«Сіті» став теплою ванною для революціонера Пепа. Якщо знову не вдасться узяти ЛЧ, то час замислитися
Суперклуб з супертренером досі без супертрофея.
Багато хто все ще за інерцією асоціює тренера Гвардіолу з «Барселоною» та «тікі-такою» більш як десятирічної давності, але час летить зі швидкістю гольових дій Ерлінґа Голанда в АПЛ – а Пеп уже сьомий сезон проводить у «Сіті». У Манчестері він тренує майже у два рази довше, ніж у «Барсі», а в Англії виграв уже більше трофеїв, ніж із «блаугранас» у Іспанії.
Ще у 2014 році вийшла книга Марті Пераранау про іспанського тренера, де Гвардіола зізнавався, що ненавидить «тікі-таку», називаючи її «сміттєвим футболом із пасами заради пасів». За цей час Пеп змінив багато помічників та змінився сам, він побудував надпотужну команду, яка вже багато сезонів домінує у найсильнішій лізі світу. Команди Гвардіоли ніколи не падали нижче свого рівня, у нього не траплялося відверто провальних сезонів. Він здобув реноме людини, яку не звільняють, а яка йде сама, коли відчуває, що прийшов час для нового виклику.
«Сіті» робить сьому спробу виграти ЛЧ – кубок, для якого вже давно підготували місце у трофейній кімнаті клуба з Манчестера. І за підсумками цієї спроби можуть піднятися дві речі: або трофей ЛЧ, або питання про майбутнє Гвардіоли. Причому не від керівництва, а від самого тренера.
Пеп вилітає у плей-оф через власний оверсінкінг та рокові збіги
У «Сіті» Гвардіола побудував справжню династію. Не в останню чергу через те, що спортдиром в клубі вже понад 10 років працює його старий каталонський друг Чікі Бегеристайн, який прекрасно розуміє всі побажання коуча, щедро розплачуючись за них грішми господарів з ОАЕ. Але Пеп досі не виконав головного завдання, заради якого його кликали в «Сіті» – не виграв ЛЧ. Викладкою фантастичної статистики «містян» за останні сезони в АПЛ можна заклеїти всі роздягальні Манчестера, включаючи «Олд Траффорд», але не можна настільки довго удавати, наче відсутність «вухастого» в клубному музеї «Ман Сіті» всіх влаштовує.
Тут у Пепа не було такої суперзброї, як Мессі чи Роналду, але ідея полягала в тому, що тренер і сам є суперзброєю. Проте часто в найвідповідальніші моменти Гвардіола давав осічку, намагаючись переграти самого себе.
Використання Пепом свого оверсінкінга (надмірне замислення) вже давно стало справжнім мемом. У 2020 році, коли «Сіті» у чвертьфіналі вилетів від «Ліона», його розкритикувала навіть Влада Зінченко: «У такий відповідальний момент робити таку експериментальну тактику для «Сіті» – це зашквар. Я не маю права критикувати, але навіщо грати у три центральні захисники, коли самі футболісти беруться за голову».
Іспанець намагається все контролювати, тому готує тактику, яка б мала максимально нівелювати переваги противника, але часто це працює проти команд самого Гвардіоли. Томас Мюллер, який працював із Пепом у «Баварії», пояснював це тим, що в матчах проти сильних суперників коуч розривається між нейтралізацією сильних сторін противника та вірою у власні принципи. В результаті самі гравці не на 100% розуміють, як їм діяти. У це важко повірити, але тренер, який вважається ледь не найбільшим у світі гуру гри першим номером, страждає через те, що намагається грати від суперника.
Гвардіолу критикували за те, що він вийшов на фінал ЛЧ взагалі без чистих опорників – з трикутником Фоден-Сілва-Гюндоган, маючи на лаві Фернандіньо та Родрі. Сам тренер перед минулорічним матчем з «Атлетіко» визнав, що таки забагато мудрує перед матчами ЛЧ, але не бачить у цьому проблеми: «Я багато думаю, і це причина того, що в мене хороші результати в ЛЧ. Не надто приємно, якщо люди вважають, що проти «Атлетіко» і «Ліверпуля» я оберу однакову тактику. Всі гравці різні, у них різні характери. Сьогодні я надихнусь і придумаю нову тактику, завтра ми випустимо 12 гравців».
Ці жарти були б смішними, якби після них приходив результат, але віз із кубком Ліги чемпіонів і нині стоїть далеко від «Етіхаду». Цьогоріч Пеп продовжує дивувати рішеннями в ЛЧ – наприклад, у першому матчі з «Лейпцигом» він вперше зіграв взагалі без замін в той час, як суперник використав всі п'ять.
