Tribuna/Футбол/Блоги/Bohemianrhapsody/100 найкращих гравців в історії чемпіонатів світу з футболу. Перший – звичайно, Пеле

100 найкращих гравців в історії чемпіонатів світу з футболу. Перший – звичайно, Пеле

Легенди головного турніру світу.

Блог — Bohemianrhapsody
29 грудня, 21:20
51
100 найкращих гравців в історії чемпіонатів світу з футболу. Перший – звичайно, Пеле

Ми вже згадували найкращих гравців в історії різних збірних, але сьогодні настав час визначити найкращих на найголовнішому турнірі планети за весь час його проведення.

Знову важко порівнювати різні епохи та обставини, але ми спробували зібрати найкращих.

100. Ян Кулеманс, Бельгія (1982, 1986, 1990)

Один зі лідерів збірної Бельгії у 1980-х. Завдяки його голам у плей-оф бельгійці зуміли вийти у півфінал ЧС-1986.

99. Томас Бролін, Швеція, (1990, 1994)

Шведський форвард, бенефісом якого став ЧС у США. Там він збив три голи, а його збірна завоювала третє місце. Гол проти Румунії досі згадують, як один із найкращих розіграшів штрафних в історії ЧС.

98. Джузеппе Бергомі, Італія (1982, 1986, 1990, 1998)

Чемпіон світу 1982 року, легендарний захисник «Інтера», який провів чотири чемпіонати світу, але не взяв участь на турнірі в США, куди його не викликав Арріго Саккі.

97. Ігор Бєланов, СРСР (1986)

Яскравий виступ уродженця Одеси на ЧС у Мексиці вразив увесь світ. Він забив 4 голи в 4 матчах, а за результатами сезону отримав «Золотий м’яч». Щоправда, команда Лобановського вилетіла вже в 1/8-й.

96. Карлес Пуйоль, Іспанія (2002, 2006, 2010)

У Карлеса всього три голи за збірну, але його гол у півфіналі з німцями вивів Іспанію в фінал ЧС-2010. «Фурія роха» виграла той ЧС, а Пуйоль став одним зі найкращих захисників турніру.

95. Клаудіо Джентіле, Італія (1978, 1982)

Легендарний італійський захисник, який отримав прізвисько «Каддафі» за схожість із лівійським лідером. Клаудіо теж народився в Лівії. Але знаменитий тим, що виграв Кубок світу-1982 та по ходу турніру зумів закрити самого Марадону та бразильця Зіко.

94. Дьєрдь Шароші, Угорщина, (1934, 1938)

Форвард, який забивав мінімум по голу в кожному своєму матчі на ЧС. Всього у нападника шість голів і саме його результативність дозволила Угорщині вийти у фінал 1938 року проти Італії. Там угоріці програли, але Шароші знову забив.

93. Фаб'єн Бартез, Франція (1998, 2002 2006)

Чемпіон світу та фіналіст ЧС. Один із найвидатніших голкіперів в історії французького футболу, а його поцілунок з Бланом став класикою світових форумів.

92. Олдржрих Неїдли, Чехословаччина (1934, 1938)

Віцечемпіон світу 1934 року і найкращий бомбардир турніру. Один з топових європейських форвардів довоєнної епохи.

91.  Дунга, Бразилія (1990, 1994, 1998)

Бразилець став капітаном команди на переможному ЧС у США, при чому, пов’язка перейшла до нього по ходу турніру, коли Раї втратив довіру тренера. На наступному чемпіонаті він в ранзі капітана вивів команду у фінал, де бразильці програли Франції.

90. Курт Хамрін, Швеція (1958)

Форвард блискучої збірної Швеції, що програла у фіналі Бразилії на ЧС-1958. У півфіналі він спровокував вилучення німця Юсковяка, а згодом забив гол у ворота Німеччини. Загалом на турнірі Курт забив чотири голи.

89. Франтішек Планічка, Чехословаччина (1934, 1938)

Капітан своєї збірної на двох ЧС, володар «срібла» 1934 року. У 1938 році догравав поєдинок проти Бразилії зі зламаною рукою, зумівши втримати нічию для своєї команди.

88. Тоні Кроос, Німеччина (2010, 2014, 2018)

Вигравав «бронзу» у ПАР та «золото» у Бразилії, при чому в матчі з пентакампеонами забив два голи за 69 секунд. Автор одного зі найкрасивіших голів ЧС-2018 у ворота Швеції.

