Габарити й неймовірне везіння Франції проти нового шедевру Скаріоло. Анонсуємо фінал Євробаскету-2022
Поєдинок за золото – вже сьогодні ввечері.
Неймовірно насичений подіями, несподіванками та рекордами чемпіонат Європи завершується найбільш буденним з усіх можливих, але, водночас, насправді класичним фіналом – титул чемпіона Європи між собою розіграють збірні Франції та Іспанії.
Вони мають дуже довгу історію стосунків і лише у 21 сторіччі провели між собою 22 поєдинки – як офіційних, так і товариських. Шалена перевага на боці «Червоної фурії», яка виграла 18 з цих матчів (і 13 з останніх 15), але і французи завдавали головній збірній покоління дуже болісних поразок: зокрема, у чвертьфіналі домашнього для Іспанії чемпіонату світу 2014 року, після якого весь світ дізнався про існування і впевнився у зірковому майбутньому Руді Гобера.
Домінуючий центровий збірної Франції буде головною дійовою особою на майданчику ввечері неділі, 18 вересня – саме від його гри багато в чому залежатиме, хто привезе додому трофей, а кому доведеться задовольнитися лише сріблом.
Франція – Іспанія
Коли грають: 18 вересня о 21:30
Трансляція: телеканал XSPORT
Фаворит: невелику перевагу у головному поєдинку баскетбольного року в Європі букмекери віддають французам. Насправді, це не дивно – у них більш зіркова команда, вони зіграли істотно простіший півфінал, аніж суперник (розгром Польщі з різницею у 41 очко навряд чи можна вважати якимось серйозним випробуванням), у них було трохи більше часу на відпочинок і підготовку до нового опонента. І це, насправді, дуже тонкий та важливий момент: ніхто з підопічних Венсана Коллє у п’ятницю не провів на майданчику більше 23 хвилин, а люди, від яких багато в чому залежатиме підсумковий результат фіналу – Гобер, Тома Ертель, Еван Фурньє та Террі Тарпей, – не зіграли навіть 20.
Те, з якими пригодами Франція добиралася до фіналу, ви всі чудово пам’ятаєте. Їй двічі відверто пощастило безпосередньо на майданчику (проти Туреччини в 1/8 фіналу та у грі з Італією у чвертьфіналі суперники дарували майбутнім призерам чемпіонату овертайми, хоча мали б вигравати в основний час), а потім і з турнірною сіткою – замість Словенії Луки Дончича, якій французи програли на груповій стадії першості, їм дісталася Польща, що застрибнула набагато вище, аніж мала б, і помітно перегоріла перед півфіналом. Гра з Іспанією для команди Коллє – головна і, власне, єдина можливість довести світу, це все були не випадковість чи збіг обставин, а насправді заслужена вдача.
Основні аргументи французів проти будь-якого суперника (і фінал чемпіонату Європи не стане виключенням) – це розміри, атлетизм, швидкість та залізобетонний захист. Головною його цеглиною, безумовно, є Гобер, який просто домінує у фарбі – але і Тімоте Луваву-Кабарро, і згаданий вище Тарпей, один із найкращих персональних захисників усього чемпіонату, і Гершон Ябузеле, який дуже пристойно додав за час виступів у Європі і став баскетболістом високого класу, створять Іспанії чимало проблем на власній половині майданчику.
Боротьба за трисекундну зону взагалі обіцяє стати головною сюжетною лінією фіналу: «Червона фурія» підходить до поєдинку за золото у статусі команди, яка має найбільшу на чемпіонаті кількість очок, набраних з-під кошика, а французи – збірної, що краще за інших обороняє цю зону (менше з фарби пропускали лише серби, але їм це аж ніяк не допомогло проти італійських шутерів). І той, хто у цій боротьбі матиме такий потужний аргумент, як Гобер, звісно ж, буде у ній великим фаворитом. Принаймні, на папері.
Для Руді, якому влітку виповнилося 30, цей фінал – цілком можливо, взагалі найважливіший поєдинок у професійний кар’єрі. Він зібрав чимало індивідуальних нагород у НБА (чого коштують лише три титули Найкращого захисного гравця сезону), але у нього досі немає жодної командної перемоги – і дуже малоймовірно, що найближчим часом він якось виправить цю ситуацію у «Міннесоті», куди його обміняли у міжсезоння.
