Боксерські підсумки 2022-го: боксер, бій, нокаут та ідіоти року
Підбиваємо підсумки надскладного року для кожного з нас.
Найскладніший рік минає. Бокс у 2022-му пройшов період устаткування. Абсолютами стали ті, хто були повинні, реванші провели ті, хто них потребував. Рік з заділом на великі протистояння українців у 2023-му.
Боксер року: Наоя Інуе (24-0, 21 КО)
Вибір найкращого боксера 2022-го – не найпростіша задача. Величезних проривів не відбулось. Хтось закрив питання з абсолютним чемпіонством, але побив слабшого візаві, хтось здобув дві начебто важливі перемоги, але спочатку побив меншого, а потім менш скілового опонента. А ще є представником країни, чиї боксери не мають спокійно ходити з титулами на плечах.
Інуе провів стандартно хороший рік, але додав до нього і історичне досягнення, і закрив усі ситуації, що тригерили раніше. Наоя – перший абсолютний чемпіон в історії Японії з чотирма поясами. При цьому, на початку року японець голосно гупнув дверима перед носом всіх, хто сумнівався у ньому після 12-раундової баталії з Донейром – нокаутував філіппінця у другому раунді реваншу.
А потім перебоксував Пола Батлера. З одного боку, коли шанси британця букмекери оцінювали в середньому як 1 до 12, здається, пишатись немає чим. З іншого, Інуе переміг на класі. Зрозумів, що нокаутувати не виходить, перемикнувся на інший формат роботи і все ж знайшов свій шанс закінчити бій раніше.
Бій року: Джо Джойс (15-0, 14 КО) КО11 Джозеф Паркер (30-3, 21 КО)
37-річний британець вдома хвилює публіку вже не менше, ніж Джошуа. При цьому з першим опонентом, який реально міг придумати йому проблеми, зустрівся тільки у вересні 2022-го.
Паркер, більш технічний, досвідчений та різносторонній боксер, все ж не впорався з натиском Джойса. Джозефу було важко, але щораунду він вмикався комбінаціями назустріч шаленому носорогу, показуючи клас навіть тоді, коли сили закінчились ще довгі хвилини тому.
Прегарна битва та страшенне фінальне влучання, коли все зібране на голову Паркера за попередні раунди в моменти вилилось на нього.
Нокаут року: Калеб Плант (22-1, 13 КО) КО9 Ентоні Діррелл (34-2-2, 25 КО)
Параметри визначення найкращого нокауту року розмиті, тому що, здається, тут неможливо зрозуміти, на що саме спиратись. Оцінити красу неможливо, бо це суб’єктивно. Але варто враховувати не тільки потужність влучання.
Не менш важливим фактором є статус поєдинку та рівень опонента. Це завжди тисне на бійців, і те, чи впорався спортсмен з тиском і зміг видати ідеальний фінальний удар, додає плюсів під час визначення найкращого.
Плант був фаворитом поєдинку проти Діррела, але Ентоні – не хлопець для набиття рейтингу. Діррел – майстерний боксер, якого непросто упіймати. Навіть гігантський Давід Бенавідес здобував дострокову перемогу над ним грубою фізичною силою. А Калеб упіймав на класиці, якій можна тільки поаплодувати.
Майстерне повернення після поразки від Канело. Плант знову в чемпіонських перегонах.
Кандидати на нокаут року:
Камбек року: Лі Вуд (26-2, 16 КО) ТКО12 Майкл Конлан (18-1, 9 КО)
Непереможений фаворит ловить опонента на удар у першому раунді – нокдаун. Продовжує тиснути та вкладатись в оверхенди. Здається, доля андердога на волосині, але це і близько не фінал. Вуд прийшов до тями, упіймав темп та вибив Конлана за межі рингу наприкінці дванадцятого раунду.
Бій-повернення року: Деонтей Вайлдер (43-2-1, 42 КО) КО1 Роберт Хеленіус (31-4, 20 КО)
Вайлдер – унікальний персонаж для боксу. У нього понад 90% нокаутів, серед переможених – колишні претенденти та чемпіони світу. Він роками утримував титул WBC, а програв тільки одному з найобдарованіших супертяжів нового покоління, відправляючи того у нокдауни кожного поєдинку по декілька разів.
Але після чергового нокауту в коментарях все одно знайдеться з десяток повторів слова «договірняк». Настільки легко він це робить.
Рівно рік поза рингом мав закінчитись для Деонтея саме так – іншої перемоги не прийняли б. Вайлдер пішов від декількох атак Хеленіуса, що навалювався з бездумно опущеними руками, а потім зустрів – one shot, one hit.
