Трибуна

«Жальгіріс» – перший литовський клуб, що дебютував на груповому етапі єврокубків. Президент – жінка, вболівальники підтримують Україну

А найкращий бомбардир належить «Колосу».

БлогBohemianrhapsody
12 вересня, 20:38
7
«Жальгіріс» – перший литовський клуб, що дебютував на груповому етапі єврокубків. Президент – жінка, вболівальники підтримують Україну

Литовський «Жальгіріс» пристойно дебютував у груповому етапі ЛК, зігравши внічию 0:0 на виїзді проти братиславського «Слована». Це був перший матч для литовського клубного футболу на групових етапах єврокубків. Ми вирішили згадати історію клубу та розповісти про те, чим він живе сьогодні.

Бронза в чемпіонаті СРСР, перемога на Універсіаді та президент-рекетир

«Жальгіріс» – один із найвпізнаваніших брендів країни, щоправда, якщо мова йде про баскетбол. Хоча й у футболі «зелено-білі» мають певні досягнення. Назва спортивного товариства «Жальгіріс» веде аж до часів Грюнвальдської битви, коли Велике князівство Литовське, Руське і Жемантійське (це одна держава) разом із союзниками здобуло перемогу над Тевтонським орденом. Назва села Грюнвальд із німецької буквально означає «зелений ліс», а литовською звучить як «жальгіріс».

Футбольний клуб у Вільнюсі було засновано у 1947 році, але спочатку він мав назву «Динамо». Через рік команда кардинально змінила імідж, на 10 років ставши «Спартаком». І лише у 1962 році колектив відійшов у підпорядкування спортивного товариства «Жальгіріс». У перші роки свого існування команда грала переважно у Першій та Другій лігах чемпіонату СРСР, нічим особливим не відзначалась.

Аж поки у 1977 році її не очолив Беньяминас Зелькявічус. Саме із його іменем пов’язані найуспішніші сезони «Жальгіріса» в радянському футболі. У 1982-му «зелено-білі» виграли Перші лігу, а з часом стали завсідниками верхньої частини таблиці Вищої ліги. У 1987 році навіть взяли бронзу чемпіонату Союзу та виграли Всесвітню Універсіаду. Останній здобуток – найбільш унікальний і типово радянський. «Жальгіріс» під виглядом студентської збірної СРСР відправили на Універсіаду в Південну Корею. Більшість гравців команди дійсно навчалися у вишах, тому формально вони були студентами. Радянське головотяпство дійшло до того, що форму литовцям вчасно не підвезли, тому перший матч проти господарів вони грали зелено-білій амуніції «Жальгіріса».

У 1990 році команда знялася зі змагань чемпіонату СРСР, у повітрі вже був запах незалежності Литви. Останній матч в рамках чемпіонату Союзу литовці провели проти «Чорноморця» в Одесі.

У 90-х команда була одним з лідерів чемпіонату і навіть зіграла проти «Динамо» у кваліфікації ЛЧ 1999 року. Саме литовцям свої перші голи за киян забивав Максим Шацьких. У 2000-х у команди розпочався спад, який помножився фінансові проблеми. У 2006-му клуб почав фінансувати уродженець Осетії Вадим Кастуєв, але у 2009-му його арештували в Москві за вимагання. Команда ризикувала втратити професійний статус і була відправлена у перший дивізіон. Клуб врятували вболівальники і місцева влада, хоча його довелося перейменувати на Вільнюське міське футбольне товариство «Жальгіріс». Влада країни навіть дозволила команді повернутися у вищий дивізіон, враховуючи заслуги клубу, хоч вона і зайняла шосте місце із семи команд першого дивізіону.

За останні сезони іменитий клуб повернув собі провідні ролі у місцевому футболі, двічі за останні два роки ставши чемпіонами.

Фанати товаришують з «Динамо» і підтримують Україну

На початку 1980-х у Вільнюсі виник один із найперших в СРСР організованих фан-рухів. Він отримав назву Pietų IV (Південь 4) – за назвою сектору на стадіоні. Литовці одразу ж стали ворогами московських клубів, особливо ненавиділи фанатів «Спартака». На ґрунті спільної проти Москви ворожнечі дуже швидко у вболівальників «Жальгіріса» виникли дружні стосунки із фанами київського «Динамо». З часом литовці увійшли до дружньої осі «Динамо» – «Дніпро» – «Карпати». Між фанатськими рухами цих команд досі підтримуються гарні стосунки.

Вболівальники «зелено-білих» були одними з перших в СРСР, хто почав масово використовувати на трибунах свою атрибутику, тому затишний 16-тисячний стадіон чи не найбільше в Союзі нагадував європейські арени. На трибунах можна було часто побачити стяги та типово литовські елементи, якими фани підтримували національний рух. Наприклад герб Погоня.

Коли клуб опинився на межі банкрутства, то саме Pietų IV були одними з тих, хто допоміг фінансувати «Жальгіріс» і не дав команді зникнути.

