Проривний сезон в Естонії та боротьба за виживання в Іспанії. Де та як грають українські збірники не з «Прометея» та «Будівельника»
Розповідаємо те, що ви могли пропустити.
З 12 гравців, яких Айнарс Багатскіс викликав до збірної України на вирішальні поєдинки відбору на ЧС-2023 з Італією (23 лютого) та Нідерландами (26 лютого), семеро представляють головні наші клуби цього сезону – «Прометей» та «Будівельник».
«Титани» делегували до національної команди чотирьох виконавців – захисників Дениса Лукашова, Іллю Сидорова та Іссуфа Санона, а також форварда Олександра Липового. П’ятим міг стати Іван Ткаченко, який дуже добре показав себе у 2022 році саме у майці національної команди, але не сталося: він має проблеми зі здоров’ям та фізичними кондиціями, через які випав з ротації «Прометея» у лютневих поєдинках Єврокубка та Латвійсько-естонської ліги.
«Будівельник» буде представлений у збірній трьома гравцями із двох різних складів. За міжнародний, що пробився в плей-оф Кубка Європи ФІБА, грають Богдан Близнюк та В’ячеслав Бобров, а українська команда, яка під керівництвом Дмитра Забірченка йде на 20-матчевій переможній серії у Суперлізі, делегувала у табір національної команди Володимира Конєва.
Його виклик, з одного боку, став певною несподіванкою (впродовж декількох років Айнарс послідовно проходив повз кандидатуру Конєва, які б кадрові проблеми на його рідній третій позиції збірна б не мала), а з іншого – має раціональні підстави. По-перше, лідер «Будівельника» дійсно домінує у Суперлізі і є головним претендентом на звання MVP нашого внутрішнього сезону (16+6+4 в середньому за гру, лідерство за рейтингом ефективності та показником «плюс-минус» серед усіх учасників чемпіонату). По-друге, таким чином вибудовується певний зв’язок між національним чемпіонатом та збірною, якого фактично взагалі не було у попереднє, осіннє кваліфікаційне вікно.
Але є у збірній п’ятеро легіонерів. Їх теоретично також могло бути більше, але В’ячеслав Кравцов (тайваньська першість) та Дмитро Скапінцев (Ліга розвитку НБА) на крубному рівні грають у змаганнях, календар яких не передбачає перерв під міжнародні вікна, а попередньо викликаний Багатскісом Артем Ковальов з литовського «П’єно» не зможе зіграти з італійцями та голландцями через травму.
Розповідаємо, де та як проводить клубний сезон кожен з них.
Олександр Ковляр
Клуб: «Калев» (Естонія)
Особиста статистика: 12,0 очка, 3,0 підбирання та 4,5 передачі у 21 матчі Латвійсько-естонської ліги, 9,6 очка, 2,4 підбирання та 3,5 передачі у 13 матчах Кубка Європи ФІБА
«Калев» – одне з відкриттів цьогорічного європейського баскетболу за межами Євроліги та Єврокубка. Після минулорічного провалу в естонській першості, де команда не вийшла навіть у фінал плей-оф, вона повністю перебудувалася – і проводить абсолютно феєричну з огляду на власні кадрові та фінансові можливості кампанію.
У Латвійсько-естонській лізі саме команда Хейко Раннули зараз виглядає найсерйознішим з усіх конкурентів «Прометея» (єдиної своєї поразки у 26 поєдинках сезону ЛЕБЛ «титани» зазнали якраз від «Калева), а у Кубку Європи ФІБА, як і «Будівельник», зіграє у чвертьфіналі. З киянами естонці перетиналися у першому груповому раунді і несподівано виграли обидва матчі – маючи загалом три перемоги у п’яти офіційних зустрічах із українськими грандами в сезоні-2022/23.
Ковляр – не лідер (цей статус ділять американський захисник Веслі ван Бек та латвійський центровий Мартінс Мейерс), але міцний гравець основної ротації проривного «Калева», який змусив подивитись на себе з зовсім іншого боку у першій половині клубного сезону. Минулого літа Олександр невдало виступив на молодіжному Євробаскеті (там команда U-20 під керівництвом Віталія Степановського провалилася та вилетіла у дивізіон Б), але у першому повноцінному легіонерському сезоні на дорослому рівні виглядає дуже спокійно, виважено та впевнено як для 20-річного плеймейкера.