87. Давид Вілья, Іспанія, (2006, 2010, 2014)

Найкращий бомбардир чемпіонської «фурії рохи» (5 голів) та один із найкращих бомбардирів ЧС у ПАР. Більше за нього серед іспанців на ЧС не забивав ніхто.

86. Роже Мілла, Камерун (1990, 1994)

Неймовірний гравець, який вже після оголошення про завершення професійної кар’єри поїхав на два чемпіонати світу. В 1990-му Мілла зробив два дублі та вивів команду у чвертьфінал, а у 1994-му забив лише один, зате у віці 42 років.

85. Паоло Мальдіні, Італія, (1990, 1994, 1998, 2002)

За свою довгу кар’єру у збірній Італії Паоло Мальдіні завоював «бронзу» та «срібло», але ще одного циклу йому не вистачило, аби виграти омріяний Кубок. Хоча в 2006-му Мальдіні все ще був у формі і грав за «Мілан».

84. Карлос Альберто, Бразилія (1970)

У Карлоса Альберто був лише один чемпіонат світу, зате той, який запам’ятовується на десятиліття. Він був капітаном Бразилії-1970, яку називають найсильнішою командою в історії. Гол Карлоса у фіналі після пасу Пеле довгий час вважали найкращим голом в історії ЧС.

83. Джузеппе Меацца, Італія (1934, 1938)

Меаццу визнали найкращим гравцем на ЧС-1934, після якого він став найпопулярнішим чоловіком в Італії. Через чотири роки «скуадра» знову виграла чемпіонство із Меаццою, який залишався основним гравцем.

82. Ліліан Тюрам. Франція, (1998, 2002, 2006)

Один з найкращих захисників французького футболу і рятівник Франції у півфіналі з Хорватією у 1998-му. Саме його дубль вивів «ле бльо» у фінал.

81. Уве Зеелер, Німеччина (1958, 1962, 1966, 1970)

Великий бомбардир із Гамбурга розглядався як заміна Фріцу Вальтеру і таки зумів нею стати. На трьох ЧС поспіль Зеелер забивав по 2 голи. А 1970 році, навіть поруч із Гердом Мюллером, він зумів забити аж 3 голи. Проте жодного разу Уве не судилося стати чемпіоном світу. Найвище досягнення – друге місце у 1966-му.

80. Христо Стоїчков, Болгарія, (1994, 1998)

Болгарин разом із Олегом Саленком став найкращим бомбардиром ЧС-1994. Завдяки його голам збірна дійшла аж до півфіналу, а сам Христо забив 6 голів. Він забивав у кожному з матчів плей-оф, не рахуючи гри за 3 місце, де балканці програли шведам.

79. Хаві, Іспанія (2002, 2006, 2010, 2014)

Великий плеймейкер потрапив у символічну збірну ЧС-2010, де Іспанія святкувала перемогу. Виконував майже всі стандарті положення, в тому числі віддав гольову передачу на Пуйоля у півфіналі з німцями.

78. Гільєрмо Стабіле, Аргентина (1930)

Найкращий бомбардир (8 голів) і віцечемпіон першого в історії ЧС. При цьому він не грав у першому матчі, а в основу потрапив лише через травму основного форварда Черро.

77. Джачінто Факкетті, Італія (1966, 1970, 1974)

Факетті разом із Тарчізіо Бурньїчем складали одну з найкращих пар захисників у світі і багато в чому завдяки їхнім діям Італія дійшла до фіналу ЧС у Мексиці. Факетті єдиний з італійців потрапив у символічну збірну турніру.

76. Зіко, Бразилія, (1978, 1982, 1986)

Один з лідерів веселої збірної Бразилії Теле Сантани, яка запалювала у 1980-х, але так і не змогла дістатися бодай фіналу. Єдину «бронзу» ЧС Зіко отримав у 1978, але тоді не був основним гравцем.

75. Збігнев Бонек, Польща, (1978, 1982, 1986)

Всього на ЧС забив 6 голів, але суперзіркою став у 1982-му, коли Польща отримала «бронзу». Завдяки його хет-трику у ворота Бельгії поляки вийшли у півфінал, але там Бонек не грав через перебір карток. Всього у Іспанії він забив 4 голи. У 1986-му в Мексиці був капітаном, але голів не забивав.

