рішенням суддів, закривши серію з 2 поразок та 2 перемог. По ходу бою Бреддок ще й зламав Піту щелепу у чотирьох місцях, то ж саме він замінив Латцо у поєдинку проти Гріффінса, що планувався раніше.
У підсумку, Таффі відправився у нокаут вже у другому раунді.
- Доволі швидко після тієї перемоги, кар’єра пішла на спад. Бреддок здебільшого програвав і занадто часто травмувався. Декілька переламів рук, зламана ключиця – все це вимагало часу на відновлення та грошей для лікування, яких не було.
Після одного з боїв Джиму треба було заново ламати кістку, щоб вправити її на місце, але у нього не було грошей на таку операцію. Тому у наступному бою він знову зламав руку та поїхав до лікаря вправляти її.
- 25 вересня 1933-го відбувся останній поєдинок Джеймса перед перервою, в якому, як і показано у фільмі, він вчергове зламав руку. Поєдинок проти Абе Фельдмана був визнаний таким, що не відбувся, але серія поразок затягнулась вже до 22 боїв за 5 років. Перемоги лиш зрідка розбавляли програші у рекорді.
- У 1934-му Бреддоку запропонували бій проти габаритного Корна Гріффіна. Сам Джеймс був не маленьким хлопцем (189 см зросту та 191 см розмах рук), але більшість суперників після повернення переважали його не тільки у базових габаритах, а й у вазі.
Бреддок дізнався про бій за два дні та взагалі не готувався. При цьому майже рік, що він перебував поза боксом, займався виключно пошуком грошей для того, щоб прогодувати родину. Проте, вже у третьому раунді Гріффін був нокаутований.
«Я не перший, хто готовий померти, щоб прогодувати свою родину», – розповідав потім Джеймс.
- Гріффіна у фільмі грав професійний боксер поляк Артур Бінковський (16-5-3, 11 КО). Востаннє у ринг Бінковський виходив у 2014-му – програв нокаутом Міхалу Чеслаку.
- Вже за чотири місяці Бреддок зустрівся з Джоном Генрі Льюїсом. Знову статус аутсайдера та перемога – рішенням суддів після десяти раундів
Льюїса грав професійний боксер Трой Росс – учасник двох Олімпіад (1996-го та 2000-го років). На першому турнірі він зупинився за крок до нагород – програв у чвертьфіналі казахстанцю Василю Жирову. У 2000-му навіть вважався одним з фаворитів, але у першому ж поєдинку був нокаутований нігерійцем.
Професійна кар’єра Росса тривала п’ять років і закінчив він її з рекордом 25-3, 16 КО. Серед найвідоміших суперників – Стів Каннінгем (поразка ТКО5). А от роль у «Нокдауні» – не єдина для Троя. Також він грав боксера у фільмі «Воскресіння чемпіона».
- Третя передчемпіонська зустріч після повернення – поєдинок проти Арта Ласкі. 15 важких для обох раундів та чи не найбільш емоційні моменти фільму. Дві перемоги Бреддока після всього, що відбувалось з його кар’єрою раніше, фани ще могли допустити, але третю і проти суперника, що був вищим та важчим – точно ні.
У фільмі прекрасно показані ці 15 затяжних раундів. Розбиті обличчя, капа, що вилітає після бокового та здивування коментатора:
«Він витримав найкращий боковий Ласкі!»
Погляд на суперника, каплі крові, що падають з обличчя на ринг біля капи, яку Бреддок підіймає, щоб повернути до рота та Ласкі, що точно не очікував цього.
«Тепер я знаю, за що битись. За молоко», – звучить голос головного героя на фоні.
- Арта Ласкі грав боксер Марк Сіммонс. В аматорах він переміг у 201 поєдинку з 241. Перемагав на Іграх Співдружності, завойовував срібло на Панамериканських іграх. Боксував в любителях з Одланьєром Солісом та приїздив на Олімпіаду-2000. Там переміг іранця, але у чвертьфіналі програв німцю Себастьяну Коберу.
Ласкі, до речі, як і Бреддок не раз ламав руку. Цю травму він отримав і під час Олімпіади.
- Чергова перемога Джеймса Бреддока розірвала ЗМІ та надихнула країну. У пресі його назвали «Чоловіком-Попелюшкою» (саме так фільм називається в оригіналі). Цей ажіотаж і допоміг йому вийти на титульний бій вже через 3 поєдинки після повернення.