Місматч року: Тайсон Ф’юрі (33-0-1, 24 КО) ТКО10 Дерек Чісора (33-13, 23 КО)
Дерек пробоксував у цьому поєдинку рівно тридцять секунд. Перший спурт, багато силових та намагання затиснути Ф’юрі у куті. На цьому все. Далі: побиття, знущання, аперкоти, бокові, клінчі – все це йшло від Тайсона.
Кут Дерека перед поєдинком надивився мотиваційних роликів та переказував йому їх дослівно, але єдине, на що це впливало – на здоров’я британця, якому було все важче. Бій, який був потрібен для того, щоб Тайсон не сумував, Чісора заробив, а після бою Усик міг заглянути в очі майбутньому візаві.
Подія року: повністю жіночий вечір боксу
Два поєдинки за титул абсолюта, нокаут рідні одного з головних проспектів хевівейту, і все це – в одному вечорі. Такі і не тільки шоу подарував жіночий бокс фанатам у 2022-му.
Жіночий бокс – вже не тренд, а повноцінна частина спорту, яка все більше устатковується. Жінки все голосніше вимагають зробити їм раунди по 3, а не по 2, як зараз, хвилини. Бій Тейлор – Серрано став одним з головних у 2022-му, зібравши повну арену Медісон-сквер Гарден.
А підсумував це все перший в історії повноцінно жіночий вечір боксу у Великій Британії. Повна О2 Арена дивилась за Керолайн Дюбуа (5-0, 4 КО) – сестрою Даніеля Дюбуа, – в андеркарді, та двома потужними поєдинками в мейн-івенті. Непереможені американка Класира Шилдс та британка Савана Маршалл вирішували, хто стане абсолютною чемпіонкою у середній вазі. Всі титули забрала представниця США.
Після чого Мікела Маєр програла вперше у кар’єрі – також у поєдинку за абсолютне чемпіонство, але у другій напівлегкій вазі. Чемпіонкою стала Алісія Баумгарднер.
Олд-скул року: Віктор Вихрист (11-0. 7 КО) ТКО2 Яго Кіладзе (27-6-1, 19 КО)
Перший бій Вихриста у 2022 році відбувся ледь не на новий рік – у ніч з 1 на 2 січня. Зустріч з Яго Кіладзе, який з 2007-го по 2012-й боксував виключно в Україні, захопила моментально.
П’ять нокдаунів за два раунди, гойдалки та удар грузином рефері. Це краще побачити, але не один раз.
Реслинг року: прийом Каріма Ґюрфі у поєдинку проти Джордана Гілла
Наприкінці лютого Карім Ґюрфі зустрівся з британцем Джорданом Гіллом. Моментами ситуація у поєдинку проти фаворита складалась добре, як у цьому моменті. Але завершив Ґюрфі її навіть занадто результативно.
Перфоманс року: Олександр Усик SD12 Ентоні Джошуа
Той випадок, коли друга частина навіть краща за першу.
Олександр перед боєм провів серію заходів, зібравши кошти для українських військових та людей, що постраждали від війни. Потім з’являвся на пресконференціях та офіційних заходах у традиційних нарядах.
Але головний перфоманс року стався у ринзі. Ідеальне боксерське протистояння. Шульга проти правші, здоровенний панчер проти відносно невеликого технаря-темповика. Нова команда Джошуа, його зосередженість, жорсткість, цілеспрямованість. Майже будь-хто у той вечір не протримався б з британцем до фіналу. Дев’ятий раунд було дано пережити лише обраним.
Але Усику вдалось і це, і показати свій чарівний бокс, і перемогти. Боксерська естетика у кожному русі кожного раунду протистояння.
Спадкоємці року: сини Фернандо Варгаса
Насправді у цій номінації мали б перемагати Конор Бенн та Кріс Юбенк. До повторення битви батьків, що захопила тоді всю Велику Британію залишалось всього нічого, але Бенна упіймали на допінгу.
Але у 2022-му найбільш помітними стали сини Фернандо Варгаса: Фернандо-молодший, Амандо та Еміліано. По-перше, хлопці ще на початку війни публічно підтримали ініціативу Олександра Усика, який продавав футболки «Hands off Ukraine», дохід від яких йшов на допомогу постраждалим від війни в Україні.
По-друге, розбивали суперників: Амандо переміг двічі, Фернандо – тричі, Еміліано дебютував з двох дострокових перемог. Ось так останній прикладався до суперників.
Емоції року: Ентоні Джошуа після другої поразки Олександру Усику та Теофімо Лопес після перемоги над Сандором Мартіном
Джошуа витримав все. Всі удари Усика, всі хитросплетіння його рухів. Витримав два тренувальних табори, зміну команди та тренера, поєдинок у жаркій Саудівській Аравії. Але не витримав поразки.
Ентоні пішов з рингу, але повернувся, щоб кинути пояси за ринг, одягнути прапор України, спитати у Усика, як він його знову переміг, а потім видати довжелезну промову, в якій назвав себе новою породою важковаговиків.
