«Непотрапляння до топ-4 Єврокубка розцінюватимемо як невдачу». Розібрали початок сезону «Прометея» з Володимиром Дубинським
Про інтерес до гравця з НБА, критику Ді Джея Кеннеді та багато іншого.
«Прометей» завершив першу половину регулярного чемпіонату Єврокубка із непоганими як для дебютанта змагання результатами – на четвертій сходинці турнірної таблиці групи А (у плей-оф вийдуть вісім команд) та з позитивним співвідношенням перемог та поразок 5-4.
Але це не був простий шлях: в української команди були як дуже хороші матчі (тут виділити треба, перш за все, перемогу над минулорічними фіналістами з турецького «Бурсаспора»), так і відверто погані – як, наприклад, розгром від доволі посередньої італійської «Брешії» у другому турі.
Напередодні новорічних свят баскетбольний редактор Tribuna.com Андрій Білик зустрівся із президентом «титанів» Володимиром Дубинським, щоб розібрати першу частину клубного сезону у виконанні червоно-білої команди.
Приводимо найцікавіше з розмови – про реакцію на не зовсім вдалий старт, кадрові питання, публічну критику на адресу Ді Джея Кеннеді, стан відносин з ФБУ, рівень Латвійсько-естонської ліги та цілі на другу половину баскетбольного року.
«Як у будь-якій команді, є якісь проблеми, але я впевнений – Нено знає, що він робить. Ми шалено віримо в його талант»
Про враження від першої половини регулярного чемпіонату Єврокубка:
Перше враження – на добрі чотири з плюсом за п'ятибальною системою. Тому що ми маємо проблеми. Дуже багато проблем, пов'язаних з травмами основних гравців та з підготовкою. Дуже непростий момент, що нам треба грати у Ризі. А це дуже багато організаційних проблем – житло, транспорт, харчування.
Але якщо ми говоримо про спортивну частину, те, що наш тренер Ронен Гінзбург обіцяв, місце, яке команда посідає в Єврокубку, нас влаштовує, радує. З урахуванням травм наших захисників, вважаю, ми гідно пройшли першу половину регулярки Єврокубка.
Про організаційні складнощі, пов'язані з виступами в іншій країні:
У нас підібралася досить гарна команда менеджменту. Партнери з Латвії, особливо місцева федерація баскетболу, дуже допомагали. Знаєте, все ж таки приїхати в нову країну, в нове місто було найскладнішим. Але в глобальному плані питання, які були узгоджені, ніхто не порушив. Найбільшим питанням був зал – він у нас є. Так само залишається питання вболівальників. Команда нова для Риги. Ми чекали більшої активності з боку наших українців, які сьогодні перебувають у Ризі. Але в організаційному плані, гадаю, нам вдалося все. І навіть те, що ми грали в Литві один із домашніх матчів Єврокубка, ми знали це заздалегідь, там була накладка по залу, яку не можна було змінити. За рахунок того, що була хороша команда нашого менеджменту, яка переїхала до Латвії і організувала всі питання, насамперед побутові, і закінчуючи неймовірною допомогою наших партнерів, друзів у Латвії, Литві, які нам дуже допомогли в баскетбольному та організаційному плані.
Існували деякі питання, пов'язані з медичним забезпеченням – як провести своєчасно МРТ, обстеження, лікування гравців. Це новий досвід. Із цим команда теж справляється. Заздалегідь, ще до початку регулярного чемпіонату Єврокубку, були замовлені всі квитки, перельоти. Ми підсилили команду менеджменту, завдяки Дмитру Палійчуку та його команді вдалося вирішити багато питань.
Про ігрову кризу на початку сезону:
Перед сезоном були ігри кваліфікації ЧС-2023 та Євробаскет. Багато гравців «Прометея» виступали за національні збірні. П'ятеро людей –за збірну України, Балвін – за збірну Чехії. Думаю, у цей проміжок незіграність дала про себе знати. Ми говорили з Нено, він неодноразово, як максималіст, казав: «Ти хочеш, щоб ми виграли кожен матч, і це нормально, але головне, якими ми підійдемо до другого кола, до етапу січень-лютий, це найважливіше. Не хвилюйся, всі хлопці це знають, все розуміють». Потрібна була просто зіграність.