74. Ікер Касільяс, Іспанія (2002, 2006, 2010, 2014)

На свій перший ЧС (у 2002-му) Ікер мав їхати дублером, але Каньїсарес отримав травму ноги, наступивши на пляшку з одеколоном у ванній, чим розпочав видатну кар’єру на чемпіонатах світу для Ікера. У тому році він виграв серію пенальті проти Ірландії, а у 2006-му виходив у якості капітана. В 2010-му капітан збірної Касільяс здійняв над головою Кубок світу та став найкращим голкіпером турніру.

73. Денніс Бергкамп, Нідерланди, (1994, 1998)

Бергкамп був лідером «ораньє» в США, де забив тричі, а в 1998 році став автором легендарного гола у ворота Аргентини у чвертьфіналі. На ЧС у Франції Денніс також забив 3, але цього разу його команда зупинилася у півфіналі.

72. Леонідас, Бразилія, (1934, 1938)

На ЧС-1934 форвард забив лише один гол, зате на наступному ЧС став найкращим бомбардиром. Досі до кінця не зрозуміло, чому тренер Бразилії вирішив не випускати Леонідаса на півфінал проти Бразилії. Існує навіть версія, що у справу втручався сам Муссоліні, але факт залишається фактом – Бразилія завоювала третє місце, а Леонідас забив 8 голів у 4 матчах.

71. Серхіо Рамос, Іспанія (2006, 2010, 2014, 2018)

Один із найкращих захисників в історії футболу видав неймовірний ЧС-2010, де виступав на позиції правого захисника. Серхіо потрапив у символічну збірну турніру. Рамос міг стати першим іспанцем, що зіграв на п’яти ЧС, але Енріке не взяв його у Катар.

70. Даніель Пассарелла, Аргентина (1978, 1982, 1986)

Єдиний дворазовий чемпіон світу у складі Аргентини і капітан збірної на ЧС-1978. На турнірах забив 3 голи, але на ЧС у Мексиці не зіграв жодної хвилини через особисту ворожнечу із Дієго Марадоною.  

69. Арьєн Роббен (2006, 2010, 2014)

Роббен був лідером своєї команди на трьох ЧС, у 2014 році навіть отримав «Бронзовий м’яч» турніру. У фіналі проти Іспанії він не забив після декількох очевидних моментів, зате покуражився над ними через чотири роки, зробивши дубль в матчі групового етапу.

68. Бебето, Бразилія (1990, 1994, 1998)

На переможному ЧС у США Бебето вперше відсвяткував гол жестом, який символізує покачування немовляти. Відтоді чимало футболістів по усьому світу саме так святкують народження дитини. А ще він забив шість голів за Бразилію на чемпіонатах світу.

67. Роб Ренсенбрінк, Нідерланди (1974, 1978)

Один із найкращих гравців збірної Нідерландів 1970-х. На ЧС-1974 забив один гол, а на ЧС в Аргентині став справжнім лідером команди, забивши 5 голів. «Ораньє» поступилися лише у фіналі, таким чином у Роба два «срібла» світових першостей.

66. Давор Шукер (1998, 2002)

Головний творець «бронзовго дива» збірної Хорватії на ЧС-1998. Найкращий бомбардир турніру із 6-ма точними ударами.

65. Сальваторе Скілаччі, Італія (1990)

Тото Скілаччі грав за збірну лише рік, але цього вистачило, аби увійти в історію. На домашньому ЧС Скілаччі з 6-ма голами став найкращим бомбардиром, а його Італія у півфіналі поступилася Аргентині Марадони.

64. Раймон Копа, Франція (1954, 1958)

Один із лідерів блискучої Франції на ЧС-1958 року. Тоді команда взяла бронзу, а Копа був визнаний одним із найкращих гравців турніру.

63. Антуан Грізманн, Франція (2014, 2018, 2022)

Основний гравець збірної на трьох ЧС, на двох із яких його команда виходила у фінал. На переможному ЧС-2018 забив чотири голи, включаючи один у фіналі. На форумі в Катарі був одним із найкращих гравців та найбільшим універсалом.

62. Філіпп Лам, Німеччина (2006, 2010, 2014)

Капітан чемпіонів світу 2014 року і багаторічний лідер збірної. Забив один із найкрасивіших голів ЧС-2006 проти Коста-Рики. Двічі потрапляв у символічні збірні ЧС від ФІФА (2006, 2010)

61. Робето Рівеліно, Бразилія (1970, 1974, 1978)

Роберто свого часу вважали «найкращим запасним у світі», через те, що він не завжди потрапляв в основу збірної, але на ЧС-1970 він таки зумів розкритися. Рівелліно забив три голи у Мексиці, особливо відзначався потужним виконанням штрафних ударів.

