Герой не України. І як тепер вболівати за Ломаченка?

Олег Щербаков про феноменального спортсмена, який втратив підтримку своїх.

30 жовтня, 05:10
74
Герой не України. І як тепер вболівати за Ломаченка?

В ніч з суботи на неділю в Нью-Йорку повернеться в ринг один з найкращих боксерів сучасності українець Василь Ломаченко.

Його бій проти Джемейна Ортіса не буде титульним, але це важливий крок до все того ж омріяного Ломаченком абсолютного чемпіонства. У випадку перемоги Василь найімовірніше зустрінеться з діючим абсолютом американцем Девіном Хейні. Розклади, небезпечність суперника, де дивитись бій, фаворитів прекрасно розписав Андрій Розанов.

Незважаючи на грандіозний спортивний рівень, є беззаперечний факт, що інтерес до Ломаченка-боксера в Україні падає з кожним боєм. З цим твердженням неможливо сперечатись - все підтвердять цифри, коментарі та реакція.

Причина цього - не дивна поразка від Теофімо Лопеса, а те, що за Ломаченка просто не вболіває безліч українців, які раніше могли прокинутись вночі, щоб подивитись на феєрію з нашим спортсменом в головній ролі.

Тому зупинюсь на емоційній вболівальницькій складовій, самій природі вболівання, яку ділю на 2 типи:

1. Ми вболіваємо за когось, тому що свої, українці.

Це найкраще помітно на Олімпіадах, коли безліч людей підтримує прізвища українських спортсменів, які забуде вже через місяць. Це також вболівання за українців, бо вони роблять зараз все, щоб максимально допомогти країні. Не обов’язково переможними результатами, а й регулярними меседжами, які вони несуть світу в умовах війни.

2. Вболівання за когось, тому що близькі спортсмени.

Так дивляться всі матчі «Тотенгема» в сезоні, так знають безліч фактів про Роджера Федерера, так фанатіють від Макса Ферстаппена. Це зазвичай більш професійний підхід, і головна асоціація такого типу вболівання - або ментально близький спортсмен (команда), або блискуче спортивне шоу, а не свій (українець).

***

І от чи не вперше за всю кар'єру Ломаченка відчуваю, що хоч і буду за нього вболівати, то тільки через спортивну складову, через шоу.

Бо це не приклад вболівання за Ярославу Магучіх, яка хоч і помилилась з фоткою на Олімпіаді, але все зрозуміла і пояснила.

Бо це не приклад вболівання за футбольних збірників, які були поза політикою, фотографувались з Бастою, але все зрозуміли. І зараз роблять купу потрібних речей.

Це не приклад вболівання за Олександра Усика, який був неоднозначним для багатьох, але зараз в його адресу можна кидатись хіба за інерцією.

І спортсмени, і багато хто з нас помилявся, був недостатньо чітким раніше.  Але майже всі ми усвідомили, де і коли були неправі. Хтось вибачився, хтось себе тихо карає, але робить все для перемоги зараз.

Ми вболіваємо одне за одного, бо ми свої.  Але одиниці залишились такими ж впертими, тугими та досі неоднозначними навіть в обставинах війни.

Це про Ломаченка.

Бо він має інфоресурс, у нього найбільший інстаграм серед українських спортсменів (2,1 млн підписників). І де цей інфоресурс? Не для нас, а для закордонних читачів?

Василь має команду, тренера-батька (який й далі мовчить) – і де вони з потрібними Україні меседжами?

Можна писати довго, що міг би зробити Ломаченко, пригадувати всі зашквари, але все це ви знаєте і без мене.

Я допускаю, що Ломаченко ще зробить висновки, що після переможного (сподіваюсь) бою, скаже щось потрібне для України. І нарешті ##### видалить зі свого інстаграму відео з «вєжлівими людьми» та вибачиться за це. Але станом на зараз це вже не змінить відношення до нього. І вболівати за Ломаченка-українця я не буду.

***

Є у підході до вболівання в цьому бою і ще один прагматичний фактор. Перемога та виступи в США корисні для України, якщо Ломаченко нічого не вчудить там.

Бо в США його сприймають як людину, яка зі зброєю захищала свою країну. І яскрава перемога буде сприйматись в далекому до України суспільстві лише в позитивному ключі. Там він може й стане героєм. Але вже не в Україні.

Фото: Top Rank

Інші пости блогу