- Чемпіонський бій проти Макса Баєра – ще одне протистояння, де Бреддок був однозначним аутсайдером. Ставки приймались 1 до 15 та навіть 1 до 20.
У фільмі Баєр – скажений, жорстокий та зухвалий панчер, який своїм страшним ударом вбив двох суперників і пишався цим. В епізоді фільму, де вони зустрічаються у ресторані, Макс він звертається до дружини Бреддока: «Умов його, Мей. Така красуня і раптом вдова. Хоча, може я ще до неї посватаюсь, коли його не стане».
- В реальному житті Макс – повна протилежність герою з фільму. Він планував стати лісником, як і його батько, а пішов в бокс випадково. Один з робітників запідозрив молодого Баєра у крадіжці пляшки вина та вдарив його. 18-річний Макс відповів потужним нокаутуючим ударом. Після цього знайомі натякнули, що з таким ударом можна спробувати заробити у боксі.
- На момент зустрічі з Бреддоком Баєр володів титулами NBA (майбутня WBA) та New York State Athletic Commission World Heavy. І справді був частково причетний до смерті суперника. 25 серпня 1930-го він нокаутував Френкі Кемпбелла у п’ятому раунді, але одразу стало ясно, що удар вийшов аж занадто жорстким.
Баєр пів години провів з суперником біля рингу, очікуючи на швидку, а потім всю ніч був родиною суперника у лікарні. Макс важко пережив смерть Кемпбелла. Думав закінчити з боксом та все життя підтримував родину Френкі.
- Поєдинки Баєра перетворювались на шоу не тільки через бокс. Макс любив жартувати під час поєдинків з суперниками та рефері, запрошував опонентів на вечері на знак поваги та носив на шортах шестикінцеву зірку на знак протесту проти антисемітизму.
При цьому Макс був сильнішим, більшим та потужнішим в ударах за Бреддока. Джордж Форман якось згадував:
«Макс Баєр був, мабуть, найумілішим важковаговиком усіх часів. Якщо ви бачили бої Алі, то деякі його кроки, швидкість розпочались саме з Макса Баєра».
- Проте, поки Бреддок тренувався, Баєр проводив час на вечірках та майже не відвідував зал. Окрім цього у нього були травмовані обидві руки, а сам він збирався спробувати себе в кіно, тому шукав можливість яскраво закінчити кар’єру.
15 довгих раундів Джеймс та Макс змагались за чемпіонські титули, але Бреддок все ж виявився більш точним та завоював історичний чемпіонський пояс. Після поєдинку Макс одразу заявив, що радив за опонента, бо той заслужив стати чемпіоном.
А ще показав травмовані руки та пожартував, що, мабуть, йому було більш боляче бити Бреддока, ніж візаві отримувати ці удари.
- Баєра зіграв Крейг Бірко і їхній поєдинок – перший за фільм, в якому Рассел Кроу зустрівся не зі справжнім боксером.
За цей час Расселу вже наприлітало – боксери намагались зупиняти руки близько до обличчя актора, проте це не завжди вдавалось. А ще Кроу намагався створити більшу напругу між собою та Бірко, щоб натуральніше передати її на екрані – майже не спілкувався з ним на майданчику та не запросив того на святкування дня народження. Проте, режисер дарма нервував перед зйомкою епізоду поєдинку – все пройшло без травм.
- Першим захистом Бреддока став бій проти Джо Луїса у 1937-му. Перед цим Луїс зніс Макса Баєра за чотири раунди, а потім після декількох перемог програв достроково Максу Шмелінгу, що стало його першою поразкою в кар’єрі.
Джеймс мав зустрітись з німцем, але організатори не хотіли робити цей поєдинок – через фашистську владу Німеччини. Спочатку було оголошено, що американець травмував руку, а потім все перегралось на протистояння проти Луїса
Тим часом Джо після поразки встигнув перемогти ще 7 суперників і вийшов на Бреддока у Чикаго. У першому раунді Джеймс відправив опонента у нокдаун, але чим далі затягувався бій, тим очевидніша ставала різниця у класі. У 8 раунді Джеймс Бреддок програв нокаутом. Впав без сил і не піднявся до кінця відрахунку.
- Бреддок повернувся після того бою лише, щоб закінчити кар’єру переможцем. У ще одному виступі Джеймс побив Томмі Фарра розділеним рішенням суддів і остаточно пішов з боксу.