60. Кріштіану Роналду, Португалія (2006, 2010, 2014, 2018, 2022)

Поки на рахунку Кріша п’ять чемпіонатів світу і він один із лідерів за проведеними матчами на ЧС. Щоправда, ще жодного разу не забивав у плей-оф турніру, хоча й був одним з лідерів своєї команди.

59. Веслі Снейдер, Нідерланди (2006, 2010, 2014)

Хто з нас не жалів Веслі після фіналу ЧС-2010? Хавбек провів чудовий місяць, багато забивав, але у фіналі Нідерланди знову поступилися. Він отримав «Срібний м’яч» турніру, поступившись Дієго Форлану.

58. Неймар, Бразилія, (2014, 2018, 2022)

Неймар поки так і не зумів виграти ЧС, а найкращим результатом для нього стало четверте місце на домашньому ЧС-2014. Там він забив чотири голи і разом з Мессі та ван Персі став третім бомбардиром турніру.

57. Йохан Неескенс,  Нідерланди (1974, 1978)

У двічі «срібній» збірній Нідерландів Йохан був другим після Кройфа. На ЧС-1974 він навіть забив більше за геніального партнера – на його рахунку 5 голів, в тому числі і гол у фіналі. В Аргентині вже без Кройфа він знову дійшов до фіналу. Хоч на тому турнірі вже не забивав, але був важливим гравцем, навіть попри травму.

56. Зепп Майєр, Німеччина (1966, 1970, 1974)

Молодий Маєр поїхав ще на ЧС в Англію, але там не був основним, зате на наступних турнірах відіграв повністю. Має повний комплект нагород світової першості: «срібло», «бронза», «золото».

55. Джеффрі Герст, Англія (1966, 1970)

Автор першого хет-трику у фіналах ЧС (другий стався не так давно). Його перформанс проти німців із зарахованим голом-фантомом досі є одним із найкращих для фінальних поєдинків.

54. Нілтон Сантос, Бразилія. (1954, 1958, 1962)

Один із найкращих захисників в історії Бразилії, дворазовий чемпіон світу. На третьому для захисника чемпіонаті у Чилі йому було 37 років, що не завадило Нілтону провести всі матчі ЧС і стати одним із найкращих захисників турніру.

53. Теофіло Кубільяс, Перу (1970, 1978, 1982)

Найкращий футболіст в історії Перу, на двох своїх перших ЧС забивав по п’ять голів і є одним із найкращих бомбардирів в історії ЧС. Його команди двічі виходили з групи на ЧС, але якщо у 1970-му Перу програла легендарній Бразилії з Пеле, то у 1978-му перуанці поступилися у всіх матчах другого групового раунду, а поразка від Аргентини 0:6 досі вважається прикладом найганебнішого зливу в історії ЧС.

52. Лев Яшин, СРСР (1958, 1962, 1966)

Найвищим досягненням збірної СРСР стало 4 місце на ЧС-1966 в Англії, де Яшин ділив час із Анзором Кавазашвілі, проте в головних матчах все ж грав Яшин. Вболівальники часто пригадували Яшину не стільки хорошу гру у 1966-му, скільки пропущений гол з дальньої дистанції від Чилі в 1962-му, коли СРСР сенсаційно вилетів від господарів турніру.

51. Йозеф Масопуст, Чехословаччина (1958, 1962)

Гравець «Дукли» настільки вразив усіх на ЧС-1962 року, що навіть отримав «Золотий м’яч». Його збірна вийшла у фінал не те, щоб сенсаційно, адже за два роки до того вони стали третіми на ЧЄ, але все це було дуже несподівано. Йозеф забив гол у фіналі, але бразильці відповіли тричі.

50. Габріель Батістута, Аргентина (1994, 1998, 2002)

Легендарний форвард, у якого 10 голів на ЧС. Мессі знадобилося на два чемпіонати більше, аби побити його рекорд. На перших двох ЧС у Батігола феноменальна статистка: 9 голів у 9 матчах. В 2002 році 32-річний Баті вже не витягнув, забив лише один, а команда навіть не вийшла з групи.

49. Андрес Іньєста. Іспанія (2006, 2010, 2014, 2018)

Коли ми говоримо про Іньєсту, то, звісно ж, згадуємо ЧС-2010, де Андрес забив вирішальний гол у фіналі. Але по ходу турніру він навіть встиг втратити місце в основі і повернутися. Поки він є автором найголовнішого голу в історії Іспанії.