Так, солюють у «Калеві» інші люди, але український захисник не просто не псує каші, а дійсно допомагає головним зіркам своєї команди. Потенційний дебют за національну збірну зараз – це, скоріше, результат збігу обставин (якби Віталій Зотов з міжнародного складу «Будівельника» був здоровий, грав би саме він – приєднавшись до киян взимку, учасник Євробаскету-2022 дуже якісно їх підсилив), але зі свого боку Ковляр зробив навіть більше, ніж від нього варто було очікувати, щоб вперше у житті зіграти на такому рівні.
Анатолій Шундель
Клуб: «ТалТек» (Естонія)
Особиста статистика: 13,9 очка, 2,5 підбирання та 2,4 передачі у 13 матчах Латвійсько-естонської ліги
Українське представництво у цьогорічній ЛЕБЛ дуже велике не лише через фактор «Прометея» – керівництво ліги дозволило кожному клубу-учаснику заявити на сезон одного нашого баскетболіста за межами ліміту на легіонерів. Не усі вони грають дійсно потужно та яскраво, але до виступів вихованця миколаївського баскетболу жодних питань немає: Шундель входить до трійки найкращих бомбардирів «ТалТека» і провів дуже солідний лютий – в середньому 18 балів у чотирьох матчах из найкращим у власному сезоні 27-очковим перформансом проти латвійського «Вентспілса».
Сезон «ТалТек» проводить посередній – вилетів з ENBL з останнього місця у групі (1-5 із 14-очковою поразкою від «Будівельника» у матчі, в якому український захисник не грав) і, скоріше за все, не проб’ється у плей-оф ЛЕБЛ (поточне десяте місце у таблиці із дев’ятьма перемогами у 23 зустрічах). Але це точно не проблема Шунделя – скоріше варто казати про те, що його зусиль просто не вистачає для того, щоб зробити команду з Таллінна дійсно конкурентною.
Втім, в контексті національної збірної, за яку Анатолій провів два офіційних матчі у відборі на попередній чемпіонат Європи, це не так вже й погано. Бо у майці «ТалТека» він має набагато більше хвилин (27 проти 17) та кидкових спроб (11 проти 5) у середньому за матч, аніж у минулорічному «Дніпрі», і знаходиться у кращому змагальному тонусі, ніж у попередніх вікнах кваліфікації ЧС.
Андрій Войналович
Клуб: «Тарту» (Естонія)
Особиста статистика: 17,4 очка, 4,8 підбирання та 1,2 передачі у 25 матчах Латвійсько-естонської ліги
23-річний форвард – ще один український гравець, який виграв від того рівня довіри, яку він отримує у ЛЕБЛ. У майці «Тарту», четвертої команди поточного сезону ліги (поступається у таблиці лише трійці головних фаворитів – «Прометею», «Калеву» та ВЕФ), Войналович видав серію із 20 поєдинків поспіль з двозначною кількістю набраних очок, а роль, яку Андрій виконує в Естонії, легко можна перенести й на національну збірну – у клубі він не стартує, а є шостим гравцем, шо виходить з лави та впливає на результат.
У лютому статистика молодого українця трохи просіла (12,3 бали за гру у чотирьох матчах), але особисто в ньому жодної проблеми немає. Під закриття вікна дозаявок у європейському баскетболі «Тарту» підсилився непоганим американським захисником Таєм Гордоном (минулого тижня він дав 25+8+5 проти «Прометея»), щоб поборотись за нагороди з лідерами, і він забрав частину кидків в інших гравців команди – зокрема, і у Войналовича. Але на хвилини Андрія це ніяк не вплинуло, як і на його важливість для команди.
Войналович – один з улюблених молодих гравців Багатскіса, який свого часу запрошував форварда до «Київ-Баскета». Тож не здивуємось, якщо певну роль у збірній він отримає вже у найближчих відбіркових матчах – тим більше, що у «Тарту» він змінив амплуа і грає переважно на четвірці, а на позиції важкого форварда в України не сказати, щоб якийсь надто вже великий вибір профільних виконавців (але тепер там може зіграти, окрім Андрія, ще й Олександр Липовий, якого Ронен Гінзбург у «Прометеї» епізодично ставив навіть на п’ятірку).