Крім того, як я вже сказав, була низка травм. Ілля Сидоров був травмований, два тижні не грав, начебто все налагодилося, повноцінно тренувався, і раптом – виникає проблема на іншій нозі, він випадає ще на два-три тижні. Була складна травма Калеба Агади. Його треба було б трохи ще поберегти. Знову перевантаживши себе через високу відповідальність гри у Венеції, ми маємо незначні проблеми у наших маленьких. Плюс команду кілька разів переслідувала ГРВІ. Не можна ставати весь час кращим, кращим і кращим, обов'язково будуть спади. За день до гри із «Клужем» шестеро гравців були з температурою 38,5 і вище. Нено дзвонив, ми думали про перенесення гри. Декілька гравців перестали температурити за день до гри. На щастя, ми змогли перемогти на морально-вольових.
Як у будь-якій команді, переслідують травми, є якісь проблеми, але я впевнений – Нено знає, що він робить. Ми шалено віримо в його талант. У нас досить непоганий ростер, і я вірю, що ми зможемо пройти другу половину вдало та гідно представити Україну в Єврокубку.
Про відсутність панічних настроїв через поразки на старті сезону:
Найголовніше, про що ми говоримо, це те, як почуваються у команді гравці. Тобто, чи почали сваритись українці з легіонерами, чи є розуміння, чи можливе непорозуміння. Те, що завжди лякає, «хімія» у команді. На сьогоднішній день є повне порозуміння. Хоча Нено каже, що це не завжди так, але команда дуже нагадує те, що було у попередньому сезоні. Підбір гравців дещо інший, але половина складу залишилася з минулого року. Вдалося зберегти тих людей, яких я дуже люблю і поважаю. Це і Ді Джей Стефенс, і Ді Джей Кеннеді.
Якщо ми згадаємо минулий сезон, то Кеннеді потрібен час, він втягується, і ми бачимо останні ігри – колосальна робота, віддача. І, я гадаю, команда готується підійти до серйозного рівня фізичної, тактичної підготовки. Ось 11 січня на нас чекає перша гра другого кола Єврокубка, і я вірю, що все буде лише краще.
«Ми мали пропозиції потужних, класних гравців, один з яких на сьогоднішній день навіть грає в НБА»
Про публічну критику на адресу Ді Джея Кеннеді:
Я не хотів би зараз говорити про це, бо це наша внутрішня історія. Ми періодично емоційно маємо підштовхувати гравців. Вони – живі люди, вони теж мають якісь спади. У той момент ми говорили, що потрібно більше відповідальності, більше командних речей. Дякувати Богу, що Кеннеді відреагував не антиреакцією, а нормальною реакцією, зробив те, що команда від нього чекає. Ми знаємо, що Ді Джей цементує нас попереду, і саме від його гри залежить дуже багато.
В особистому, персональному плані, мабуть, я чимось незадоволений. В останній грі (проти «Венеції» у Єврокубку – прим. авт.) не забили багато триочкових. Ми це обговорюємо із тренером. Це не виноситься за межі моїх розмов із ним чи з моїм партнером. Але емоції є емоції, вони періодично захльостують. Ми намагаємося бути акуратнішими, але, напевно, необхідно було якесь публічне обговорення, необхідно було нагадати про те, що ми чекаємо, як ми чекаємо. Емоції одразу після гри. За два-три дні ти бачиш усе по-іншому. Ось таке наше життя.
Ми знаходимося далеко, напевно, не бачимо якихось внутрішніх моментів. Я хочу сказати, чудово, що команда вірить у мене, у тренера, у склад. І ми щоразу хочемо когось виганяти, бо не виправдав, іншого брати. Але насправді я вважаю, що у нас є досить відповідальні хлопці. І вони показують, що можуть у непрості моменти виходити із ситуацій, що склалися. Найголовніше, що вони чують і розуміють, що від них хоче Нено.