48. Джалма Сантос, Бразилія (1954, 1958, 1962, 1966)

Один із найкращих захисників в історії футболу, дворазовий чемпіон світу. На переможних ЧС він потрапляв до символічної збірної турніру.

47. Роберто Карлос (1998, 2002, 2006)

Карлос став одним із тих, хто зробив Бразилію «пентакампеонами» у 2002 році. На тому турнірі він забив шалений гол у ворота Китаю. У 2006 році Анрі забив Бразилії, поки Роберто поправляв гетри, так вибив бразильців з турніру. Попри це у 37 років Роберто Карлос хотів зіграти на ЧС у ПАР, але Дунга не включив його у заявку.

46. Юрген Клінсманн (1990, 1994, 1998)

Клінсманн – перший гравець, який забивав не менше трьох голів на трьох ЧС. Вже на першому своєму ЧС Клінсі святкував перемогу, але найрезультативніший виступ мав у США, коли забив 5 голів.

45. Карл-Хайнц Румменіге, Німеччина (1978, 1982, 1986)

Форвард двічі виходив у фінали, але жодного разу так і не перемагав. Особливо круто Румменіге себе проявив на ЧС в Іспанії, де забив 5 голів. У півфіналі з Францією він вийшов на заміну, коли німці програвали, але забив один гол і допоміг відзначитись партнеру. Гра перейшла в серію пенальті, де Карл-Хайнц знову забив. Але фінал проти Італії не був таким радісним, адже німці там поступилися.

44. Гарі Лінекер, Англія (1986, 1990)

Лінекер чудово провів ЧС-1986 у Мексиці (попри травму зап’ястя), де забив 6 голів, але весела команда Робсона поступилася Аргентині в тому самому матчі з «рукою бога». В Італії Лінекер знову запалював – забив 4 голи, але збірна була лише четвертою.

43. Мішель Платіні, Франція (1978, 1982, 1986)

Покоління Платіні так і не зуміло виграти ЧС, але двічі вони зупинялися за крок до фіналу, двічі програючи німцям. Півфінал 1982 року взагалі називають найкращим матчем в історії ЧС, але лише у 1986-му Платіні завоював хоча б якісь медалі – «бронзу».

42. Тостао, Бразилія (1966, 1970)

Тостао був не лише забивним гравцем, але й чудовим плеймейкером. На ЧС-1970 він віддав 4 гольові передачі, більше лише у Пеле – 5. Після перемоги в Мексиці він завершив кар'єру у 26 років через проблеми з очима.

41. Тьєррі Анрі, Франція (1998, 2002, 2006, 2010)

Анрі вже у 20 років виграв ЧС, а на дебютному чемпіонаті забив три голи. Але не менш яскравим був його виступ на ЧС-2006 у Німеччині, де він із Зіданом завели збірну у фінал. Анрі знову забив тричі, в тому числі єдиний гол у ворота Бразилії в чвертьфіналі.

40. Рівалдо, Бразилія (1998, 2002)

На двох поспіль ЧС Рівалдо був другої зіркою Бразилії після Роналдо. Якщо у Франції їх зупинили у фіналі, то в Японії та Кореї вони таки стали чемпіонами і виграли для країни п’яти титул. У Рівалдо 5 голів на турнірі і «срібна бутса» разом із Мірославом Клозе.

39. Олівер Кан, Німеччина (1994, 1998, 2002, 2006)

У це важко повірити, але із 4 чемпіонатів світу для Кана він був основним лише одному, зате якому. У 2002 році саме Кан із Баллаком на двох затягнули Німеччину у фінал ЧС. Оллі став не лише найкращим голкіпером, але одним із найкращих гравців турніру. Щоправда проти Роналдо у фіналі це не допомогло.

38. Діно Дзофф, Італія (1970, 1974, 1978, 1982)

Найкращий італійський голкіпер до появи Буффона. Дзофф довгий час був рекордсменом за матчами у збірній Італії, а також мав найдовшу суху серію. Найкращий голкіпер ЧС-1982, де Італія стала чемпіоном.

37. Лука Модрич, Ховатія (2006, 2014, 2018, 2022)

Модрич – лідер і диригент Ховартії, яка виграла «срібло» на ЧС-2018 та «бронзу» ЧС в Катарі. У 2018 році був визнаний найкращим гравцем турніру.

36. Фабіо Каннаваро, Італія (1998, 2002, 2006, 2010)

Фабіо дебютував на ЧС ще зовсім юним, але свого піку досяг у 2006-му, коли саме його надійна гра багато в чому дозволила Італії виграти ЧС. Йому віддали «Срібний м’яч» турніру («Золотий» у Зідана), але «Франс футбол» удостоїв найвищої нагороди у сезоні.