Після чого розплакався на пресконференції.
«Останнє, що Джошуа коли-небудь хотів зробити – розплакатись чи зламатись», – прокоментував Едді Хірн.
Теофімо ж сумнівом відреагував на перемогу. Поєдинок проти незручного контрпанчера Сандора Мартіна склався непросто. І цього варто було очікувати. Але після перемоги Лопес виглядав розгубленим та питав у кутових: «Я все ще на коні?»
Схоже, Теофімо чекають непрості місяці попереду. Один з можливих наступних суперників – Реджис Прогрейс. З ним виходити не впевненим навіть на один відсоток у плані, своїй силі чи тренері – наражати себе на ще більшу небезпеку.
Витримка року: Пол Батлер (34-3, 15 КО)
Перед поєдинком проти Інуе шанси британця оцінювались приблизно як 12 до 1. Всі зустрічі проти більш топових опонентів Пол програв, пояс отримав фактично поштою і їхав у Японію битись з одним з головних панчерів сучасності.
Але Пол витримав. Троллінг про те, що він вийшов відбути номер, приймається, але Батлер не лише бігав. Британець відповідав комбінаційно, добре відпрацював на ногах та витримував терор японця одинадцять раундів.
Суперників, що дістались далі десятого раунду в кар’єрі Інуе було всього чотири.
Троллінг року: Калеб Плант
Поєдинок проти Діррела був повний шоу. Спочатку суперники влаштувати високотехнічне протистояння. Потім – Плант нокаутував суперника. Після чого пішов показувати, що нібито закопує візаві.
Після чого завершив троллінг, який розпочав ще до бою. Калеб вийшов у ринг у футболці з написом «Ти не знаєш мене достатньо, щоб ненавидіти».
А на оголошенні результату з'явився вже у футболці з написом: «Але тепер знаєш».
Клоунада року: канадець Артур Бетербієв
Кожен аргумент Арума про те, що Бетербієв давно живе в Канаді, Артур руйнує наступною ж заявою про те, що його промоутер щось наплутав, а він завжди боксував за Росію.
А своїми діями Бетербієв ламає аргументи промоутера не гірше, ніж словами. Ось після чергової перемоги канадець поїхав до Джастіна Трюдо. Хоча, стоп.
Ідіоти року: WBA та IBA
Венесуелець Джильберто Мендоса та росіянин Умар Кремльов створені один для одного. Перший зустрічається з диктатором Ніколасом Мадуро, називаючи його другом боксу. Другий публічно показує карту з анексованим Кримом, вже маючи статус керівника Міжнародної боксерської асоціації.
Разом вони збираються у фантастично кривого Павер Рейнджера, проводять засідання та вирішують повертати росіян і білорусів в бокс – професійний та любительський.
За результатами 2022-го обом можна побажати організувати свою окрему терористичну лігу з диктаторами та терористами і боксувати там без зупинки, допоки не залишиться останній.
Дякуємо
🔹 Еймантасу Станіонісу. У ніч з 16 на 17 квітня він став першим чемпіоном світу в історії Литви – переміг росіянина Раджаба Бутаєва, з'явившись у ринзі в шортах з прапором України, під яким литовською було написано «брати».
🔹 WBC за виключення росіян та білорусів з рейтингів. Наразі це єдина організація, яка зробила це саме так – публічно і без умови переглядання рішення щомісяця
«Усіх боксерів з Росії та Білорусі прибрали з рейтингів WBC. Організація не санкціонуватиме бої у цих двох країнах. Жоден їх громадянин не зможе змагатися за титул чемпіона WBC», – сказав Маурісіо Сулейман.
Ну і окрема історія – дивитись, як Хрюнов жаліється Папі Римському на WBC, неймовірно смішно.
🔹 Лу Ді Беллі – як єдиному промоутеру з чіткою проукраїнською позицією. Говорив про небезпеку з боку Росії ще до війни, після початку війни не продав росіянам трансляцію бою Хейні – Камбосос, а Україні надав її безкоштовно.
А ще виступає за те, щоб банити російських боксерів, поки війна триває:
«Я знаю, що Джордж дуже любить Україну і підтримує український народ у його тяжкій боротьбі. Як і я. Слава Україні», – так Лу завершив інтерв'ю для Tribuna.com.
🔹 Олександр Усику та Денису Берінчику, які з перших днів війни беруть участь не тільки у поєдинках, а й у допомозі українцям. Денис так взагалі на початку грудня виграв титул чемпіона Європи EBU, в середині підписав контракт з Френком Ворреном, а наприкінці був і на Донеччині, і у військовому шпиталі в Києві.
У 2023-му Усик обов'язково повернеться в український Крим, а Денис – в український Краснодон, який вже 8 років під окупацією.
Переможемо!
Фото: Daily Mail, Sky Sports, Yahoo Sport