Володимир Герун
Клуб: «Бетіс» (Іспанія)
Особиста статистика: 8,6 очка, 6,8 підбирання та 1,4 передачі у 18 матчах чемпіонату Іспанії
Герун проводить один з найпродуктивніших своїх сезонів у Лізі АСВ: має кращу статистику, ніж в «Унікасі», стабільно виходить у старті та отримує у середньому понад 24 хвилини ігрового часу від свого старого знайомого Луїса Казіміро (саме цей фахівець колись запрошував українського бігмена в команду з Малаги). І це хороша новина. Погана полягає у тому, що севільці проводять посередній сезон і ведуть відчайдушну боротьбу за збереження прописки в еліті – вони виграли лише чотири матчі з 20 та мають на одну перемогу більше, аніж «Манреса» та «Фуенлабрада», що перебувають безпосередньо у зоні вильоту.
Впродовж кубкового тижня (куди «Бетіс» через слабенькі результати не кваліфікувався) клуб підписав Геруну чи то помічника, чи то конкурента – колишнього центрового «Вашингтона» Анжейса Пасечнікса, який розпочинав клубний сезон у «Метрополітанс» разом із хайповим проспектом Віктором Вембаньямою. Тож після міжнародної паузи Володимир, ймовірно, буде грати менше: навряд чи випаде з основної ротації, але зовсім не факт, що збереже поточні показники на останні 10 турів кампанії.
Втім, це буде (якщо взагалі буде) вже у березні: у збірну Герун приїхав у гарному тонусі і з хорошою змагальною практикою у найсильнішому європейському чемпіонаті. Зважаючи на те, що грати Україні проти збірних, що не мають у своїх складах топових бігменів, навички вихованця «Дніпра» дуже знадобляться Багатскісу і можуть дійсно зробити різницю.
Артем Пустовий
Клуб: «Мурсія» (Іспанія)
Особиста статистика: 7,0 очка, 4,4 підбирання та 1,2 блок-шота у 20 матчах чемпіонату Іспанії, 10,8 очка, 3,6 підбирання та 1,3 блок-шота у 11 матчах Ліги чемпіонів
Приїзд Пустового у збірну – головне (разом із камбеком Близнюка) повернення цього відбіркового вікна. Попереднє, у листопаді, Артем пропустив через особисті причини, але зараз він готовий допомогти національній команді, і це дуже солідне підсилення нашої передньої лінії.
На вересневому чемпіонаті Європи один із наших головних центрових покоління зіграв не настільки яскраво, як він може – десь через повну перебудову ротації, викликану першою за кілька років появою у збірній Олексія Леня, десь через не найзручніші умови, які для Пустового створював Багатскіс. Але чинна версія збірної куди більш нагадує команди, у яких Артем виблискував – від Євробаскету-2017, де у нього і утворилася чудова хімія з Лукашовим, Липовим та Бобровим, до попереднього кваліфікаційного циклу.
«Мурсія» важкувато йде по клубному сезону – має пристойні результати у Лізі чемпіонів (на екваторі стадії топ-16 займає друге місце у своїй групі, що дає право зіграти у чвертьфіналі), але посідає лише 13-у сходинку в іспанському чемпіонаті і може залишитись поза плей-оф. Втім у самого Пустового все у порядку: він збирає дуже різну статистику залежно від суперника та домашніх заготівок Сіто Алонсо (у двох останніх турах ЛЧ, наприклад, дав 23+4 проти «Більбао» і 5+3 проти турецької «Дарушшафаки»), але стабільно отримує свої 15-20 хвилин ігрового часу у команді з дуже глибоким, цікавим та якісним складом, чий головний тренер навіть найважливіші та найконкурентніші матчі грає ротацією в 11 виконавців.
Більше того – від початку сезону Пустовий не пропустив взагалі жодного офіційного матчу, взявши участь в абсолютно усіх поєдинках «Мурсії» в обох її головних змаганнях. Тож наша передня лінія у заключному вікні відбору має виглядати потужно та конкурентно – і це чудово.