35. Маріо Кемпес, Аргентина (1974, 1978, 1982)

Найкращий бомбардир і найкращий гравець ЧС-1978. Саме завдяки його блискучій формі Аргентина змогла обіграти Нідерланди у фіналі та виграти свій перший чемпіонат світу.

34. Джанлуїджі Буффон, Італія (1998, 2002, 2006, 2010, 2014)

У 2006 році Буффон пропустив лише два голи у семи матчах чемпіонату. При чому один з них – це автогол Дзаккардо, а інший – пенальті від Зідана. Джіджі цілком заслужено став найкращим голкіпером турніру, на якому Італія тріумфувала.

33. Вава, Бразилія (1958, 1962)

Один з лідерів збірної, дворазовий чемпіон світу і перший гравець, який двічі забивав у фіналах ЧС. Лише у 1970-му його досягнення повторить Пеле, а згодом Брайтнер і Зідан.

32. Гельмут Ран, Німеччина (1954, 1958)

Гельмут став одним з головних творців «Бернського чуда», коли німці обіграли у фіналі збірну Угорщини. Саме він зробив дубль у фіналі, але на наступному ЧС у Швеції він виступив ще краще, коли забив цілих 6 голів, як і Пеле. Щоправда у півфіналі Німеччина поступилася господарям турніру - шведам.

31. Жаїрзінью, Бразилія (1966, 1970, 1974)

Один із найкращих партнерів Пеле у збірній. У 1970 році саме Жаірзінью наколотив більше всіх бразильців – 7 голів.  Форвард з’їздив на ЧС-1974, але там забив лише двічі, а Бразилія той форум провалила.

30. Діді, Бразилія (1954, 1958, 1962)

Найкращий гравець ЧС-1958, дворазовий чемпіон світу. Кажуть, що після того, як Діді забив Франції на ЧС із кутового, всі дізналися про знаменитий «сухий лист».

29. Гжегож Лято, Польща, (1974, 1978, 1982)

У Лято топова статистика на ЧС – 20 матчів і 10 голів. Гжегож виграв зі збірною дві «бронзи» у 1974 і 1982 роках, а ті роки можуть без сумніву вважатися «золотою ерою» польської збірної.

28. Фріц Вальтер. Німеччина (1954, 1958)

Капітан і лідер збірної Німеччини, що виграла ЧС-1954. Кажуть, що у дощову погоду, при якій грався фінал у Берні називають «погодою Фріца Вальтера», бо через перенесену в радянському полоні малярію він краще грав в таких умовах. Як би там не було, але саме Вальтер став першим німецьким капітаном, що здійняв Кубок світу над головою.

27. Мануель Нойєр, Німеччина (2010, 2014, 2018, 2022)

Незамінний голкіпер для бундестім вже понад 10 років. Його виступ на переможному ЧС-2014 прийнято вважати революційним для голкіперів, адже він не лише надійно захищав ворота, але й активно допомагав захисникам, граючи ногами далеко від штрафної.

26. Кафу, Бразилія (1994, 1998, 2002, 2006)

Кафу двічі ставав чемпіоном світу і одного разу був другим, а всього на ЧС легендарний латераль провів 20 поєдинків. На тріумфальному ЧС-2002 саме Кафу був капітаном «пентакампеонів».

25. Пауль Брайтнер, Німеччина (1974, 1978, 1982)

Брайтнер, будучи гравцем оборонного плану, зумів двічі відзначитись у фіналах ЧС. Хоча під кінець кар’єри Пауль більше тягнувся до гри на позиції атакувального півзахисника. Він виграв фінал 1974-го проти Нідерландів Кройфа, а от Італії у 1982-му програв.

24. Бастіан Швайнштайгер, Німеччина (2006, 2010, 2014)

У 2006-му і 2010-му Швайні двічі виходив у півфінал, але так і не міг дістатися до головного матчу ЧС. На ЧС у ПАР став найкращим асистентом турніру. А от на турнірі у Бразилії нарешті переміг, хоча Бастіан їхав не основним, але по ходу турніру став ключовим гравцем.

23. Шандор Кочиш, Угорщина (1954)

Кочиш зіграв всього на одному чемпіонаті світу, але цього вистачило, аби увійти в історію. Він забив 11 голів у Швейцарії, а через чотири роки його рекорд побив Фонтен. Після цього жоден гравець не наближався до їхніх показників. Не забив він лише у фіналі, де сенсаційно тріумфували німці.