Збірна – єдиний реальний шлях бігмена до справжніх трофеїв, і після трьох бронзових та однієї срібної нагороди великих турнірів національних команд він має зробити все від нього залежне, щоб нарешті підкорити вершину. А попередні матчі Франції на Євробаскеті-2022 яскраво доводять – якщо Гобер грає на своєму топовому рівні, команда Коллє перемагає, які б проблеми на майданчику не мав би будь-який інший баскетболіст.
Аутсайдер: іспанців вже втретє від початку плей-оф бачать номінальними андердогами матчу на виліт, але у двох попередніх випадках – проти Литви в 1/8 фіналу та проти Німеччини у півфіналі, – це аж ніяк не завадило хлопцям Серджіо Скаріоло перемогти. Бо, як ми вже неодноразово зазначали, іспанський спеціаліст дійшов до тієї стадії турніру, на якій йому просто немає рівних у мистецтві вести гру та ламати її на свою користь тактичними та кадровими рішеннями. Неочікуваними замінами, постійними змінами форм захисту, які не дають супернику спіймати ритм, вмінням розподілити сили своїх лідерів по дистанції важливого матчу чи тонким відчуттям моменту, коли треба брати тайм-аут.
Коллє з точки зору досвіду чи кількості виграних нагород нібито не надто вже й поступається своєму візаві (принаймні, це точно не Горді Герберт, який зробив все, щоб програти півфінал «Червоній фурії» у заключній чверті), але це все одно місматч на користь Скаріоло – і ввечері ми це неодноразово побачимо.
Можна здогадуватися, де Іспанія шукатиме свої шанси. Вона спробує нейтралізувати швидкого та непередбачуваного Ертеля (він йде на абсолютний рекорд чемпіонатів Європи за кількістю результативних передач для гравця з лави запасних), кинувши на його опіку Альберто Діаса – людину, яка взагалі не мала б їхати на Євробаскет-2022, але стала одним з його тіньових героїв. Вона спробує фізично тиснути на Гобера, змушуючи фолити його самого та частіше виходити на лінію штрафних кидків, де Руді почуває себе не дуже комфортно – для цієї задачі у Скаріоло є не лише Віллі Ернангомес, який, скоріше за все, завершить континентальну першість у топ-десятці її бомбардирів, а й Усман Гаруба, який розкрився у плей-оф та грає усі кінцівки. З рештою, вона активно використовуватиме зонний захист – один з головних тактичних трендів цього чемпіонату Європи, який неодноразово спрацьовував навіть проти Дончича.
Втім, попри дуже широку ротацію (у кожному поєдинку на виліт Скаріоло використав мінімум 11 баскетболістів, а проти Литви, де довелося грати овертайм – активував взагалі усю заявку, попри напруженість матчу та неймовірну важливість кожного епізоду) та дуже високий середній рівень гравців, результат фіналу для Іспанії залежатиме від двох баскетболістів.
Це Лоренцо Браун, головне відкриття літа-2022 у баскетболі збірних, і це Руді Фернандес – хребет та ментальний лідер цієї версії «Червоної фурії». Якщо перший знову буде справжнім домінатором у нападі, якісно створюючи для партнерів та беручи на себе майже усі кидки у складних ситуаціях, а другий – зарядить команду на боротьбу декількома дуже енергійними змінами із перехопленнями, самопожертвою у захисті та важливими триочковими, іспанці своє не віддадуть.
За п’ять попередніх чемпіонатів Європи Іспанія лише двічі програвала у плей-оф – французам з Тоні Паркером у 2013-му (але тоді на лаві «Червоної фурії» не було Скаріоло – він брав трирічну перерву у роботі зі збірною, щоб займатися виключно клубними справами) і майбутнім чемпіонам словенцям у 2017-му. Але то були півфінали: медальні зустрічі піренейська команда не віддає з 2012 року взагалі (поступилися американцям у фіналі лондонської Олімпіади) і з 2007-го – на чемпіонатах Європи.
І ось ця чемпіонська ДНК, про яку Діас розповідав після перемоги над Німеччиною у півфіналі – можливо, навіть більш серйозна проблема для французів, ніж будь-які Скаріоло чи Браун.
Фото: FIBA / Eurobasket 2022