Про підписання Джеймса Діккі та Марека Классена вже після початку сезону:
Якщо ми згадаємо минулорічний сезон, довоєнний, ми підсилилися двома гравцями під час розіграшу Ліги чемпіонів. Є деякі помилки у підборі баскетболістів, є якесь нерозуміння, ми залишали зазор для одного гравця. Ми підписали Діккі. Знову ж таки, дуже суперечливо. У нас різні думки, правильне чи неправильне це рішення. Чим хороший «Прометей» – це тим, що ми можемо все що завгодно обговорювати, але ми сліпо довіряємо тренеру. Тільки він несе відповідальність за гру, за комплектацію.
Діккі може бути не настільки потужним гравцем, але для цього у нас є Хог, Балвін. Його основне завдання – підбирання, гра у захисті. Це підсилення на випадок, не дай Боже, травми когось із великих, щоб був гравець, який може підмінити, поборотися. І плюс у нас справді виявився дуже непростий графік чемпіонату, велика кількість ігор у Латвійсько-естонській лізі. Команда грає Єврокубок, повертається і наступного дня має грати ЛЕБЛ. Там теж досить багато команд, ігор. І це чудово. Діккі брали як ще одного великого на випадок травм, і ми знаємо, що Нено будує команду з точки зору швидкої гри, тому мав бути швидкий, високий нападаючий та високий гравець у захисті. Може, не такий потужний фізично, але дуже стрибучий, активний. Думаю, це непогане придбання, але життя покаже.
А історія з Мареком Классеном... Справа у низці травм. Ми бачимо, як Ілля Сидоров 4-5 тижнів не грає. Ми всі обожнюємо Ілюшу, віримо в його талант, але тільки починає тренуватися – повторна травма. Начебто і нічого критичного. Ми показували різним лікарям Литви, Латвії, наші дивляться. Калеб Агада, який зазнав непростої травми, почав відновлюватися. Дивлячись на графік та інтенсивність, ми з Нено обговорювали, що нам потрібен гравець плану Марека Классена. Ми мали кілька пропозицій, ми спілкувалися з агентами. Ми мали пропозиції потужних, класних гравців, один з яких на сьогоднішній день навіть грає в НБА, і ми вели переговори, щоб його забрати, підсилити позицію першого-другого номера. Але я неймовірно так само вірю в талант Іссуфа Санона, який повинен розкритися. До моменту головних ігор, гадаю, він розкриється.
Нено зупинив своє рішення на Классені, головним чином, тому, що він грав у Лізі чемпіонів вже у цьому сезоні. Нам потрібен гравець такого плану, хай не суперзірка, хоча я впевнений, він покаже свої найкращі якості. Нам потрібен гравець, який грає у Європі, який на ходу, який має 12-16 очок в середньому за гру. Ми провели низку переговорів, домовилися, що Марек перейде до нас. Думаю, і хлопці це правильно сприймуть. Я дуже вірив у Дениса Лукашова, і вірив, що Ден, як капітан, все зможе, хоч розумів, що йому важко буде витягувати таку кількість ігор. Я бачив коментарі «А що тепер, Дену немає місця?» Ні, там усім є місце. Нено сказав: «Не хвилюйся, всі сприймають правильно». Думаю, Марек нас підсилить. Хоча ми думали також повернути Діанджело Харрісона в команду. Але його травми поки що не дозволяють це зробити.
Про гравця з НБА, яким цікавиться «Прометей»:
Не знаю, що ще може відбутися. Нехай Нено подивиться тиждень-другий, і ми тоді скажемо про цього гравця. Я скажу, що був вражений його грою з «Лос-Анджелес Лейкерс», в якій він набрав 22 очки. Для мене це просто боги. Давайте поки зачекаємо. Це не пов'язано із таємницею перед нашими глядачами. Сезон триває, будь-що може бути.
Ми повністю довіряємо Нено та його чуйці. Він чомусь вирішив, що краще так. Або це буде наша спільна поразка, або я дуже вірю в його талант передбачення. Я щоразу психую, чому ми так погано розпочинаємо матчі, а потім мужньо, як увесь український народ, виборюємо. Давайте довіримося Нено з його вибором. Я сподіваюся, що це дасть результат.