22. Томас Мюллер, Німеччина (2010, 2014, 2018, 2022)

Вже на першому своєму ЧС у ПАР Мюллер отримав «Золоту бутсу» (5 голів) та став найкращим молодим гравцем турніру. Через чотири роки він став чемпіоном і знову забив 5 голів. У Томаса 10 голів на ЧС, серед німців більше тільки у Клінсманна, Герда Мюллера та Клозе.

21. Роберто Баджо, Італія (1990, 1994, 1998)

Поряд із Кройфом саме Баджо можна вважати найвеличнішим гравцем, який жодного разу не вигравав ЧС, хоча була ще ціла збірна Угорщини в 1954 році. Але його виступ у США став класикою. На чемпіонаті в Італії був лише третім, а в 1994 році Робі видав фантастичний турнір, забив 5 голів, але в серії пенальті Бразилія була сильнішою. У «хвостика» 9 голів на ЧС, як і у Паоло Россі та Крістіана Вієрі.

20. Гордон Бенкс, Англія (1966, 1970)

Для характеристики Бенкса підійде лише одне речення: зробив найкращий сейв в історії ЧС (та й футболу загалом). У 1970 він потягнув удар Пеле, а за 4 роки до того став чемпіоном світу.

19. Паоло Россі, Італія (1978, 1982, 1986)

У 1978 році Паоло забив 3 голи, але команда не вийшла у фінал, програвши Нідерландам. Зате у 1982 році був цілковито турнір Паоло, на якому Россі став найкращим бомбардиром із 6-ма голами та найкращим гравцем, хоча міг взагалі туди не поїхати, адже за місяць до турніру спливав строк його дискваліфікації за договірні матчі.

18. Хуан Альберто Скьяффіно, Уругвай (1950, 1954)

Уругваєць став одним з героїв «Марканасо», це він зрівняв рахунок у матчі проти Бразилії. Загалом на тому турнірі він забив три голи. У 1954 році Уругвай був у півфіналі, де програв Угорщині, а сам Хуан Альберто забив ще двічі.

17. Ференц Пушкаш, Угорщина (1954)

Великий гравець великої команди, у якої не було другого шансу. Пушкаш був беззаперечним лідером команди на ЧС у Швейцарії, а його блискуча Угорщина повинна була виграти турнір, але німці вирішили інакше. Доля дарувала йому шанс поїхати на ЧС-1962 в складі Іспанії, разом із Ді Стефано, Хенто та Луїсом Суаресом, але та збірна провалилася.

16. Ромаріо, Бразилія (1990, 1994)

Сльози Ромаріо у 1998 році, коли Маріо Загалло не взяв його на ЧС у Францію, пам’ятає вся Бразилія, але до того він встиг увійти в історію. Великий форвард провів блискучий ЧС-1994, де став чемпіоном і найкращим гравцем. Ромаріо повернув Бразилії титул, якого у неї не було від часів Пеле.

15. Кіліан Мбаппе, Франція (2018, 2022)

Кіліан вже став чемпіоном світу і зробив хет-трик у фіналі ЧС. Таким темпом він цілком може обійти свого земляка Фонтена за кількістю голів серед французів на ЧС. Та що там французів, Мбаппе може стати лідером серед усіх гравців в історії ЧС.

14. Боббі Чарльтон, Англія (1966. 1970)

Сер Боббі втілив мрію цілих поколінь англійців – він повернув футбол додому. Видатний виступ лисіючого форварда на полях Англії досі залишається найкращим із того, що бачила батьківщина футболу на ЧС.

13. Жюст Фонтен, Франція (1958)

Французькому форварду вистачило лише одного турніру, аби стати легендою ЧС. Його 13 голів за один чемпіонат досі виглядають як космічна планка, яку неможливо подолати жодному сучасному форварду.

12. Боббі Мур (1966, 1970)

Капітан чемпіонської Англії і найкращий захисник того турніру. Саме завдяки їх із Бенксом старанням Англія до фіналу не пропускала голів із гри. За підсумками турніру отримав «срібний м’яч».

11. Мирослав Клозе, Німеччина (2002, 2006, 2010, 2014)

Форвард міг грати і за збірну Польщі, але обрав Німеччину – і не прогадав. Найкращий бомбардир в історії змагань, чемпіон світу і просто людина-гол. Символічно, що рекорд Роналдо Міро побив якраз у матчі із Бразилією.

