Фільм «Люксембург, Люксембург» – трагікомічна притча про любов до батька. І про те, як малий хлопчина проміняв «МЮ» на «Ліверпуль»
Майже без спойлерів.
Антоніо Лукіч, режисер найкращого українського фільму 2020 року «Мої думки тихі», зняв чергову картину. Тут надто багато відсилань до футболу, щоб ми могли пройти повз. Зрештою, навіть ютуб-канал «Загін кіноманів» іноді випускає відео про кіно, то чим ми гірші? Про попередні фільми режисера, і всі футбольні пасхалки, які були у ньому, можна почитати у матеріалі Ірини Козюпи.
За перший тиждень у прокаті стрічка зібрала понад 36 тис. глядачів, що для нинішніх реалій можна вважати дуже крутим результатом Касові збори вже становлять 5,5 млн гривень, при бюджеті фільму у 28,5 млн. Примітно, що прем’єра картини відбулась на Венеційському кінофестивалі, де автори та головні герої фільму мали змогу ще раз нагадати про війну в нашій державі усьому світу.
Головні ролі у фільмі зіграли брати-близнюки Раміль та Аміль Насірови, відомі як учасники культового гурту Курган & Agregat. Участь українських селебриті в ролі акторів частенько закінчувалася фіаско, але, забігаючи наперед, скажемо, що хлопці вжились у ролі максимально органічно, куди більш органічно, ніж Кай Гаверц у роль «дев’ятки» в «Челсі».
Режисер говорить, що картина значною мірою є автобіографічною, адже Антоніо Лукіч теж втратив батька із яким мав складні взаємини.Фільм знімався ще до війни у травні-липні 2021-го року. Основні зйомки відбувалися в Лубнах, що на Полтавщині. Власне, більшість подій у фільмів розгортається у цьому місті та (як зрозуміло із назви) в Люксембурзі.
Про пошук батька і пошук самих себе
Можете не читати далі, якщо боїтеся спойлерів, але їх буде менше, ніж тренерів «Челсі» цього сезону.
***
Головні герої фільму – брати-близнюки Коля і Вася, що живуть у провінційному містечку Лубни, тому не дивно, що ролі дістались братам Насіровим, у творчості яких завжди був відповідний вайб. Хоча режисер жартував на презентації, що був варіант із братами Борисенками.
В один момент вони дізнаються, що їхній батько, що не жив із сім’єю вже багато років, знаходиться при смерті в Люксембурзі. Брат Коля, який з дитинства влазив у всілякі проблеми та «не вмів вчасно спригнуть», вирішує їхати до нього. Більш поміркований та сімейний Василь із матір’ю не підтримують ідею брата. Власне, навколо цього і будується сюжет стрічки, але паралельно нам показують чимало знайомих образів, які навіть підводять до думки, що вся Україна – це великі Лубни, а ми в ній водій маршрутки Коля. Тут вам і матір, яка хоче керувати життям тридцятилітнього сина, багатий тесть, що не розуміє, як його дочка могла вийти заміж за бідного невдаху та водії маршруток, на яких слово «посвідчення» діє, як слово «трофей» на Гаррі Кейна.
У фільмі показано дві великих любові, про одну з яких говорять, але не показують, а іншу постійно показують, але не кажуть про неї жодного слова. Перша любов – це батько хлопців, який з’являється на початку фільму під пісню «Daddys cool», проте його обличчя глядачам не показують. Все що ми про нього знаємо, це те, що матір хлопців познайомилася із ним у Сербії, а потім вони обоє переїхали в Україну.
«Не по любові можна поїхати в Париж, но якщо заради жінки їдеш в Лубни, то це точно любов», – фраза з фільму, яка має всі шанси стати крилатою. У синів від батька залишилася лише коробка з різними дрібницями, серед яких гаманець з візитками, запальничка та його фотографії з Марадоною, Шевченком та Радомиром Античем.
У 90-х чоловік був місцевим авторитетом в Лубнах, а далі його сліди зникають так само різко, як перевага «Арсенала» в АПЛ. Проте навіть цього хлопцям достатньо аби пуститися в подорож.
Інша любов, яку ми постійно бачимо, але про яку не говорять – «Ліверпуль».
Від Кантона до Суареса – як головний герой став фанатом «Ліверпуля»
На початку фільму глядачі переносяться 1998-й рік і бачать двох хлопчиків у футболках збірної Югославії та «МЮ». У Васі вісімка Предрага Міятовича, а у Колі сьомий номер Кантона.
Та коли події картини повертаються у наш час, то герой Колі замість футболки «Юнайтед» всюди носить джерсі «Ліверпуля».
Про саму метаморфозу, як і загалом про «Ліверпуль», у стрічці ніхто не говорить, але ми точно бачимо, що Коля палкий фанат мерсисайдців. На його грудях в області серця є татуювання «You will never walk alone», при цьому він весь фільм самотній, а кімната завішана символікою клубу.
Є чисто прагматичне пояснення цій історії, про яке Аміль, що грав Колю, розповів на презентації. Перед початком зйомок художниця по костюмах попросила його сфотографувати свої речі, які можна використати для фільму. Підійшли дві футболки «Ліверпуля» із прізвищами Торреса та Суареса, в яких головний герой і з’являється протягом картини.
Антоніо Лукіч розповідав, що футбол для нього є невербальним засобом комунікації з батьком. Батько режисера проживав в Іспанії та надсилав йому футболки «Реала», а вже після смерті він зрозумів, що коли вмикав матчі мадридців, то його тато робив те саме. Фото з Радомиром Античем, яке було показане у фільмі, належить самому режисеру і воно справжнє.
Загалом, вийшов чудовий фільм про безумовну любов, трагізм особи батька і всіх нас, бо, як зізнається режисер, в умовах війни ця історія заграла новими фарбами. Кожен у цій стрічці побачить щось своє, але режисер на питання про головну ідею фільму відповів просто: «ідіть і обійміть свого батька, якщо він у вас є».
ФОТО: Скірншоти офіційного трейлера на Ютубі.