«Ми так само хочемо виграти Єврокубок і у майбутньому, за підтримки наших спонсорів та партнерів, так само думаємо про Євролігу»
Про участь у Латвійсько-естонській лізі:
Однозначно вважаю, що це було дуже правильне рішення. Ми спочатку розглядали литовську лігу. Там, як в українському чемпіонаті, завжди було 3-4 трохи сильніші або набагато сильніші за інших команди, якісь команди нижчі за рівнем. Так і тут. Ми бачимо чудові команди ВЕФ, «Калев», «Вентспілс». Програш «Калеву» говорить про те, що просто так прогулятися не вийде, і треба буде боротися за чемпіонство. Велика кількість команд дає велику кількість практики у підготовці до Єврокубку, який ми, звичайно, оцінюємо, як основний турнір. Я розмовляю з хлопцями, переважно українцями. Ніхто не сприймає Латвійсько-естонську лігу як прогулянку. Там доведеться поборотись і добре поборотись, щоб перемогти.
Ми дуже віримо в наші Збройні сили України і віримо, що проженемо це зло вже до початку наступного чемпіонату. І зможемо свою улюблену команду побачити в Україні. Але паралельно ми, звичайно ж, оцінюємо ситуацію. У нас є кілька варіантів, і, зокрема, на майбутнє розглядаємо також і литовську та польську ліги. Але питання знову ж таки логістики. Ми побачили, що поява вболівальників на трибунах вирішує всі питання. Звісно, маючи поряд уболівальників, хлопцям набагато легше грати. Ми знаємо, баскетбол для цього і потрібний, для вболівальників.
У нас просто неймовірна допомога від Латвійсько-естонської ліги, кожного президента клубу, президента самої ліги. Ми відчуваємо дружню підтримку та допомогу у всьому. Вважаю, що це було дуже правильно. Ми навіть розглядали, що не дай Боже так станеться, що конфлікт затягнеться (хоча ми впевнені в перемозі наших хлопців вже наступного року, і віримо, що наша армія прожене цих ідіотів), то ми можемо обрати Латвійсько-естонську лігу як основних партнерів і наступного року.
Про те, чи змінились турнірні завдання «Прометея» на сезон:
Ні, звичайно. Ми хочемо виграти Єврокубок. Напевно, це звучить смішно, і я розумію, що перший сезон, і куди ви там замахнулися. Розумієте, система проведення Єврокубка дуже нечесна і несправедлива, але вона є реальністю, і в цій ситуації знаходяться всі команди. Однозначно, ми дуже віримо і сподіваємося за підсумками першої половини цього року і за тим, на якому рівні команда перебуватиме, на якому місці вона перебуває сьогодні, що ми точно маємо потрапляти до вісімки найсильніших і продовжувати можливість поборотися за головний приз. Непотрапляння до топ-четвірки розглядатимемо як невдачу.
У плей-оф все залежить від однієї гри. Тому потрібно посідати місце якомога вище за підсумком регулярного чемпіонату і мати перевагу домашнього майданчика. Але ми пам'ятаємо гру із «Брешією», наприклад. Мінус 33, незрозуміло, що відбувалося. Або пам'ятаємо гру в Ізраїлі минулого року. Ось раптом чогось не побіглось, не полетіло. Але плани ті самі. Ми вже дивимося, де буде Фінал чотирьох. Вже пішла реклама з продажу квитків. Ми починаємо вже говорити з Дімою (Палійчуком, спортивним директором клубу – прим. авт.) – забивайте для наших уболівальників місця, ми збираємось у Фінал чотирьох.
Ви мене зловите на слові і потім, за підсумком сезону, якщо цього не станеться, то ми знайдемо 101 причину, чому цього не сталося. Але сьогодні плани ті самі. Ми з Нено так само хочемо виграти Єврокубок і у майбутньому, за підтримки наших спонсорів та партнерів, ми так само думаємо про Євролігу. Це наша мрія.