10. Герд Мюллер, Німеччина (1970, 1974)

Мюллер забивав у всіх матчах, не озираючись на статус суперника та ранг поєдинку. Він міг відвантажити дубль італійцям із суперзахистом у півфіналі ЧС-1970 та покарати чарівну збірну Нідерландів у фіналі. 14 голів на ЧС – грандіозний показник, враховуючи, що він зіграв лише на двох чемпіонатах.

9. Зінедін Зідан, Франція (1998, 2002, 2006)

Зізу – дуже неоднозначна постать на ЧС. З одного боку, неймовірна гра і два голи у фіналі на «Сен-Дені» у 1998-му, а з іншого – проблеми із дисципліною. На тому ж таки турнірі його вилучили в грі із Саудівською Аравією, а про перформанс у фіналі з Італією знає приблизно кожен. Проте його гра перекривала все. Магія Зізу дозволила Франції вперше стати чемпіонами та майже дозволила повторити досягнення через 8 років.

8. Лотар Маттеус, Німеччина (1982, 1986, 1990, 1994, 1998)

У Лотара 5 чемпіонатів світу і 25 ігор – рекорд, що здавався вічним. Свій титул Матеус таки взяв у 1990 році, коли Німеччина у дуже напруженому фіналі здолала Аргентину Марадони. На тому ЧС Матеус забив 4 голи і став одним із найкращих гравців турніру.

7. Гаррінча, Бразилія (1958, 1962, 1966)

Світова історія знає двох великих кульгавих: завойовника Тамерлана та Гаррінчу. І якщо перший крав міста за непокору, знищуючи їх армією, то другий знищував суперника на фланзі. Дворазовий чемпіон світу провів турнір свого життя у Чілі, де був визнаний найкращим гравцем чемпіонату.

6. Йохан Кройфф, Нідерланди (1974)

Йохан за один чемпіонат зумів увійти в історію і стати легендою, попри те, що так і не виграв ЧС. Його збірна показувала революційний футбол, а Кройфф був втіленням «тотального футболу» Міхелса. Світовий футбол поділився на все, що було до його команди, і після.

5. Франц Беккенбауер, Німеччина (1966, 1970, 1974)

«Кайзер» виграв ЧС-1974 на домашніх полях, але його роль в команді була далеко не лише на полі. Беккенбауер – лідер від свого першого ЧС в Англії і до моменту тріумфу в 1974 році. Можливо, найкращий захисник в історії футболу і точно найкращий в історії ЧС.

4. Роналдо, Бразилія (1994, 1998, 2002, 2006)

«Феномен» ще у 1994 році в якості юного спостерігача поїхав на ЧС у США, звідки привіз золоту медаль. На наступних ЧС бразилець забивав і вів за собою команду. Якщо у Франції завадили суперник та проблеми зі здоров’ям, то у 2002-му його домінація була безапеляційною. 15 голів на чемпіонатах світу здавалися космічною планкою, яку зможе побити лише хтось із нового покоління.

3. Дієго Марадона, Аргентина (1982, 1986, 1990, 1994)

Попри всю скандальність, футбол не дарував нам іншого такого Дієго, який би в соло вигравав титули для своєї збірної. Виступ 1986 році досі залишається захмарним рівнем за впливом на гру та результатом. Навіть Лео не зумів перевершити індивідуальний перформанс великого Марадони. 

2. Ліонель Мессі, Аргентина, (2006, 2010, 2014, 2018, 2022)

Для Лео нещодавно закінчився п’ятий Кубок світу, який остаточно визначив його місце в історії ЧС. Він побив рекорд Маттеуса за матчами у фінальній стадії (26) та став першим, хто вигравав «Золотий м’яч» ЧС двічі, а також зрівнявся по голам із Жюстом Фонтеном. Абсолютна легенда.

1. Пеле, Бразилія (1958, 1962, 1966, 1970)

Єдиний триразовий чемпіон світу і просто Король. Проходять десятиліття, але велич бразильця лише виглядає більшою на відстані. У Пеле були і невдалі чемпіонати світу, були партнери, які допомагали робити результат, але він все ще найкращий гравець найкращої команди в історії футболу. Король на місці.

10 найкращих фіналів чемпіонатів світу в історії

Мессі нарешті виграв ЧС! Він йшов до цього п'ять турнірів – і усе-таки досяг мети

Фото: Sven Simon, Sebastian EL-SAQQA/Global Look Press

Інші пости блогу