«Прометей» програв у півфіналі Єврокубка. Головне – як ми сприйматимемо цей результат за п’ять років
Андрій Білик – про завершення міжнародного сезону для «титанів».
Поразка «Прометея» у півфіналі Єврокубка – дуже складна і дуже проста історія одночасно.
З одного боку, так – травми провідних гравців дуже багато що зламали. І коли прийшов час битися із реальними претендентами на перемогу у турнірі (а «Тюрк Телеком», безумовно – один із них), воно все й вилізло.
Брак людей на тренуваннях. Відсутність опції із легкою п’ятіркою – без Ді Джея Кеннеді немає сенсу навіть намагатися використовувати її на такому рівні, бо переїдуть. Відсутність Дениса Лукашова як людини, що може дати 10-15 хвилин впевненого контролю м’яча, щось влучити і один-два рази обов'язково підібрати у нападі.
Ронен Гінзбург намагався перезібрати та переклеїти команду з використанням тих баскетболістів, які у нього залишились. Безпосередньо у півфіналі, наприклад, дуже важливим для «Прометея» гравцем був Олександр Липовий – і провів хороший, гідний поєдинок. Але у Гінзбурга, зрозуміло, і близько не було такої ж кількості варіантів, якими українська команда вражала у січні-березні – коли мала 30-матчеву переможну серію в усіх змаганнях.
З іншого, матч із «Тюрк Телекомом» був абсолютно рівною битвою двох абсолютно рівних команд, у якій «Прометей» підвели дві канонічні проблеми – обидві вони були у «титанів» впродовж всього сезону. Це реалізація штрафних кидків та відсутність другого центрового на підміну Ондржею Балвіну.
Не пробий Джіан Клавелл (Джіан Клавелл!) двічі за матч по 1/3 з лінії – «Прометей» здолав би «Тюрк Телеком».
Протримайся Джеймс Діккі трохи більше, ніж півтори хвилини (за які американець встиг заробити три супершвидкі фоли та потрапити на постер до Тайріка Джонса, що розбудив турецький колектив наприкінці провальної для нього першої чверті) – «Прометей» здолав би «Тюрк Телеком».
Тож ситуація тут – 50/50. «Прометей» ніби й насправді зробив все, що міг, і провів крутезний сезон – а ніби й не забрав путівку у фінал Єврокубка, яку цілком міг би забирати. Тому оцінювати цей результат можна по-різному. Залежно від того, яка ваша склянка – наполовину повна чи наполовину порожня.
Але, насправді, ось ця оцінка – зовсім не головне. Головне, куди «Прометей» як організація піде далі.
Чи, кажучи іншими словами – як ми сприйматимемо цей результат, умовно, за п’ять років.
Як чергову важливу сходинку на шляху до становлення топ-команди? Чи як абсолютний історичний пік клубу – як це свого часу вийшло із «Азовмашем» та фіналом Єврочелленджа чи «Будівельником» і тим-таки півфіналом Єврокубка?
Чекаємо. Спостерігаємо. Підтримуємо.
Фото: БК «Прометей» / Facebook