«Представники ФБУ зверталися до клубу: мовляв, ви ж не граєте, роздайте гравців іншим, бо хлопцям треба розвиватися і не вистачає баскетболістів в інших командах»
Про поточний стан конфлікту між «Прометеєм» та ФБУ:
Це те питання, на яке я найбільше боюся відповідати, оскільки дуже багато було емоційних, я гадаю, і з нашого боку, і з боку федерації, неправильних рішень. Складно тепер пояснити, чому це сталося. Потепління справді сталося, наш генеральний директор, мій партнер Павло Чухно, зустрічався з представниками Суперліги, і ми домовилися про те, що настав час зупинити конфлікт, який виник і який роздмухується, бо він шкодить насамперед українському баскетболу. Я у цьому глибоко переконаний. Наша молода команда, яка була зібрана з досить хороших і перспективних молодих хлопців, могла б сьогодні у Суперлізі, я глибоко переконаний, поборотися і показати хороший баскетбол. І, перш за все, хлопці могли б розвиватися.
Тому дуже хотілося б прибрати якийсь особистісний конфлікт між Дубинським та Михайлом Бродським. Його не було, але виник. І от якось ми не спілкувалися. Недолік того, що сталося – це нестача спілкування. Ми могли б багато принести корисного. Я у цьому глибоко переконаний. І в останній розмові Паші та представників федерації, принаймні, нас запевнили, що не буде жодних конфліктних ситуацій, що наступного року команда зможе заявитися на чемпіонат. Я вкотре переконаний, що ми зможемо грати вже в Україні. Ми переможемо рашиків, і це все буде по-іншому. Я дуже сподіваюся, що це через якесь непорозуміння, особистісний конфлікт, і ми, і ті, хто у федерації, зрозуміють, що це все одно шкодить. Все одно у «Прометея» є якісь традиції, напрацювання. І те, що ми сьогодні робимо з дитячим спортом, і те, що сьогодні є професійна команда і є велика кількість людей, які її підтримують і за кордоном, і в Україні. Дозволяють нам грати, і не просто існувати, а розвиватися.
Я думаю, що всі вже зрозуміли, що це було, мабуть і перш за все з мого боку, неправильно. Це емоційне сприйняття і, звичайно ж, з боку федерації. Ми не заслуговували на таке ставлення. Але це може бути пов'язане з війною, може бути пов'язане з ось цим загальним нервовим станом. Ми всі були на взводі. Ми не розуміли, як взагалі все це відбуватиметься. Це ще раз каже, що люди, які люблять баскетбол в Україні (я впевнений, що таким є і президент федерації, і ми), не мають права не домовлятися між собою. Тобто, емоції захлеснули більше, ніж пріоритети та потреби для українського баскетболу. Я впевнений, що надалі більше приділятиму уваги для того, щоб ми знаходили якісь точки дотику, навіть якщо виникають такі непрості моменти. Я сподіваюся на повне розуміння із боку федерації.
Ми просто маємо, на жаль, цей сезон викреслити. Це погано, дуже погано. Але ми маємо перегорнути цю сторінку та йти іншим шляхом. Дуже на це сподіваюся, але як буде... Принаймні, нам пропонували вступити до різних ліг. Ми виключаємо взагалі навіть можливість, що ми можемо бути членами литовської, латвійської чи польської ліги та не бути членами української баскетбольної спільноти. Це взагалі виключено у моєму сприйнятті, навіщо тоді грати? Ми граємо заради України, для України, за Україну та заради наших фанів.
Про те, чи стежить Дубинський за внутрішнім українським сезоном:
Ні, практично ні.
Про те, чи були у «Прометея» пропозиції від інших українських клубів по гравцях молодіжної команди:
І представники федерації зверталися до клубу, і Павлу Миколайовичу дзвонили про те, що, мовляв, ви ж не граєте, роздайте гравців іншим клубам, бо хлопцям треба розвиватися і не вистачає достатньої кількості баскетболістів в інших командах. Розумієте, це дуже складне питання. Дивіться, до нас не звертався жоден клуб. Тобто жоден клуб Суперліги не звернувся до нас із листом, пропозицією, кого з гравців вони хотіли б, на якому рівні, у якому вигляді. Ще раз кажу, ми чудово повинні розуміти – це професійний клуб, який має чинні контракти. Ну ви кажете - взяти та перекласти кудись. Куди? Ну, тобто сказати, що тепер це буде не «Прометей», а «Дніпро», чи це тепер буде «Київ-Баскет», ну якось смішно. Навіть якось неможливо.