Проте списувати всі поразки лише на експериментальні рішення теж було надто просто. У іспанця були матчі, коли він все майже ідеально прорахував, але в дії вступали фактори, які від коуча не залежать. У 2019 році «Сіті» у шаленому матчі-відповіді проти «шпор» таки довів свою перевагу двох голів, але всіма забутий Фернандо Льоренте, який не забивав за «Тоттенгем» більше голу за сезон в АПЛ, вийшов на заміну та відзначився голом незрозумілою частиною тіла. А в торішньому матчі проти «Реала» все йшло добре, поки в самому кінці матчу не почав забивати Родріго. Пепу можна було б лише процитувати класика і заявити, що голи після 90 хвилини не рахуються.
Перед початком цьогорічної кампанії Гвардіола отримав суперзброю в обличчі Ерлінґа Голанда. Не те щоб це був трансфер в стилі іспанця, але відмовлятися від такого гравця не стане ніхто. Хоча коуч «Сіті» інколи полюбляє вколоти «Юнайтед» або «Челсі» за величезні витрати на трансферному ринку, але іспанцю гріх жалітися. В його розпорядженні склад, який може обіграти будь-якого суперника, гравці, які чудово розуміють вимоги тренера, та Голанд, який вже у першому сезоні побив рекорд за голами в АПЛ.
У півфіналі Пепу треба лише додати впевненості своїм футболістам і вкотре не перемудрити. Але те, що добре працює в АПЛ, десь розчиняється, коли справа доходить до матчів на виліт в ЛЧ.
Клуб став для Пепа теплою ванною. Керівництво повністю йому довіряє – це добре і погано одночасно
Проблема «Сіті» у чомусь схожа на європейські страждання «ПСЖ». Але якщо парижани роблять ставку на зірок, змінюючи наставників без сентиментів, то «містяни» продовжують вірити Гвардіолі, отримуючи сатисфакцію у вигляді стабільних титулів в АПЛ. У цьому є своя логіка, адже дивно ламати те, що і так добре працює – у тебе є тренер, який здатен заробити 100 очок у найсильнішій лізі світу. Що може статися, коли навіть із величезним трансферним бюджетом розпочинається карусель на тренерському містку, добре знають у сусідньому клубі з Манчестера.
Проте іноді ресурс вичерпується – і треба змінювати обстановку. Тренер втомлюється від гравців, а гравці від наставника, сам Пеп неодноразово про це говорив, коли покидав «Барселону» та «Баварію». Але в Манчестері у нього така собі «Барселона» здорової людини: спортивний директор – легенда «Барси» Чікі Бегірістайн, виконавчий директор теж екс-каталонець Ферран Соріано. Вони знімають тиск із головного тренера.
«Мені не треба його в чомусь переконувати. Він не вважає мене генієм, коли я перемагаю і не думає, що я нікчемний тренер, коли прогаю. Я насолоджуюсь футболом», – говорив Гвардіола про Чікі. А в кінці минулого сезону Соріано, відповідаючи на запитання про перемогу в ЛЧ, заявив: «Ми не робимо ЛЧ нашою основною ціллю, бо в цьому турнірі удача відіграє свою роль».
Клуб повністю довіряє тренеру, тому й подовжив з ним контракт до 2025 року. Однак є одна серйозна проблема – все це дуже нагадує теплу ванну.
А фішка Пепа завжди була в тому, що він був мрійником і революціонером, який приймав неочікувані рішення. Це він переходив із «Барси» в «Брешію», заради роботи зі Мацонне, це Пеп їздив грати аж у Мексику, щоб попрацювати із загадковим Хуанмою Лільйо, якого зробив своїм помічником у 2020 році. Він міг посеред успішної тренерської кар’єри зірватися і поїхати на рік пожити в Нью-Йорк. Цей азарт зробив із нього одного із найголовніших тренерів сучасності. Однак у «Сіті» Гвардіола отримав максимальний комфорт – і це може стати проблемою для самого тренера.
Пеп вже досяг таких висот у Манчестері, коли для того, щоб продемонструвати прогрес треба тільки одне – виграти ЛЧ. Він і сам це чудово розуміє: «Це не означає, що я з цим згоден, але мене оцінюватимуть за перемогою в ЛЧ», – сказав тренер перед матчем з «Лейпцигом». І якщо йому знову не вдасться зробити це, то, можливо, таки варто задуматися – чи не прийшов час трошки освіжитися.
Якщо із «Барси» Пеп йшов, бо втомився від постійної напруги, то у Манчестері він ризикує просто засидітись і досягти того моменту, коли вже не зможе дати команді нічого нового. Єдина серйозна проблема полягає в тому, що із «Сіті» поки що не існує шляху на підвищення, а йти у тренерський дауншіфт для експериментів Гвардіола навряд чи готовий.
Але в цій історії все ще можливий хепі-енд (хоча й не обов'язково «енд»), а найкращим місцем для цього може стати червневий вечір у Стамбулі.
Фото: Jan Woitas/Global Look Press, Hendrik Schmidt/Global Look Press, Mutsu Kawamori/Global Look Press