Учасники Pietų IV підтримали Євромайдан в Україні, написавши відкритий лист послу України в Литві, у якому висловили своє обурення побиттям студентів у Києві. У нинішньому європейському сезоні вболівальники підтримують Україну у кожному домашньому матчі. Так було у зустрічах з «Мальме» та «Буде-Глімт».

«Жальгіріс» зараз: жінка-президент, а головний бомбардир належить «Колосу»

З 2009 року клуб очолює Вільма Венсловайтене. Жінка прийшла у футбол із бізнесу, раніше вона працювала у структурі литовського бізнесмена Володимира Романова, що володів декількома спортивними клубами, в тому числі й шотландським «Хартс». Саме в Шотландії Вільма вперше почала вести футбольні контракти, а коли прийшов час рятувати «Жальгіріс», саме вона зайняла посаду генерального директора, яку обіймає й досі.

На цей час бюджет клубу становить 2,65 млн євро, але вихід в груповий етап Ліги Конференцій дозволив заробити ще майже 3 млн. Одним зі спонсорів є муніципалітет Вільнюса, який щорічно виділяє «Жальгірісу» близько одного мільйона євро. Почесним президентом клубу є мер Вільнюса Ремігіус Шимашюс, ще один друг України, який перебував у Києві за день до повномасштабного вторгнення РФ 23 лютого 2022 року.

Головний тренер – казах Володимир Чебурін. Вважається одним із найуспішніших в історії клубного футболу Литви. У 2014 році він завоював перше в історії срібло для команди «Круоя», із 2017-го по 2019-й тричі брав чемпіонство із клубом «Судува», а у 2021-му тріумфував із «Жальгірісом».

Цьогорічний євросезон став найуспішнішим для команди із Вільнюса. Спочатку литовці обіграли в кваліфікації ЛЧ косівські «Балкани», згодом сенсаційно пройшли шведський «Мальме» і забезпечили собі єврокубкову осінь. Пізніше команда поступилася норвезькому «Буде-Глімт», а у квалі ЛЄ в драматичному двобої «Жальгіріс» вилетів від «Лудогорця».

Найкращим бомбардиром команди є орендований у «Колоса» бразилець Ренан, який з березня встиг наколотити 15 голів. Форвард лідирує в гонці бомбардирів чемпіонату Литви із 12-ма голами і вже відзначався у єврокубках. Ще одним лідером команди можна вважати досвідченого хорвата Йосипа Тадіча, який встиг засвітитися леверкузенському «Баєрі», пограти на Кіпрі, в Туреччині, Австралії та навіть Гонконзі, а зараз є другим бомбардиром команди.

Головним активом «Жальгіріса» є ганський півзахисник Френсіс К'єреме, який забив шість голів та віддав п'ять асистів в чемпіонаті. Йому лише 25 років, тому ганець цілком може піти на підвищення. Потенційною зіркою клубу може стати чорногорський атакувальний півзахисник Марко Мілічковіч, який був гравцем молодіжної збірної, а зараз непогано проявляє себе у чемпіонаті Литви.

Ще один наш добрий знайомий – Саулінас Миколюнас, колишній гравець київського «Арсеналу» та «Севастополя». Саулінас – залізний гравець основи та один з лідерів команди, хоча йому вже 38 років.

Нагадаємо, що на груповому етапі суперниками «Жальгіріса» стануть «Слован», «Пюнік» та «Базель».

Фото: Mathilda Ahlberg/Keystone Press Agency

Picasso
Після нашої перемоги, матч Жальгіріса стане одним з перших, який я відвідаю за межами України.
Відповісти
16
Sem
бачив їх в кваліфікації, дуже добре огранізована команда. І Базель і Слован в Литві з ними помучаються, а Пюнік вони можуть і випередити в таблиці.
Відповісти
9
Nahirny Nik
Пам'ятаю Жальгіріс ще з другої половини 1980-х років, яскрава була команда
Відповісти
4
Ігор87
Клуб здорової людини. Гарний текст. Нарешті хоча б хтось з авторів починає з історичної передмови -- класика :)
Відповісти
2
відповів на коментар користувача Ігор87
ахаха) Ну все, ти відкрив якщик Пандори!
Відповісти
0
Rossi1982
Это, конечно, был феномен 80-х, команда, составленная только из местных игроков выходит из первой лиги, некоторое время даже лидирует в чемпионате, заняв кажется шестое место в итоге. Фамилии вратаря Юркуса, защитника Каспаравичуса, форварда Якубаускаса узнала вся страна. Потом появились Нарбековас, Сукристов, Баранаускас, играли за сборную, стали олимпийскими чемпионами в Сеуле. Команда была отличная, со своим стилем игры
Відповісти
2
Spinosa
До речі, у радянські часи вважався дуже незуручним суперником для "Динамо".
Відповісти
1

Інші пости блогу