А, напевно, якби хтось із клубів звернувся б до нас саме за гравцем за певною позицією, ми б переговорили з головним тренером, з хлопцями, і якби умови були б такі ж самі... Там у нас немає надзарплат чи понад-якихось умов. Ми сказали, що точно не заперечуватимемо про перехід того чи іншого гравця в інший клуб, якщо такий інтерес буде. Але нехай тоді клуби, які зацікавлені, як мінімум, звертаються офіційно до нас, ми переговоримо з хлопцями.
Дивіться, адже всі хлопці, які у нас сьогодні підписані, у них також у всіх є свої агенти. Це не блеф і не якась гра слів. Кожен гравець має агента. Кожен гравець має контракт. Але «Прометей» заради українського баскетболу, заради досвіду, розуміння та просування самих хлопців, звичайно, міг би передати когось в оренду за їхньої згоди. Але хлопці так вирішили.
Ми дали гравцям право вибору і сказали, що якщо хтось десь живе, там поруч якісь родичі, що якщо їм буде комфортніше десь там, ми точно не триматимемо і без жодних зобов'язань перед клубом їх відпустимо. Цього не сталося і ніхто до нас не звертався. І, гадаю, сьогодні вже просто пізно про це говорити. Але якби хтось за позицією був потрібний, напевно, можна було б обговорювати. Ми точно знайшли якісь компроміси. Кривий Ріг, Миколаїв – їх немає. А Запоріжжя не зверталося. Київ не звертався. Дніпро не звертався. Інших я, відверто кажучи, не дуже знаю.
Про те, чи не було рішення поновити діяльність клубу під час великої війни передчасним:
Це відчуття у нас постійно, і щоразу ми ставимо собі питання, наскільки правильно ми вчинили, чи не поспішили. Але, знаєте, ми реально віримо, що завдяки тому, що ми цей проект відновили, більша кількість наших людей в Україні та за її межами знає та розуміє, що Україна живе. Живе не лише війною. Вона живе цим спортом. Ми маємо результати, ми бачимо, як люди реагують.
Найбільшою проблемою був саме моральний аспект. Ось зараз війна, а ви тут займаєтесь баскетболом. Але, чесно кажучи, я більш ніж впевнений, що це правильне рішення. Непросте, і нам нелегко витягувати такі моменти, але однозначно це правильне рішення, і я не шкодую, що ми ухвалили його. Ми представляємо Україну сьогодні на міжнародній арені. Це правильно.
Про плани на 2023 рік:
Однозначно, основним завданням є завершити Латвійсько-естонську лігу, завершити Єврокубок і дати можливість нашій молоді пограти на міжнародному рівні квітень-травень місяць, щоб хлопці могли повноцінно тренуватися і змагатися. Надалі поки що планувати складно, оскільки ми не розуміємо, як розвиватиметься ситуація в Україні, наскільки зможуть хлопці в Україні, ЗСУ наші, не просто захистити та перемогти у цій війні, у чому ми не сумніваємося, а зробити це саме у 2023 році.
Ближче до червня-липня ми почнемо розмовляти і планувати, і це, напевно, не так пов'язано з успіхами в Єврокубку, як з ситуацією в Україні. Ми глибоко переконані, що маємо бути у вісімці – це вже успіх. А це нам дозволить продовжити виступ у Єврокубку і наступного року, і це основні мета та завдання баскетбольного «Прометея» у 2023 році.
Швидше за все, ми продовжимо брати участь у єврокубках. Принаймні, з багатьма гравцями та тренерами у нас підписано багаторічні контракти. Ми будемо в цьому плані дивитися, що може бути і як воно станеться, але зараз наші думки, звичайно ж, про перше півріччя. Як закінчити, як пройти і як подолати ці складнощі, пов'язані з тим, що команда далеко.
Повна розмова із президентом «Прометея» – про участь молодіжної команди у юнацькій Євролізі, стосунки з міністерством молоді та спорту і Вадимом Гутцайтом, дитячу школу у Дніпрі, Айнарса Багатскіса та ще багато іншого – у відеоверсії інтерв'ю:
Фото: БК «Прометей» / Facebook
